вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/5260/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 (суддя Сташків Р.Б., м. Київ)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 9 652,44 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 9 652,44 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу за закладною №23203323 від 10.10.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено прострочення поставки вантажу, що підтверджується залізничною накладною №23203323, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 9 652,44 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" 4 826,22 грн штрафу та 2 481 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано посиланням на статті 45, 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відповідно до яких нормативний строк доставки складає 5 діб, водночас, фактичний строк доставки відповідачем вантажу за накладною №23203323
становив 14 діб, у зв'язку з чим відповідачем допущено прострочення доставки на 9 доби. При цьому судом враховано те, що АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації, а тому господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважав справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої у даній справі штрафу на 50 % до суми 4 826,22 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (далі - скаржник) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмовити у задоволені частини позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити поданий позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав доказів в обґрунтування підстав для зменшення неустойки, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємства; задоволення позовних вимог в повному обсязі не вплине на фінансове становище відповідача, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" зупинено до припинення воєнного стану вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень щодо відповідача; зменшення розміру неустойки до 50% фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності (висновок у п.8.15 Постанови Верховного Суду у справі №918/116/19); несвоєчасна поставка залізницею вантажу відбулась до початку воєнних дій на території України, тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем строків доставки вантажу та воєнними діями і такі порушення носять системний характер; неустойка нарахована нормами міжнародного законодавства (УМВС), які не передбачають її зменшення (аналогічний висновок у п.п. 43, 44, 45 Постанови Верховного Суду у справі №917/530/21); зменшення розміру відповідальності відповідача може призвести до несправедливих наслідків для позивача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу позивача (в оскаржуваній ним частині) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін, посилаючись на те, що факт порушення відповідачем зобов'язань до початку військової агресії російської федерації - не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки, якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 року (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.
При цьому, відповідач наголосив, що в аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи майновий стан відповідача, зважаючи на те, що порушення зобов'язання зі сторони відповідача не завдало збитків позивачеві наявні обставини, які в силу приписів ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України є достатніми підставами для зменшення розміру штрафу заявленого позивачем до стягнення з відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" у справі №910/5260/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №910/5260/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.
11.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5260/22.
Однак, суддя Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 26.12.2022 по 20.01.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5260/22; розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 процесуальних строків на подачу заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом
Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.10.2021 була оформлена накладна №23203323 за якою Акціонерне товариство "Українська залізниця" (як перевізник) взяло на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (паливо моторне) зі станції Барбаров Білоруської заалізниці до станції призначення Кременець Львіської залізниці, про що зазначено у графі 5 Накладної.
Накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Білорусії, час перебування вантажу на території Білорусії 2 доби, відстань - 272 км, а електронна - на території України - 234 км, час перебування вантажу на території 12 доби.
З відомостей, що містяться у накладній за відправленням №23203323, строк доставки вантажу, обчислений відповідно до норм ст. 24 УМВС, становить 5 діб, а саме: початок перебігу терміну - з 0.00 год. 10.10.2021; термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (загальна відстань - 506 км; 200 км/1 доба) - 3 доби, збільшення терміну доставки на операції, пов'язані з відправленням вантажу - 1 доба, час затримка на шляху слідування - 1 доба.
Відповідно до §2 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу розраховується: одна доба на кожні розпочаті 200 км. У відповідності до §2 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу не повинен перевищувати 3 доби.
Згідно із § 3 ст. 24 УМВС, який подовжує строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправлення вантажу та на 2 доби згідно з актом загальної форми (що підтверджується написом у графі 32 Накладної), загальний строк доставки вантажу за Накладною не повинен перевищувати 5 діб у відповідності до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Таким чином, що фактичний термін доставки вантажу становить 14 діб, тобто, відповідач прострочив доставку вантажу на 9 діб.
Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі УМВС та Статуту залізниць України, нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції в сумі 9 652,44 грн у розмірі 30% провізної плати, яку повинен сплатити відповідач, як регулююча залізниця.
29.11.2022 позивач направив відповідачу претензію про сплату штрафу в сумі 9 652,44 грн за перевищення строку доставки вантажу, яка була отримана відповідачем 03.12.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Відповідач відповіді на претензію позивача не надав.
Доказів оплати штрафу не надав.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 9 652,44 грн неустойки за перевищення строку доставки вантажу за накладною №23203323.
У свою чергу, у відзиві на позов Акціонерним товариством "Українська залізниця" не заперечується, що розмір неустойки становить 9 652,44 грн.
Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що позивачем неправильно застосовано норми УМВС та формули для розрахунку неустойки, а саме - неправильно у знаменнику відношення зазначено кількість діб фактичного (загального) терміну доставки, а не нормативного терміну доставки, що є правильним у відповідності до норм УМВС, проте як зазначає сам відповідач, неправильність розрахунків не впливає на розмір неустойки.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір штрафу на 50%, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 4 826,22 грн штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 оскаржується відповідачем виключно в частині зменшення розміру штрафу до 50% та відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі накладної №23203323, внаслідок чого між сторонами винили права та обов'язки з перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення термінів доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що термін доставки вантажу був перевищений на 9 діб, внаслідок чого у відповідача, як регулюючої залізниці, згідно положень УМВС, виник обов'язок виплатити позивачу повну суму неустойки у розмірі 30% перевізної плати, що становить 9 652,44 грн, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення вказаної неустойки.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 0 грн.
Обґрунтовуючи зменшення розміру неустойки, відповідач зазначає, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Починаючи з 24.02.2022 Російська Федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнуваня та знищуючи об'єкти інфраструктури, у тому числі Акціонерного товариства «Українська залізниця». Загальна кількість зруйнованого та пошкодженого майна відповідача станом на 15.07.2022 становить 4 243 од. залишковою вартістю 5 070 529 тис. грн.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідач просив зменшити розмір неустойки до 0 грн, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, зменшення розміру штрафу до нуля, не є зменшенням за своєю правовою природою, а фактично є звільненням відповідальності, що не узгоджується із повноваженнями суду.
У той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, 24.02.2022 року в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальновідомими обставинами є те, що АТ "Українська залізниця", як стратегічне підприємство, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації. При цьому, до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру неустойки на 50% - до суми 4 826,22 грн, оскільки відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, тоді як позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажів, яке сталось у тому числі з вини білоруської залізниці, враховуючи, що відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави.
Зменшення розміру неустойки на 50% відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, і судом першої інстанції було враховано, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір неустойки.
При цьому, апеляційний господарський суд відзначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були також враховані правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 04.02.2020 року у справі №918/116/19, і є помилковими посилання позивача на те, що зменшення розміру неустойки на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Також помилковою є правова позиція позивача щодо неможливості зменшення спірної неустойки з огляду на те, що вказана неустойка розрахована на підставі та у відповідності до УМВС, що не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування).
Твердження позивача на те, що відповідачем не було надано доказів об'єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємств, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів, не спростовує висновків суду.
Посилання скаржника на те, що зазначене перевезення було здійснення до введення в Україні воєнного стану не приймається до уваги, оскільки в даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв'язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
При цьому, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 16.06.2022 у справі № 917/530/21 є безпідставними, з огляду на те, що дану постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у справі № 917/530/21 підставою для стягнення було рішення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом як таке, що є обов'язковим до виконання згідно з приписами Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Отже, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, в оскаржуваній відповідачем частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 (в оскаржуваній відповідачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/5260/22 залишити без змін.
3. Справу №910/5260/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова