Справа№592/835/23
Провадження №2/592/569/23
05 квітня 2023 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі головуючого судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасовської В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Вортоломей І.Г. , представника відповідача Стороженка А.І., представника третьої особи Тютюнник Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, Сумської обласної прокуратури, третя особа: Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідачів, згідно якого просив суд стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю відповідачів, а саме: слідчих ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава та відсутності дієвого процесуального керівництва Сумської обласної прокуратури за розслідуванням кримінального провадження № 42020200000000276.
На обґрунтування своїх вимог зазначив наступне.
В провадженні слідчого ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава Гребенюк К. перебуває кримінальне провадження за № 42020200000000276 від 02.09.2020 року за фактом злочинів, передбачених за ч. ч. 1, 2 ст. 365, ч. 1 ст. 372, ч. 1 ст. 373, ч. 1 ст. 374 КК України.
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що 29.01.2020 року його було затримано співробітниками Роменського ВП ГУНП в Сумській області, під час чого до нього застосовані незаконні заходи фізичної сили. У подальшому 30.01.2020 стосовно нього складено протокол затримання та поміщено до ІТТ Роменського ВП ГУНП в Сумській області. Під час поміщення працівниками ІТТ було зафіксовані частина наявних тілесних ушкоджень, а подальшому і КНП «Роменській ЦРЛ».
Відповідно до довідки про результати первинного медичного огляду затриманого з КНП «Роменської ЦРЛ» від 30.01.2020 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: Забій носа, перелом кісток носа без зміщення відламків, гематоми повік обох очей.
Згідно інформації з КНП «Роменська ЦРЛ» від 17.02.2022 року повідомлено, що 30.01.2020 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_1 у супроводі працівників Роменського ВП ГУНП в Сумській області доставлявся до КНП «Роменська ЦРЛ» до прийомного відділення з діагнозом - практично здоровий, про що видано довідку щодо можливості утриманні в ІТТ. У подальшому 30.01.2020 о 14 год. 00 хв. лікарем терапевтом встановлено забій та перлом носової кістки без зміщення, гематоми обох очей. Згідно рентгенологічного висновку 403 від 30.01.2020 зробленого в КНП «Роменська ЦРЛ» РМР встановлено перелом носової кістки без зміщення.
24.06.2022 року слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/1483/22 - скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано уповноваженого слідчого в кримінальному провадженні № № 42020200000000276 виконати вимоги ст. 55-57 КПК України стосовно визнання ОСОБА_1 потерпілим у встановленому законом порядку по даному провадженню.
27.06.2022 року представником потерпілого ОСОБА_1 у вказаному провадженні - ОСОБА_2 заявлено клопотання слідчому про проведення ряду слідчих та процесуальних дій.
Позивач вказує, що у зв'язку з бездіяльністю слідчого ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава щодо не розгляду клопотання сторони обвинуваченого у проведення слідчих та процесуальних дій, 07.07.2022 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/1483/22, провадження № 1- кс/591/1443/22, скаргу представника потерпілого задоволено та зобов'язано службову особу ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава розглянути клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій в порядку ст. 220 КПК України та винести процесуальне рішення. 20.07.2022 року отримано відповідь старшого слідчого ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава ОСОБА_6. датовану 04.07.2022 щодо задоволення клопотання представника про проведення слідчих та процесуальних дій.
Крім того, вказує на неодноразові звернення до керівництва Сумської обласної прокуратури із скаргами на порушення розумних строків розгляду справи та відсутність належного реагування на них.
24.11.2022 за № 31-2235-21 з Сумської обласної прокуратури надано відповідь про те, що досудове слідство у даному кримінальному провадженні закінчено 01.11.2022 та слідчим ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позивач зазначає, що ним було оскаржено вказану постанову та 27.12.2022 року слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/1483/22, провадження №1-кс/591/3539/22 постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 02.11.2022 скасовано.
Станом на час звернення до суду з позовом злочин не розкрито, досудове розслідування не проведено, нікому не вручена підозра, навіть не допитано потерпілого. Під час досудового розслідування не проводились слідчі дії за клопотанням представника потерпілого.
У зв'язку із вищевикладеним позивач та його представник вважали бездіяльність слідчих ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава, та бездіяльність Сумської обласної прокуратури, що виразилася у відсутності дієвого процесуального керівництва за розслідуванням кримінального провадження № 42020200000000276 незаконними, та просили позов задовольнити, тягнути на користь позивача з відповідачів моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Представник позивача ОСОБА_2. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 , що приймав участь у судовому засіданні за допомогою відео конференції позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі
Представник відповідача ТУ ДБР у м. Полтава - Стороженко А. І., що приймав участь у судовому засіданні за допомогою відео конференції, позовні вимоги вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У своїх запереченнях посилались на той факт, що будь-яких порушень з боку слідчих ТУ ДБР у м. Полтава під час розслідування кримінального провадження № 42020200000000276 допущено не було. Вважає, що доводи сторони позивача зводяться лише до незгоди їх з проведеним досудовим розслідуванням та прийнятими процесуальними рішеннями.
Виходячи із викладеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача Сумської обласної прокуратури Вортоломей І.Г. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Представник третьої особи - Державної казначейської служби Тютюнник Т.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи у повному обсязі, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, з матеріалів справи вбачається наступне.
У провадженні слідчого ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава Гребенюк К. перебуває кримінальне провадження за № 42020200000000276 від 02.09.2020 за фактом злочинів, передбачених за ч. ч. 1, 2 ст. 365, ч. 1 ст. 372, ч. 1 ст. 373, ч. 1 ст. 374 КК України.
Звертаючись до суду з позовом позивач указував на те, що внаслідок неправомірних дій органу, що здійснює досудове розслідування, а також органом прокуратури, які є представником держави Україна йому завдано моральної шкоди.
Так, з матеріалів кримінального провадження № 42020200000000276 вбачається наступне.
29.07.2022 року ОСОБА_1 особисто під підпис була вручена пам'ятка про права та обов'язки потерпілого.
25.08.2022 року був допитаний в якості свідка колишній старший інспектор чергового ІТТ № 5 ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , який вносив записи до книги первинного обліку та обстеження осіб, які поміщуються в ІТТ № 5 за 30.01.2020 року та 31.01.2020 року, щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 перед поміщенням до ІТТ № 5.
25.08.2022 року також був допитаний в якості свідка колишній слідчий Роменського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 , щодо обставин затримання ОСОБА_1 .
03.10.2022 року ОСОБА_1 відмовився давати покази в якості потерпілого працівникам ДУ «Сумський слідчий ізолятор», яким надавалось доручення слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві у порядку статей 40, 41 КПК України, та забажав давати покази старшому слідчому ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 .
Також у ході слідства були допитані в якості свідків оперативні працівники Роменського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які безпосередньо затримували ОСОБА_1 .
У матеріалах кримінального провадження наявні копії медичної документації з КНП Роменська ЦРЛ за 30.01.2020 року, які були надані ОСОБА_1 особисто та в ході досудового розслідування, та які в подальшому були направлені для дослідження експертам ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичних експертиз».
У порядку ст. 93 КПК України було витребувано завірені належним чином копії книги первинного обстеження осіб, які поміщаються в ІТТ № 5 ГУНП в Сумській області, книги обліку осіб, що тримаються в ІТТ № 5 ГУНП в Сумській області, план по камерного розміщення осіб утримуваних в ізоляторі тимчасового тримання № 5 ГУНП в Сумській області журнал обліку та виявлення ВІЛ-інфікованих серед осіб, що утримуються в ІТТ № 5 ГУНП в Сумській області, книгу ознайомлення осіб, які поміщуються до ізолятора, з їх правами та обов'язками та інше.
31.10.2022 року призначено до ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичних експертиз» та проведено судово-медичну експертизу, щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, на підставі копії первинного медичного огляду від 04.02.2020 року, копії лікарняної довідки від 04.02.2020 року, копії довідки про результати первинного огляду затриманого від 30.01.2020 року, копії супровідного листа від 17.02.2020 року та двох довідок про огляд ОСОБА_1 від 30.01.2020р., копії довідки про результати первинного медичного огляду затриманого від 30.01.2020 р.
23.01.2023 року на адресу ДУ «Сумській слідчий ізолятор» було направлено повторне доручення в порядку статей 40, 41 КПК України на допит ОСОБА_1 в якості потерпілого за участі його представника.
23.01.2023 на адресу ДУ «Сумській слідчий ізолятор» було направлено доручення на проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 із застосуванням відеозапису, з метою встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень, за обов'язковою участю представника.
Постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 02.11.2022 року кримінальне провадження №42020200000000276 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365 ч. 2, 374 ч. 1, 373 ч. 1, 372 ч. 1, 365 ч. 1 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, - у зв'язку із встановленням відсутності складу кримінального порушення.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 27.12.2022 року справі №591/1483/22, провадження № 1-кс/591/3539/22 постанову від 02.11.2022 року слідчого четвертого слідчого відділу (із дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава Гребенюка К. О. про закриття кримінального провадження №42020200000000276 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 365 ч. 2, 374 ч. 1, 373 ч. 1, 372 ч. 1, 365 ч. 1 КК України скасовано;
Позивач, та його представник обґрунтовуючи факт спричинення йому моральної шкоди діями/бездіяльністю відповідачів, а саме: слідчих ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава та Сумської обласної прокуратури серед іншого посилається на неодноразове оскарження ним дій/бездіяльності відповідачів в порядку, передбаченому Главою 26 КПК України.
На думку суду незгода позивача з прийнятими органами слідства процесуальними рішеннями, які оскарженні в передбаченому законом порядку, тобто наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчих та прокурорів, само по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, тоді як у жодний законний спосіб дії відповідачів не були визнані неправомірними.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Згідно з вимогами ст. ст. 36, 40 КПК України прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійними у процесуальній діяльності.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Нормативною основою для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, с ст. 1176 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
У даному випадку відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Разом з цим, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.
За відсутності хоча б одного з цих (трьох елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Також, у постанові від 12.09.2018 у справі №335/11779/16-ц Верховний Суд вказав, що «сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності».
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою с безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода с наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Постанови Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №920/31/18 та від 08.05.2018 у справі № 920/316/17 містять аналогічну позицію з цього приводу.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди с факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Саме на позивача покладено обов'язок довести, якими діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, надати докази на підтвердження вимог.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою с безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Позивач повинен зазначити, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ст. ст. 12, 76, 81 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення.
Таким чином, позивачем не надано суду жодного належного доказу завдання йому моральної шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) слідчих ТУ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ДБР у м. Полтава та працівників Сумської обласної прокуратури за розслідуванням кримінального провадження № 42020200000000276 саме у заявленому розмірі. Незгода позивача з прийнятими органами слідства процесуальними рішеннями, які оскарженні в передбаченому законом порядку, тобто наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчих та прокурорів, само по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку з вищевикладеним, доводи позивача щодо протиправних дій та бездіяльності вищевказаних службових осіб не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Керуючись ст. 2, 4 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, Сумської обласної прокуратури - відмовити за необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ДУ «Сумський слідчий ізолятор», м.Суми, проїзд Гайовий, 19.
Відповідачі: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, м.Полтава, вул.Соборності, 37, код ЄДРПОУ 42334163, Сумська обласна прокуратура, м.Суми, вул.Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891.
Третя особа: Державна Казначейська служба України, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Повний текст рішення виготовлено 14.04.2023 року.
Суддя Г.Ю. Корольова