Справа № 199/137/23
(2/199/1003/23)
Іменем України
17.04.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
06 січня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 11 вересня 2017 року між сторонами було укладено змішаний договір б/н, який містить в собі і положення кредитного договору, у вигляді Заяви відповідача №252/980/021520709/17, Правил користування карткою, інформаційного листка, Тарифів Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті банку. Відповідно до вказаного договору відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зобов'язавшись сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк, а також сплатити інші обов'язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач не виконувала свої договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 11 жовтня 2022 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 31424,71 гривень, з яких: 28800 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2624,71 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача означену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 31 серпня 2017 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір б/н банківського обслуговування, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних (0,1% річних протягом пільгового періоду) на суму залишку заборгованості за користування кредитом, шляхом підписання відповідної Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №252/980/021520709/17 від 31 серпня 2017 року. Даний факт підтверджується копією означеної заяви та звітом-рахунком.
30 жовтня 2022 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу про необхідність погашення відповідачем кредитної заборгованості за картковим договором №252/980/021520709/17 від 11 вересня 2017 року станом на 13 жовтня 2022 року в загальному розмірі 31424,71 гривень, що підтверджується копією відповідної вимоги та копією поштової документації.
Також стороною позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог надано суду розрахунок кредитної заборгованості саме за договором №252/980/021520709/17 від 11 вересня 2017 року, згідно якого станом на 11 жовтня 2022 року за відповідачем обліковується кредитна заборгованість в загальному розмірі 31424,71 гривень.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст.6, 627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ст.ст.202, 207, 626 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, ґрунтуючи свою правову позицію на наступному. Так, одним із основним принципів цивільного судочинства є його диспозитивність, яка полягає у розгляді судом цивільних справ не інакше, як в межах заявлених позовних вимог і лише на підставі тих доказів, які подані учасниками справи. Зазначений принцип відображений у ст.13 ЦПК України, а обов'язок з подання доказів - додатково у ст.ст.12, 81 ЦПК України. Позивач, звертаючись до суду із даним позовом та підтримуючи його в повному обсязі, в прохальній частині свого позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість саме за Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №252/980/021520709/17 від 11 вересня 2017 року, зазначаючи у мотивувальній та описовій частинах позову, що між сторонами було укладено договір, який містить елементи кредитного, шляхом підписання означеної заяви саме від 11 вересня 2017 року. Відповідно і розрахунок кредитної заборгованості позивач долучає до позову із зазначенням його складення відносно договору №252/980/021520709/17 саме від 11 вересня 2017 року. В той же час, до позовної заяви не долучено копії вищевказаної Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №252/980/021520709/17 від 11 вересня 2017 року. Замість неї матеріали позову містять надану позивачем копію Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» з тим же №252/980/021520709/17, однак складену та підпису обома сторонами не 11 вересня 2017 року, а 31 вересня 2017 року. Відтак, стороною позивача не доведено перед судом укладення між сторонами відповідного договору №252/980/021520709/17 саме від 11 вересня 2017 року, заборгованість за яким позивач фактично і просить суд стягнути, що виключає можливість задоволенні позову. Задоволення ж позовних вимог на підставі копії Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №252/980/021520709/17 від 31 серпня 2017 року є неможливим, оскільки дата підписання/укладення такої заяви підтверджує дату підписання/укладення самого договору, як обов'язковий його реквізит, а відтак не дає можливість ототожнювати договори від 11 вересня 2017 року та від 31 серпня 2017 року.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, а отже і про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем в ході розгляду справи відшкодуванню йому не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166; адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко