ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/2397/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН"
про стягнення 22 396,76 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" про стягнення 22 396,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо полісу № АР/2094367 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 02.03.2023 була отримана позивачем 10.03.2023, а відповідачем - 13.03.2023.
14.03.2023 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості з ЄЦБД МТСБУ.
21.03.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти стягнення 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, просить відмовити у задоволенні позову.
24.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір PVP.S № 2104339 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2008.
Відповідно до п. 1.13 Договору строк його дії встановлено з 08.12.2021 по 07.12.2022.
06.08.2022 о 14 год. 20 хв. у місті Києві на проспекті Академіка Палладіна (координати ДТП обрані користувачем на мапі: 50.458867884; 30.356404781), відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , та застрахованого автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 . ДТП відбулась у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена електронним європротоколом № 44DDA25D3FF8 від 06.08.2022.
Згідно з абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.2017 № 403/2017 визначено, що з 01.10.2017 європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Постановою Правління Національного банку України № 108 від 30.05.2022 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол) заповнено обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб 1 та транспортний засіб 2, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відсутні зауваження водіїв стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає електронний європротокол № 44DDA25D3FF8 від 06.08.2022 як належний доказ вчинення 06.08.2022 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у електронному європротоколі, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та наявності вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
08.08.2022 ОСОБА_1 (страхувальник) звернулася до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
08.08.2022 був складений Акт огляду транспортного засобу, в якому було визначено характер та перелік пошкоджень автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспотного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до наявної у справі ремонтної калькуляції № 160873 від 09.08.2022 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вирахування зношення запчастин (70%) становить 24 996,76 грн без ПДВ.
Відповідно до Звіту № 67-D/11/36 від 09.12.2022 вартість відновлювального ремонту з урахування зносу (коефіцієнт фізичного зносу - 0,7) автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 35 606,78 гривень, а відповідно до Рахунку-фактури АР-000111/22С від 15.09.2022, виставленого ФОП Логвіновим В.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з калькуляцією становить 24 996,76 гривень без ПДВ.
Позивач, виконуючи зобов'язання за Договором PVP.S № 2104339 добровільного страхування наземних транспортних засобів, на підставі страхового акту № 160873 від 16.09.2022 здійснив виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 24 996,76 грн на рахунок ФОП Логвінова В.В., що підтверджується платіжним дорученням № 11635 від 16.09.2022.
У свою чергу, матеріалами справи встановлено, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР № 2094367 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон» з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування № 04-1562 від 06.10.2022 з вимогою сплатити страхове відшкодування у розмірі 24 996,76 грн (докази направлення заяви наявні в матеріалах справи), однак відповідач залишив дану заяву без задоволення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування на підставі Договору, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 22 396,76 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання зобов'язань за Договором PVP.S № 2104339 добровільного страхування наземних транспортних засобів, було виплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 24 996,76 грн на рахунок ФОП Логвінова В.В., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 11635 від 16.09.2022.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Отже, оскільки на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Fiat DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон», відповідно до полісу АР № 2094367 загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом АР № 2094367 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з пунктами 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом АР № 2094367 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Як вбачається з наданого Звіту № 67-D/11/36 від 09.12.2022 коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівнює 0,7, такий самий коефіцієнт фізичного зносу був застосований і в ремонтної калькуляції № 160873 від 09.08.2022, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту з вирахування зношення запчастин (70%) становить 24 996,76 грн без ПДВ.
Отже, виходячи з матеріалів справи, позивачем підтверджено вартість відновлювального ремонту, з вирахування коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля марки «Nissan TIIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виплату страхового відшкодування в розмірі 24 996,76 грн, у зв'язку з чим до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, та визначені полісом АР № 2094367 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн), франшизи (2600,00 грн), яка вирахувана позивачем при визначені до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 22 396,76 грн (24 996,76 грн (сума виплаченого страхового відшкодування, з вирахування коефіцієнту фізичного зносу) - 2600,00 грн (франшиза) = 22 396,76 грн).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Як вбачається з позовної заяви, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ПАТ "Просто-страхування" було наведено розрахунок витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії наступних документів:
- договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича;
- реєстри справ (додаток № 1 від 03.01.2023 та № 2 від 10.01.2023 до договору), по яких Адвокатське бюро «Синюк та партнери» надало ПрАТ «ПРОСТО-страхування» правову допомогу за січень 2023 року згідно з переліком справ (загальна кількість справ 16), у тому числі по страховій справі № 160873 (страхувальник Грановська О.Б.);
- платіжне доручення № 56 від 03.01.2023 на загальну суму 98 000,00 грн;
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 10.01.2023 року.
Так, згідно з зазначеним детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом було надано правову допомогу по страховій справі № 160873 (страхувальник Грановська О.Б; учасник ДТП - Борисюк С.В.), обумовлену Договором, у наступному обсязі:
- консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача - 1 година на суму 1 200,00 грн;
- підготовчі дії (з?ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з?ясування, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики) - 2 години на суму 2 400,00 грн;
- підготовка та подання позовної заяви до суду (визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд) - 2 години на суму 2 400,00 грн.
Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Синюк С.Л. на підставі ордеру серія АІ № 1116322 від 03.01.2023.
На підтвердження наявності у Синюк С.Л. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10 від 15.02.2018.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката/адвокатського об'єднання з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката/адвокатського об'єднання та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанов об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі № 908/2685/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У відзиві відповідач заперечує щодо визначеної позивачем суми витрат на правничу допомогу та просить зменшити їх розмір у зв'язку з тим, що заявлена до стягнення сума понесених витрат є неспівмірною зі складністю справи. Відповідно до Додатку № 1 від 03.01.2023 та Додатку № 2 від 10.01.2023 до Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 Адвокатське бюро «Синюк та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Синюка С.Л. надало ПрАТ «ПРОСТО-страхування» правову допомогу за січень 2023 року в 16 справах клієнта А відтак, адвокат Синюк С.Л. неодноразово здійснює представництво саме у цій категорії спорів та такий спір для останнього не є спором з високим рівнем складності. Крім того, відповідач, посилаючись на Детальний опис робіт (наданих послуг), заперечує щодо необхідності надання такої послуги замовнику як: консультація щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню коштів з відповідача. Також адвокат Синюк С.Л. зазначив, що аналізував судову практику. Натомість позовна заява не містить ґрунтовного аналізу судової практики та посилання на рішення Верховного Суду.
Отже, проаналізувавши доводи сторін, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати. При цьому відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив і не заперечував проти суми, яка заявлена позивачем до стягнення.
Суд також вказує на те, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач не заперечує суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
З урахуванням вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2-й під'їзд, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) суму страхового відшкодування в розмірі 22 396 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто шість) грн 76 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 18.04.2023.
Суддя О.Г. Удалова