ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/13564/22
За позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
доПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
простягнення 27635,71 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" 27635,71 грн, з яких 18397,17 грн основного боргу, 5312,42 грн пені, 405,22 грн 3% річних та 3520,90 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №02.5-14-30 оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна від 29.12.2015 в частині своєчасної оплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13564/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
23.01.2023 від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" надійшов відзив на позов, в якому відповідач щодо заявлених позовних вимог в частині суми основного боргу не заперечив та просив суд зменшення розмір штрафних санкцій на 90%.
Крім того, у поданому відзиві на позов відповідач просить визнати причини пропуску строку для подання відзиву на позов поважними та поновити відповідний процесуальний строк.
Частиною 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наведені відповідачем причини пропущення встановленого судом процесуального строку для подання відзиву (запроваджений в авіакомпанії режим дистанційної роботи з огляду на військовий стан), суд визнає їх поважними та поновлює відповідачу строк на подання відзиву на позов та приймає відзив до розгляду.
24.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.2015 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (орендар, відповідач) укладено договір №02.5-14-30 оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна з урахуванням додаткових угод №1 від 28.11.2018 та №2 від 14.07.2020 до нього (договір).
Згідно з п.п.1.1, 1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене (рухоме) майно (майно), перелік якого наведений в додатку №1 (редакція 3) до договору "Розрахунок плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна" та вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2018, що становить за незалежною оцінкою без урахування ПДВ 871332,13 грн. Майно передається в оренду для використання за призначенням: ремонт повітряних суден.
Орендар вступає у строкове платне користування майном в дати підписання акту передачі-приймання майна (п.2.1 договору).
Оплата за користування майном здійснюється орендарем, починаючи з дати підписання сторонами акту передачі-приймання майна. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і за базовий місяць розрахунку - жовтень 2018 року без врахування ПДВ становить 7261,11 грн згідно з розрахунком плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна (додаток №1 (редакція 3). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, орендар самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок-фактуру (рахунок) та акт приймання-здачі виконаних послуг (акт). Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий орендодавцю та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Неотримання або невчасне отримання рахунку не звільняє орендаря від обов'язку оплати за користування майном у визначений договором термін. Оплата за оренду майна здійснюється до фактичного повернення орендарем майна, що має бути підтверджене актом передачі-приймання майна, належним чином оформленого сторонами та підписаного уповноваженими представниками сторін. У разі прострочення орендарем оплати, визначеної договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного виконання орендарем простроченої заборгованості за укладеним договором. Сплата пені відбувається на підставі окремо виставленого рахунку протягом п'яти банківських днів з дати його отримання (п.п.3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.7, 3.8, 3.9 договору).
Договір набирає чинності з моменту укладання та діє 1 рік. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п.14.1, 14.3 договору).
Також між сторонами було підписано розрахунок плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна (редакція №3).
Відповідно до акту передачі-приймання орендованого майна від 01.03.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв майно у користування.
Згідно актів передачі-приймання (повернення) орендованого майна від 15.11.2018, від 12.03.2020 та від 10.06.2021 орендар повернув, а орендодавець прийняв частину майна з оренди.
Як стверджує позивач у позовній заяві, у період з січня по лютий 2022 року він оформив та надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №216/1 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 10028,05 грн, акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 10028,05 грн, рахунок-фактуру №216/11 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 8369,12 грн, акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 на суму 8369,12 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином, орендну плату за період з січня по лютий місяці 2022 року не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за вказаний період 18397,17 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що згідно акту передачі-приймання орендованого майна від 01.03.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв майно у користування, а за актами передачі-приймання (повернення) орендованого майна від 15.11.2018, від 12.03.2020 та від 10.06.2021 орендар повернув, а орендодавець прийняв частину майна з оренди.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як вже вказувалось судом, розмір та порядок сплати орендної плати за договором погоджено сторонами у розділі 3 договору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.3.2, 3.7 договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату за орендоване майно 15 числа наступного за звітним місяця.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2022 року по лютий 2022 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу орендну плату на загальну суму, що склала 18397,17 грн. Строк виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за договором у вказаний період є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не було сплачено за спірний період орендну плату у визначеному розмірі, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" виникла заборгованість на суму 18397,17 грн.
За таких обставинпозовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 405,22 грн за загальний період прострочки з 16.02.2022 по 20.11.2022 та інфляційні втрати на суму 3520,90 грн за загальний період прострочки з березня 2022 року по жовтень 2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати, то вимоги останнього про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 405,22 грн за загальний період прострочки з 16.02.2022 по 20.11.2022 та інфляційні втрати на суму 3520,90 грн за загальний період прострочки з березня 2022 року по жовтень 2022 року, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зауважує наступне.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п.3.9 договору визначено, що у разі прострочення орендарем оплати, визначеної договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного виконання орендарем простроченої заборгованості за укладеним договором. Сплата пені відбувається на підставі окремо виставленого рахунку протягом п'яти банківських днів з дати його отримання.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є вірним, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 5312,42 грн за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 20.11.2022.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке мотивоване тим, що матеріали справи не містять жодних доказів понесення позивачем реальних збитків, а застосування неустойки є надмірним заходом фінансового впливу, що не відповідає фактичним обставинам виникнення прострочення і ступеню вини відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відтак, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, за відсутності виняткових обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 18397 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн 17 коп. основного боргу, 5312 (п'ять тисяч триста дванадцять) грн 42 коп. пені, 405 (чотириста п'ять) грн 22 коп. 3% річних, 3520 грн (три тисячі п'ятсот двадцять) грн 90 коп. інфляційних втрат та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова