Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.04.2023м. ХарківСправа № 922/2656/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ ІНК", м. Каховка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА", м. Рівне
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Омеляненко Б.В., адвокат;
відповідача - Кузьмін Є.В. адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ ІНК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" в якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ ІНК" придбаний ним обсяг паливно - мастильних матеріалів, а саме: 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (АdВluе) та 37374 літрів дизельного палива шляхом надання електронних талонів чи паливних карт для заправки транспортних засобів ТОВ "НІКОЛЬ ІНК" на Пунктах реалізації та здійснити фактичну передачу зазначеного обсягу оплаченого дизельного палива через Пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати, а також відобразити інформацію про придбані обсяги в Особистому кабінеті ТОВ "НІКОЛЬ ІНК" https://diesel-manager.com.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2656/22 за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 16.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 28.03.2023.
Протокольною ухвалою від 20.03.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
05.04.2023 від відповідача надійшла письмова промова на стадії судових дебатів до якої позивачем долучено в якості доказу Лист від 26.09.2022.
Суд зазначає про те, що відповідачем у судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті було заявлено представником відповідача про наявність у нього Листа від 26.09.2022, який надійшов від позивача про відмову від отримання ПММ та повернення йому коштів, який він просив долучити, як доказ по справі, до матеріалів справи.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подання доказів до суду, зокрема, регламентовано положеннями ст. 80 ГПК України. Так у відповідності до ч.ч. 1, 3-5 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
З положень ст. 80 ГПК України вбачається, що відповідач подає докази разом з відзивом; а у випадку неподання доказів у строк, передбачений законом, з об'єктивних причин, має про це письмово повідомити суд.
Частиною 8 ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Проте, представник відповідача не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а також, відповідно, не скористався правом надання доказів по справі у визначений законом строк, вказавши в підготовчих засіданнях, а також в підчас розгляду справи по суті про те, що подання відзиву стороною є її правом, а не обов'язком.
Також, представником відповідача не було письмово повідомлено суд про об'єктивні причини неможливості подання доказів по справі, а саме Листа позивача від 26.09.2022, у строки встановлені законом для подання доказів по справі.
У відповідності до п.11 ч.3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд не приймає в якості доказу Лист позивача від 26.09.2022.
05.04.2023 на підставі заявки судді Шарко Л.В. до відповідальної особи Господарського суду Харківської області за отримання інформації з Реєстрів та Єдиних державних реєстрів отримано Витяг з ЄДР про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43431254 станом на 28.12.2022 (дата відкриття провадження по справі).
У відповідності до Витягу, що міститься в матеріалах справи, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" станом на день подання позовної заяви до суду є: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 1, офіс 318.
В процесі розгляду справи відповідачем було змінено юридичну адресу на іншу, що підтверджується Витягом з ЄДР станом на теперішній час: 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 112.
Частиною першою ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Таким чином, в даному випадку, зміна юридичної адреси відповідача не змінює територіальну підсудність справи, оскільки Господарським судом Харківської області справу №922/2656/22 прийнято до свого провадження з додержанням правил підсудності.
Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2023 повністю заперечував проти позовних вимог.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
18.11.2021 року між Товариством з обмеженою "НІКОЛЬ ІНК" (далі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (далі - постачальник/відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 339.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 1 договору визначено основні терміни та поняття:
ПММ - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), якість яких відповідає встановленим державним стандартам, поставка яких є предметом даного договору.
Пункт реалізації ПММ - оптовий склад нафтопродуктів постачальника, де нафтопродукти (надалі - ПММ) передаються транспортним засобам покупця. Також зазначено, що Пункт реалізації ПММ - це автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) Постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на ВЕБ-сайті https://diesel-manager.com.
- талон - документ на отримання ПММ в паперовому чи електронному виді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов'язку з передачі ПММ. Талон має індивідуальний номер, містить термін дії, реєстраційний номер транспортного засобу, вид ПММ, кількість літрів, які має право отримати покупець. Талон передається в електронному виді на пункти реалізації ПММ, де за бажанням покупця може бути наданий йому в паперовому виді;
- паливна картка (ПК) - унікальна пластикова картка тривалого та багаторазового використання з персональним номером, що є технічним засобом зберігання інформації та отримання представниками покупця ПММ через систему пунктів реалізації ПММ, який передається в користування покупцеві і з використанням якої покупець чи інша особа (пред'явник ПК), які правомірно володіють нею, можуть замовляти та отримувати ПММ на пунктах реалізації. Паливна карта випускається (емітується) постачальником та являє собою пластикову карту, якій присвоюється ідентифікаційний номер (нанесений на ПК). Пред'явлення ПК дозволяє її пред'явнику отримати ПММ на пункті реалізації ПММ, а також фіксувати такі операції з метою їх обліку (вартість, об'єм, марка, кількість тощо відпущених ПММ). Паливна картка не є платіжним засобом;
- порядок та умови користування ПК - умови та порядок користування ПК, що затверджені постачальником та розміщені на веб-сайті https://diesel-manager.com/ (надалі по тексту - Порядок використання ПК). Постачальник має право змінювати в односторонньому порядку Порядок та умови користування ПК, та зобов'язаний доводити до покупця зміни, що відбулись шляхом їх розміщення на веб-сайті;
- процесінговий центр (ПЦ) - апаратно-програмний комплекс, який використовується постачальником для: маршрутизації та обробки авторизаційних запитів, Авторизації ПК, обліку ПММ переданих (поставлених) з використанням Паливних карток, та/чи талонів, обліку розрахункових операцій покупця, блокування Паливних карток, налаштування параметрів лімітів, знижок та здійснення інших операцій обробки інформації, пов'язаних з виконанням умов цього договору;
- транзакція - операція передачі (поставки) ПММ покупцю, яка здійснюється з використанням Паливної картки чи талонів;
- особистий кабінет покупця - система віддаленого доступу покупця до окремо визначених параметрів (умов) договірної співпраці, користування якою здійснюється покупцем через веб-сайт https://diesel-manager.com/;
- особовий рахунок - поточний стан взаєморозрахунків між покупцем та постачальником згідно даних постачальника як допоміжний засіб для контролю невикористаних (не переданих) ПММ. Контроль за станом особового рахунку, зокрема кількістю невикористаних ПММ, є правом постачальника і обов'язком покупця. Інформацію про стан особового рахунку покупець отримує через особистий кабінет. На вимогу покупця, йому може надаватися інформація про поточний стан взаєморозрахунків між сторонами в письмовій формі станом на дату Вимоги.
Відповідно до п. 2.3. договору, передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до п. 3.2. договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого покупцем. Сторони домовилися, що постачальник зобов'язаний зберігати ПММ, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю, в повному обсязі.
За пунктом 3.1 договору, продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата за ПММ проводиться покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.2. договору ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконання покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.
За пунктом 3.3 договору загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору.
Відповідно до п. 3.4 договору передача ПММ покупцю (пред'явнику ПК) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на Пункті реалізації ПММ на момент проведення транзакції.
Передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, або Актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки (п. 3.5 договору).
Згідно з п 3.6. договору детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через особистий кабінет покупця.
Пунктом 3.7 договору визначено, що фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних Процесінгового центру постачальника про використання відповідних ПК.
За умовами пункту 4.1.2 договору покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від постачальника повернути останньому по одному примірнику підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою оригіналів видаткових накладних або в той же строк надати мотивовані заперечення. Відповідальність за невчасне повернення видаткових накладних покладається на покупця.
Покупець має право: отримувати інформацію щодо операцій з поставки ПММ, де відображається Пункт реалізації (вибірки), час передачі, транспортний засіб, асортимент та кількість ПММ у електронному вигляді чи за підписом відповідальної особи та завіреного печаткою постачальника. У випадку виявлення покупцем розбіжностей між операціями, вказаними у звіті і фактично проведеними (дані покупця), то не пізніше 6 числа місяця наступного за звітним покупець повинен письмово проінформувати про це постачальника (п. 4.2.1); в разі необхідності вимагати від постачальника проведення звірки взаєморозрахунків (п. 4.2.2).
Згідно з п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний: поставляти ПММ покупцю на умовах, передбачених даним договором (п. 4.3.1); здійснювати передачу ПММ через пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати (п. 4.3.2); вести облік асортименту та кількості переданих нафтопродуктів, облік коштів, отриманих від покупця за нафтопродукти (п. 4.3.4); оформлювати податкові накладні, видаткові накладні відповідно до вимог діючого законодавства, згідно з проведеними оплатами від покупця, реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і надавати їх покупцю в строки, передбачені законодавством. В разі порушення даного зобов'язання постачальником, останній несе відповідальність в межах, передбачених даним договором та чинним законодавством України (п. 4.3.5).
Відповідно до п. 4.4.1 договору постачальник має право припинити поставку нафтопродуктів покупцю у випадках: невиконання чи неналежного виконання покупцем умов оплати, передбачених п. 3.2 даного договору; несвоєчасного повернення належним чином підписаних оригіналів видаткових накладних (п.4.1.2 даного договору); виникнення між сторонами спорів, неврегульованих між сторонами, або переданих на розгляд суду; припинення дії або дострокового розірвання даного договору.
Крім того, постачальник має право залучати третіх осіб для належного виконання своїх зобов'язань за даним договором (п. 4.4.2); в односторонньому порядку змінити Порядок та умови користування ПК, Порядок користування особистим кабінетом покупця, Інструкцію, шляхом розміщення відповідних змін на веб-сайті та в особистому кабінеті покупця (п. 4.4.3).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно з п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов даного договору, якщо це відбулося внаслідок обставин непередбаченої сили (пожежі, землетрусу, повені, прийняття нормативних документів, які перешкоджають виконанню умов даного договору).
Сторони зобов'язані негайно, не пізніше 24 год з моменту настання, інформувати один одного про початок чи припинення дії форс-мажорних обставин, вказаних в п.6.1 даного договору, і підтвердити відповідними документами після їх отримання (п. 6.2 договору).
За пунктом 6.3 договору у випадку продовження форс-мажорних обставин більше 3 місяців, кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, повідомивши про це іншу сторону протягом 3 днів після прийняття такого рішення.
Відповідно до п. 7.1 договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Згідно з п. 8.4 договору будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, а також за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін. Порушення договору постачальником вважається істотним у разі поставки нафтопродуктів неналежної якості.
Позивач вказує, що відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 296156 від 18.11.2021 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 19.11.2021 р. на суму 1849, 00 грн. 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (AdBlue) (з розрахунку 15,41 грн. за літр без ПДВ).
При цьому, як стверджує позивач, оплаченими та не отриманими залишилось 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (AdBlue).
Також, як вказує позивач, відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 297337 від 25.11.2021 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 26.11.2021 р. на суму 276500, 00 грн. 10000 літрів дизельного палива (з розрахунку 23,04 грн. за літр без ПДВ).
Вся оплачена кількість в розмірі 10000 літрів дизельного палива покупцем було отримано, що підтверджується видатковою накладною № 297337 від 12.02.2022 року.
Відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 302941 від 11.01.2022 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 12.01.2022 р. на суму 270000,00 грн. 10000 літрів дизельного палива (з розрахунку 23,5 грн. за літр без ПДВ).
Вся оплачена кількість в розмірі 10000 літрів дизельного палива покупцем було отримано, що підтверджується видатковою накладною № 302941 від 22.02.2022 року.
Відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 303925 від 18.01.2022 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 19.01.2022 р. на суму 426750,00 грн. 15000 літрів дизельного палива (з розрахунку 23,71 грн. за літр без ПДВ).
Частину з оплачених літрів в розмірі 1626 літрів дизельного палива покупцем було отримано, що підтверджується видатковою накладною № 303925 від 23.02.2022 року. При цьому оплаченими та не отриманими залишилось 13374 літрів дизельного палива.
Відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 304930 від 26.01.2022 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 27.01.2022 р. на суму 292500,00 грн. 10000 літрів дизельного палива (з розрахунку 24,38 грн. за літр без ПДВ).
При цьому, як вказує позивач, оплаченими та не отриманими залишилось 10000 літрів дизельного палива.
Відповідно до виставленого постачальником рахунку - фактури № 306184 від 04.02.2022 року покупцем було здійснено оплату згідно банківської виписки від 07.02.2022 р. на суму 410900,00 грн. 14000 літрів дизельного палива (з розрахунку 24,46 грн. за літр без ПДВ).
За твердженнями позивача, оплаченими та не отриманими залишилось 14000 літрів дизельного палива.
Отже, станом на 23 лютого 2022 року загальний розмір придбаних але не отриманих ТОВ "Ніколь ІНК" ПММ складав 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (AdBlue) та 37374 літрів дизельного палива, що, як вказує позивач, додатково підтверджується й актом звірки взаєморозрахунків підписаним покупцем та постачальником.
Проте, на думку позивача, починаючи з 24 лютого 2022 року постачальником в односторонньому порядку було відмовлено у передачі придбаного обсягу ПММ шляхом заправки транспортних засобів покупця через Пункти реалізації. В особистому кабінеті покупця на ВЕБ-сайті постачальника https://diesel- manaRer.com відображення інформації про здійснені транзакції покупця було припинено.
Позивач у позові зазначає про те, що він направив на адресу відповідача 30.11.2022 року претензію № 22/11-22 від 24 листопада 2022 року (трек-номер поштового відправлення 0315078795701). Однак, вказана претензія було повернута Укрпоштою позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується описом, накладною, фіскальним чеком та роздруківкою трекінгу відправлення з офіційного сайту Укрпошти.
В межах підготовчого провадження відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в підготовчих засіданнях відповідач висловив свою позицію з приводу заявленого позову усно. Так, відповідач визнав факт укладання договору купівлі палива № 339 від 18.11.2021 року; визнав факт виставлення рахунків на адресу позивача та факт отримання по рахункам грошей за оплату придбаного палива; визнав факт відпуску палива на адресу позивача, шляхом заправляння ТЗ позивача через мережу АЗС; визнав розмір недоотриманого палива позивачем, а саме: 37374 л ДТ та 100 л - рідкого реагенту. Всі наведені обставини були визнані відповідачем в судовому засіданні.
В своїй письмовій промові на стадії судових дебатів відповідач зауважив, що незважаючи на визнання факту наявності взаємовідносин та залишку недоотриманого палива, відповідач не визнає позов. Так, відповідач вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту.
Зокрема, відповідач вказує, що позивач просить зобов'язати відповідача виконати обов'язки відповідачем та поставити паливо через мережу АЗС, в той час як у вересні 2022 року позивач звернувся письмово на адресу відповідача та у своїй заяві вказував про те, що відмовляється від програми повернення палива, та просить повернути кошти, сплачені на придбане пальне, яке не було отримано позивачем. За твердженнями відповідача, у зв'язку із тим, що позивач обрав спосіб захисту, у вигляді повернення коштів, кабінет позивача в програмі "Дизель Менеджер" був де активований, сторінка та історія покупок - анульована, та документи було передано до бухгалтерії відповідача для проведення повернення коштів.
Позивач заперечував та усно зазанчив, що згідно до положень діючого законодавства, позивач має право вибору: або вимагати повернення грошей, або - повернення придбаного товару; у зв'язку із тим, що гроші так й не були повернуті позивачу з боку відповідача до моменту звернення до суду, позивач обрав іншій спосіб захисту та вимагає повернення товару - а саме ДТ та рідкого реагенту.
Також, як вказує відповідач, щодо доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог з боку позивача було підтверджено усе те, із чим відповідач погодився; але жодного доказу того, що відповідач із 24 лютого 2023 року відмовився виконувати свої зобов'язання по договору купівлі ПММ суду з боку позивача не надано.
Відповідач вказав про те, що із 24 лютого 2023 року розпочалася війна РФ проти України; стався логістичний, паливний колапс по всій країні; відповідач не заперечував того, що по деяких АЗС мали місце збої в роботі, у вигляді відсутності палива, електроенергії, та нестача робочих рук.
За твердженнями відповідача, в договорі поставки нафтопродуктів, в п. 3.4. вказано наступне: "... передача ПММ покупцю (пред'явнику ПК) здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на пункті реалізації ПММ на момент проведення Транзакції..."; у зв'язку із відсутністю доказів з боку позивача, щодо відмови надання ПММ для транспорту позивача, представник відповідача намагався з'ясувати коли саме, на якій АЗС, позивачу було відмовлено у наданні ПММ, могло статися так, що АЗС, на яку звертався водій позивача, не належала до мережі АЗС, які використовує відповідач, проте, як стверджує відповідач, усі питання було залишено без відповіді; жодного факту, жодного доказу того, що відповідач відмовився від надання ПММ при зверненні позивача.
Відповідач стверджує, що позивач послався як на доказ того, що йому було припинено видачу ПММ із 24.02.202 року, на скріншот сторінки кабінету Дизель Менеджер, яку було додано позивачем до матеріалів справи, проте, як зазначає відповідач, даний скріншот навпаки підтвердив той факт, що блокування (деактивація) кабінету позивача, відбулася після звернення про повернення коштів де вказано - причина: заява про повернення коштів.
Щодо вибору способу захисту, відповідач вважає, що відмовившись від повернення ПММ та вказавши реквізити на повернення грошей, позивач вже зробив свій вибір.
Втім, станом на момент звернення до суду гроші позивачу повернуті не були, таким чином, відповідач вважає, що у даному випадку у позивача вірним є лише один спосіб захисту - це вимога про стягнення коштів.
На переконання відповідача, після отримання заяви про повернення коштів, відповідач деактивував кабінет позивача в системі Дизель Менеджер, так як сума коштів для повернення була узгоджена; деактивація кабінету привела до того, що вимога позивача про поновлення інформації в кабінеті про літри та способи контролю отримання ПММ через мережу АЗС технічно не можлива; після заяви позивача з боку відповідача були зроблені певні рухи, які мають свої юридичні наслідки, окрім одного - фактичного повернення коштів. Єдиним способом їх повернення являється в даному випадку, на думку відповідача, це вимога до суду саме про стягнення коштів, розмір яких узгоджений продавцем та покупцем.
На підставі викладеного, відповідач вважає обраний спосіб захисту позивача невірним та просить відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі.
Слід зазначити, що відповідач зазначає, що сам факт звернення позивача із заявою про повернення грошей є доказом хибності позиції позивача з приводу того, що йому не віддавали ПММ із 24.02.2202 року та доказом того, що у відповідача були усі підстави деактивувати сторінку (кабінет) позивача в програмі Дизель Менеджер, що само по собі технічно робить неможливим виконання рішення суду в частині її відновлення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи убачається, що 18.11.2021 року між Товариством з обмеженою "НІКОЛЬ ІНК" (далі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (далі - постачальник/відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 339.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, відповідачем отримано кошти від позивача шляхом здійснення оплати останнім на рахунки відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами, які знаходяться в матеріалах справи.
Сторонами підтверджено, що загальний розмір придбаних але не отриманих позивачем ПММ станом на 23 лютого 2022 року складав 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (AdBlue) та 37374 літрів дизельного палива.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
У даному випадку, під поставкою товару розуміється саме фактична поставка палива шляхом заправки транспортних засобів покупця через Пункти реалізації на підставі електронних талонів чи паливних карт.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008р. №281/171/578/155 талон, спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п. 3.2. договору ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з Рахунком. Виконання покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.
Згідно з приписами п.п. 4.3.1. та 4.3.2 договору, постачальник зобов'язаний поставляти ПММ покупцю на умовах, передбачених даним договором та здійснювати передачу ПММ через Пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати.
Так, матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що загальний розмір придбаних але не отриманих ТОВ "Ніколь ІНК" ПММ складає 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (AdBlue) та 37374 літрів дизельного палива.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач відмовився від отримання ПММ шляхом направлення відповідачу Листа від 26.09.2022 про повернення коштів, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданих позивачем роздруківок сайту відповідача в Особистому кабінеті покупця на ВЕБ-сайті постачальника https://diesel-manaRer.com відображення інформації про здійснені Транзакції покупця було припинено з підстави,- заява про повернення коштів. На даному сайті вказано, що для входу потрібна активація.
Відповідач вказує, що на підставі заяви позивача від 26.09.2022 про повернення коштів відбулась деактивація особистого кабінету позивача та стверджує про неможливість його повторної активації. Проте, відповідних доказів неможливості активації особистого кабінету позивача, відповідачем не надано.
Позивач зазначає, що ПММ не відпускається відповідачем ще з 24.02.2023, тоді як відповідач посилається, як на підставу у відмові позивача від отримання ПММ саме на Лист позивача від 26.09.2023.
Відповідачем не було надано до суду доказів неможливості здійснення постачання ПММ у проміжок часу з 24.02.2022 до 26.09.2022.
Також, відповідачем не надано доказів повернення коштів позивачу за оплачені, але не отримані ПММ.
Відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що відповідачем не виконано обов'язок щодо постачання ПММ позивачу.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки після направлення Листа від 26.09.2022 позивач відмовився від отримання ПММ та просив повернути кошти, а саме стосовно думки відповідача, що єдиним вірним способом захисту, з яким позивач міг звернутись до суду є стягнення коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 30.08.2022 у справі №914/1658/15).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №914/1658/15.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами) та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто чи призведе до поновлення порушеного права.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що підставою даного позову є невиконання відповідачем умов договору поставки в частині непоставки ПММ, а тому такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме зобов'язати відповідача поставити ПММ, є належним способом захисту в даному випадку.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та законними, не спростованими відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 627, 629, 655, 656, 662, 664, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 27, 31, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ ІНК" придбаний ним обсяг паливно-мастильних матеріалів, а саме: 100 літрів рідкого реагенту для дизельних двигунів (АdВluе) та 37374 літрів дизельного палива шляхом надання електронних талонів чи паливних карт для заправки транспортних засобів ТОВ "НІКОЛЬ ІНК" на Пунктах реалізації та здійснити фактичну передачу зазначеного обсягу оплаченого дизельного палива через Пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати, а також відобразити інформацію про придбані обсяги в Особистому кабінеті ТОВ "НІКОЛЬ ІНК" https://diesel-manager.com.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 112, код ЄДРПОУ 43431254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ ІНК" (74800, м. Каховка, Мелітопольська, 21А, код ЄДРПОУ 37631040) судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "17" квітня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко