12.04.2023м. СумиСправа № 920/131/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,
Розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справа № 920/131/23:
за позовом Керівника Роменської окружної прокуратури (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Соборна, 43) в інтересах держави в особі:
1) Державної екологічної інспекції у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 29),
2) Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бул. Шевченка, 2)
до відповідача Комунального підприємства “Міськводоканал” Роменської міської ради” (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Пригородська, 187)
про стягнення 60783 грн 71 коп.
представники учасників справи:
від позивача 1 - Матюха Д.М.;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1 ;
прокурор - Карпенко Д.В.
1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень проти позову та хід розгляду справи.
09.02.2023 прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, в сумі 60783 грн 71 коп., зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 18235 грн 11 коп. (30%) шкоди та до спеціального фонду місцевих бюджетів територіальної громади міста Ромни та Сумської обласної ради в сумі 42548 грн 60 коп. (70%) шкоди, а також стягнення витрат зі сплати судового збору на користь Сумської обласної прокуратури.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, справу № 920/131/23 призначено судді Жерьобкіній Є.А.
Ухвалою від 13.02.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/131/23, суд визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; надав прокурору та позивачам семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.
06.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву № 75 від 24.02.2023 (вх. № 810 від 06.03.2023), в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. Відповідач у відзиві зазначає, що Підприємство є житлово-комунальним в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, тому, розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води житлово-комунального підприємства, повинен розраховуватись з урахуванням наступних коефіцієнтів: 70,1 грн за 100 куб. м. х 0,3 (в розрахунку для житлово-комунальних підприємств повинен застосовуватись коефіцієнт 0,3). Позивачем не надано доказів, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування призвело до збитків, не встановлено протиправної поведінки відповідача, не доведено існування збитків спричинених внаслідок діяльності відповідача, не притягнуто винних до адміністративної відповідальності. Заявлені збитки, нараховані з довідки, наданої відповідачем, відповідно до якої здійснені всі оплати за використану воду, що підтверджується платіжним дорученням і розрахунком рентної плати.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання № 74 від 24.02.2023 (вх. № 811 від 06.03.2023), згідно якого просить суд витребувати у Державної екологічної інспекції у Сумській області копію обґрунтованого заперечення проти претензії № 85/13-21/Пр від 18.10.2021, вих. 581 від 29.10.2021.
07.03.2023 від першого позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області надійшла відповідь на відзив (вх. № 1387 від 07.03.2023), згідно якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказує на те, що на законодавчому рівні визначені підстави визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, підставою для визначення розміру заподіяних державі є самовільне використання водних ресурсів без спеціального дозволу. Відповідач не довів, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди, не подано доказів, які б спростовували цей факт. Крім того, факт здійснення водокористування, у період з 01.07.2021 до 30.09.2021, за відсутності спеціального дозволу на водокористування, не заперечується безпосередньо і самим відповідачем. Також позивач вказує на те, що відповідно до п. 255.7 ст. 255 Податкового кодексу України, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3, але вказаний коефіцієнт не є складовою частиною ставки рентної плати та, відповідно, позивач не повинен був використовувати його при обрахунку збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
07.03.2023 відповідач подав суду відповідь на заперечення позивача (вх. № 183 від 07.03.2023), в якій звертає увагу, що за результатами перевірки, проведеної позивачем, не було встановлено винних осіб та не притягнуто до відповідальності за порушення правил спеціального водокористування, що свідчить про відсутність збитків та протиправної поведінки. Відповідач є єдиним надавачем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Роменської міської ради № 137 від 22.09.2020 та зведеним переліком суб'єктів природних монополій станом на 31.05.2022, що також відомо позивачу.
Ухвалою від 10.03.2023 Господарський суд Сумської області призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 22.03.2023, 10:30. Відповідачу подати докази або обґрунтування неможливості самостійно подати (отримати) доказ - заперечення проти претензії № 85/13-21/Пр від 18.10.2021, вих. 581 від 29.10.2021.
10.03.2023 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 201 від 10.03.2023), відповідно до якого вказує, що КП «Міськводоканал» Роменської міської ради є житлово-комунальним підприємством у розумінні ст. 14 Податкового кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води житлово-комунального підприємства, повинен розраховуватися з урахуванням коефіцієнту 0,3.
Роменська окружна прокуратура направила суду відповідь на відзив (вх. № 1526 від 13.03.2023), відповідно до якої вказує, що доводи відповідача у відзиві про відсутність причинно-наслідкового зв'язку внаслідок невстановлення винних осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, та відсутність реальної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли не у зв'язку з вчиненням відповідачем чи його посадовими особами певного адміністративного правопорушення, що потягло спричинення шкоди, а у зв'язку з недотриманням відповідачем, як суб'єктом господарювання, вимог природоохоронного законодавства з отримання дозволу на спеціальне водокористування при здійсненні господарської діяльності та, в силу прямої вказівки закону, настання відповідальності у вигляді шкоди, яка розрахована у відповідності до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Мін'юстом України за № 767/16783 від 14.08.2009.
Відповідач подав суду відповідь на заперечення Роменської окружної прокуратури № 95 від 10.03.2023 (вх. № 1680 від 17.03.2023), відповідь на заперечення Державної екологічної інспекції у Сумській області № 90 від 17.03.2023 (вх. № 1679 від 17.03.2023).
Ухвалою від 21.03.2023 Господарський суд Сумської області заяву б/н від 20.03.2023 та клопотання б/н від 20.03.2023 представника відповідача КП “Міськводоканал” Роменської міської ради” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1001, № 1002 від 20.03.2023) у справі № 920/131/23 - задовольнив. Забезпечив участь представника відповідача КП “Міськводоканал” Роменської міської ради”, ОСОБА_1 у судовому засіданні 22 березня 2023 о 10:30 у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 09:06 до 11:11 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу “Тривога. Сумська область”), судове засідання у справі 22.03.2023 не відбулось, з огляду на викладене, суд визначив іншу дату судового засідання та ухвалою від 22.03.2023 призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи на 05.04.2023, 12:30.
У судовому засіданні 05.04.2023, за участю прокурора, представника першого позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу, якою повторно запропонував відповідачу подати докази або обґрунтування неможливості самостійно подати (отримати) доказ - заперечення проти претензії № 85/13-21/Пр від 18.10.2021, вих. 581 від 29.10.2021 та оголосив перерву в судовому засіданні до 12.04.2023, 12:30 з повідомленням другого позивача про дату, час і місце судового засідання, в порядку ст. 120 ГПК України.
11.04.2023 відповідач подав суду додаткові пояснення у справі (вх. 294 від 11.04.2023), відповідно до яких вказує, що 29.10.2021 ним було направлено Інспекції електронною поштою заперечення проти претензії № 85/13-21/Пр від 18.10.2021 Державної екологічної інспекції у Сумській області. Доказом підтвердження заперечення є скріншот відправленого повідомлення. Проте, перший позивач відмовився надати відповідачу вхідний номер отриманого заперечення, зазначивши, що заперечення до Інспекції не надходило.
В судовому засіданні 12.04.2023 Господарський суд Сумської області протокольною ухвалою у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 811 від 06.03.2023) про витребування доказів відмовив, прийняв до розгляду додаткові пояснення відповідача у справі (вх. № 294 від 11.04.2023).
Прокурор та представник першого позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві.
Представник другого позивача в судове засідання не з'явився.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З 28.09.2021 по 08.10.2021 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області (Шерстюк М.М., Динник О.М., Литвин В.М.) в присутності керівника суб'єкта господарювання - директора КП “Міськводоканал” Роменської міської ради Магденко Ю.А., на підставі наказу на перевірку №556-П від 24.09.2021 та направлення на перевірку № 518/04 від 24.09.2021, проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт № 462/04 від 08.10.2021.
Під час державного нагляду (контролю) виявлено порушення ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України та п. 70 Додатку Закону України “Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”, зокрема, встановлено факти самовільного водокористування у період з 01.07.2021 по 30.09.2021 включно, а саме: забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.
З метою усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області (Шерстюк М.М., Динник О.М., Литвин В.М.) винесено Припис № 255/04 від 08.10.2021 про зобов'язання отримати дозвіл на спеціальне водокористування водними свердловинами (27 од.) переданими в користування підприємству на підставі додаткових угод до договору господарського відання в 2021 році.
Згідно з даними Довідки КП “Міськводоканал” Роменської міської ради № 548 від 07.10.2021 об'єм забраної води із підземних водоносних горизонтів складає 17342 м.куб. підземних вод, що не заперечується відповідачем.
Дозвіл Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування №23/СМ/49д-21 відповідачем отриманий 17.03.2021 р.; мета водокористування - питні і санітарно-гігієнічні потреби; виробничі потреби; передача води населенню; передача води вторинним водокористувачам; 1. фактичне місце здійснення діяльності (водокористування): 5 свердловин №3, №4, №5, №6, №8 в м. Ромни, р. Ромен, басейн р. Сула; назва та код джерела водопостачання або водокористування, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримано воду: Підземний водоносний горизонт 60/ЧЕР/ДНЕПР/0621/0260/Р.РОМЕН; код та назва водогосподарських ділянок, у межах яких знаходяться джерела водопостачання, приймачі зворотних (стічних) та інших вод: М5.1.2.13-р. Сула від витоку до кордону Сумської та Полтавської областей; 2. Фактичне місце здійснення діяльності (водокористування): Свердловина в м. Ромни, басейн р. Сула; назва та код джерела водопостачання або водокористувача, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримано воду: Підземний водоносний горизонт 60/ЧЕР/ДНЕПР/0621/Р.СУЛА; код та назва водогосподарських ділянок, у межах яких знаходяться джерела водопостачання, приймачі зворотних (стічних) та інших вод: М5.1.2.13-р. Сула від витоку до кордону Сумської та Полтавської областей; 3. Фактичне місце здійснення діяльності (водовідведення): у межах м. Ромни; назва, тип та код приймача зворотних (стічних) вод або водокористувача, до систем водовідведення якого скидаються зворотні (стічні) води: Мережі каналізації 91/ЧЕР/ДНЕПР/0621/Р.СУЛА; код та назва водогосподарських ділянок, у межах яких знаходяться джерела водопостачання, приймачі зворотних (стічних) та інших вод: М5.1.2.13-р. Сула від витоку до кордону Сумської та Полтавської областей.
Строк дії дозволу з 17.03.2021 по 17.03.2024.
Відповідач був обізнаний про необхідність отримання ним дозволу на спеціальне водокористування водними свердловинами (27 одиниць), переданими в користування відповідачу на підставі додаткових угод у 2021 році. Вказаний дозвіл був отриманий відповідачем лише 12.01.2022 - Дозвіл на спеціальне водокористування № 2/СМ/49д-22, що підтверджено листом КП «Міськводоканал» Роменської міської ради № 18 від 12.01.2022, який направлено Державній екологічній інспекції у Сумській області, на виконання припису № 255/04 від 08.10.2021.
На підставі матеріалів перевірки та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Методика), державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області здійснено розрахунок збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем підземних вод при відсутності дозвільних документів за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, згідно з яким збитки державі становлять 60783 грн 71 коп.
18.10.2021 Державна екологічна інспекція у Сумській області звернувся до відповідача з претензією 85/13-21/Пр про відшкодування нанесених державі збитків, внаслідок самовільного використання відповідачем підземних вод при відсутності дозвільних документів, на суму 60783 грн 71 коп.
29.10.2021 відповідач направив обґрунтоване заперечення проти претензії 85/13-21/Пр від 18.10.2021, відповідно до якого вказує, що його діяльність, у період з 01.07.2021 по 30.09.2021, щодо забору підземних вод не призвела до збитків вказаних в претензії. Крім того, Підприємством сплачено податки і збори у повному обсязі, в тому числі рентна плата за спеціальне використання води за весь обсяг водокористування. Відповідач не погоджується з розміром нарахованих збитків та не вбачає підстав для сплати суми коштів у заявленому розмірі.
Відповідач добровільно не відшкодував заподіяної ним державі шкоди в загальному розмірі 60783 грн 71 коп., що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення її розміру у примусовому порядку.
3. Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави”.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних захотів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природною середовища на здоров'я населення. Ненадходження коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Ст. 19 Водного кодексу України встановлено, що Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державною нагляну (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишньою природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державною нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевою самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі Положення) Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державу політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природною середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з Положенням (п. 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевою самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;
пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами;
Державна екологічна інспекція у Сумській області утворена як юридична особа публічного права територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції».
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 750 ліквідовано Державну екологічну інспекцію, з одночасним утворенням Державної природоохоронної служби України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2019 № 873 визнано такою, що втратила чинність Постанову КМУ від 14.08.2019 № 750 «Про питання Державної природоохоронної служби України».
Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Держекоінспекції, уповноваженим відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017.
Згідно ст. 15, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області та Роменська міська рада Сумської області є органами, уповноваженими державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.
Листом від 30.06.2022 Роменська окружна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Сумській області, що розглянувши її листа від 22.06.2022 № 892/10-22, яким повідомлено про нарахування КП «Міськводоканал» РМР збитків за самовільне користування підземними водами у сумі 60783 грн 71 коп., прокуратура зауважила, що саме Інспекція є уповноваженим суб'єктом для звернення до суду з позовом про стягнення нарахованих збитків.
11.07.2022 Роменською окружною прокуратурою було отримано листа (вих. 964/10-22 від 01.07.2022) Державної екологічної інспекції у Сумській області про вжиття заходів прокурорського реагування, відповідно до якого Інспекція повідомила Прокуратуру необхідність вжиття заходів представницького характеру до КП «Міськводоканал» РМР про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 60783 грн 71 коп., оскільки, КП «Міськводоканал» РМР у добровільному порядку не відшкодовує державі шкоду в розмірі 60783 грн 71 коп., в свою чергу, Інспекція не має коштів для сплати судового збору для стягнення завданої шкоди з КП «Міськводоканал» РМР в судовому порядку.
07.12.2022 Роменською окружною прокуратурою було отримано листа (вих. 2003/10-22 від 29.11.2022) Державної екологічної інспекції у Сумській області «Про вжиття заходів прокурорського реагування», відповідно до якого Інспекція повідомила Прокуратуру про встановлений перевіркою факт відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування водними свердловинами (27 од.), розмір завданих цим порушенням збитків та необхідність вжиття заходів представницького характеру до КП «Міськводоканал» РМР про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 60783 грн 71 коп.
04.01.2023 Роменська окружна прокуратура направила листа № 53-42вих-23 КП «Міськводоканал» РМР про надання інформації про документ за вих. № 548 від 07.10.2021.
Листом № 14 від 06.01.2023 КП «Міськводоканал» РМР повідомило Роменську окружну прокуратуру, що документ за вих. № 548 від 07.10.2021 направлено Державній екологічній інспекції у Сумській області, який містить інформацію про майно комунальної власності, яке передане в господарське відання підприємству, що забезпечує водопостачання сільських населених пунктів Роменської ТГ (свердловини), а також додано довідку про обсяги водокористування за період з 01.07.2021 по 30.09.2021.
Роменська окружна прокуратура направила листа від 17.01.2023 № 53-21 вих-23 Роменській міській раді про надання інформації щодо вжиття заходів реагування з метою стягнення з КП «Міськводоканал» РМР шкоди у розмірі 60783 грн 71 коп.
Листом № 03-26/204 від 23.01.2023 Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області повідомив заступника керівника Роменської окружної прокуратури, що відповідач задекларував водокористування, в тому числі без дозволу на спеціальне водокористування, та сплатив податкові зобов'язання в повному обсязі. Стягнення з КП «Міськводоканал» РМР шкоди у розмірі 60783 грн 71 коп. не здійснювалося.
Таким чином, з викладеного вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Сумській області, до компетенції якого віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не здійснено достатніх заходів, спрямованих на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з відповідача в судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, крім скерування на адресу відповідача претензій, щодо добровільної сплати нанесених державі збитків внаслідок самовільного користування надрами.
У зв'язку з чим, Листом № 53-333вих-23 від 25.01.2023 Роменська окружна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Сумській області та Роменську міську раду Сумської області про звернення до суду з позовом про стягнення з КП «Міськводоканал» РМР 60783 грн 71 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
4. Мотиви, якими керувався суд, застосоване ним законодавство та висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.
Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Нормами ст.49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Зі змісту ч.ч. 2, 4 ст. 49 Водного кодексу України вбачається, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання (правова позиція Верховного Суду у постанові у справі № 916/1718/18 від 02.06.2019).
Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства.
Як визначено п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно з приписами ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 р. по справі № 917/717/17.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (далі - Методика).
Розрахунок збитків здійснено позивачем відповідно до пункту 9.1 Методики, згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн.),
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3;
Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3), на дату виявлення порушення.
Позивачем при розрахунку використано ставку рентної плати в сумі 70,1 грн. за 100 куб. метрів у відповідності до статті 255 Податкового кодексу України за спеціальне використання підземних вод у Сумській області.
Відповідач, у свою чергу, визнає об'єм води, який ним було забрано із підземних водоносних горизонтів у період 01.07.2021 по 30.09.2021 - 17342 м.куб., а також не заперечує факту відсутності спеціального дозволу на водокористування у зазначений період.
У той же час, відповідач вважає, що його діяльність у період з 01.07.2021 по 30.09.2021 щодо забору підземних вод не призвела до збитків, вказаних у позовній заяві.
Суд, перевіряючи розрахунок збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) виконаний позивачем, який був здійснений за результатами перевірки відповідача, встановив, що позивачем було застосовано розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення, - 70,1 грн/100 м. куб.
За визначенням, наведеним у п. 14.1.59 п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України житлово-комунальні підприємства - суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розділу IX цього Кодексу).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, крім іншого, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Частиною 5 ст. 19 наведеного Закону встановлено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство “Міськводоканал” Роменської міської ради є житлово-комунальним підприємством в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Враховуючи наведене, розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води житлово-комунального підприємства, складає 70,1 грн. за 100 куб. метрів х 0,3, а тому розрахунок відшкодування розраховується за формулою наступним чином:
5 * 17342 * 70,1 * 0,3 / 100 = 18235 грн 11 коп.
Таким чином, сума збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) складає 18235 грн 11 коп.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 76 - 79 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у самовільному заборі і використанні підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.07.2021 по 30.09.2021; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18235 грн 11 коп. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок самовільного використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 42548 грн 60 коп. суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю розміру шкоди в цій частині.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Міськводоканал” Роменської міської ради (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 37929833) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області 18235 грн 11 коп. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, зарахувавши кошти на рахунок IBAN UA588999980333189331000018546, код платежу бюджету 240621 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності), ідентифікаційний код 37970404, отримувач: ГУК Сумської області /Роменська МТГ, банк: Казначейство України, з перерахуванням коштів до спеціального фонду державного бюджету України 5470 грн. 53 коп. (30%) шкоди та до спеціального фонду місцевих бюджетів територіальної громади міста Ромни та Сумської обласної ради - 12764 грн 58 коп. (70%).
3. Стягнути з Комунального підприємства “Міськводоканал” Роменської міської ради (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 37929833) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891, поточний рахунок - UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. У позові в частині стягнення з Комунального підприємства “Міськводоканал” Роменської міської ради 42548 грн 60 коп. збитків - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане суддею 17.04.2023.
Суддя Є.А. Жерьобкіна