18.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2903/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.
секретар судвого засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М. - адвокат
від відповідача: Чобанюк Т.М. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відекокнференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р.(суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Криіивий Ріг
про стягнення
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами, у розмірі 708 384, 36 грн. та збору за зберігання вантажу, у розмірі 69 391, 68 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-19-753НЮдч/2019/у/ТО/1495 "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 05.12.2019р.. Внаслідок несвоєчасного забирання вантажу з колій станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці відповідачу за весь час затримки було нараховано плату за користування вагонами у сумі 708 384, 36 грн., за відомостями ф. ГУ-46 №№ 10049192,16049217, 20049227, 26049241, 15049207, а також збір за зберігання вантажу, у сумі 69 391, 68 грн. за накопичувальним картками ф. ФДУ-92 №№ 10049056, 10049057, 15049069, 10059083.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р. позов задоволено повністю - стягнуто з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 708 384, 36 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 69 391, 68 грн та судовий збір, у розмірі 11 666, 64 грн..
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначених вище сум.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно, з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення допущено розгляд справи без повного та всебічного дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що у відзиві на позовну заяву Відповідач посилався та надав до суду телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022р., яким встановлено, що рішенням правління АТ “Укрзалізниця” від 02.04.2022р. (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено “Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT “Укрзалізниця” під час дії воєнного стану в Україні”. Визначені у переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами у разі, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагонами не входить час дії комендантської години за місцезнаходженням станції.
Скаржник вважає, що відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування таких обставин (комендантської години), не спростовує факт існування самої комендантської години, адже, факт існування комендантської години є загальновідомим. До того ж, на переконання Скаржника, складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов'язком Позивача.
Скаржник також вважає, що судом першої інстанції було не враховано факт введення конвенційної заборони на відправлення вантажів в напрямок станцій Берегова та Чорноморська, яка позбавила Відповідача права на відвантаження ЗРС на вказані станції, не надана оцінка позиції Відповідача щодо не правомірності нарахування двократного розміру збору за зберігання вантажу.
Разом з тим, Скаржник вважає вимоги щодо стягнення збору за зберігання вантажу в розмірі 69 391,68грн. (з ПДВ) не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню, вказуючи на те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення Відповідача про застосування двократного розміру ставки збору за зберігання вантажу та доказів, на підтвердження виникнення ускладнень, які б стали підставою для застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу,
Скаржник зазначає на тому, що судом не надано правової оцінки повноважень підписанта наказів №№ 49,50 від 25.03.2022р.,№№51,52 від 27.03.2022р., №53 від 28.03.2022р.,№№54, 55, 56 від 29.03.2022р., №57 від 30.03.2022р., №58 від 05.04.2022р., №59 від 07.04.2022р., №60 від 11.04.2022р., про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного, які не містять посилання на акти загальної форми ГУ-23.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
- лист № ЦМ-13/693 від 05.04.2022р. є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін та/або доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів. Відповідно позивач мав всі законні підстави нараховувати плату та збори згідно з вказаними Статутом і Правилами;
- порядок звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань закріплений у розділі 6 Договору про надання послуг. Практичне застосування вказівок, викладених у листі № ЦМ-13/693 від 05.04.2022р. поставлене в залежність від виконання вантажовласником вимог розділу 6 Договору про надання послуг;
- у встановлений Договором строк відповідач позивача не повідомив про неможливість виконувати свої зобов'язання унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який, власне, засвідчує форс-мажорні обставини. Відповідно відповідач не надав доказів, що саме введення комендантської години призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за Договором;
- нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі здійснено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України;
- разом з позовом залізницею була надана копія довіреності на начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень Юрія Страшка, де у п. 8 зазначено, що він може видавати та підписувати від імені Підрозділу розпорядчі документи (накази).
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2903/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р. по справі № 904/2903/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
25.01.2023р. матеріали справи № 904/2903/22 надійши до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 18.04.2023р..
Від представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - Чабанюк Тетяни Михайлівни, надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023р., судове засідання у справі №904/2903/22, призначене на 18.04.2023р. на 14:30 год., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судовому засіданні 18.04.2023р. проведеному в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, Комбінат, відповідач) укладено договір № ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019р., про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", з подальшими змінами та доповненнями (далі договір) (арк. с. 72 - 74).
Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку № 2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії.
Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 м від стрілки примикання (п. 1 договору).
Згідно з п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
У п. 5 договору сторони узгодили, що передача (здача) вагонів на під'їзну колію здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком за повідомленнями.
Повідомлення про подачу вагонів на під'їзду колію передається по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
За умовами п. 7 договору кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів не більше 60 вагонів (240 вісей).
Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (п. 8 договору).
З під'їзної колії вагони повертаються: завантажені маршрути цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів; порожні вагони у тій кількості, в якій були передані на під'їзду колію.
Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну із приймально-відправних колії № 1-11 станції Допоміжна.
Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна (п. 9 договору).
Пунктом 10 договору передбачено, з під'їзної колії вагони здаються: навантажені маршрути через інтервал часу 1, 5 год; інші вагони за повідомленнями по мірв готовності у кількості, не менше 40 вісей.
Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах:
вивантаження
ст. Концентрат (Агломераційний цех):
Аглоруда (колія № 12) 94 ваг.
Аглоруда (колія № 13) 94 ваг.
Вапняк (колія № 15) 188 ваг.
Коксова дрібниця (колія № 14) 111 ваг.
Вугілля АШ (колія № 14) 111 ваг.
навантаження
ст. Агломерат
Агломерат (колія № 19) 352 ваг.
Концентрат залізорудний (РФЗ-1, колія № 11) 120 ваг.
ст. Концентрат
Концентрат залізорудний (колія № 11) 114 ваг.
Концентрат залізорудний (колія № 10) 114 ваг.
Концентрат залізорудний (колія № 38) 123 ваг.
Концентрат залізорудний (РЗФ-1 колія № 17) 74 ваг.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів 25,1 година (п. 12 договору).
Відповідно до п. 15 договору власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1);
- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.
Власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2019 рік, у розмірі 21 253, 93 грн. за рік, без ПДВ.
Списання здійснюється з особового рахунку власника колії.
Збори і плата вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 21.12.2019р. до 20.12.2024р., включно (п. 20 договору).
У березні 2022 р., за накладними №№ 68277, 68421, 68422, 68540, 68609, 68627, 68754, 68772, 68773, 68774, 68797, 42568048, 68315, 68316, 68317, 68318, 68313, 68312, 68311, 68310, 08373, 68677, 68665, 68321, 68314, 68692, 08622, 08625, 08623, 37078441, 37078482, 68966, 68964, 68840, 68839, 68844, 68818, 46112801, 08608, 46177051, 46170510, 46170528, 08619, 46138327, 46138343, 09067, 70630, 69071, 70594, 70631, 70632, 70589, 70842, 70855, 69076, 69043, 69044, 69010, 69011, 69012, 69013, 69014, 69015, 69077, 69074, 69078, 69009, 46124590, 37149432, 37149234, 34671206, 34667709. 68671, 46169850, 46169827, 46169835, 46169868, 42360826, 42300434, 42300426, 42300442, 42371278, 42371252, 42360792, 69173,69174, 69177, 69042, 69079, 08594, 08600, 08588, 08591, 08587, 46154167, 46154142, 69246, 69244, 69186, 69189, 69190, 69191, 69192, 69193, 08812, 42611673, 42269795, 42269829, 46169918, 42622142, 09808, 09747, 09746, 09758, 09757, 09756, 09755, 09754, 09802, 09803, 613109, 613125, 00864, 10296, 71279, 70849, 46349353, 53518635, 09753, 70821, 613117, 09920, 09900, 09904, 09908, 09620, 70264, 09909, 09915 залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (далі спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
По прибуттю на станцію призначення Кривий Ріг, у відповідності з п. 5 договору, вантажовласника було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг форми ГУ-2 (а.с. 158-177 том 3). Але, прибулі на адресу АТ "Південний ГЗК" вагони своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Так, на станціях призначення, відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами сторонами складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника - Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат": ГУ-23 №№ 475, 485, 506, 517, 518, 532, 533, 546, 549, 550, 559, 560 стосовно зайнятості колій призначення вагонами у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Кривий Ріг і до закінчення їх затримки.
Зазначені акти складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, які підписавши їх погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.
На підставі вказаних актів, станцією Кривий Ріг були заведені відомості ф. ГУ-46 №№ 10049192,16049217, 20049227, 26049241, 15049207, в яких за затримку на станції призначення відповідачу була нарахована плата за користування вагонами, у розмірі 708 384, 36 грн..
Також, відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Підпунктом 2.2 п. 2 р. III Збірника тарифів унормовано, що при виникненні па станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Внаслідок виникнення на станції Кривий Ріг ускладнень, пов'язаних із неприйманням відповідачем вагонів, начальник станції Кривий Ріг листами за вих №№ 54 від 25.03.2022р., 58 від 28.03.2022р., 59 від 29.03.2022р., 60 від 29.03.2022р., 61 від 29.03.2022р., 66 від 11.04.2022р. звернувся до начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень щодо видачі наказів про стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Наказами начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень №№ 49 від 25.03.2022р., 53 від 28.03.2022р., 54 від 29.03.2022р., 55 від 29.03.2022р., 56 від 29.03.2022р., 60 від 11.04.2022р. збільшено ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Вказана підвищена ставка введена після двох годин з моменту повідомлення відповідача про введення підвищеної ставки, що підтверджується, зокрема, відмітками про повідомлення на листах за вих №№ 54 від 25.03.2022р., 58 від 28.03.2022р., 59 від 29.03.2022р., 60 від 29.03.2022р., 61 від 29.03.2022р., 66 від 11.04.2022р..
Факт затримки вантажу був засвідчений актами станції Кривий Ріг №№ 471 від 23.03.2022р., 506 від 06.04.2022р., 507 від 06.04.2022р., 533 від 09.04.2022р., 483 від 26.03.2022р., 532 від 09.04.2022р., 523 від 09.04.2022р., 546 від 14.04.2022р., 487 від 27.03.2022р., 517 від 09.04.2022р., 522 від 09.04.2022р., 549 від 16.04.2022р., 489 від 27.03.2022р., 518 від 09.04.2022р., 486 від 27.03.2022р., 498 від 05.04.2022р.. 499 від 05.04.2022р., 511 від 06.04.2022р., 512 від 06.04.2022р., 519 від 09.04.2022р..
На підставі даних актів, станцією Кривий Ріг були заведені накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №№ 10049056, 10049057, 15049069, 10059083, в яких було відображено збір за зберігання вантажу у розмірі 69 391,68 грн..
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 були підписані відповідачем із запереченнями з посиланням щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів з незалежних від нього причин, а саме внаслідок воєнних дій.
Відповідач плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу не сплатив, що й стало причиною спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця", про стягнення з ПрАТ "Південний ГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв'язку з чим йому нараховано плату за їх користування та збір за зберігання вантажу за час затримки.
Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача плати за користування вагонами у розмірі 708 384, 36 грн. та збору за зберігання вантажу, у розмірі 69 391, 68 грн..
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували відсутність вини Відповідача у затримці спірних вагонів останнім не надано, Відповідачем не доведено, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини Відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення вказаних обставин згідно вимог чинного законодавства, а Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, доказів відсутності своєї вини у затримці вагонів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з таких мотивів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 71 Статуту залізниць визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.12.2019р., між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, Комбінат, відповідач) укладено договір № ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495, за умовами п. 1.1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку № 2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу "Ч" станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 м від стрілки примикання.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 238 340 погонних метрів (п. 2 договору).
Згідно з п. 4 договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
В п. 5 договору сторони узгодили, що передача (здача) вагонів на під'їзну колію здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; передача розбірних поїздів, маршрутів завантажених аглорудою та вапняком за повідомленнями.
Повідомлення про подачу вагонів на під'їзду колію передається по телефону прийомоздавальником вантажу та багажу станції Кривий Ріг прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Відповідно до п. 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Здавання вагонів у комерційному та технічному відношенні залізницею власнику колії здійснюється на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна власника колії.
Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
За умовами п. 7 договору, кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 57 вагонів (228 вісей), для вагонів-обкотишовозів не більше 60 вагонів (240 вісей).
Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (п. 8 договору).
З під'їзної колії вагони повертаються: завантажені маршрути цілими составами, які сформовані згідно з ПТЕ і планом формування поїздів; порожні вагони у тій кількості, в якій були передані на під'їзду колію.
Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на одну із приймально-відправних колії № 1-11 станції Допоміжна.
Приймально-здавальні операції у технічному та комерційному відношеннях здійснюються на одній з приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна (п. 9 договору).
Пунктом 10 договору передбачено, з під'їзної колії вагони здаються: навантажені маршрути через інтервал часу 1, 5 год; інші вагони за повідомленнями по мірв готовності у кількості, не менше 40 вісей.
Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів по основних масових вантажах: вивантаження ст. Концентрат (Агломераційний цех): Аглоруда (колія № 12) 94 ваг., Аглоруда (колія № 13) 94 ваг., Вапняк (колія № 15) 188 ваг., Коксова дрібниця (колія № 14) 111 ваг., Вугілля АШ (колія № 14) 111 ваг., навантаження ст. Агломерат, Агломерат (колія № 19) 352 ваг., Концентрат залізорудний (РФЗ-1, колія № 11) 120 ваг., ст. Концентрат, Концентрат залізорудний (колія № 11) 114 ваг., Концентрат залізорудний (колія № 10) 114 ваг., Концентрат залізорудний (колія № 38) 123 ваг., Концентрат залізорудний (РЗФ-1 колія № 17) 74 ваг.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний єдиний термін перебування усіх вагонів 25,1 година (п. 12 договору).
Відповідно до п. 14 догоівору, вагони подаються: ТОВ "Метінвест-СМЦ", ТОВ "Транспортно-виробнича компанія".
Відповідно до п. 15 договору власник колії сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво № 1); за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами. Власник колії відшкодовує залізниці витрати на утримання смуги відведення за 2019 рік, у розмірі 21 253, 93 грн. за рік без ПДВ. Списання здійснюється з особового рахунку власника колії. Збори і плата вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 16 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України.
В п. 20 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 21.12.2019р. до 20.12.2024р., включно.
Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 904/7360/17, від 08.10.2018р. у справі № 904/8012/17.
Приписами ст. 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Права, обов'язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (далі Правила, Правила користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до п.п. 6, 8 Правил, всі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 (далі - Правила № 334), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п. 3 р. ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).
За змістом п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться Книга повідомлень. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Порядок нарахування плати за зберігання вантажів залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 (далі Правила № 644).
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача (п. 4 Правил № 644).
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці з моменту затримки (п. 8 Правил № 644).
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил № 644).
Відповідно до підп. 2.1 п. 2 р. ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; при зберіганні вантажів в вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019р. № 205 до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
Відповідно до абзацу 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Як зазначалося раніше, на виконання вказаного договору в березні 2022 р., за накладними №№ 68277, 68421, 68422, 68540, 68609, 68627, 68754, 68772, 68773, 68774, 68797, 42568048, 68315, 68316, 68317, 68318, 68313, 68312, 68311, 68310, 08373, 68677, 68665, 68321, 68314, 68692, 08622, 08625, 08623, 37078441, 37078482, 68966, 68964, 68840, 68839, 68844, 68818, 46112801, 08608, 46177051, 46170510, 46170528, 08619, 46138327, 46138343, 09067, 70630, 69071, 70594, 70631, 70632, 70589, 70842, 70855, 69076, 69043, 69044, 69010, 69011, 69012, 69013, 69014, 69015, 69077, 69074, 69078, 69009, 46124590, 37149432, 37149234, 34671206, 34667709. 68671, 46169850, 46169827, 46169835, 46169868, 42360826, 42300434, 42300426, 42300442, 42371278, 42371252, 42360792, 69173,69174, 69177, 69042, 69079, 08594, 08600, 08588, 08591, 08587, 46154167, 46154142, 69246, 69244, 69186, 69189, 69190, 69191, 69192, 69193, 08812, 42611673, 42269795, 42269829, 46169918, 42622142, 09808, 09747, 09746, 09758, 09757, 09756, 09755, 09754, 09802, 09803, 613109, 613125, 00864, 10296, 71279, 70849, 46349353, 53518635, 09753, 70821, 613117, 09920, 09900, 09904, 09908, 09620, 70264, 09909, 09915 залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (далі спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
По прибуттю на станцію призначення Кривий Ріг, у відповідності з п. 5 договору, вантажовласника було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг форми ГУ-2 (а.с. 158-177 том 3), але вагони, що прибули на адресу АТ "Південний ГЗК" своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Матеріали справи свідчать, що вагони, що прибули на адресу відповідача, своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №№ 475, 485, 506, 517, 518, 532, 533, 546, 549, 550, 559, 560, які підписані представниками станції та Відповідача.
Положеннями ст. 36 Статуту залізниць України визначено, що у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Підпунктом 2.2 п. 2 р. III Збірника тарифів унормовано, що при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Внаслідок виникнення на станції Кривий Ріг ускладнень, пов'язаних із неприйманням відповідачем вагонів, начальник станції Кривий Ріг листами за вих №№ 54 від 25.03.2022р., 58 від 28.03.2022р., 59 від 29.03.2022р., 60 від 29.03.2022р., 61 від 29.03.2022р., 66 від 11.04.2022р. звернувся до начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень щодо видачі наказів, про стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Наказами начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень №№ 49 від 25.03.2022р., 53 від 28.03.2022р., 54 від 29.03.2022р., 55 від 29.03.2022р., 56 від 29.03.2022р., 60 від 11.04.2022р. збільшено ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Вказана підвищена ставка введена після двох годин з моменту повідомлення відповідача про введення підвищеної ставки, що підтверджується, зокрема, відмітками про повідомлення на листах за вих №№ 54 від 25.03.2022р., 58 від 28.03.2022р., 59 від 29.03.2022р., 60 від 29.03.2022р., 61 від 29.03.2022р., 66 від 11.04.2022р..
Факт затримки вантажу був засвідчений актами станції Кривий Ріг №№ 471 від 23.03.2022р., 506 від 06.04.2022р., 507 від 06.04.2022р., 533 від 09.04.2022р., 483 від 26.03.2022р., 532 від 09.04.2022р., 523 від 09.04.2022р., 546 від 14.04.2022р., 487 від 27.03.2022р., 517 від 09.04.2022р., 522 від 09.04.2022р., 549 від 16.04.2022р., 489 від 27.03.2022р., 518 від 09.04.2022р., 486 від 27.03.2022р., 498 від 05.04.2022р.. 499 від 05.04.2022р., 511 від 06.04.2022р., 512 від 06.04.2022р., 519 від 09.04.2022р..
На підставі даних актів, станцією Кривий Ріг були заведені накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №№ 10049056, 10049057, 15049069, 10059083.
Колегія суддів вважає, що Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (Відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Акти загальної форми на віднесення відповідальності вантажовласника охоплюють період дії наказу та підписані Відповідачем із зауваженням: "затримка вагонів виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача - воєнних дій".
Відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 були підписані Відповідачем із запереченнями з посиланням щодо відсутності його вини у затримці спірних вагонів з незалежних від нього причин, а саме внаслідок воєнних дій.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені п.16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009р., відповідно до якого при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Враховуючи наведені положення п. 46 Статуту залізниць України, терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000р. № 644 визначено порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору.
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу (п. п. 4, 5 Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000р. № 644).
Згідно з п. 5 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним у Тарифному керівництві № 1, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317.
Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд зазначає, що обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п. 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил зберігання вантажів).
При цьому, нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу у вагонах незалежно від місця їх затримки за весь період затримки понад термін безоплатного користування здійснюється залізницею за регульованим тарифом за фактом затримки вагонів, що слідують за адресою одержувача, якщо така затримка сталася з вини одержувача.
Водночас, загальні норми п. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів, що передбачають право залізниці на нарахування одержувачу збору за зберігання вантажу за регульованим тарифом, застосовуються незалежно від місця затримки вантажу, за умов доведення вини одержувача у такій затримці.
Відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами та згідно з Тарифним керівництвом № 1 за час затримки спірних вагонів позивачем розрахована плата за користування цими вагонами за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 10049192, 16049217, 20049227, 26049241, 15049207 на суму 708 384, 36 грн та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 10049056, 10049057, 15049069, 10059083, на суму 69 391, 68 грн..
Дослідивши розрахунок плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснений позивачем та доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а тому погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Доводи Скаржника щодо відсутності його вини колегія суддів відхиляє, як безпідставні та необгрунтовані, з огляду на наступне.
В силу приписів ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Поміж тим, Відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності своєї вини в затримці вагонів на станції Кривий Ріг. При цьому, викладені у відомостях форми ГУ-46 зауваження Відповідача не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020р., який вводиться в дію з 01.03.2022р., сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.
Отже, про виникнення обставин непереборної сили Відповідач мав письмово повідомити Позивача протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення та надати Позивачу сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач в порушення строків, визначених п. 6.2. цього договору, звернувся до Позивача з відповідними листами лише 17.03.2022р. (лист № 52-40/190) та 18.03.2022р. (лист № 52-40/192), до яких додав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, Позивачу наданий не був та в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Доводи Скаржника щодо необхідності врахування вимог телеграмного розпорядження залізниці при проведенні розрахунку суми позову колегія суддів також відхиляє, як безпідставні та необгрунтовані, з огляду на наступне.
Телеграмним розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ "Укразлізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022р. передбачено, що звільнення замовника від плати за користування вагонами за час існування перелічених у ньому обставин повинно засвідчуватися актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами. Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою затримки вагонів та складання акту. Акт загальної форми не є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, вказаних вище.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що інформація, яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що ПрАТ "Південний ГЗК" працювало та забирало вагони на свої під'їзні колії цілодобово. Посилань на наявність перешкод пов'язаних із встановленням комендантської години, складені акти загальної форми ГУ-23 не містять. Також, на станцію призначення не надходило будь-яких повідомлень щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії, у зв'язку з введенням воєнного стану.
Матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем не було надано доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язань із забирання вагонів з під'їзної колії саме через запровадження комендантської години і у відповідний період.
Посилання Скаржника на не правомірність нарахування двократного розміру збору за зберігання вантажу колегія суддів також відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Доводи Скаржника щодо повноважень Страшка Ю.Е. на підписання наказів про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Накази №№ 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59,60, про застосування подвійної ставки за зберігання вантажу підписані начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень (начальник ДН-2) Страшком Ю.Е., який, як зазначає позивач, діяв на підставі довіреності № 60 від 23.12.2021р., виданої Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Момота О.І., першого заступника директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Борецького А.С. з наданням повноважень щодо здійснення поточного керівництва та управління діяльністю підрозділу, відповідно до документів, затверджених довірителем (п.1 довіреності). Даною довіреністю Страшко Ю.Е. уповноважений видавати та підписувати від імені підрозділу розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності Філії в межах підрозділу, які є обов'язковими для всіх працівників підрозділу (п.8 довіреності).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що Страшко Ю.Е. мав право підписувати накази про збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами, у розмірі 708 384, 36 грн. та збору за зберігання вантажу, у розмірі 69 391, 68 грн..
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022р. у справі № 904/2903/22 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст постанови складено 18.04.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя М.О. Дармін