Справа № 523/3810/21
Провадження №2/523/819/23
"06" квітня 2023 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, вул. Г. Тороповського, 14) про стягнення суми страхового відшкодування,
Установив
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» майнової шкоди у розмірі 64767 гривень 90 копійок, інфляційних втрат у розмірі 3166 гривень 20 копійок, 3% річних у розмірі 1141 гривень, пені у розмірі 4165 гривень 22 копійок, моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, витрат за виготовлення висновку експерта у розмірі 2500 гривень 00 копійок, а також вирішити питання про стягнення судових витрат - витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 10.05.2020 року по вул. Миколаївська дорога 225-а в місті Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів - автомобіля (марка, модель: LEXUS RX 350, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску), під керуванням ОСОБА_1 , яка є власником даного транспортного засобу та автомобіля (марка, модель BMW 730LD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2016 року випуску), під керуванням ОСОБА_2 , який також є власником іншого транспортного засобу.
Згідно Постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2020 року у справі № 523/8007/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_2 була застрахована на підставі чинного на дату ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5941015 від 01.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_3 з ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ». Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за шкоду завдану майну особи складає 130 000, 00 грн. (сто тридцять тисяч гривень нуль копійок).
12.05.2020 року представником від відповідача також складено Протокол 3209 огляду транспортного засобу потерпілої особи - ОСОБА_1 LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та оглянуто вказаний транспортний засіб.
20.05.2020 року позивач замовила виготовлення Висновку експертного товарознавчого дослідження отриманих в результаті ДТП пошкоджень свого автомобіля.
02.06.2020 року експертом надано Висновок №83-20 експертного товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами проведеного дослідження механічних пошкоджень автомобіля позивача експерт застосувавши коефіцієнт фізичного зносу прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 10.05.2020 року, визначається рівною 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.).
Однак, 05.08.2020 року на рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти лише у розмірі 36 409,10 грн. (тридцяти шести тисяч чотириста девять гривень десять коп.).
Перерахований розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 з відповідачем не узгоджувався.
Враховуючи обставини справи, розмір страхового відшкодування перерахований позивачу не відповідає вартості матеріального збитку визначеного Висновком експерта. Різниця між страховою виплатою визначеною відповідачем без проведення експертизи та визначеною Висновком експерта за замовленням позивача становить 54 444,44 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні сорок чотири копійки).
Як зазначив позивач, оцінка пошкоджень має здійснюватись на підставі відповідних експертних висновків (досліджень) в силу статті 36 спеціального закону, натомість підставою для визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку відповідачем в цьому випадку є лише калькуляція відповідача, яка не є висновком (експертним дослідженням) експерта (сертифікованого оцінювача). Тому, розрахунок вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу та розмір страхового відшкодування визначеного без узгодження з потерпілою особою визначеному в Аварійному сертифікаті не відповідає порядку встановленому в законі.
Таким чином, згідно до Висновку експерта:
- вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.)
- вартість матеріального збитку становить 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.).
Разом з тим, згідно Договору, рахунку, ордеру про оплату та акту виконаних робіт №0000002625 від 04.06.2020 року наданого ФОП ОСОБА_4 від 04.06.2020 року всього до сплати за здійснений ремонт пошкоджень внаслідок ДТП автомобіля позивача склав 103 177, 00 грн. (сто три тисячі сто сімдесят сім гривень нуль копійок) без ПДВ., за який згідно умов Договору з ФОП ОСОБА_4 та Рахунку до Договору позивачкою сплачено грошові кошти відповідно до суми визначеної Актом виконаних робіт (касовий ордер, договір та рахунок додаються).
А тому різниця між розміром страхового відшкодування перерахованим Відповідачем та вартістю реальних збитків Позивача становить взагалі 66 767, 90 грн. (без вирахування франшизи), 64 767, 90 грн. (за мінусом франшизи встановленої полісом), котрі позивач і просила стягнути з страхової компанії.
Керуючись положеннями пункту 36.2. ст. 32 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Керуючись наведеним, на думку позивача, відповідач повинен був здійснити свій обов'язок щодо виплати належного до стягнення страхового відшкодування (фактичної вартості відновлювального ремонту) позивачу до 10 серпня 2020 року, проте обов'язку не виконав.
Отже, прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 11.08.2020 року та позивачем розраховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню, котрі він і просив також стягнути з відповідача.
Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоди котру він оцінив у розмірі 10000 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15 березня 2021 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 135,136).
Відповідачем 07 червня 2021 року надано відзив на позовну заяву. Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» зазначив, що позивачем не доведено настання страхового випадку, оскільки не долучено копію постанови по справі №523/8007/20 про притягнення водія забезпеченого відповідачем транспортного засобу марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також, 12 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 12 травня 2020 року звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування та надала відомості про особисті банківські реквізити одержувача страхового відшкодування. Згідно умов даної заяви позивач підтвердила свою згоду із способом та розміром збитку, розрахованого страховиком. Тобто між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було погоджено спосіб та розмір збитку визначеного страховиком. Проведений огляд пошкоджено т/з, складено протокол огляду, котрий окрім того підписаний ОСОБА_1 без жодних поправок та зауважень. на підставі зазначеного протоколу огляду, було виконано Аварійний сертифікат №66-D/74/2 від 12.05.2020 року, відповідно до результатів котрого було встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 46090 грн. 92 коп. (з урахуванням ПДВ), 38409 грн. 10 коп. (без урахування ПДВ), котрі були і виплачені ОСОБА_1 (а.с. 176-184).
Позивачем 01 липня 2021 року надано відповідь на відзив. Позивачем зазначено що провина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена постановою суду за №523/8007/20. Між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 не було погоджено спосіб та розмір збитку визначеного страховиком, оскільки підписуючи Заяву про страхове відшкодування вона лише надала свої банківські реквізити, а розмір страхового відшкодування нею не узгоджувався. Розмір матеріальної шкоди на її думку розрахований вірно, тому вона має право як мінімум на різницю між матеріальною шкоди визначено в Висновку в експерта №83-20 та тою сумою що виплатила страхова компанія, як максимум на різницю між фактично понесеною матеріальною шкодою та тою сумою що виплатила страхова компанія. (а.с. 152-157).
12 липня 2021 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надав заперечення на відповідь на відзив та в цілому просив відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с. 194-196).
Також 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 надала додаткові пояснення по суті спору. (а.с. 231, 232).
Позивач в судове засідання не прибув, причин неявки суду не сповістив та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» Стасів І. В. надавав клопотання від 07 червня 2021 року про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. (а.с. 143).
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, котра і так розглядається з суттєвим порушенням строків, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторони позивача.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд встановив наступні обставини.
10.05.2020 року по вул. Миколаївська дорога 225-а в місті Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів - автомобіля (марка, модель: LEXUS RX 350, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску), під керуванням ОСОБА_1 , яка є власником даного транспортного засобу та автомобіля (марка, модель BMW 730LD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2016 року випуску), під керуванням ОСОБА_2 , який також є власником іншого транспортного засобу. (а.с. 46,47).
Згідно Постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2020 року у справі № 523/8007/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с. 113,114).
Цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_2 була застрахована на підставі чинного на дату ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5941015 від 01.10.2019 року, укладеного з ОСОБА_3 з ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ». Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за шкоду завдану майну особи складає 130 000, 00 грн. (сто тридцять тисяч гривень нуль копійок).
12.05.2020 року представником від відповідача також складено Протокол 3209 огляду транспортного засобу потерпілої особи - ОСОБА_1 LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та оглянуто вказаний транспортний засіб. (а.с. 189,190).
20.05.2020 року позивач замовила виготовлення Висновку експертного товарознавчого дослідження отриманих в результаті ДТП пошкоджень свого автомобіля.
02.06.2020 року експертом надано Висновок №83-20 експертного товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами проведеного дослідження механічних пошкоджень автомобіля позивача експерт застосувавши коефіцієнт фізичного зносу прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 10.05.2020 року, визначається рівною 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.) (а.с. 50-88).
На виготовлення Висновку експерта позивач витратила 2500 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру. (а.с. 49).
Таким чином, згідно до Висновку експерта:
- вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.)
- вартість матеріального збитку становить 90 853, 54 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 54 коп.).
Окрім того, страховою компанією Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було розраховано страхову виплату на підставі: Аварійного сертифікат 66-D/74/2 від 12.05.2020 року, ремонтної калькуляції №66-D/74/2 від 12.05.2020 року та складено СТРАХОВНИЙ АКТ № ЦВ/20/3209 від 05.08.2020 р.
Згідно Аварійного сертифікату, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин склала лише: 46 090 грн. 92 коп. з урахуванням ПДВ, 38 409 грн. 10 коп. без урахування ПДВ. На підставі калькуляції та Аварійоного сертифікату Відповідачем прийнято Страховий акт, згідно якого розмір страхового відшкодування склав лише 38 409 грн. 10 коп. (без вирахування франшизи). (а.с. 186-188).
05.08.2020 року на картковий рахунок позивача від страхової компанії надійшли грошові кошти в сумі 36409 грн. 10 коп.
Різниця між страховою виплатою визначеною відповідачем без проведення експертизи та визначеною Висновком експерта за замовленням позивача становить 54 444,44 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні сорок чотири копійки).
Разом з тим, згідно Договору, рахунку, ордеру про оплату та акту виконаних робіт №0000002625 від 04.06.2020 року наданого ФОП ОСОБА_4 від 04.06.2020 року всього до сплати за здійснений ремонт пошкоджень внаслідок ДТП автомобіля позивача склав 103 177, 00 грн. (сто три тисячі сто сімдесят сім гривень нуль копійок) без ПДВ., за який згідно умов Договору з ФОП ОСОБА_4 та Рахунку до Договору позивачкою сплачено грошові кошти відповідно до суми визначеної Актом виконаних робіт. (а.с. 121-127).
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України.
У ч. 1 ст. 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом норми, закріпленої в ст. 1166 ЦК України, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України № 1961-IV від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону №1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV).
Статтями 28, 30 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону № 1961-ІV страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Положеннями ст. 34 Закону № 1961-ІV, в редакції, чинній на момент ДТП, закріплено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Слід зазначити, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
У даній справі сторонами фактично не оспорюється факт ДТП. Таким чином, у даній справі наявні обставини, з якими закон пов'язує виникнення обов'язку у страховика здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.
При цьому, ОСОБА_1 сприяла проведенню визначених договором страхування та Законом №1961-ІV процедур та збору необхідної інформації для забезпечення виплати страхового відшкодування. Зокрема, на її замовлення виконано Висновок експерта №83-20 від 02 червня 2020 року.
Суд ввадажає доцільним визначення розміру страхового відшкодування відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного т/з «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 №83-20 від 02 червня 2020 року.
Доводи Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що відображені в відзиві та запереченнях, що Висновок №83-20 від 02 червня 2020 року є неналежним доказом, оскільки ціни деталей автомобіля в ньому значно завищені та висновок містить порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних т/з, сприймаються судом критично з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, ст. 34 Закону № 1961-ІV на страховика покладено обов'язок розслідування події, що містить ознаки страхового випадку, з метою здійснення страхового відшкодування. Між тим, згідно положень ст. 33-1 Закону № 1961-ІV потерпілий також має обов'язок сприяти в розслідуванні причин та обставин ДТП.
За положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
На виконання свого обов'язку сприяти в розслідуванні причин та обставин ДТП, що передбачено ст. 33-1 Закону № 1961-ІV, потерпіла ОСОБА_1 звернулась до судового експерта про проведення автотоварознавчого дослідження належного їй транспортного засобу, у зв'язку з чим 02 червня 2020 року складено Висновок експерта №83-20. ОСОБА_1 звернулась до страховика з заявою про доплату страхового відшкодування, посилаючись на вказаний висновок експертного дослідження.
Стороною відповідача не доведено жодними належними та допустимими доказами невідповідність Висновку експерта №83-20 від 02 червня 2020 року положенням законодавства України. Відповідач не заявляв клопотання про проведення нової або додаткової експертизи в рамках розгляду зазначеної цивільної справи.
Крім того, положення ч. 1 ст. 113 ЦПК України дозволяють, у разі якщо висновок експерта визнано неповним або неясним, призначення додаткової експертизи, виконання якої може бути доручено тому самому експерту (експертам).
Слід зазначити, що з метою встановлення механізму оцінки (визначення вартості) КТЗ, а також вимог до оформлення результатів оцінки, оціночних процедур визначення вартості КТЗ, Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159) затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), вимоги якої є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень.
Пунктом 5.1 Методики, в редакції, чинній на час проведення експертних досліджень, визначено, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відповідач також не клопотав перед судом про допит експерта для отримання пояснень щодо висновків, право на що передбачено ч. 5 ст. 102 ЦПК України.
Щодо доводів, що зазначені в відзиві та запереченнях, що відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем належним чином, а позивач надав до страховика заяву про страхове відшкодування, в якій погодився із способом і розміром збитку, розрахованим страховиком, тому підстави для стягнення додаткових коштів відсутні, то суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 35 Закону № 1961-ІV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються, зокрема, відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Вбачається, 12 травня 2020 року потерпіла звернулась до страховика з повідомленням про ДТП, в якому розмір страхового відшкодування який вважає задовільним не зазначила (п.20). При цьому в заяві про страхове відшкодування потерпіла вказала реквізити свого карткового рахунку, куди слід перераховувати страхове відшкодування.
Суд не приймає твердження відповідача, що позивач в заяві про страхове відшкодування погодився із способом і розміром збитку, розрахованим страховиком, незважаючи, що копія заяви містить відповідне посилання та підписана ОСОБА_1 , оскільки на момент підписання цієї заяви розмір збитку страховиком розрахований ще не був (та не був наданий позивачу) та відповідачем до суду не надано доказів, що у виконання п. 35.3 ст. 35 Закону № 1961-ІV, особа, якій ОСОБА_1 подала заяву про страхове відшкодування, надавав консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника ознайомив її з порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
За таких підстав, суд не приймає відповідні доводи відзиву та вважає, що у відповідача наявний обов'язок з доплати страхового відшкодування позивачу.
Проте, суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком страхового відшкодування, що підлягає доплаті на його користь відповідачем.
Так, згідно Висновку експерта Висновок експерта №83-20 від 02 червня 2020 року, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 10.05.2020 року, визначається рівною 90 853, 54 грн.
05.08.2020 року на рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти лише у розмірі 36 409,10 грн.
Різниця між страховою виплатою визначеною відповідачем без проведення експертизи та визначеною Висновком експерта за замовленням позивача становить 54 444,44 грн.
Однак позивачем не враховано франшизу у розмірі 2000 гривень, тому різниця між страховою виплатою визначеною відповідачем без проведення експертизи та визначеною Висновком експерта за замовленням позивача з урахуванням франшизи становить 52 444,44 грн. котрі і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені (неустойки), суд зазначає наступне.
Страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 ч.1 ст.988 ЦК України).
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ч.1 ст.992 ЦК України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч.1 ст.624 ЦК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону №1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами Закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення страховиком грошового зобов'язання, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Основою для розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат є сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню (доплаті).
Встановивши, що ТзДВ СК "Альфа-Гарант" прострочено грошове зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування (прострочення виконання зобов'язання розпочалсь у даному випадку з 11 серпня 2020 року), суд прийшов до висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та неустойки (пені).
Однак з розрахунку 52 444,44 грн., котрі задовольнив суд.
Розмір інфляції: 52 444,44 грн. х 1.04888538 - 52 444,44 грн. = 2563 грн. 76 коп. (за період з 11.08.2020 до 22.02.2021).
Сума 3% річних від простроченої суми становить: 52 444,44 грн. х 3 % х 143 :100 = 614 грн. 71 коп. (за період з 11.08.2020 до 31.12.2020).
Сума 3% річних від простроченої суми становить: 52 444,44 грн. х 3 % х 53 :100 = 228 грн. 46 коп. (за період з 01.01.2021 до 22.02.2021).
Сума 3% річних від простроченої суми загалом 843 грн. 17 коп.
Сума пені 52 444,44 грн. х (2 х 6,00 : 366) х 143 днів : 100 = 2458 грн. 87 коп. (за період з 11.08.2020 до 31.12.2020).
Сума пені 52 444,44 грн. х (2 х 6,00 : 365) х 53 днів : 100 = 913 грн. 83 коп. (за період з 11.08.2020 до 31.12.2020).
Сума пені загалом 3372 грн. 70 коп.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження№ 14-95цс20), зазначила, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону №1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV). Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Позивач у даній справі просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV).
Крім того, позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача та настанням тих негативних наслідків про які вона вказує.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з п.3 ч. 2 ст.141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №488/1363/17 зроблено правовий висновок, що втручання суду у відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятоїстатті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.
Окрім того, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст.ст.12, 13 ЦПК України відповідно, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною неспівмірності витрат.
Суд зазначає, що відповідно до наданого договору про надання правової допомоги №11-1/12-2-2 від 11 грудня 2020 року та додатку №2 до вищезазначеного договору від 17 лютого 2021 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку послуг адвоката, квитанцій від 01 березня 2021 року, позивачем сплачено адвокату всього 5000,00 грн..
Враховуючи викладені обставини справи, за надання правничої допомоги адвокатом Пінчук В. В. на користь ОСОБА_1 з відповідача слід стягнути 5000,00 грн.
Згідно з п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, а відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 2500,00 грн.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, вул. Г. Тороповського, 14) про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягунти з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 32382598, Юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , майнову шкоду (недоплачене страхове відшкодування) у розмірі 52 444,44 грн.
Стягунти з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 32382598, Юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , розмір інфляційних втрат у розмірі 2563 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 843 грн. 17 коп., пеню у розмірі 3372 грн. 70 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 32382598, Юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , судові витрати на виготовалення Висновку №83-20 експертного товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02.06.2020 року в розмірі 2 500, 00 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 32382598, Юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя