вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
11.04.2023м. ДніпроСправа № 904/3948/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс сталь", м. Дніпро
до Kralovopolska Kovarna s.r.o., м. Брно, Чеська Республіка
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102 369,77 Євро, пені у розмірі 5118,49 Євро
Представники:
від позивача Маєвська К.В. ордер адвокат
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепропресс сталь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Kralovopolska Kovarna s.r.o. про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102 369,77 Євро, пені у розмірі 5118,49 Євро.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №DPSKPK1 від 06.04.2021 зі сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою суду від 09.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 14.03.2023.
Також ухвалою від 09.11.2022 суд вернувся до компетентного органу Чеської Республіки з судовим дорученням про вручення Kralovopolska Kovarna s.r.o. документів.
Ухвалою суду від 09.11.2022 зупинено провадження у справі № 904/3948/22 до отримання доказів виконання компетентним органом Чеської Республіки судового доручення про вручення Kralovopolska Kovarna s.r.o. документів.
Судове засідання, призначене на 14.03.2023, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.
Ухвалою суду від 14.03.2023 провадження у справі № 904/3948/22 поновлено. Відкладено підготовче засідання на 11.04.2023.
До початку судового засідання від 14.03.2023 на адресу суду надійшов лист відповідача, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що дана справа не належить до юрисдикції Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки, відповідно до п. 10.1 контракту № DPSKPK1 від 06.04.2021, всі суперечки між сторонами повинні вирішуватися Міжнародним арбітражним судом у м. Прага.
Дослідивши матеріали справи господарський суд
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вказано вище, предметом спору є стягнення з Kralovopolska Kovarna s.r.o. суми основної заборгованості за контрактом №DPSKPK1 від 06.04.2021 у розмірі 102 369,77 Євро та пені у розмірі 5118,49 Євро.
Kralovopolska Kovarna s.r.o. є іноземним суб'єктом господарювання, створеним за законодавством Чеської Республіки. Місцезнаходженням названої компанії є: Krizikova 3085/68n, Brno, Czech Republic, 61200.
До приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються приписи Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини першої статті 1 названого Закону).
Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені статтею 366 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Стаття 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Статтею 77 цього Закону встановлена виключна підсудність справ з іноземних елементом судам України.
Таким чином, перш ніж вирішувати спір з вимогою до юридичної особи - нерезидента за нормами Господарського процесуального кодексу України, суд повинен визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи господарським судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» та чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 910/11287/16.
Щодо посилання позивача на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», як підставу підсудності цього спору саме Господарському суду Дніпропетровської області, слід зазначити про таке.
Відповідно до п. 3.1 контракту, товар, вказаний у цьому контракті, буде поставлений відповідно до додатку (специфікації).
Згідно з п. 8 підписаної специфікації, умови поставки: DAP, Brno, Krizikova 3085/68n.
Так, відповідно до вказаних умов контракту та CMR № 1133454, № 549041, №UA110140/2022/002334, № UA110140/2022/002362, спірна поставка товару була здійснена у м. Брно, Чеська Республіка.
Пунктом 7.1 контракту встановлено, що загальна сума цього контракту має бути оплачена продавцю у Євро відповідно до додатку (специфікації).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що датою оплати за товар вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.
У розділі 14 контракту сторони вказали свої банківські реквізити.
З аналізу змісту вказаних положень договору вбачається, що оплата поставленого товару має відбуватись у безготівковому вигляді.
Зобов'язання з оплати поставленого товару у безготівковому вигляді не є таким, яке належить, через його особливість, виконувати тільки в певному місці.
А отже, посилання позивача на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» є необґрунтованим.
Також з матеріалів справи не вбачається і наявності підстав, передбачених п.п. 1 - 6, 8 - 12 ч. 1 ст. 76, ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудності цього спору судам України.
За вказаних обставин, враховуючи визначені позивачем предмет та підставу позову, підсудність даної справи повинна визначатись відповідно до загальних правил територіальної підсудності, визначеної ч.1 ст.27 ГПК України - за місцезнаходженням відповідача у справі.
А отже, дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) судам Чеської Республіки.
Крім того, згідно з п. 10.1 контракту, усі спори, розбіжності чи вимоги, які можуть виникнути з цього контракту чи у зв'язку з ним, у тому числі пов'язані з його зміною, розірванням, виконанням, недійсністю чи тлумаченням, мають розглядатись у Міжнародному арбітражному суді Праги відповідно до його регламенту одним арбітром. Мова арбітражного розгляду - англійська. Будь - яке рішення повинного ґрунтуватися виключно на положеннях цього контракту та Додаткових угод, але будь-яке питання, що не пов'язано з положеннями цього контракту, повинно розглядатись та вирішуватись відповідно до Віденської конвенції 19980 року про договори міжнародного купівлі - продажу товарів.
Частиною другою статті 1 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що за угодою сторін можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 викладено таку правову позицію:
- відповідно до пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
- третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду є не відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається;
- відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, унеможливлює розгляд спору таким судом;
- у разі відсутності такого застереження господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2018 року у справі №906/493/16 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Так, у даному випадку в арбітражній угоді є вказівка на місце проведення арбітражу та з такої угоди вбачаються дійсні наміри сторін щодо розгляду цього спору арбітражним судом, розташованим у місті Прага.
За таких обставин, у даному випадку суд не вбачає підстав вважати спірну арбітражну угоду такою, що не може бути виконана.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, провадження у справі № 904/3948/22 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Правова позиція щодо закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в аналогічних випадках викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 925/467/20.
На виконання ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд роз'яснює позивачу, що цей спір належить до територіальної юрисдикції (підсудності) судам Чеської Республіки.
Роз'яснити сторонам, що, відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно ст.ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 904/3948/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс сталь" до Kralovopolska Kovarna s.r.o. про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 102369,77 Євро, пені у розмірі 5118,49 Євро - закрити.
Ухвала набирає законної сили 11.04.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складений та підписаний 17.04.2023.
Суддя М.О. Ніколенко