Провадження № 11-кп/803/1474/23 Справа № 193/1138/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
11 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду міста Кривого Рогу, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2023 року за клопотанням засудженого ОСОБА_7 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, -
Ухвалою Софіївського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він довів своє виправлення.
З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився засуджений та оскаржив в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі вказує, що судом не взято до уваги, що він є інвалідом першої групи з дитинства, має хронічні захворювання, вроджену ваду серця, має малолітню дитину 2013 року народження, за місцем відбування покарання працевлаштований. Звертає увагу, що суд першої інстанції незаконно замінив йому ст. 209 КК України на ст. 309 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно зі ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з положеннями ст.81 КК України, особу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Вирішуючи питання за клопотанням засудженого ОСОБА_7 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення, оскільки за весь період відбування покарання а саме з 18.12.2019 року, у ДУ «Львівська УВП (№19)» засуджений характеризується негативно, допускав порушення режиму утримання, за що був покараний 1 раз правами начальника установи. Заохочень не мав. З 29.01.2020 року міру кримінального покарання відбував в Державній установі «Личаківська виправна колонія (№ 30)». Характеризувався посередньо. Стягнень та заохочень не мав. З 07.03.2020 року міру кримінального покарання відбуває в Державній установі «Софіївській виправній колонії (№45)». Характеризується посередньо. Допускав порушення вимог режиму утримання, за що був покараний правами начальника установи 3 рази, які погашені у встановленому законом порядку. З метою стимулювання правослухняної поведінки до засудженого було застосовано заохочення у вигляді "Подяки" накладено правами начальника установи за підсумками 2 кварталу 2022 року. За станом здоров'я є інвалідом, за власним бажанням без оплати праці залучений до роботи днювальним медико-санітарної частини. До роботи ставиться позитивно та сумлінно виконує покладені на нього обов'язки.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та раніше двічі засуджений.
Відповідно до ст. 6 КВК України,виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ст. 81 КК України надають суду право, а не покладають на нього обов'язок щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, а тому доводи засудженого щодо необхідності його звільнення лише на підставі наявності у нього малолітньої дитини, хронічних захворювань та інвалідності, не ґрунтуються на вимогах закону, разом з цим, засуджений ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, на даний час, не довів можливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
Матеріали провадження не містять даних, що засуджений ОСОБА_7 за видом свого захворювання не може утримуватися в умовах установи виконання покарань, а лише наявність захворювань у останнього не є безумовною підставою для його умовно-дострокового звільнення.
Також колегія суддів відмічає, що згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження нових злочинів і основною підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці, проте матеріали даного судового провадження не містять даних, які б беззаперечно вказували, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, аналіз матеріалів даного судового провадження дає підстави вважати, що хоча у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції, проте у своїй сукупності вони не доводять, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки наявність посередньої характеристики, наявність одного заохочення та 4 стягнення. які отримав засуджений за весь період відбування покарання, наявність інвалідності, а також участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу, не можуть свідчити про достатність підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення, отже суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому не вбачає підстав для його скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі засудженого .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді