Провадження № 22-ц/803/2091/23 Справа № 202/1282/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
18 квітня 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Панасенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Стасюк В.О. на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року (ухваленого під головуванням судді Кухтіна Г.О.) у цивільній справі №202/1282/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров'я» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
16 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування посилалася на те, що вона працювала на посаді сестри медичної палатної хірургічного відділення з урологічними ліжками стаціонару Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Наказом №39/ОС від 28 лютого 2022 року вона була звільнена з роботи за прогул без поважних причин на підставі ч.4 ст. 40 КЗпП України.
Просила визнати незаконним та скасувати наказ №39/ОС від 28 лютого 2022 року про звільнення її з роботи; поновити її на посаді сестри медичної палатної хірургічного відділення з урологічними ліжками стаціонару Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця»; стягнути з АТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року позовні вимоги задоволено частково, Визнано незаконним та скасовано наказ №39/ОС від 28 лютого 2022 року про звільнення,поновлено ОСОБА_1 на роботі.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційна скарга представника відповідача була повернута як неподана у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задовленні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в счастині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд пршої інстанції безпідставно зазначив, що позивачем не надано довідок про заробітну плату для розрахунку середнього заробітку.Таким чином суд першої інстанції не сприяв учасникам справи в реалізації ними прав. Згідно форми ОК-5 визначено розмір заробітної плати за останні два місяці роботи,що передували незаконному звільненню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.Під час розгляду справи у суді першої інстанції ні позивачем,ні представником позивача не заявлялися жодні клопотання про долучення до матеріалів справи відповідних доказів про розмір середнього заробітку позивача.Також не заявлялися клопотання до суду про витребування відповідних доказів у зв'язку з неможливістю позивача з об'єктивних причин надати такі докази. Надана до апеляційної скарги копія довідки за формою ОК-5 не відображає середньоденний заробіток позивача,а також не заявлено клопотання про її долучення до матеріалів справи.Таким чином суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Всудове засідання з'явилися представник ОСОБА_1 - адвокат Стасюк В.О. та представник АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров'я-адвокат Анісімов В.В..
Рішення суду першої істанції перевіряється в межах апеляційної скарги в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в неоскаржуваній частині рішення суду на відповідність вимогам закону не перевіряється.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Судом першої інстанції встановлено,що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з Дніпровською клінічною лікарнею на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця», що підтверджується записом у трудовій книжці.
Наказом генерального директора Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» по особовому складу №39/ОС від 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28 лютого 2022 року за прогул з 27 лютого по 28 лютого 2022 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. З відповідним наказом позивача було ознайомлено 10 березня 2022 року.
Судом встановлено, що звільнення позивачки відбулося з порушенням норм трудового законодавства та поновлено її на роботі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частиністягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того,що під час розгляду справи суду не було надано доказів виплат позивачу за фактично відпрацьований час, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості здійснити розрахунок середнього заробітку. Позивач не скористалася своїм правом на надання, витребування від відповідача вказаних документів, суд позбавлений можливості самостійно здобути відповідні докази.
Проте такий висновок суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 235 КЗпП України встановлено обов'язок суду, який розглядає трудовий спір, при поновленні на роботі одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Встановлено, що позивач була звільнена з роботи 28 лютого 2022 року. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року ОСОБА_1 поновлена на роботі. Таким чином середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися, виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за грудень 2021 року та січень 2022 року. Згідно наданої відповідачем довідки заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2021 року складала 12187,48грн. та в січні 2022 року - 13375,58 грн.. Кількість фактично відпрацьованих днів за цей період склало 50, відповідно середньоденна заробітна плата складає 511,26 грн. (25563,06 :50 робочих днів).
Кількість робочих днів з моменту звільнення до відновлення прав позивача склало 204.
Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 104297,04 грн. (511,26х204).
Дійшовши висновку про звільнення позивача без законної підстави та поновлюючи працівника роботі органом, суд першої інтанції в порушення ст. 235 КЗпП України не прийняв рішення про виплату працівникові середнього заробітку.
Згідно положень статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.12 ЦПК України не роз'яснив учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав на витребування та надання відповідних документів. Між тим, як зазначено в апеляційній скарзі, позивач не мав можливості самостійно отримати необхідні довідки про нарахування заробітної плати.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1488,60 грн., її апеляційна скарга задоволена,тому сплачений нею судовий збір повинен бути відшкодований відповідачем. Крім того, на користь держави відповідачеві слід сплатити судови збір,виходячи із розміру задоволених вимог 1118,83 грн..
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року було зупинено дію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року . Оскільки апеляційне провадження закінчено, то дія зазначеного рішення підлягає поновленню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Стасюк В.О. задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров'я» в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров'я» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 104297 (сто чотири тисячі двісті дев'яносто сім) гривень 04 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров'я» судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 1488,60 грн. та на користь держави в сумі 1118,83 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Поновити дію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня2022 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 квітня 2023 року.
Судді: