Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/7043/2023
м. Київ Справа № 761/33256/21
06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Осадченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору, визнання зобов'язання припиненим,-
15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києваз позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору, визнання зобов'язання припиненим.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначав, що 05 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк»( надалі банк) та ОСОБА_1 ( позичаником) було укладено кредитний договір№ 2107/GKB-07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 140 000 (сто сорок тисяч) доларів СШАстроком на 180 місяців до 04 грудня 2022 року, під придбання нерухомості із процентною ставкою за користування кредитом - 14, 5 % річних.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання по договору № 2107/ФКВ-07, між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 05 грудня 2007 року, було укладено іпотечний договір № 2107/Zфквіп-07, за умовами якого позичальник майновий поручитель ОСОБА_2 передав в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,30 кв.м., жилою площею 40,80 кв.м., вартістю на момент передачі в іпотеку - 1 025 150 грн.
Зазначає, що в 2015 році право вимоги по кредитному договору №2107/ФКВ-07 від 05.12.2007 року було відступлено ТОВ «Український промисловий банк» накористь ПАТ «Дельта Банк».
У 2020 році він дізнався, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за його кредитним договором ТОВ Фінансова Компанія «Інвест- Кредо».
Таким чином, право вимоги по кредитному договору № 2107/ФКВ-07 від 05.12.2007 року, укладеномуміж ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк»перейшло спочатку від ТОВ«Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк», а вже в 2020 році відПАТ «Дельта Банк» до ТОВ Фінансова Компанія «Інвест-Кредо».
Вказує на те, що жодного повідомлення про відступлення права вимоги він не отримував, лише згодом, на його запит було направлено повідомлення про договір купівлі-продажу прав вимоги від 2021 року. Кредитний договір містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до нього умови, ТОВ «Укрпромбанк» не виконало вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не надало йому інформації про реальну процентну ставку та розмір абсолютного подорожчання кредиту, орієнтовну сукупну вартість кредиту, про можливі валютні ризики, внаслідок чого його було введено в оману щодо істотної умови договору - його ціни.
З огляду на вище викладене, просив суд визнати недійсним кредитний договір № 2107/ФКВ-07, укладений 05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» та вважати припиненим виконання зобов'язань за зазначеним договором.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору, визнання зобов'язання припиненим залишено без задоволення. Повний текст судового рішення виготовлено 09 лютого 2023 року.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 28 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладаючи оспорюваний кредитний договір, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов і позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ЦПК України, обставини, на які він посилається.
Вказує на те, що умови пунктів 1.1.; 2.4; 2.5; 2.6 кредитного договору суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», у графіку повернення кредитних коштів передбачено повернення коштів в еквіваленті, фіксованій сумі, однак не зрозуміло в якій грошовій одиниці - доларах чи гривні. Вказує на те, що з п. 1.1 кредитного договору не зрозуміло, яка саме валюта використовується при погашенні заборгованості за укладеним кредитним договором.
Крім того, пунктами 4.3.3 та 6.1 кредитного договору, в супереч вимогам закону, передбачено право банка в односторонньому порядку змінювати умови кредитування, що є дискримінаційним положенням.
З урахуванням вище викладеного, на думку апелянта, умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, що призводить до погіршення становища позивача та є підставою для визнання такого договору недійсним.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності позивача.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо» та представник третьої особи : Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в судове засідання також не з'явились, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Український промисловий банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2107/ФКВ-07.
Відповідно до умов зазначеного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмір 140 000,00 грн. Строк кредитування - 180 місяців. Дата повернення кредиту 04 грудня 2022 року. Мета кредитування - поточні потреби. Процентна ставка за користування кредитом 14,5% річних. (п. 1.1,1.2,1.3,1.4,1.5)
Також сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 777,78 (Сімсот сімдесят сім) доларів США 78 центів по 20 (двадцяте) число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту. У випадку внесення позичальником коштів на повернення заборгованості за кредитом у сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу по кредиту, надлишкова сума коштів, після виконання п.2.9. та п.4.2.2. цього договору, зараховується в рахунок повернення кредиту. Розмір останнього платежу по остаточному погашенню кредиту дорівнює залишку заборгованості по кредиту на дату остаточного погашення та може відрізнятись від розміру щомісячного платежу по кредиту, зазначеного у п.2.4. У випадку внесення платежу по кредиту та/або процентах, комісіях в післяопераційний час днем погашення заборгованості вважається наступний за днем внесення платежу робочий день (п.2.4)
Відповідно до п. 2.5 зазначеного договору повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку (-ів) позичальника (його поручителів, гарантів та інших осіб у відповідності до п.2.15 цього договору) на позичковий рахунок та/або шляхом внесення готівки до каси банку для зарахування її на позичковий рахунок. Кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий.
Згідно з п. 2.6 договору процент за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів за користування кредитом використовуються метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.
Відповідно до умов п. п. 4.2.1, 4.2.2. зазначеного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій та інших платежів за цим договором у передбачені цим договором строки. Грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим договором, спрямовувати в наступній черговості: 1. на сплату прострочених процентів за користування Кредитом; 2. на сплату прострочених комісій, якщо їх сплата передбачена умовами цього договору; 3. на сплату простроченої заборгованості по кредиту; 4. на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; 5. на сплату комісій, якщо їх сплата передбачена умовами цього договору; 6. на сплату строкової заборгованості по кредиту; 7. на сплату штрафних санкцій; 8. на сплату інших платежів за цим договором. 9. на дострокове повернення заборгованості по кредиту.
Умовами, викладеними в пункті 4.2.5 договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом, комісії, штрафні санкції (за наявності) та інші платежі за цим договором у разі настання будь-якого з випадків, передбачених п. 6.2. цього договору. Зобов'язання, передбачене цим пунктом, повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги від банку.
Також сторони погодили, що банк має право змінювати умови кредитування (в.т.ч. процентну ставку та комісії) у порядку, передбаченому п. 6.1. цього договору.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у випадку зміни порядку кредитування та/або умов придбання кредитних ресурсів, їх вартість (зміни облікової ставки Національного банку України), погіршення фінансового чи майнового стану позичальника, або у разі погіршення стану заставного майна, банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором (в тому числі процентну ставку та комісії), про що повідомляє позичальника в письмовій формі за 30 календарних днів до введення в дію зазначених змін.
05 грудня 2007 року між сторонами було підписано додаток № 1 до кредитного договору № 2107/ФКВ-07, в якому сторони погодили графік платежів за договором.
За період з 19 грудня 2008 року по 15 січня 2015 року ОСОБА_1 здійснював перерахування коштів на користь банку в рахунок погашення грошового зобов'язання, що підтверджується копіями квитанцій. (а.с. 14-49)
В2015 році право вимоги по кредитному договору №2107/ФКВ-07 від 05.12.2007 року було відступлено ТОВ «Український промисловий банк» накористь ПАТ «Дельта Банк».У 2020 році позивач дізнався, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за його кредитним договором ТОВ Фінансова Компанія «Інвест- Кредо».
Таким чином, право вимоги по кредитному договору № 2107/ФКВ-07 від 05.12.2007 року, укладеномуміж ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк»перейшло спочатку від ТОВ«Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк», а вже в 2020 році відПАТ «Дельта Банк» до ТОВ Фінансова Компанія «Інвест-Кредо».
30 січня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» звернулось до ОСОБА_2 з листом в якому зазначало, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», відповідно до статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснюється реалізація майна банку, в тому числі, права вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 .
Повідомлено, що право вимоги за кредитним договором № 116-0201001/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року буде виставлено для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 21 березня 2019 року. (а.с. 50)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест- Кредо» зверталось до ОСОБА_2 з вимогою іпотекодавцю про повернення суми заборгованості (усунення порушення) за кредитним договором № 116-0201001/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року в якій зазначало, що ТОВ «Фінансова компанія Інвест- Кредо», як новий кредитор за кредитним договором, та як новий іпотеко- держатель за іпотечним договором, пропонує ОСОБА_2 усунути порушення за кредитним договором № 116-0201001/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року шляхом сплати зазначеної суми заборгованості. (а.с. 64-69)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо», третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору, визнання зобов'язання припиненим, суд першої інстанції посилався на те, що з часу укладання кредитного договору, тобто з 2007 року, позичальник здійснював погашення кредитної заборгованості. Виконання сторонами істотних умов договору, повернення боргу свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний з умовами кредитування, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору, а тому відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам ст.ст. Закону України «Про захист прав споживачів» та відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України. Доказів того, що зобов'язання за кредитним договором позивачем, як позичальником за кредитним договором, виконано в повному обсязі, позивачем суду не надано, а тому вказане зобов'язання не може бути визнано припиненим.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
У Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що, підписуючи спірний кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами, тривалий час виконував договір і заперечень щодо умов договору не заявляв. При цьому, кредитний договір, укладений між сторонами, відповідає вимогам закону. Підстав для застосування статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодонесправедливих умов договору немає.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов'язання, оскільки позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що на виконання умов договору в повному обсязі ним виплачено відповідачу грошові кошти за кредитним договором № 116-0201001/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що умови пунктів 1.1.; 2.4; 2.5; 2.6 кредитного договору суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», так як у графіку повернення кредитних коштів передбачено повернення коштів в еквіваленті, у фіксованій сумі, однак не зрозуміло, в якій грошовій одиниці - доларах чи гривні, та що з п. 1.1 кредитного договору не зрозуміло, яка саме валюта використовується при погашенні заборгованості за укладеним кредитним договором, колегія суддів відхиляє, оскільки таким доводам суд першої інстанції надав правильну та обгрунтовано оцінку, пославшись на вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність» та чіткі умови кредитного договору щодо валюти кредиту, яка визначена у доларах США .
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та висновків суду першої інстанції апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складеного 14 квітня 2023 року.
Головуючий: Судді: