вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/6461/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Чорногуза М.Г.
Тищенко А.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Енерджі"
про стягнення 124 622,28 грн
Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» про стягнення 124 622,28 грн, з яких: 44 663,80 грн пені та 79 958,48 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором № 21-81-284 від 01.11.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на користь Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України 44663 грн 80 коп. пені, 79958 грн 48 коп. штрафу та 2481 грн 00 коп. судового збору.
Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на арифметичну правильність розрахунків заявлених позивачем сум та їх відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України, що відповідачем не спростовано.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України. Судові витрати покласти на відповідача.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази та неповно встановив обставини справи.
Узагальнені доводи скаржника зводяться до наступного:
- надані позивачем копії заявок та роздруківки електронних листів є недостовірними доказами, оскільки не містять даних електронного підпису позивача, а сторонами не погоджено в договорі електронні адреси, які використовуються для погодження заявок;
- судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.
01.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/6461/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 29.08.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/6461/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
19.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3890/22 від 26.12.2022, у зв'язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: ЧорногузМ.Г., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25.01.2023 до канцелярії суду від Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зокрема, позивач зазначив, що сторонами в договорі визначена електронна адреса відповідача, водночас конкретної форми заяви сторонами не визначено, а тому твердження відповідача про те, що отримані ним заяви суперечать умовам договору не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено су дом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-Q3-005968-с) між Національним банком України в особі Банкнотно-монетного двору (Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» (Постачальник) на підставі Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено договір від № 21-81-284 зі змінами, внесеними додатковим договором від № 21-81-355 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця вугілля кам'яне марки АС 6-13 (далі - товар), у кількості і за цінами та згідно технічних та якісних характеристик, що визначені у додатках 1, 2 до цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Постачання товару здійснюється Постачальником на склад Покупця, що розташований за адресою: очисні споруди Фабрики банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору Національного банку України, вул. Чорновола, буд. 44-а, м. Малин, Коростенський район, Житомирська обл., 11602 (п. 1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору становить 1 369 000,00 грн без ПДВ і включає в себе вартість товару та послуг, що пов'язані із завантаженням та доставкою товару на склад Покупця.
Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору постачання товару у повному обсязі здійснюється до 10.12.2021, партіями в кількості, визначеній у заявці (-ках) Покупця, направлених на офіційну електронну адресу Постачальника (далі - Заявка) силами та за рахунок Постачальника з використанням його власних або залучених транспортних засобів. Строк поставки товару за кожною Заявкою становить не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати відправлення Заявки Постачальнику.
Датою поставки товару є дата його прибуття на склад Покупця, що підтверджується підписом видаткової накладної представником Покупця, який діє на підставі довіреності, із зазначенням дати отримання товару (п. 5.7. Договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2021 (п. 14.1. Договору).
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем зобов'язання за Договором з поставки товару було виконано з простроченням, у зв'язку з чим позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з Постачальника 44 663,80 грн пені та 79 958,48 грн штрафу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
08.09.2021 позивачем на офіційну електронну адресу Постачальника була направлена Заявка (лист від 07.09.2021 № 81-0020/82826) на поставку партії товару в кількості 60 т ± 5% (від 57 т до 63 т). Відповідно до п. 5.2. Договору кінцевим строком поставки партії товару згідно Заявки від 07.09.2021 є 23.09.2021.
Відповідач поставив, а позивач прийняв товар, обумовлений у цій Заявці, з порушенням вказаного строку, а саме: 25,28 т за видатковою накладною від 04.10.2021 № РН-0000129 (прострочення 10 днів); 26 т за видатковою накладною від 06.10.2021 № РН-0000133 (прострочення 12 днів); 10 т за видатковою накладною від 09.10.2021 № РН-0000135 (прострочення 15 днів).
18.10.2021 на офіційну електронну адресу Постачальника була направлена Заявка (лист від 18.10.21. №81-0020/96840) на поставку партії товару в кількості 60 т ± 5% (від 57 т до 63 т). Кінцевим строком поставки партії товару згідно Заявки від 18.10.2021 є 02.11.2021.
11.11.2021 на офіційну електронну адресу Постачальника направлено лист № 81-0020/106648 щодо невиконання Постачальником Заявки від 18.10.2021 № 81-0020/96840 на поставку партії товару та проханням терміново вжити необхідних заходів щодо виконання поставки товару згідно зазначеної Заявки, а також Заявку на поставку остаточної партії товару (від 11.11.2021 №81-0020/106648) в кількості, яка разом із Заявкою від 18.10.2021 № 81-0020/96840 має становити 280,68213 т. Кінцевим строком поставки остаточної партії товару згідно Заявки від 11.11.2021 є 26.11.2021.
Поставка товару згідно Заявки від 18.10.2021 № 81-0020/96840 відбулась наступним чином: 25 т за видатковою накладною від 28.12.21. № РН-0000183 (прострочення 55 днів); 35 т за видатковою накладною від 29.12.2021 № РН-0000193 (прострочення 56 днів).
Поставка товару згідно Заявки від 11.11.2021 № 81-0020/106648 відбулась наступним чином: 35 т за видатковою накладною від 29.12.2021 № РН-0000193 (прострочення 32 дні); 35 т за видатковою накладною від 29.12.2021 № РН-0000194 (прострочення 32 дні); 35 т за видатковою накладною від 29.12.2021 № РН-0000195 (прострочення 32 дні); 35 т за видатковою накладною від 29.12.2021 № РН-0000196 (прострочення 32 дні); 35 т за видатковою накладною від 30.12.2021 № РН-0000197 (прострочення 33 дні); 35 т за видатковою накладною від 30.12.2021 № РН-0000198 (прострочення 33 дні); 22,841065 за видатковою накладною від 30.12.2021 № РН-0000199 (прострочення 34 дні); 22,841065 т за видатковою накладною від 30.12.2021 № РН-0000200 (прострочення 34 дні).
Оскільки відповідачем зобов'язання за Договором з поставки товару було виконано з простроченням, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з Постачальника 44 663,80 грн пені та 79 958,48 грн штрафу.
Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про відсутність доказів отримання ним заявок від позивача на поставку товару за Договором у порядку, передбаченому п. 5.1 Договору.
Відповідач стверджує, що сторони договору не погодили та не визначили конкретні електронні адреси для документообігу у випадках, передбачених умовами договору, при цьому зазначена позивачем як офіційна адреса tov.cobalt@ukr.net не є офіційною електронною адресою відповідача, а умови всіх здійснених поставок були погоджені сторонами в усному порядку. Аналогічні доводи викладені й в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. п. 5.1. Договору постачання товару у повному обсязі здійснюється до 10.12.2021, партіями в кількості, визначеній у заявці (-ках) Покупця, направлених на офіційну електронну адресу Постачальника (далі - Заявка) силами та за рахунок Постачальника з використанням його власних або залучених транспортних засобів.
Судом перевірено, що у пункті 2.8. Договору зазначена офіційна електронна адреса Постачальника -.cobalt@ukr.net.
Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що визначена в договорі електронна адреса відповідача tov.cobalt@ukr.net не є офіційною електронною адресою як необґрунтовані та такі, що не відповідають матеріалам справи.
Водночас, в контексті дослідження доводів скаржника про те, що сторонами не погоджено в договорі електронні адреси, які використовуються для погодження заявок суд враховує, що відповідачем було здійснено поставки товару відповідно до надісланих позивачем заявок, тобто виконано свої зобов'язання за договором, однак з простроченням строку.
Судом також взято до уваги відсутність заперечень щодо отримання Заявок та фактів прострочення поставки товару за Договором у листі відповідача вих. № 16 від 02.03.2022, у якому відповідач просив скасувати штрафні санкції у зв'язку із військовою агресією російської федерації.
При цьому з наданих до відповіді на відзив роздруківок електронного листування між сторонам вбачається отримання відповідачем спірних Заявок та підтвердження таких заявок відповідальною особою згідно з п. 13.6. Договору.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що направлення позивачем Заявок на зазначену електронну адресу відповідача відповідає умовам укладеного сторонами Договору.
На підставі викладеного в сукупності, доводи скаржника про те, що отримані відповідачем заяви суперечать умовам договору, колегія суддів визнає необгрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що в разі порушення строку поставки товару, Постачальник на вимогу Покупця виплачує штрафні санкції протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення до дня, що передує дню фактичного виконання зобов'язань. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом перевірено, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за Договором, зокрема, в заявлені позивачем періоди.
Підсумовуючи викладене, з огляду на арифметичну правильність розрахунків позивача сум пені та штрафу, їх відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України, а також відсутність заперечень відповідача щодо їх розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/6461/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/6461/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Г. Чорногуз
А.І. Тищенко