Справа № 513/467/23
Провадження № 2-о/513/36/23
Саратський районний суд Одеської області
про залишення заяви без руху
18 квітня 2023 року Суддя Саратського районного суду Одеської області В.С.Миргород
розглянувши матеріали цивільної справи № 513/467/23 (номер провадження 2-о/513/36/23) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Плахтієвської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання особи обмежено дієздатною, встановлення піклування і призначення піклувальника -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , обмежено дієздатним, встановлення над ним піклування та призначення його піклувальником. Заявник вказує, що ОСОБА_2 з 2002 року хворіє на гіпертонічну хворобу 1-ої стадії. У 2015 році переніс інсульт. Йому встановлено діагноз: гостре порушення мозкового кровообігу та інші хвороби, з приводу чого з 23.05.2015 року по 12.06.2015 року останній перебував на лікуванні у КЗ «Саратська ЦРЛ», після чого був виписаний для подальшого лікування у домашніх умовах. Заявник зазначає, що внаслідок цього захворювання ОСОБА_2 не здатний повністю усвідомлювати значення своїх дій, а тому в зв'язку з цим потребує стороннього нагляду. Просив визнати ОСОБА_2 обмежено дієздатним, встановити над ним піклування та призначити його піклувальником.
Вивчивши матеріали заяви, судом встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України з врахуванням наступних підстав.
Предметом заяви є визнання фізичної особи обмежено дієздатною, встановлення піклування над обмежено дієздатною фізичною особою, призначення піклувальника.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього кодексу (Окреме провадження).
Формою звернення заінтересованої особи для відкриття провадження у справі окремого провадження є заява і для кожної категорії справ спеціальними нормами ЦПК України визначено реквізити відповідної заяви, а недотримання передбачених реквізитів має наслідком застосування загальних положень, передбачених ЦПК України.
З огляду на викладене, заява про визнання фізичної особи обмежено дієздатною має відповідати як загальним вимогам, передбаченим ст.175 ЦПК України, так і змісту та формі заяви, передбаченим ст.297 ЦПК України.
Зокрема, ч.1ст. 297 ЦПК України встановлено такі вимоги до змісту заяви: у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Частиною 1 статті 299 ЦПК України передбачено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими заявник ОСОБА_1 обґрунтовує свою вимогу про призначення його піклувальником над ОСОБА_2 , зокрема, його можливість бути піклувальником, з огляду на те, що за змістом ч.ч.2,4 ст.63 ЦК України піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, з урахуванням особистих стосунків між нею та підопічним, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно положень п.п.1,2 ч.1 ст.64 ЦПК України піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав (якщо ці права не були поновлені), поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує піклування.
Разом з тим, згідно п.3.2 «Правил опіки та піклування», затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), піклувальниками не можуть бути особи, які: визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, всупереч вказаним нормам, заявником ОСОБА_1 жодного письмового доказу, окрім характеристики, довідки про склад сім'ї та про відсутність судимості на підтвердження можливості бути піклувальником до заяви додано не було. Не обґрунтовано, як проходячи службу за мобілізацією з 09.03.2022 року по теперішній час на посаді сержанта з матеріального забезпечення управління роти охорони першого відділу Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадку призначення його піклувальником зможе виконувати свої обов'язки піклувальника.
Заявник не дотримався вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, яка передбачає зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Заявник в резолютивній частині заяви зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Як встановлено з матеріалів поданої заяви, ОСОБА_1 просить, окрім визнання обмежено дієздатним ОСОБА_2 , за що не передбачена сплата судового збору, оскільки таки вимога відповідає вимогам, передбаченим ч.2 ст.299 ЦПК України, просить ще про встановлення піклування, а також просить призначити його піклувальником ОСОБА_2 , що не підпадає під вимоги ч.2 ст.299 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, заявником ОСОБА_1 до заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, а зміст вимог заяви не містить усіх посилань на підстави для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.
Суд наголошує, що за змістом цієї норми Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, і такі витрати відносяться на рахунок держави.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року. При цьому з 15.12.2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.4 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за заяву у справах окремого провадження визначено ставку судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року, який набрав чинності з 01.01.2023 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684 гривень.
Отже, враховуючи характер заяви, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги в частині встановлення піклування та призначення піклувальником у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17.07.1997 року і набрала чинності для України 11.09.1997 року.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950 року) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини не є перешкодою для доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.
Суддя вважає за необхідне роз'яснити в цій ухвалі, що заявник не позбавлений права звернення до суду із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або відстрочення сплати судового збору відповідно до ст..8 Закону України «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» (Kraska v. Switzerland) визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху.
Таким чином, з врахуванням зазначених обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням положень ч. 9 ст.10 ЦПК України суд вважає за необхідне керуватися аналогією закону й застосувати до даної заяви, які ставляться до форми і змісту позовної заяви, залишення її без руху.
При постановленні даного рішення судом враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях також зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»). У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись ст.ст.185,258-261,293,294,295 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Плахтієвської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеськоїобласті, ОСОБА_2 , про визнання особи обмежено дієздатною, встановлення піклування і призначення піклувальника - залишити без руху.
Надати заявнику ОСОБА_1 строк не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали, подавши у визначений ухвалою строк усі підтверджуючі документи виконання вимог ухвали і усунення недоліків.
Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати заявнику на вказану адресу.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк, заява буде вважатися не поданою і повернута, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Миргород