Провадження № 11-кп/803/1442/23 Справа № 233/523/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2021 року відносно ОСОБА_8 , -
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2021 року
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Керамік Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, пенсіонера, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України до 10 (десять) років позбавлення волі. Вирішено долю речових доказів. Стягнуто судові витрати.
Згідно з вироком суду, 03 грудня 2019 року, у денний час (більш точного часу судовим розглядом не встановлено), ОСОБА_8 разом з своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходився у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , де разом вживали спиртні напої. Під час розпиття спиртного між ОСОБА_8 , з одного боку, та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , з іншого боку, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виникла неприязнь відносно останніх.
Після розпиття спиртного ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 пішли до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 , де у спальній кімнаті лягли спати.
03 грудня 2019 року, у вечірній час доби (більш точного часу судовим розглядом не встановлено), у ОСОБА_8 на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті двох або більше осіб, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 на території свого домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, пришукав металевий прут, та утримуючи його в руках, направився за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10
03 грудня 2019 року, приблизно о 23.00 год. (більш точного часу судовим розглядом не встановлено), ОСОБА_8 шляхом вільного доступу через не зачинені хвіртку та вхідні двері проник до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , після чого пройшов у спальну кімнату, де на ліжку побачив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які спали.
У цей час ОСОБА_8 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті двох або більше осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, утримуючи у правій руці металевий прут, наніс ОСОБА_9 не менше 4 ударів в область голови.
Від нанесених ударів ОСОБА_9 втратив свідомість та ОСОБА_8 , усвідомлюючи настання бажаних наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_9 , припинив наносити удари останньому. Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження: відкрита гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку 2 ступеню у скроневій, тім'яній та потиличній долях, субарахноїдальний крововилив з правої скроневої долі, гемосинус, відкритий лінійний перелом лобової кістки, вдавлений перелом скроневої кістки, уламковий, вдавлений перелом лівої скулової кістки, лінійний перелом правого скулового відростка, множинні інфіковані рани волосистої частини голови та обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Після чого, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, утримуючи у правій руці металевий прут, наніс ОСОБА_10 не менше 7 ударів в область голови та лівої руки, від яких вона зазнала сильного фізичного болю, внаслідок чого втратила можливість рухатися.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження: відкрита гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку 2 ступеню у лобовій долі праворуч, відкритий уламковий перелом потиличної та скроневої кісток, множинні інфіковані рани волосистої частини голови, наскрізна рана лівої вушної раковини, закритий перелом середньої треті лівої ліктьової кістки, перелом виличного відростку нижньої щелепи праворуч, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була надана кваліфікована медична допомога.
По справі надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій він просить вирок скасувати, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що вирок є несправедливим, матеріали кримінального провадження не містять жодного фактичного доказу його причетності до вчинення інкримінованого злочину проти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Наполягає на перехресному допиті потерпілих, оскільки їх покази різняться та фактично протилежні одні одному та оговорюють його.
Заслухавши доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, при викладених у вироку обставинах, підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів, перевірених судом та докладно наведених у вироку.
Так, потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в судовому засіданні та на досудовому слідстві, показали та пояснили про події 03.12.2019 року. Повідомили що разом з ОСОБА_8 вживали спиртні напої у останнього вдома. Після чого пішли до себе та лягли відпочивати. Вхідні двері вони не зачиняли. Потім побачили поруч з диваном ОСОБА_13 з монтировкою у руці, який почав щось кричати і став наносити удари монтировкою ОСОБА_11 по голові, через що він втратив свідомість. ОСОБА_13 наніс йому близько 4-5 ударів по голові. ОСОБА_12 намагалася піднятися і ОСОБА_13 наніс удари тією ж монтировкою їй в область голови та по руці, якою вона закривалася, при цьому кричав, що вб'є, а також щоб вона нікому не казала про побиття. Погрози вбивством з боку ОСОБА_13 вона сприймала реально.
Відповідно до слідчих експериментів від 24.12.2019 та 13.12.2019 відповідно, потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали як їм були нанесені тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_8 03.12.2019 року.
Згідно до висновків СМЕ потерпілій ОСОБА_10 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя. Данні тілесні ушкодження утворились від нанесення не менш 7 впливів тупим предметом. Згідно даним історії хвороби, потерпіла госпіталізована до травматологічного відділення 04 грудня 2019 року о 14.30. Тілесні ушкодження, що мались в області голови та лівої руки потерпілої, могли утворитись за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_10 в ході проведення з нею слідчого експерименту. Тілесні ушкодження, що мались в області голови та лівої руки потерпілої ОСОБА_10 , могли утворитись за обставин, вказаних підозрюваним ОСОБА_8 в ході проведення з ним слідчого експерименту.
Згідно до висновків СМЄ потерпілому ОСОБА_11 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя. Данні тілесні ушкодження утворились від нанесення не менш 4 впливів тупим предметом. Згідно даним історії хвороби потерпілого госпіталізовано до травматологічного відділення 04 грудня 2019 року о 15.05. Тілесні ушкодження, що мались в області голови та обличчя потерпілого, могли утворитись за обставин, вказаних потерпілим ОСОБА_9 в ході проведення з ним слідчого експерименту. Тілесні ушкодження, що мались в області голови та обличчя потерпілого ОСОБА_9 могли утворитись за обставин, вказаних підозрюваним ОСОБА_8 в ході проведення з ним слідчого експерименту
Відповідно до висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи на металевому предметі (монтировці) була виявлена кров, яка за результати досліджень походить від потерпілого ОСОБА_11 .
Таким чином, наведені вище докази у сукупності з іншими, що містяться в матеріалах кримінального провадження, досліджені, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності свідчать про доведеність вини ОСОБА_8 у інкримінованому злочині поза розумним сумнівом.
Крім того, під час проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року в присутності захисника ОСОБА_14 . ОСОБА_13 розповів та показав, як наносив удари потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 03.12.2019 року. Після ознайомлення з протоколом вказаної слідчої дії жодним учасником клопотань, доповнень або зауважень не було заявлено.
В судовому засіданні обвинувачений відмовився від зазначених показань, та в апеляційній скарзі вказав, що надав викривальні свідчення під тиском правоохоронних органів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було в повній мірі перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування недозволених методів ведення слідства з боку працівників поліції щодо нього, під час досудового слідства.
За наслідками перевірки заяви обвинуваченого, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях працівників Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав не тільки викривальні показання обвинуваченого під час слідчого експерименту, але і всі дослідженні докази, які беззаперечно доводять вину ОСОБА_13 у закінченому замаху на вбивство двох осіб.
Також, слід зазначити, що провести перехресний допит або допитати потерпілу ОСОБА_12 з приводу наявних, на думку обвинуваченого, протиріч не вбачається можливим, оскільки відповідно до довідки Металургійного відділу ДРАЦС у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області наявний актовий запис про її смерть № 238 від 14.05.2021.
Потерпіла ОСОБА_12 , як під час досудового так і під час судового розгляду справи давала стабільні, послідовні свідчення, які узгоджуються з матеріалами справи. Протиріччя в показаннях потерпілої ОСОБА_12 , автор апеляції вбачає, в тому, що під час досудового слідства вона поясняла що не могла рухатись, а в судовому засіданні зазначала що втратила свідомість.
Колегія суддів зазначає, що такі розбіжності не є суттєвими з огляду на стан потерпілої та отриманні нею тілесні ушкодження, а крім того вони не стосуються часу та обставин вчинення злочину, а відображають події вже після того, як його було закінчено.
За таких обставин, вказані протиріччя жодним чином не впливають на доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_13 , та не перешкодили суду постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Обговорюючи спрямованість умислу та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , колегія суддів звертає увагу, що наносячи множинні удари металевою монтировкою, тобто знаряддям, яке свідомо для нього могло спричинити смерть, в голову та тулуб (життєво важливі органи) та наносячи їх із значною силою (про що свідчить тяжкість наявних тілесних ушкоджень) потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , безумовно розумів, що спричинить смерть потерпілим та бажав настання цього.
Таким чином, обвинувачений виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але смерть потерпілих не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 була надана кваліфікована медична допомога.
Відповідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, вірогідність, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів зазначає, що вина обвинуваченого в повному обсязі підтверджена сукупністю досліджених судом та наведених у вироку доказів, тому твердження ОСОБА_8 про відсутність жодного доказу на підтвердження його вини спростовується матеріалами кримінального провадження, а сам факт не визнання ним своєї вини жодним чином не вплинув та не міг вплинути на обґрунтованість висновків суду щодо вчинення ним закінченого замаху на спричинення смерті двом особам.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_8 у невизнанні вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегією суддів розцінюється, як обраний спосіб уникнути відповідальності за вчинення злочину.
Призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, підстав для скасування або зміни вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2021 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк, з дня вручення йому копії ухвали.
Судді