Справа № 175/1447/23
Провадження № 2/175/344/23
про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2023 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Заборський В.О., перевіривши відповідність вимогам Цивільного процесуального кодексу України позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
28.03.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) в розмірі 40888,81 грн..
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01.08.2022 року відбулася ДТП по вул. Нижньодніпровській, 15/1, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області за участю автомобіля марки ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.08.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.
В результаті протиправних дій ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 , згідно висновку експерта-автотоварознавця, нанесено матеріальний збиток на суму 28133,11 грн., вартість відновлювального ремонту становить 36181,01 грн.. Крім того позивачем понесені додаткові витрати, а саме: витрати на експертне дослідження автомобіля у розмірі 3500,00 грн., витрати на пересилання запрошення на експертизу транспортного засобу відповідача у сумі 60,00 грн., транспортні витрати пов'язання з проїздом на експертизу транспортного засобу у розмірі 1147,80 грн..
Перевіривши матеріали позовної заяви суддя встановив, що в порушення ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність страхового полісу у відповідача, в якій страховій компанії застрахована його цивільна відповідальність, та чи страхової компанії позивач із заявою про виплату страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП.
Такі обставини є істотними для вирішенні даної категорії справ і тому вважаю за необхідне звернути увагу позивача на наступне.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно з статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (або МТСБУ) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху, про що повідомити позивача і надати йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом строку, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.
У разі якщо у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.О. Заборський