пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 квітня 2023 року Справа № 903/878/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТРАНСМОСТ», м.Чернівці
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД», м.Луцьк
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Харкевич О.О.
Представники сторін:
від позивача: Шевчук Д.В., адвокат
від відповідача: н/з
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТРАНСМОСТ» у позовній заяві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД» просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД» виконати умови договору поставки нафтопродуктів №040411-28/12/2020-ШК019 від 28.12.2020, а саме: розблокувати картки на пальне, передані Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТРАНСМОСТ» за видатковими накладними: №46004 від 31.05.2021, №81766 від 19.08.2021, №121713 від 22.11.2021, №1523 від 14.01.2022 та №4176 від 31.01.2022;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД» виконати умови договору поставки нафтопродуктів №040411-28/12/2020-ШК019 від 28.12.2020 шляхом забезпечення видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТРАНСМОСТ» палива, на підставі пред'явлення паливних карток, перелік номерів штрих - карти зазначено у видаткових накладних: №46004 від 31.05.2021, №81766 від 19.08.2021, №121713 від 22.11.2021, №1523 від 14.01.2022 та №4176 від 31.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №040411-28/12/2020-ШК019 від 28.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду надіслана на електронну адресу сторін 23.112.2022, що підтверджується відміткою відповідального працівника канцелярії суду на відповідній ухвалі.
08.12.2022 (штамп на конверті відправлення 07.12.2022) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 07.12.2022.
26.12.2022 (штамп на конверті відправлення 23.12.2022) представник позивача у справі на адресу суду надіслав відповідь на відзив 23.12.2022.
30.12.2022 (штамп на конверті відправлення 29.12.2022) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ КАРД» на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі.
Ухвалою суду від 18.01.2023 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/294/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.02.2023.
Ухвалою суду від 09.02.2023 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 07.03.2023.
На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 07.03.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 11.04.20223на 10 год. 00 хв., про що сторони повідомлені ухвалою від 07.03.2023.
Відповідач позовні вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що предметом поставки по видаткових накладних було дизельне паливо та бензин виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», республіка білорусь. Введення в Україні воєнного стану вплинуло на можливість виконання товариством своїх зобов'язань за договором. Постановою КМУ від 10.05.2022 №555 заборонено введення в обіг і обіг палива походження з російської федерації та республіки білорусь та/або палива, власниками якого є юридичні особи, які зареєстровані у вказаних країнах. Таким чином, запровадження воєнного стану в Україні унеможливлює реалізацію пального виробництва білорусії, який є виробником пального, що є предметом поставки по спірному договорі. На виконання п. 10.9 договору поставки товариство надіслало листа позивачу про розірвання договору в односторонньому порядку. Докази повернення коштів за непоставлений товар будуть надані суду.
В свою чергу, позивача зазначає, що ні договором, ні накладними чи отриманими картками на пальне не передбачено поставку товару саме з республіки білорусь. Неможливість та заборона обігу палива походженням з республіки білорусь не є обставиною, яка перешкоджає відповідачу у виконанні договірних зобов'язань по поставці товару.
Щодо неможливості виконання відповідачем договірних зобов'язань через введення воєнного стану на території України, позивач зазначає, що за загальним правилом неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог чинного законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, а не від виконання зобов'язання вцілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.
Одностороннє розірвання договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язання, яке виникло до його розірвання. Відповідач зобов'язаний передати позивачу товар, який належить останньому на праві власності на підставі карток на пальне, що були передані позивачу в період дії та відповідно до умов договору.
ТзОВ «ВЕСТ КАРД» наполягає на тому, що походження палного є ВАТ «Мозирський НПЗ» республіка білорусь. Безпосередньо у видаткових накладних не вказано виробника товару, але зазначено реквізити документу, який підтверджує походження товару, що передається постачальником покупцю по видатковій накладній, а саме сертифікат відповідності. Відповідач немає можливості реалізовувати пальне виробництва республіки білорусь через введення воєнного стану та заборони обігу відповідного товару. Крім того, відповідач зазначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Позивач в судовому засіданні зазначив про намір подати до суду докази розміру судових витрат після ухвалення рішення суду згідно з приписами ГПК України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
28.12.2020 між ТзОВ «Вест Кард» (постачальник) та ТзОВ «Будівельна Компанія Трансмост» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040411-11-28/12/2020-ШК-019 (а.с. 12-19).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040411-11-28/12/2020-ШК-019 від 28.12.2020.
Згідно умов договору постачальник зобов'язується поставити покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, скраплений газ, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1). Асортимент та кількість товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар (п. 1.2). Товар постачається покупцю партіями, кількість та асортимент товару визначається в окремій видатковій накладній (п. 1.3). Ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видатковій накладній (п. 2.1). Загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії договору (п. 2.2). Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне «WOG» встановленої форми відповідного номіналу. Картка містить вказівку на вид (марку) товару. Передача покупцю карток на пальне підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 3.1). Товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на карту на пальне, видану постачальником покупцю на умовах, передбачених п. 3.1 договору. Карта на пальне є товаророзпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцезнаходженням товару (АЗС) (п. 3.2). Покупець зобов'язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін дії карток вказується у видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. Якщо термін не вказаний, то він становить 1 календарний рік від дати видачі накладної (п. 3.4). Постачальник зобов'язаний фактично видати покупцю товар лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне (п. 3.5). Видача товару покупцю здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача АЗС, перелік яких розміщений на веб-сайті постачальника. Перелік АЗС може змінюватися постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про такі зміни можуть надсилатись покупцю засобами електронного зв'язку, а також шляхом розміщення інформації на веб-сайті постачальника (п. 3.6). Видача товарів покупцю проводиться по-частково та лише за умови їх фактичної наявності на АЗС користувача на момент проведення операції з видачі (передачі) товару (п. 3.7). Картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною (п. 3.4, 3.10). Картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для фактичного отримання товару протягом терміну дії картки на пальне, анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов'язаний забрати товар у постачальника до моменту анулювання карток на пальне. Обмін наявних у покупця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток після обміну - 1 календарний місяць. Якщо з моменту придбання товару до дати обміну карток на пальне відбулось зростання ціни товару у постачальника, обмін проводиться з перерахунком ціни товару на момент звернення покупця, відповідно до ціни на пальне, визначеної постачальником в односторонньому порядку з врахуванням ціни відповідного товару на стенді АЗС користувача АЗС на момент проведення обміну карток на пальне (п. 3.10). Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п. 4.2). В разі відсутності на АЗС дизельного палива при пред'явленні картки на даний вид товару, покупцю відпускається паливо дизельне «Mustang». В цьому випадку фактична передача дизельного палива «Mustang» замість дизельного палива буде вважатися належним виконанням зобов'язань постачальником (п. 6.4.3). Зміни, доповнення, додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в паперовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Сторони погодились, що зобов'язання, взяті ними за цим договором можуть бути замінені іншими зобов'язаннями, прийнятими для обох сторін (п. 10.3). Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії даного договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати умови даного договору, то він вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах, передбачених цим договором. Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це покупця за 10 календарних днів до бажаної дати розірвання договору (п. 10.9).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору позивачем здійснено платежі на користь відповідача за оплату товару згідно з договором на суму 273 270 грн. 00 коп., і в свою чергу, сторонами підписано видаткові накладні на поставку бензину та палива дизельного на загальну суму 273 270 грн. 00 коп., видано позивачу картки на пальне (а.с. 20-67).
Позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами та не оспорюється відповідачем.
Позивач зазначає, що після введення воєнного стану в Україні, відповідач заблокував придбані позивачем картки (талони) та припинив поставку уже придбаного товару. Відтак, станом на день звернення до суду залишилися картки (талони) по яких не отримано товар, а саме:
1. Бензин автомобільний А-95-Євро5 - 70 літрів за ціною 31,68 грн. з ПДВ на суму 2 217, 60 грн. відповідно до видаткової накладної №121713 від 22.11.2021.
2. Бензин автомобільний А-95-Євро5 - 970 літрів за ціною 32,75 грн. з ПДВ на суму 31 767, 50 грн. відповідно до видаткової накладної №4176 від 31.01.2022.
3. Паливо дизельне Євро 5-ВО - 10 літрів за ціною 27,49 грн. з ПДВ на суму 274, 90 грн. відповідно до видаткової накладної №46004 від 31.05.2021.
4. Паливо дизельне Євро 5-ВО - 10 літрів за ціною 26,14 грн. з ПДВ на суму 261, 40 грн. відповідно до видаткової накладної №81766 від 19.08.2021.
5. Паливо дизельне Євро 5-ВО - 750 літрів за ціною 29,05 грн. з ПДВ на суму 21 497, 00 грн. відповідно до видаткової накладної №121713 від 22.11.2021.
6. Паливо дизельне Євро 5-ВО - 1850 літрів за ціною 29,66 грн. з ПДВ на суму 54 871, 00 грн. відповідно до видаткової накладної №1523 від 14.01.2022.
Позивачем 25.05.2022 направлено на адресу відповідача претензію №2502-2/22 щодо виконання умов договору.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст.670 ЦК України).
Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними у позивача виникло право власності на цей товар.
Крім того, пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, позивач як власник карток на пальне за видатковими накладними №121713 від 22.11.2021, №4176 від 31.01.2022, №46004 від 31.05.2021, №81766 від 19.08.2021, №121713 від 22.11.2021, №1523 від 14.01.2022.має право на отримання на АЗС відповідача товару по картках на пальне.
Відповідач зазначає, що у спірних видаткових накладних в графі «товар, код УКТ ЗЕД» вказані номера сертифікатів відповідності, що підтверджують походження товару, який був переданий по договору. Предметом поставки було дизельне паливо (походження якого підтверджується сертифікатами №UA.1O076.0064-21, №UA.1O076.0072-20) та бензин автомобільний А-95 (походження якого підтверджується сертифікатами №UA.1O076-0070-20, №UA.1O076.0063-21) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», р-ка білорусь.
В той же час ні в договорі поставки, ні в самих видаткових накладних посилання на поставку нафтопродуктів, виробником яких є ВАТ «Мозирський НПЗ», р-ка білорусь немає.
Виробник товару умовами договору не погоджувався. В картках на пальне також зазначено лише вид палива, без зазначення виробника. На АЗС відпуск палива проводиться без врахування виробника, на колонках зазначено лише вид палива. Протилежного відповідач не довів.
Відповідач 06.12.2022 надіслав на адресу позивача лист від 06.12.2022 про те, що ТзОВ «Вест Кард» не має можливості поставити дизельне паливо та бензин виробництва республіки білорусь у зв'язку із забороню обігу відповідного товару. Відтак, кошти за неотоварені талони будуть повернуті ТзОВ «БК Трансмост» при отриманні відповідного листа із зазначенням платіжних реквізитів.
07.12.2022 ТзОВ «Вест Кард» надіслав на адресу ТзОВ «БК Трансмост» лист від 07.12.2022 про дострокове розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040411-11-28/12/2020-ШК-019 від 28.12.2020. В листі відповідач зазначає про повернення коштів за непоставлений товар.
Пунктом 8.2 договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040411-11-28/12/2020-ШК-019 від 28.12.2020 визначено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань по даному договору у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, зобов'язана про настання таких обставин негайно, але не пізніше 3-х днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити другу сторону.
Повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин направлене на адресу позивача в строки, встановлені відповідним пунктом договору, в матеріалах справи відсутнє.
Судом враховано, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану». ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15).
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 04.10.2022 №927/25/21.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №904/3886/21 від 25.01.2022, №917/1053/18 від 16.07.2019, №913/20/21 від 09.11.2021.
Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов'язку.
Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором поставки.
Також, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
Згідно п. 15 постанови НБУ №18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.
Згідно п. 17 постанови уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь; 3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь.
Постановою КМУ від 10.05.2022 №555 абзац другий пункту 5 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 927, викладено в такій редакції: “Дозволяється введення в обіг і обіг палив, які ввозяться на митну територію України з держав - членів ЄС та інших держав (крім палива походженням з російської федерації та республіки білорусь та/або палива, власниками якого є юридичні особи, які зареєстровані на території російської федерації та республіки білорусь, або кінцевими бенефіціарами яких є російська федерація та республіка білорусь, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України “Про санкції”), на підставі документа, що підтверджує відповідність нафтопродуктів вимогам цього Технічного регламенту, виданого іноземним суб'єктом господарювання або органом з оцінки відповідності мовою оригіналу, що підтверджує відповідність нафтопродуктів стандартам EN 228 (автомобільні бензини) і EN 590 (дизельне паливо) або їх аналогів, - до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом наступних 90 календарних днів.”.
Згідно пояснень відповідача запровадження в Україні воєнного стану унеможливило реалізацію пального виробництва білорусії.
Проте відповідач не надає жодних доказів наявності зв'язку між цими обставинами і неможливістю виконати умови договору поставки, відсутність на момент введення цих нормативних актів залишку пального у відповідача чи на АЗС, які зобов'язані були видати паливо згідно з договором.
Позивач не міг отоварити картки на пальне з 24.02.2022, в той час як постанова, на яку посилається відповідач, прийнята лише 10.05.2022.
Неможливість отоварення карток з 24.02.2022 відповідач не спростував, доказів на підтвердження дати блокування карток не надав. Причини блокування карток на АЗС позивачу не повідомили.
Згідно п. 3.1 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Отже, відповідач був зобов'язаний забезпечити зберігання нафтопродуктів до їх отримання позивачем. Про відсутність товару відповідач позивача не повідомив.
Крім того, згідно п. 6.4.3 договору в разі відсутності на АЗС дизельного палива при пред'явленні картки на даний вид товару, покупцю відпускається паливо дизельне «Mustang».
В цьому випадку фактична передача дизельного палива «Mustang» замість дизельного палива буде вважатися належним виконанням зобов'язань постачальником.
Тобто умовами договору визначено альтернативу поставки виду дизельного палива у разі його відсутності.
Неможливість отоварення карток при наявності на АЗС палива інших виробників відповідач не довів.
Згідно п. 10.9 договору поставки від 28.12.2020 постачальник вправі розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це покупця за 10 календарних днів до бажаної дати розірвання договору.
Відповідач листом від 07.12.2022 (після відкриття провадження у даній справі) повідомив позивача про розірвання договору поставки від 28.12.2020 в односторонньому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/16750/818 від 18.11.2019.
Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу товару виникли до моменту розірвання договору поставки, такі зобов'язання незалежно від закінчення строку дії договору мають бути виконані.
Таким чином, посилання відповідача на те, що розірвання договору поставки є підставою для невиконання ним зобов'язань по поставці товару є безпідставним.
Аналогічний висновок зазначив ВС у складі КГС в постанові від 28.03.2023 №903/620/22, виснувавши про те, що оскільки зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу товару виникли до моменту розірвання договору поставки, такі зобов'язання незалежно від закінчення строку дії договору мають бути виконані, що також було передбачено і умовами укладеного між сторонами договору поставки, а тому посилання відповідача на те, що розірвання договору поставки є підставою для невиконання ним зобов'язань з поставки товару є необґрунтованим.
При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що розірвання договору за ініціативою відповідача відбулося лише після звернення позивача до суду з позовом у відповідній справі.
Такі обставини є застосовними і до конкретних обставин справи №903/878/22.
Суд також бере до уваги обраний позивачем спосіб захисту за конкретних обставин справи - зобов'язання виконати умови договору, проте не повернення сплачених за умовами договору коштів, про що позивач неодноразово повідомляв свого контрагента.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції, що такі висновки засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962 грн. 00 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Кард» (вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 43603592) розблокувати картки на пальне за договором №040411-28/12/2020-ШК019 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 28 грудня 2020 року, передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Трансмост» (вул. Ю. Гагаріна, 4, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37158812) за видатковими накладними: №46004 від 31.05.2021, №81766 від 19.08.2021, №121713 від 22.11.2021, №1523 від 14.01.2022, №4176 від 31.01.2022.
3. Зобов'язали Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Кард» (вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 43603592) виконати умови договору №040411-28/12/2020-ШК019 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 28 грудня 2020 року шляхом забезпечення видачі Товариству з обмеженню відповідальністю «Будівельна компанія Трансмост» (вул. Ю. Гагаріна, 4, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37158812) палива, на підставі пред'явлених паливних карток, перелік номерів штрих-карти яких наведено у видаткових накладних: №46004 від 31.05.2021, №81766 від 19.08.2021, №121713 від 22.11.2021, №1523 від 14.01.2022, №4176 від 31.01.2022.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Кард» (вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 43603592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Трансмост» (вул. Ю. Гагаріна, 4, м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ 37158812) 4 962 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 18.04.2023
Суддя М. С. Шум