Справа № 211/6368/21
Провадження № 2/211/284/23
іменем України
17 квітня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Мариненко Е.П.
у відсутність:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса),
розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з - під арешту, суд, -
Позивач в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та спадкоємцем після її смерті є неповнолітній ОСОБА_3 на частку померлої у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , проте в процесі спадкового провадження з'ясувалося, що Довгинцівським відділом ДВС накладений арешт на нерухоме майно померлої на підставі постанови про арешт боржника серія та номер 45982336 від 03.03.2018 року.
04.03.2013 року їй було відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна померлої ОСОБА_4 , у зв'язку із чим вона змушена звертатися до суду, тому просить зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_5 , накладений постановою № 45982336, від 03.03.2018 року Довгинцівським відділом державної виконавчої служби.
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.
Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 45982336, виконавчий лист № 211/6934/14-ц від 01.12.2014 року, що виданий Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане виконавче провадження було завершено з підстав п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Борг зі сплати аліментів, що залишився несплаченим у даному виконавчому провадженні складає 78712,30 грн., виконавчий збір 7835,68 грн., штраф 39178,41 грн. Отже вказане рішення суду не виконане та заборгованість не погашена, більше того позивачем не доведено, що вона є спадкоємцем, що зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому не встановлено що позивач належний. Крім того позивачем не надано правовстановлюючі документи на майно спадкодавця, повідомлення нотаріуса що відкрита спадкова справа, відомості щодо кола спадкоємців, відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через існуючі арешти майна померлої та інші підтверджуючі документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 45982336, виконавчий лист № 211/6934/14-ц від 01.12.2014 року, що виданий Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 4 частини з усіх видів заробітку (доходу), з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 . Виконавче провадження закінчено 11.03.2019 року відповідно до п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Державним виконавцем Чумановою Н.О. було накладено арешт нерухомого майна ОСОБА_4 на підставі постанови про арешт майна, серія та номер: 45982336 від 03.03.2018 року № запису про обтяження 25117369.
05.05.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла.
Вказане рішення суду не виконане, борг по аліментам станом на 05.03.2019 року (на момент смерті боржниці ОСОБА_4 ) складає 78712,30 грн., виконавчий збір - 7835,68 грн., штраф - 39178,41 грн.
Позивачем не надано докази того, що відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 ,або клопотання про витребування її копії, а тому суд приходить до висновку про недоведеність та не обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до поновлення порушеного права, є адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю .
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
Право власності має фундаментальним характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Частина 1 ст. 1299 ЦК України визначає, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюються державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.
Як встановлено ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 , у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, чинна на теперішній час.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 02.06.2016 року, врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.
Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна не пов'язано з правомірністю такого арешту.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 року № К/800/18629/13.
Отже, при вирішенні позовних вимог щодо зняття арешту з майна боржника, заявлених спадкоємцем останнього, з'ясуванню підлягають обставини щодо належного прийняття спадкоємцем спадщини, яка відкрилася після смерті боржника у виконавчому провадженні, підстави закінчення виконавчого провадження та наявність правових підстав для зняття арешту з майна.
При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже як встановлено судом позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, не надала суду жодних належних та допустимих доказів про прийняття у встановленому законом порядку спадщини після смерті ОСОБА_4 , а тому є недоведеним наявності права ОСОБА_1 на звернення до суду з позовом щодо звільнення з-під арешту майна, належного за життя спадкодавцеві ОСОБА_4 .
Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з - під арешту - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко