17 квітня 2023 року № 320/2598/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000371530714 від 15.12.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 залишено позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" без руху.
На усунення недоліків позовної заяви від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 000371530701 від 15.12.2022, яким було збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 629 589,35 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у м. Києві №54620413 від 19.01.2023, яким товариству збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 517 326,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено встановлений законом порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а висновки перевірки є неправомірними, оскільки будь-які порушення норм податкового законодавства з боку позивача відсутні. Також, зауважує, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем незаконно застосовано штрафи за порушення строку реєстрації податкових накладних відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки Законом України «Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування" від 12 січня 2023 року № 2876-IX» встановлено спеціальні граничні строки та пом'якшено відповідальність для платників податків з порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час проведення документальної позапланової перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2022 року, контролюючим органом встановлено порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме в установлені терміни не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Також, відповідачем зазначено, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом встановлено несвоєчасність реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за березень-червень 2022 року.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.
На підставі направлення від 28.11.2022 №13124/26-15-07-01-03, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, наказу від 13.10.2022 №4709-п на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «"АГСОЛКО Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2022 №41200/Ж5/26-15-07-01-03/39681109.
Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна":
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненями, в установлені терміни не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 2 608 716 грн, в тому числі : за серпень 2022 року на суму 2 608 716 грн;
- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації звітного (податкового ) періоду рядок 21 декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 на загальну суму 95 330 грн
На підставі встановлених порушень відповідачем 15.12.2022 винесено податкове повідомлення рішення №000371530701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання у вигляді штрафу на загальну суму 629 589 грн.
Також, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних товариством з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна», за результатами якої складено акт від 07.10.2022 №29705/Ж5/26-15-04-13-03/39681109.
Перевіркою встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних за березень- червень 2022 року.
За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №292950413 від 21.10.2022, яке оскаржено позивачем до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 09.01.2023 №743/6/99-00-06-03-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2022 №292950413 у сумі 13906,67 грн, в іншій частині залишено без змін, скаргу без задоволення.
На підставі акту перевірки від 07.10.2022 №29705/Ж5/26-15-04-13-03/39681109, рішення про результати розгляду скарги Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2023 №54620413, яким до товариства на підставі пункту 1201.3 статті 1201 Податкового кодексу України застосовано штраф в сумі 517 326,26 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Право на судовий захист відображене у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 від 21 лютого 2020 року відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок: «незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Відтак, з огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодекс України).
Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно із підпункту 20.1.3 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.
Так, як вже було встановлено судом вище та підтверджуються матеріалами справи, Головним управління ДПС у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 13.10.2022 №4709-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2022 року.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Водночас, відповідно до абзацу 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що контролюючий орган має право приступити до проведення тільки такої перевірки та щодо того її предмета, які передбачені Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що посадови особами контролюючого органу за результатами документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2022 року встановлено окрім іншого порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄДРПН за серпень 2022 в кількості 304 штук.
Суд зауважує, що законодавець у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України імперативно сформулював предмет документальної позапланової перевірки - виключно щодо законності декларування (внесення відомостей до декларації) заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відтак, своєчасність реєстрації податкових накладних товариства за серпень 2022 не були предметом перевірки вказаного у наказі ДПС у м. Києві №7409-ц від 13.10.2022, та не могли бути предметом перевірки в силу приписів підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000371530701 від 15.12.2022, яким було збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 629 589,35 грн, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у м. Києві №54620413 від 19.01.2023, яким товариству збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 517 326,26 грн, суд зазначає таке.
Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації 51-ї податкової накладної виписаної з 04.05.2022 по 30.06.2022, зареєстрованих в період з 18.07.2022 по 12.08.2022.
Згідно підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до абз.2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (тут і далі в редакції станом на час спірних відносин) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Абзацом 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України затверджено наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 №225 (далі - Порядок №225), який набрав чинності 06.09.2022 - з дня його офіційного опублікування.
Аналізуючи обставини, що склалися у цій справі, суд бере до уваги те, що держава не створила чіткого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг би користуватися у спірний період наданим законом правом на невиконання податкових обов'язків у разі неможливості їх виконання без притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, як не встановив і механізму підтвердження чи повідомлення податкового органу про таку неможливість у спірний період.
Відтак, прогалина права у сфері підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків в період з 27.05.2022 по 06.09.2022 призвела до браку законодавчого визначення умов за яких платник податків може застосовувати абзац 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, що в свою чергу створило умови правової невизначеності, за якої, в межах даної адміністративної справи, припускається множинне трактування прав та обов'язків позивача.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.Даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
Отже, принцип "правової визначеності" має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відзначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Підпунктом 4.1.4 п.4.1. ст.4 ПК України визначено, що одним із принципів на якому ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Суд зауважує, що у законі мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, а і про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про обґрунтованість у позивача як платника податків законних очікувань незастосування до нього фінансових санкцій у разі наявності у нього неможливості виконання податкового обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, якщо ним буде виконано такий обов'язок у строк, встановлений абзацом 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, без необхідності вжиття будь-яких додаткових дій чи підтверджень, які не були встановлені на момент спірних відносин, при цьому суд зазначає, що оскільки позивач у найкоротші строки (максимальна затримка у реєстрації податкових накладних склала лише 8 днів) вчинив залежні від нього дії щодо реєстрації податкової накладної, то у суду немає правових підстав для висновку про вчинення платником податкового правопорушення, а притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Крім того, відповідно до статті 81 ПК України, для правомірного проведення перевірки обов'язковим документом є направлення на проведення такої перевірки, що також має бути вручено платнику податків.
Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної, так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною.
Вказана вище позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2020 у справі № 813/7410/14.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач, відправивши на реєстрацію податкові накладні, виконав обов'язок щодо своєчасної їх реєстрації, а тому накладення штрафу згідно з п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України є протиправним, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №54620413 від 19.01.2023 таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати, зі сплати судового збору підтверджені квитанціями про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою на суму 17 203,75 грн, відтак підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись вимогами статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 000371530701 від 15.12.2022, яким було збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 629 589,35 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у м. Києві №54620413 від 19.01.2023, яким товариству збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 517 326,26 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 203,75 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГСОЛКО Україна" ( код ЄДРПОУ 39681109, адреса: 03189, м. Київ, вул. Ак. Вільямса, 6-Д, оф.43)
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві ( код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.