18.04.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1991/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. (суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 29.12.2022р.) по справі
за позовом Запорізького міського центру зайнятості,
(69019, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 16-б)
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
(69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б)
про стягнення суми 32514,21 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Запорізький міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення 32 514,21 грн. матеріальної шкоди.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. позов задоволено - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Запорізького міського центру зайнятості суму 32514 грн. 21 коп. матеріальної шкоди та суму 2481 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що будь - яких протиправних дій чи рішень відносно Позивача не вчиняв, а тому підстави для стягнення матеріальної шкоди з Відповідача відсутні.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.01.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1991/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. по справі № 908/1991/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. у справі №908/1991/22 залишено без руху, надано апелянту строк для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 744,30 грн..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
26.08.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Запорізького центру зайнятості (позивач у даній справі) із заявою, про надання статусу безробітного.
Наказом Запорізького міського центру зайнятості від 26.08.2021р. № НТ210826 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу, відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, п. 3-2 Розділу VIII Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з 26.08.2021р..
Довідкою №17 від 26.01.2022р. відділу обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком за списком № 2, згідно рішення суду з 30.05.2020р., довічно.
Згідно з довідкою Запорізького міського центру зайнятості від 27.01.2022р. № 080121082600064, за період з 26.08.2021р. по 09.12.2021р., ОСОБА_1 нараховано та перераховано допомогу по безробіттю, у розмірі 32 514,21 грн..
Здійснення нарахування та виплати зазначених коштів ОСОБА_1 підтверджується наданими позивачем в матеріали справи копіями відомостей виплат за період: вересень 2021р. - грудень 2021р. та платіжних доручень з відмітками Державної казначейської служби України, про виконання перерахування виплат згідно з відповідними відомостями Запорізького міського центру зайнятості.
Наказом Запорізького міського центру зайнятості № НТ220127 від 27.01.2022р. ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію як безробітної, з 26.08.2021р..
Наказом Запорізького міського центру зайнятості № 27-0 від 01.02.2022р. “Про відшкодування матеріального забезпечення”, керуючись ч. 1 ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 1166, 1173 ЦК України юридичному відділу доручено вжити заходи по відшкодуванню коштів матеріального забезпечення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у розмірі 32 514,21 грн..
У преамбулі цього наказу, зокрема, зазначено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021р. по справі №280/5737/20, відділом обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено призначення пенсії за віком за списком № 2 ОСОБА_1 з 30.05.2020 р., яка перебувала на обліку як безробітна у Запорізькому міському центрі зайнятості з 26.08.2021р. та отримала виплату по безробіттю, у розмірі 32 514,21 грн..
За змістом ст.ст. 3, 4 Закону України № 3262-IV “Про доступ до судових рішень”, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції забезпечено ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень є загальнодоступною.
Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021р. у справі №280/5737/20 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2020р., про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084050004896 від 27.05.2020 р. “Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 30.05.2020 р., на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”. Зазначене судове рішення набрало законної сили 28.12.2021р..
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з претензією від 01.02.2022р. за вих. № 230/07-05, про повернення на підставі ч. 1 ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 1166, 1166 Цивільного кодексу України коштів, що були виплачені ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю за період з 26.08.2021р. по 09.12.2021р., у розмірі 32 514,21 грн..
28.03.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відповіді на претензію позивача повідомило, що оскільки до претензії не додано документів та розрахунків, підтверджуючих вимоги, вона є необґрунтованою та не може бути розглянута по суті.
Позивач зазначає, що Відповідачем вказану суму не сплачено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову Запорізького міського центру зайнятості господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд дійшов до висновку, що саме протиправна відмова рішенням Відповідача № 084050004896 від 27.05.2020р. у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах призвела до нарахування та виплати вказаній особі матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю, яка була призначена Позивачем з 26.08.2021р.. На момент звернення ОСОБА_1 до Позивача з заявою про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було. Саме сума виплаченої допомоги по безробіттю, у період з 26.08.2021р. по 09.12.2021р., є сумою шкоди, заподіяної Позивачу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, суб'єктами відповідальності є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У цьому зв'язку, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.
Враховуючи зазначене, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність лише трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 зазначеного закону, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Положенням п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до абзацу 14 п.п. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018р. №792, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня досягнення зареєстрованим безробітним встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років
В п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” також встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".
Як вже зазначалось, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021р. у справі № 280/5737/20, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084050004896 від 27.05.2020р. “Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 30.05.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У цьому зв'язку, вищенаведені обставини не підлягають доказуванню у даній справі.
Як свідчать матеріали, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021р. у справі № 280/5737/20 виконана в повному обсязі, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах з 30.05.2020р. та виплачена сума заборгованості пенсії.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірний дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Аналогічний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі №915/282/17, від 18.06.2018 р. у справі № 904/1284/17.
Майнова шкода, завдана позивачу протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області полягає у витратах Запорізького міського центру зайнятості на виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, в сумі 32 514,21грн., яка була призначена позивачем з 26.08.2021р..
Причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області полягає у тому, що саме протиправна відмова рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах призвела до безпідставної виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , у сумі 32 514,21грн..
Як вірно зазначив суд першої інстанції, на момент звернення ОСОБА_1 до позивача з заявою про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України “Про зайнятість населення” і така виплата не здійснювалася би у разі своєчасного призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, в той час як відповідачем було прийнято рішення про відмову у її призначенні, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи наявність в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 29 312,92 грн. матеріальної шкоди.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2022р. у справі № 908/1991/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус