14.04.2023м. СумиСправа № 920/1137/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1137/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 21108013),
до відповідача Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району (пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700; код за ЄДРПОУ 01979523),
про стягнення 11828,29 грн
установив:
30.12.2022 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить:
1)розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження;
2)стягнути з відповідача 11828,29 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять вісім грн 29 коп.) надміру сплаченої пенсії;
3)справу розглядати за участі представника управління ПФУ в Сумській області.
02.01.2023 за електронним запитом суду №296239922349 сформовано Витяг з ЄДРПОУ, за яким місцезнаходження відповідача - Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району (ідентифікаційний код юридичної особи 01979523) є наступним: пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700.
Ухвалою від 04.01.2023 у справі №920/1137/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, викладене в п. 1 прохальної частини позову; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі представника позивача, викладене в п. 3 прохальної частини позову; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи, в т.ч.: позивачу - для подання до суду належним чином завірених якісних копій додатку до позову під №4 “Матеріали на підтвердження наявності суми надміру виплаченої пенсії ОСОБА_1 ”.
04.01.2023 копія ухвали від 04.01.2023 у справі №920/1137/22 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №46.
06.02.2023 на виконання п.6 резолютивної частини ухвали від 04.01.2023 у справі №920/1137/22 позивач супровідним листом від 06.02.2023 №б/н (вх №766/23) надіслав належним чином завірені якісні копії додатку до позову. Супровідний лист разом із доданими документами (вх №766/23 від 06.02.2023) долучено до матеріалів справи.
Відповідач відзиву на позов з правовим обґрунтуванням своєї позиції у справі не подав. 18.01.2023 копія ухвали від 04.01.2023 у справі №920/1137/22, надіслана на адресу відповідача, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові та з інформацією за даними ЄДРПОУ, а саме: Комунальне підприємство Центральна районна аптека №4 Охтирського району, пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700, була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
29.09.2011 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до позивача із заявою про призначення пенсії за віком та з 29.09.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (зі змінами) (далі - Закон України №1058-IV),
Нарахування та виплата пенсії позивачем ОСОБА_2 здійснена з урахування довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №90, наданої 28.09.2011 Комунальним підприємством Центральна районна аптека №4 Охтирського району Анікановій Л.В.
23.10.2018 на підставі направлення №1036/04.5-10, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, з відома ОСОБА_3 як виконуючого обов'язки завідуючого Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 та у присутності головною бухгалтера Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Чередниченко Людмили Миколаївни перевірено достовірність ти обґрунтованість відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_2 за довідкою №90 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з липня 1995 року по червень 2000 року, яка видана 28.09.2011.
30.10.2018 за результатами проведеної перевірки, позивачем складено акт №2258/04.5-02 за висновком якого встановлено розбіжності між сумами заробітної плати, зазначеними у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 28.09.2011 №90, виданої ОСОБА_2 , та сумами заробітної плати за червень 1997 року, за липень 1997 року, червень 1998 року, липень 1998 року згідно особових рахунків; рекомендовано в найкоротший строк відкликати довідку від 28.09.2011 №90 про заробітну плату для обчислення пенсії, видану ОСОБА_2
07.11.2018 відповідач надіслав позивачу лист №65, відповідно до якого, на підставі акту перевірки №2258/04.5-02 від 30.10.2018, відповідач відклика довідку №90 від 28.09.2011 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 .
07.10.2019 позивачем прийняте рішення №84 про утримання надміру виплачених сум пенсії, відповідно до якого встановлено переплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі 11828,29 грн та зазначено, що у разі ненадходження від пенсіонера зазначених коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати з пенсіонера переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.12.2019.
18.09.2019 позивач надіслав ОСОБА_2 лист №22395/04.4-12, в якому позивач повідомив пенсіонера про прийняте позивачем рішення №51 від 18.09.2019, зауваживши, що у разі несплати переплаченої пенсіонеру суми в розмірі 11828,29 грн, позивач утримуватиме з ОСОБА_2 переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення боргу.
07.10.2019 позивач надіслав відповідачу лист №26169/04.4-12, в якому зазначив, що у результаті довідки №90 від 28.09.2011 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 , що була відкликана відповідачем, позивачем здійснено переплату ОСОБА_2 пенсії в розмірі 11828,29 грн, у зв'язку з чим позивач просив відповідача повернути позивачу надміру виплачені кошти.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 в добровільному порядку кошти не повернула. За період з жовтня 2019 по лютий 2020 згідно з рішенням №84 від 07.10.2019 з пенсії ОСОБА_2 позивачем проводилося відшкодування у розмірі 20% призначеної пенсії. Загальна сума стягнутих коштів з ОСОБА_2 склала 1600,00 грн.
30.10.2019 ОСОБА_2 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій №51 від 18.09.2019 в розмірі 11828,29 грн.
28.11.2019 рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/4392/19, яке набрало законної сили 02.01.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №51 від 18.09.2019.
У листопаді 2019 в сумі 400,00 грн та у серпні 2020 в сумі 1200,00 грн, позивачем ОСОБА_2 проведено виплату утриманих коштів в загальній сумі 1600,00 грн, про що зазначено у позові.
02.07.2020 та 06.10.2020 позивач надіслав відповідачу листи №1800-0404-8/29090 та №1800-0404-8/49802 відповідно, в яких повідомив відповідача про прийняте Сумським окружним адміністративним судом рішення від 28.11.2019 у справі №480/4392/19, наголосивши про відповідальність роботодавця за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсії, в т.ч.: персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб. У листах позивач просив відповідача повернути позивачу надміру виплачену ОСОБА_2 пенсію у розмірі 11828,29 грн.
Відповідач вимоги позивача не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позов.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є вимога Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області про стягнення з Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району суми переплаченої пенсії ОСОБА_2 .
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особо, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що школи завдано не з її вини.
При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до ч. 3 ст 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Зазначена норма кореспондується зі ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою визначено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Порядок) (в редакції, що діяла станом на 29.09.2011 - взяття на облік позивачем ОСОБА_2 ) (далі - Постанова №22-1).
Вказаний порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 37 Постанови №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 43 Постанови №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 2. Порядку відшкодування коштів, надмір виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум передплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженими Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4 визначено, що переплатою пенсії та грошової допомоги є сума пенсії та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Згідно п. 3 даного Порядку передбачено, що повернення коштів надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №917/1860/17).
Відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 р. у справі №480/4392/19, яке набрало законної сили 02.01.2020, встановлено, що: «Відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, покладено на роботодавця (страхувальника).»
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про можливе зловживання з боку пенсіонера при наданні документів пенсійному органу, в той час як матеріалами справи підтверджено, що матеріальна шкода виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, адже саме ним були видана довідка з недостовірною інформацією, що стала підставою для призначення та виплати позивачем ОСОБА_2 пенсії.
Позивачем доведено причинний зв'язок між фактом видачі відповідачем довідки від 28.09.2011 №90 та надміру виплачених сум пенсій гр. ОСОБА_2 в розмірі 11828,29 грн. та винні дії відповідача.
Таким чином, вина, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою є наслідком застосування відповідальності за заподіяну шкоду.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв'язку з чим суд задовольняє позов як доведений та обґрунтований.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2481,00 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №2555 від 29.12.2022.
Нормою частин 1-3 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району (пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700; код за ЄДРПОУ 01979523) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 21108013) 11828,29 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять вісім грн 29 коп.) надміру сплаченої пенсії, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2023.
Суддя В.Л. Котельницька