Справа № 950/460/23
Провадження № 3/950/324/23
17 квітня 2023 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Косолап В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 ; не працює)
за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом Серії ВАВ № 866267 від 22.02.2023, 22.02.2023 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинила сімейну сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , в ході якої висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою, чим вчинила сімейне насильство, повторно протягом року.
У судові засідання, призначені на 10.03.2023, 24.03.2023 та 17.04.2023 ОСОБА_1 не з'явилася. Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП не є обов'язковою. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011 (Стамбульська конвенція) «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні;
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 вищевказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином домашнє насильство розуміється як вид поведінки (активних дій) відповідно до якої одна особа (кривдник) намагається встановити контроль над іншою особою (жертвою насильства), завдати їй безпідставних принижень, залякати, змусити підкорятися його волі.
При цьому домашнє насильство у формі психологічного насильства передбачає активні дії (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування тощо) якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 280 КУпАП суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає особа адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що 22.02.2023 в 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 сімейну сварку, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою.
На підтвердження викладених обставин суду надано: протокол про вчинення правопорушення від 22.02.2023; пояснення ОСОБА_1 від 22.02.2023 у яких зазначено, що 21.02.2023 близько 17 год. 00 хв. вона перебувала вдома в п'яному вигляді між нею і матір'ю виникла сварка під час якої вона ображала останню нецензурною лайкою та погрожувала вигнати з будинку. Пояснення ОСОБА_2 від 22.02.2023 у яких зазначено, що з 21.02.2023 її донька зловживала спиртними напоями, будучи в стані алкогольного сп'яніння висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою, погрожувала вигнати з будинку, тому вона 22.02.2023 викликала працівників поліції.
Слід зазначити, що у протоколі не розкрито, які саме дії психологічного характеру, застосовувала ОСОБА_1 відносно матері. Суд вказує на те, що виникнення словесної сварки між донькою та матір'ю не є домашнім насильством в розумінні закону та не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Фактично, пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтується лише на чотирьох документах, які не містять опису обставин вчинення 22.02.2023 домашнього насильства, містять шаблонні формулювання, а тому є неналежними доказами.
Натомість протокол про адміністративне правопорушення та рапорт не можуть бути визнані належними доказами, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали жодного сумніву.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі від 17.12.2019 «Старков та Тищенко проти Росії» Суд звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.
При оцінці доказів, наданих на підтвердження вини ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості однозначно оцінити її дії, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення. В силу принципу презумпції невинуватості, усі сумніви щодо винності особи, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 (справа «Кобець проти України» Суд вказав: «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд вважає, що у діях останньої відсутній склад зазначеного правопорушення, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вадим КОСОЛАП