17 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/2881/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Кротінова О.В.)
від 19.10.2022
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Фоміна В.О., судді - Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)
від 28.02.2023
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
до: 1) Державного підприємства "Донецька залізниця";
2) Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 695 266 175,34 грн
1. У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", (далі - Залізниця) про стягнення заборгованості за договорами фінансового сублізингу у розмірі 1 215 688 214,39 грн, з яких 681 459 717,33 грн - основна сума боргу, 145 048 234,08 грн - пеня, 67 774 356,20 грн - 3% річних та 321 405 906,79 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви №УТЛ-314/09/20 від 23.09.2020 про уточнення позовних вимог).
2. В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на несвоєчасне виконання Залізницею грошових зобов'язань за договорами фінансового сублізингу №24-Д/П-071367/НЮ від 19.06.2007, №37-Д/Ш-071374/НЮ від 18.06.2007, №38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, №40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007, №59-Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007, №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007, №Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071739/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-071743/НЮ від 21.08.2007, №Д/П-072406/НЮ від 29.12.2007, №Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007, №Д/П-071736/НЮ від 21.08.2007, №36-Д/П-071368 від 19.07.2007, №Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007 та №Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007, внаслідок чого виникли підстави для стягнення боргу та нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Залізниці на користь Товариства заборгованість у розмірі 749 234 073,53 грн, з яких 681 459 717,33 грн основана сума боргу та 67 774 356,20 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 147 912,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 скасовано судові рішення попередніх інстанцій у частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 681 459 717,33 грн та 3% річних у розмірі 67 774 356,20 грн, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
5. Суд касаційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутня довіреність №Н-01/160 від 28.01.2009 на представника ДП "Донецька залізниця" - Подлуцького В.О., отже висновок судів, що акти звірки взаєморозрахунків підписані зі сторони ДП "Донецька залізниця" уповноваженою особою є необґрунтованим, оскільки зроблені на підставі доказу, який не був предметом дослідження та оцінки судів. Також, висновок судів попередніх інстанцій про те, що акти звірки взаєморозрахунків складені не раніше 31.12.2014 зроблений виключно на припущеннях судів та нічим не підтверджений, відтак не може свідчити про те, що саме 31.12.2014 перебіг позовної давності переривався.
6. Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Залізниці на користь Товариства заборгованість за договорами фінансового сублізингу у розмірі 72 810 804,15 грн, з яких 61 501 673,91 грн - основна сума боргу, 11 309 130,24 грн - 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 25 133,67 грн У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення лізингових платежів за користування предметом лізингу по кожному графіку, право вимоги зі сплати яких відповідно до пункту 3.3 спірних договорів настало зі спливом встановленого строку - не пізніше 10 числа поточного місяця, у сумах відповідно до графіка, підтверджених Залізницею у наданих до суду контррозрахунках.
Враховуючи умови спірних договорів, корегування лізингових платежів на будь-яку іншу дату, ніж дата фактичного платежу, не зумовлюють настання вищезазначеного обов'язку, а відтак і наявності на даний час підстав для стягнення з Залізниці сум коефіцієнту коригування.
Суди дійшли висновку про наявність підстав для застосування спливу позовної давності до частини позовних вимог про стягнення суми заборгованості зі сплати лізингових платежів, а також нарахованих на такі суми 3% річних, оскільки Товариство не довело переривання строку позовної давності у відповідності до приписів статті 264 ЦК України (за результатами дослідження актів звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2014 року між позивачем та ДП "Донецька залізниця" не можна розцінити їх складення, як дії що свідчать про визнання особою свого боргу, а отже вважати строк позовної давності до вимог квітня-листопада 2014 року таким, що перервався 31.12.2014 та почав свій відлік з 01.01.2015; не можна вважати листи №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016 та №ЦФ-16/50 від 22.01.2016 визнанням боргу, оскільки з їх змісту не можна встановити за яким конкретним правочином, конкретним періодом, за яким саме зобов'язанням та за яку саме суму заборгованості йдеться мова та чи є вона спірною у розглядуваному випадку).
Позовні вимоги щодо стягнення сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу по кожному графіку за спірними договорами фінансового сублізингу, які заявлені у межах строку позовної давності, підлягають задоволенню.
8. 27.03.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
12. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
13. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 73, 74, 75, 86, 237 ГПК України, доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з наданою оцінкою доказам судами попередніх інстанцій (акти звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2014 року, листи №Ц-з-3/6244-16 від 15.11.2016 та №ЦФ-16/50 від 22.01.2016), у прохальній частині скарги на підставі частини шостої статті 310 ГПК України просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
14. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції (за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції), що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
15. Разом з тим, у разі якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої цієї статті.
16. Водночас касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частин першої та третьої статті 310 ГПК України.
17. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
18. Отже, таке обґрунтування касаційної скарги не відповідає вимогам статті 290 ГПК України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
20. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
21. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 291, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 905/2881/17 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова