12 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3220/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Дзюбайло О.О. (самопредставництво),
відповідача - Луб В.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Колоколов С.І., Принцевська Н.М.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2022 (суддя Невінгловська Ю.М.)
за первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛТОРА ГРУП"
про стягнення 147 218,99 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛТОРА ГРУП"
до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
про визнання недійсним правочину, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛТОРА ГРУП" (далі - ТОВ "САЛТОРА ГРУП") про стягнення 147 218,99 грн штрафу, а також 2 208,28 грн витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019 в частині своєчасного виконання робіт.
1.2. ТОВ "САЛТОРА ГРУП" звернулося до місцевого господарського суду із зустрічним позовом до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в якому просить суд:
- визнати недійсним вчинений ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" правочин у формі листа №01-22-372 від 18.08.2020 про розірвання договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019 укладеного між сторонами;
- зобов'язати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" привести проектну документацію, а саме робочий проект по об'єкт Будівництво пункту огляду автомобілів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (будівельні роботи) у відповідність до будівельних норм та правил, та ДБН;
- стягнути з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 262 045,42 грн заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019 щодо оплати виконаних робіт.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що повне виконання умов договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019 у встановлений строк унеможливлено через те, що надана ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проектна документація, виготовлена із порушеннями вимог, тому у останнього відсутні правові відстави для розірвання договору в односторонньому порядку, а також тим, що за договором №35.1-14/5-36 від 24.10.2019 у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" перед ТОВ "САЛТОРА ГРУП" існує заборгованість у розмірі 262 045,42 грн.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №916/3220/20, первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "САЛТОРА ГРУП" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" штраф у розмірі 147 218,99 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 208,28 грн.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ТОВ "САЛТОРА ГРУП" заборгованість за виконані роботи у розмірі 262 045,42 грн, а також 3 930,68 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини зустрічних вимог відмовлено. В порядку частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь ТОВ "САЛТОРА ГРУП", а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат: стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ТОВ "САЛТОРА ГРУП" заборгованість у розмірі 114 826,43 грн, а також 1 722,40 грн витрат по сплаті судового збору.
2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "САЛТОРА ГРУП" не доведено належними та допустимими доказами достатніх підстав для визнання недійсним вчиненого ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" правочину у формі листа №01-22-372 від 18.08.2020 про розірвання договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019.
Водночас, перевіривши розрахунок Позивача штрафу у розмірі 7% від ціни договору, суд встановив його правильність, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість первісного позову щодо стягнення з ТОВ "САЛТОРА ГРУП" штрафу у розмірі 147218,99 грн.
При цьому, проаналізувавши зміст договору та листування сторін, суди попередніх інстанцій вказали на те, що умови договору не містять чіткого та вичерпного переліку обов'язкових документів, необхідних для приймання фактично виконаних робіт, окрім акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) разом з документами, що підтверджують постачання обладнання та матеріальних ресурсів, що і було виконано Підрядником і пред'явлено Замовнику, що є підставою для оплати виконаних робіт.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить скасувати частково рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційної інстанції у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким:
- зустрічну позовну вимогу ТОВ "САЛТОРА ГРУП" про стягнення з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суми 262 045,42грн заборгованості і 3 930,68 грн витрат по сплаті судового збору залишити без задоволення;
- скасувати застосоване Господарським судом Одеської області на підставі частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17, від 02.05.2018 у справі №910/3031/17, від 20.06.2018 у справі №902/680/15, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 08.09.2022 у справі №916/3945/19.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3.4. У письмових поясненнях ТОВ "САЛТОРА ГРУП" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. 24.10.2019 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Замовник) та ТОВ "САЛТОРА ГРУП" (Підрядник) укладений договір №35.1-14/5-36, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується виконати в повному обсязі роботи по об'єкту "Будівництво пункту огляду автомобілів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (будівельні роботи)" на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проектної документації та здати роботи Замовнику в обумовлені договором строки, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах даного договору.
4.2. Згідно п.3.1 договору, сума, визначена у договорі становить 2 103 128,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 35 0521,41 грн, у тому числі: будівельні роботи 2 044 138,46 грн, включаючи ПДВ 20% - 34 0689,74 грн; обладнання 58 990,00 грн, включаючи ПДВ 20% - 9 831,67 грн.
4.3. Відповідно до пункту 5.1 договору, Замовник протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після надання Акту-допуску, за умови подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та затвердження Титулу об'єкта будівництва відповідно до Порядку затвердження титулів об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №995 від 08.09.1997 (зі змінами та доповненнями), на рік в якому здійснюється фінансування, та після офіційного опублікування інформації про затвердження фінансового плану ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на рік в якому здійснюється фінансування, та після отримання листа від Підрядника з зазначенням розміру авансового платежу та надання Підрядником банківської гарантії повернення авансового платежу на суму авансового платежу, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі до 20% ціни договору, з урахуванням ПДВ. Датою перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
4.4. Пунктом 5.2 договору встановлено, що після повного закриття авансового платежу (форма КБ-2в, акт здачі-приймання змонтованого обладнання, форма КБ-3), Замовник здійснює проміжні платежі Підряднику за фактично виконані роботи, на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі- приймання змонтованого обладнання, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів здати підписання вищевказаних документів Після сплати сумарного платежу у розмірі 95 % ціни договору, розрахунки призупиняються остаточний розрахунок за виконані роботи, в розмірі 5% від ціни договору, Замовник сплачує Підряднику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання Замовником зареєстрованої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації виданої відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
4.5. Відповідно до п. 6.1 договору, строк виконання Робіт 93 календарних дні з дати отримання Підрядником письмової повідомлення від Замовника про початок виконання робіт за цим договором. Замовник відправляє письмове повідомлення після затвердження (погодження) фінансового плану ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рік до початку виконання робіт, з передбаченими видатками на фінансування робіт, що є предметом цього договору та за умови затвердженого Титулу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 08.09.1997 року №995 "Про порядок затвердження титулів об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії" (зі змінами та доповненнями) та фінансового плану ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на відповідний рік, у якому здійснюється фінансування та в обсягах, які затверджено у фінансовому плані, в тому числі і змінах до нього.
4.6. Згідно з пунктом 6.5 договору, до початку виконання будівельних робіт Замовник передає Підряднику акт-допуск та проектну документацію в 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів.
4.7. Як передбачено пунктом 6.7 договору, приймання виконаних якісно робіт здійснюється Сторонами у відповідності до чинного законодавства України, Державних будівельних норм України та умов цього договору. Приймання фактично виконаних Робіт здійснюється на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за умови надання Підрядником копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців. Поточні ціни на матеріальні ресурси та обладнання (устаткування) приймаються за відповідними обґрунтованими (найменшими при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси.
4.8. Замовник протягом 10-ти робочих днів з дати отримання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) повинен розглянути їх. За результатами розгляду Замовник має підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Акти здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) або надати вмотивовану відмову від їх підписання (пункт 6.8 договору).
4.9. За положеннями п. 6.11 договору, документом, що відображає хід будівництва від початку виконання робіт і до їх завершення є Журнал виконання робіт. Підрядник веде Журнал виконання робіт, складає Акти прихованих робіт. Обов'язком Підрядника є ведення всієї виконавчої документації, що передбачена чинними нормами і правилами. Замовник має право перевіряти правильність її ведення, своєчасність і повноту заповнення. Підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення документації, що передбачена діючими нормами.
4.10. Пунктом 7.1 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний, зокрема, надати Підряднику проектну документацію по об'єкту "Будівництво пункту огляду автомобілів в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (стадія "РП") в порядку, встановленому даним договором. Забезпечити ведення авторського нагляду за окремим договором.
4.11. Замовник має право, зокрема, достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, у разі невиконання Підрядником зобов'язань відповідно до умов договору, письмово повідомивши про це його у строк за 20 робочих днів до дати розірвання (пункт 7.2 договору).
4.12. Відповідно до п. 7.3 договору, Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання Робіт у строки та на умовах, що встановлені цим Договором. Своєчасно попередити Замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання Робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу.
4.13. Як встановлено п. 13.4 договору, у разі, якщо прострочення строку виконання робіт, зазначеного в п.6.1 договору, та/або терміну виправлення дефектів, зазначеного в п. 6.9, п. 6.17, п. 6.21, п. 8.3 договору, перевищить 30-ть календарних днів, Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Підрядника. При цьому, Підрядник зобов'язаний повернути аванс виплачений за договором та сплатити Замовникові штраф у розмірі 7% від ціни договору.
4.14. Згідно з пунктом 13.13 договору, у разі застосування пені/штрафу Сторона, яка допустила порушення зобов'язання за договором, повинна сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться Стороною, яка допустила порушення зобов'язання за договором протягом 15-ти банківських днів з дати їх виставлення. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється Стороні, яка допустила порушення зобов'язання за договором, факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.
4.15. Розділом 16 договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі та не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів з моменту їх виникнення, надати докази існування обставин непереборної сили. У разі не надання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки встановлені пунктом 16.2 договору, Сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 14 календарних днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати договір.
4.16. Відповідно до пункт 18.1 договору, останній набирає чинності з дати його укладення Сторонами та діє до 30.03.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
4.17. Додатковою угодою №2 від 30.03.2022 до договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019, Сторони продовжили строк його дії до 31.12.2020.
4.18. Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами велось численне листування щодо виконання договору.
4.19. ТОВ "САЛТОРА ГРУП" листом №81.02 від 26.02.2020 надіслало ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Акт приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) за лютий 2020, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за лютий 2020, підсумкову відомість ресурсів за лютий 2020 та видаткові накладні за придбані будівельні матеріали.
4.20. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у листі №09-22-349 від 20.03.2020 відмовилось від підписання наданих Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати із посиланням на відсутність підтверджуючих документів, а саме: розрахунку загальновиробничих витрат, розрахунку адміністративних витрат, розрахунку прибутку, протоколу погодження цін на матеріальні ресурси, розрахунку заготівельно-складських витрат матеріальних ресурсів, підтверджуючих документів роботи механізмів та обґрунтування відстані перевезення ґрунту.
Також зазначено про наявність зауважень з боку відділу технічного нагляду щодо об'ємів виконаних робіт та наявності виконавчої документації. При цьому Замовник просив усунути встановлені недоліки.
4.21. Листом №19-22/3-476 від 06.07.2020 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомило ТОВ "САЛТОРА ГРУП", що Підрядником не надано сертифікату ТПП та не усунуто недоліки встановлені Замовником в листі №09-22-349 від 20.03.2020, у зв'язку з чим просило усунути їх протягом 7 днів з дня отримання цього листа.
4.22. Підрядник у листі від 13.07.2020 №368-07 просив надати відстрочку щодо їх усунення на термін дії карантину на території України.
4.23. Листом від 18.08.2020 №01-22-372 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомило Підрядника про розірвання договору з 24.09.2020, а також виставлено рахунок на оплату штрафу у розмірі 7% ціни договору №35.1-14/5-36, що становить 147218,99 грн, на що отримав відповідь (лист №453-09 від 17.09.2020) про необґрунтованість односторонньої відмови від договору.
4.24. 05.11.2022 Підрядником надіслано Замовнику претензію №1 про відшкодування збитків у розмірі 682 671,11 грн.
4.25. Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020, загальною вартістю виконаних робіт є 682 671,11 грн. Крім цього акт №1 приймання виконаних будівельних робіт містить детальну характеристику виконаних робіт за лютий 2020.
При цьому, обсяг витрат Підрядника підтверджується підсумковою відомістю ресурсів та видатковими накладними за закупівлю матеріалів, обсяг виконаних робіт підтверджується журналом робіт №1 та актами на закриття прихований робіт.
4.26. Несвоєчасне виконання робіт за спірним договором стало підставою для звернення ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до суду з позовом про стягнення з ТОВ "САЛТОРА ГРУП" штрафу у розмірі 147 218,99 грн.
У свою чергу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність односторонньої відмови Замовника від договору та наявність заборгованості за виконані Підрядником роботи, ТОВ "САЛТОРА ГРУП" подало до суду зустрічний позов про визнання недійсним вчиненого ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" правочину у формі листа № 01-22-372 від 18.08.2020 про розірвання договору №35.1-14/5-36 від 24.10.2019, зобов'язання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" привести проектну документацію у відповідність до будівельних норм та правил, стягнення з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на свою користь 262 045,42 грн заборгованості.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та поясненнях на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. У якості підстави для подання касаційної скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17, від 02.05.2018 у справі №910/3031/17, від 20.06.2018 у справі №902/680/15, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 08.09.2022 у справі №916/3945/19.
5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.9. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
5.10. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
5.11. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
5.12. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.13. Так, посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №902/680/15 є необґрунтованим, оскільки предметом касаційного розгляду у вказаній справі були рішення судів попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог, які були підтверджені лише актом звірки взаєморозрахунків і письмовою відповіддю боржника кредитору, що є свідченням різних обставин у справі №902/680/15 та у справі №916/3220/20.
У справі №910/3031/17 розглядалось питання дотримання Відповідачем визначеної статтями 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" процедури звернення стягнення на предмет застави за договором застави основних засобів в позасудовому порядку.
Справа №910/5226/17 стосується стягнення заборгованості за договором позики, укладеного між сторонами, у тому числі основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, а також дослідження питання дотримання нотаріусом вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, під час вчинення виконавчого напису на договорі позики.
Таким чином, правовідносини у наведених скаржником справах за суб'єктним, об'єктним та змістовим критеріями не є подібними до спірних правовідносин у цій справі, відтак відрізняється і нормативно-правове регулювання таких правовідносин. Відмінними також є підстави позовів у наведених справах, що додатково свідчить про неподібність відносин у справі, яка переглядається та справах на які посилається скаржник, як на підставу касаційного оскарження.
Правові висновки в частині стандарту доказування та оцінки доказів судом (справи №904/5328/21 та №916/3945/19) за своїм правозастосуванням є загальними, а аргументи скаржника щодо їх неврахування судами попередніх інстанцій, в контексті цієї справи стосуються не порушення чи неправильного застосування судом правових норм, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою зібраних у справі доказів та спонукання суду касаційної інстанції до їх переоцінки, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі його повноважень.
5.14. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.
5.15. Що стосується посилання скаржника у якості підстави для подання своєї касаційної скарги на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, то колегія суддів зазначає наступне.
5.16. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.17. При цьому, як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.18. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.19. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.20. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неналежне дослідження господарськими судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.
5.21. За таких обставин, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.22. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.23. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судове рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.
5.24. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
5.25. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.26. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, зазначену касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої - п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати судом касаційної інстанції покладаються на скаржника (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження у справі №916/3220/20 за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.
3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2022 у справі №916/3220/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
В. Суховий