Постанова від 04.04.2023 по справі 44/258-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 44/258-б (910/15426/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

представник позивача - Санжак Л.В., адвокат (Ордер №1290435 від 04.03.2023),

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Фермерське господарство "Антонівська діброва",

представник відповідача - Скрипець Т.А., адвокат (Договір №12-1 від 05.12.2020),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.09.2021

у складі судді: Чеберяка П.П.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.01.2023

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючий), Гарник Л.Л., Грека Б.М.

у справі за позовом

Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фермерського господарства "Антонівська діброва"

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна 290 365,00 грн.

за зустрічним позовом

Фермерського господарства "Антонівська діброва"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним

у справі №44/258-Б

за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011, за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Кредитор), порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Боржник), в загальному порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до змін, що набрали чинності з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.

2. 25.02.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити процедуру санації Боржника та призначити керуючого санацією.

3. За час провадження у справі керуючий санацією Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" неодноразово змінювався.

4. 09.10.2020 Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду міста Києва (межах справи про банкрутство) з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна у сумі 290 365,00 грн.

4.1. Позов мотивовано тим, що позивач, у виконання умов Договору оренди нерухомого майна № 134-15 від 15.11.2018, передав відповідачу об'єкт оренди за Актом приймання-передачі основних засобів від 21.12.2018.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 290 365,00 грн.

5. 16.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним. Позивач за зустрічним позовом просив суд, у тому числі, постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

5.1. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 134-15 від 15.11.2018 є недійсним, оскільки оспорюваний правочин укладено в порушення порядку укладення договорів оренди державного та комунального майна, передбаченого с. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та без дозволу органу уповноваженого управляти майном та Фонду державного майна України, його регіональних підрозділів та представництв.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15426/20) у задоволенні первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

7. Судом першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовлено, оскільки згідно з пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі послуги надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за даним договором, з огляду на що суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову.

8. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову, вказавши, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів, які б підтверджували невідповідність оскаржуваного правочину вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не являється державним підприємством та суб'єктом господарювання державного сектору економіки, створене на власності Компанії. Також суд першої інстанції вказав, що Державі в особі уповноваженого органу належать корпоративні права на участь в управлінні саме Компанії, а не її дочірніх підприємств.

10. Місцевий господарський суд встановив:

10.1. 15.11.2018 між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач) та Фермерським господарство "Антонівська діброва" (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 134-15.

10.2. За умовами зазначеного Договору позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендар) у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 472,7 кв.м., а саме: адміністративний корпус (частина) площею 200 м.кв., адмінбудинок 120,7 м.кв., гараж виробничий № 3 - 132,9 м.кв., топливо-заправочний пункт - 19,1 м.кв., що обліковується на балансі філії «Білоцерківське ДЕУ» Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, пров. 1-й Радянський, буд. 10, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2018 - 878 894,00 грн., без ПДВ.

10.3. Договором встановлено строк його дії на два роки та одинадцять місяців з моменту його підписання (пункт 9.1. Договору).

10.4. Згідно пункту 2.1. Договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

10.5. Розділом 3 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 11 194,91 грн (без ПДВ), крім того ПДВ - 2 238,99 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем розрахунків.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

10.6. Позивач взяті на себе зобов'язання за договором оренди виконав, передавши відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі основних засобів від 21.12.2018.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Антонівська діброва" задоволено.

Скасовано рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15426/20) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову .

Ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким задоволені позовні вимоги за зустрічним позовом Фермерського господарства "Антонівська діброва" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 15.11.2018 № 134-15, який укладено між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Фермерським господарством "Антонівська діброва".

Апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15426/20) в частині відмови у задоволенні первісного позову Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Фермерського господарства "Антонівська діброва" про стягнення 290365,00 грн задоволені частково.

Змінено мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15426/20) в частині, що стосується відмови у задоволенні первісного позову, викладено її в цій частині у редакції даної постанови, резолютивну частину оскаржуваного рішення в цій частині залишено без змін

12. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

12.1. Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання;

12.2. нерухоме майно, що було предметом оскаржуваного Договору оренди, є державним майном, переданим Дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" засновником у господарське відання;

12.3. позивач за зустрічним позовом довів порушення свого права, як сторони договору, укладеного в порушення вимог чинного законодавства;

12.4. спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, яке регулює порядок укладення договорів оренди нерухомого майна, яке є державною власністю. Державне майно за спірним договором було передано у оренду неналежним орендодавцем в порушення приписів статті 287 ГК України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

12.5. Майно за спірним Договором передано в оренду без погодження з органом, який наділений повноваженнями щодо управління цим держаним майном. Договір оренди нерухомого майна від 15.11.2018 № 134-15 укладений між сторонами без дотримання визначеного законодавством порядку для укладення такого виду правочинів, а тому підлягає визнанню недійсним.

13. Під час апеляційного провадження судом встановлено:

13.1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (компанії) є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії; акціонерами компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії.

13.2. Відповідно до пункту 1, підпункту 3 пункту 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439, Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Основними завданнями Укравтодору є, зокрема, здійснення управління об'єктами державної власності.

13.3. Згідно з пунктом 1.1 Статуту Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України» (далі - Статут): підприємство створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 07.06.2004 № 354 «Про структурні зміни в управлінні дорожнього господарства та передачу основних засобів».

13.4. Відповідно до пункту 2.1 статуту підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

13.5. У пункті 3.3 Статуту вказано, що засновником підприємства є Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

13.6. Згідно з пунктом 4.2 Статуту майно підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, яке передається засновником підприємству в господарське відання та іншого майна, набутого підприємством на засадах, не заборонених чинним законодавством і цим Статутом.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

14. Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерне компанія "Автомобільні дороги України" , звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №44/258-б(910/15426/20) Господарського суду м. Києва, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, справу №44/258-б(910/15426/20) передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/258-б (910/15426/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерне компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, датою проведення судового засідання визначено 04.04.2023.

17. 15.03.2023 до Верховного Суду від Фермерського господарства "Антонівська діброва" надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів касаційної скарги, з вимогою відмовити у задоволенні касаційної скарги.

18. У зв'язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/258-б(910/15426/20) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2023.

19. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 16.11.2022 № 2738-IX), Верховний Суд розглядає справу № 15/81 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

20. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (04.04.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 04.04.2023.

21. Представник скаржника в судовому засіданні 04.04.2023 повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами наведеними в ній, просила Суд рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №44/258-б(910/15426/20) Господарського суду м. Києва скасувати, справу №44/258-б(910/15426/20) передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Представник відповідача (Фермерського господарства "Антонівська діброва") в судовому засіданні 04.04.2023 проти вимог та доводів скаржника заперечила з підстав викладених у Відзиві на касаційну скаргу, просила Суд оскаржені судові рішення залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

23. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок Верховного Суду щодо застосування положення статей 212, 614 ЦК України, викладений у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

24. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, від 22.06.2022 у справі № 913/849/14, від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 стосовно належності дочірніх підприємств до державних підприємств, засновниками яких є державна акціонерна компанія.

25. Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерне компанія "Автомобільні дороги України" вказує, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статей 62, 63, 85, 135, 136 ГК України у сукупності з приписами статті 115 ЦК України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та наказу Державної служби автомобільних доріг України від 07.06.2004 № 354.

26. Крім того зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

Доводи відповідача

(Фермерське господарство "Антонівська діброва")

27. Відповідач доводить:

27.1. скаржником не наведені обґрунтовані підстави для скасування постанови апеляційної інстанції на підставі приписів пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України;

27.2. обставини, що позивач за зустрічним позовом користувався майном, яке є предметом оренди спірного договору не встановлені а ні рішенням суду першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції. Таких обставин не існувало в дійсності, що було підтверджено представником позивача;

27.3. відсутні вмотивовані підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції за приписами пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України;

27.4. сформовані Верховним Судом правові висновки, застосовані в оскарженій постанові апеляційного господарського суду щодо правового статусу дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків якої належить державі, є єдиною, сталою та фундаментально аргументованою правозастосовною практикою щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;

27.5. обставини, якими скаржник обумовлює необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду є не нові, та уже досліджувалися Верховним Судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

29. Предметом даного касаційного перегляду є судові рішення прийняті за результатами розгляду спору (первісний та зустрічний позов), що виник з орендних правовідносин (стягнення заборгованості за договором оренди та визнання такого договору недійсним).

30. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

32. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

33. Суд у розгляді цього спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

34. У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків і моменту виникнення зобов'язання.

35. Згідно із частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

36. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває у процедурі санації за ухвалою суду від 25.02.2013 (пункт 3 цієї Постанови).

37.1. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013, яка підлягає застосуванню відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства) визначено, що санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

37.2. Право розпорядження майном боржника у цій процедурі надано розпоряднику майна винятково у межах плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством (частина 5 статті 28 Закону про банкрутство).

37.3. В процедурі санації Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", боржником (орендодавець) 15.11.2018 було укладено оспорений Договір оренди нерухомого майна № 134-15.

38. За змістом частини шостої статті 283 та частини четвертої статті 291 ГК України до відносин оренди між суб'єктами господарювання застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

39. Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

40. Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 284 ГК України.

41. Схожі положення щодо поняття договору найму (оренди) та його істотних умов закріплені і в ЦК України, де відповідно до частини першої статті 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

42. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

43. За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

44. Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави його недійсності, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність), а також наслідки цього.

45. Підставою недійсності Договору в цій справі Відповідачем (позивач за зустрічним позовом) та судом апеляційної інстанції визначені обставини недотримання під час його укладення наведених вимог законодавства щодо порядку передання в оренду державного майна, а також плану санації.

46. За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди державного та комунального майна, на принципах рівності сторін, свободи договору з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення Договору).

46.1. За приписами статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у визначеній редакції) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

46.2. Перелік об'єктів оренди за цим Законом встановлений статтею 4.

46.3. Статтею 5 вказаного Закону визначений перелік орендодавців відповідного майна, до яких віднесено, зокрема: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Аналогічні положення закріплені також у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України.

46.4. Статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам, та організаціям. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади, державні господарські об'єднання, інші державні господарські організації (стаття 4 Закону).

46.5. Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

46.6. Пунктом 30 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" також передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

47. Позивач (відповідач за зустрічним позовом про визнання договору оренди недійсним) заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції) до спірних правовідносин, що ґрунтується на висновку про те, що передане в оренду за Договором майно є державним.

Позивач стверджує, що він не є державним підприємством та суб'єктом господарювання державного сектору економіки, а правовий режим належного йому та Компанії майна ґрунтується на приватній власності.

48. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

48.1. Питання щодо правового статусу дочірніх підприємств Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та переданого їм майна неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

48.2. У постанові від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки засновник ДП (ДП "Західдорвибухпром" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, ДП як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання, а відтак дії Інспекції щодо наміру проведення ревізії (перевірки) фінансово-господарської діяльності ДП є такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48.3. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-58а15 при визначенні правого статусу ДП "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

48.4. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18, від 03.02.2022 у справі № 904/5292/19, від 22.06.2022 у справі №913/849/14 послідовно підтримано наведено правову позицію щодо правового статусу Дочірнього підприємства та зазначено, що оскільки засновник Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, то його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.

48.5. Така правова позиція підтримана Верховним Судом щодо визначення правового статусу безпосередньо Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у постанові від 23.03.2023 у справі №44/258-б (910/15424/20).

49. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

49.1. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

49.2. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

49.3. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

49.4. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

50. Верховний Суд не вбачає перелічених підстав для відступу від наведеної правової позиції під час розгляду цієї справи, тоді як відповідний висновок є чітким, зрозумілим, послідовним та сприяє однозначному застосуванню зазначених норм матеріального права.

51. Відтак, викладені в касаційній скарзі аргументи про те, що передане ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в господарське відання Компанією майно належить йому на праві приватної власності, не відповідають положенням чинного законодавства, зокрема частини 1 статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", частини 1 статті 141 ГК України та сформованій правовій позиції Верховного Суду.

52. Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що у цій справі позов (зустрічний) поданий орендарем (Фермерське господарство "Антонівська діброва") про визнання недійсним договору оренди, укладеного дочірнім підприємством державної акціонерної компанії щодо державного майна з підстав порушення відповідного порядку.

53. З цього приводу слід зазначити наступне:

53.1. Положеннями статей 15 та 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

53.2. Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

53.3. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

53.4. Разом із тим, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

53.5. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

53.6. Отже, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

53.7. Також слід зауважити на тому, що Верховний Суд також неодноразово зауважував на неприпустимості ініціювання спору щодо недійсності договору не для захисту цивільних прав та інтересів, адже приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов'язків чи уникнення боржником сплати боргу.

54. Втім, посилаючись на викладені вище вимоги, суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи суд по суті не виконав їх, обмежившись зазначенням про те, що Відповідач довів порушення свого права як сторони договору, укладеного в порушення вимог чинного законодавства. Не з'ясував, на захист якого конкретного права (законного інтересу) Відповідач заявив зустрічні позовні вимоги, чи порушено це право (інтерес) внаслідок укладення Договору та яким чином.

При цьому суд залишив поза увагою, що саме лише недотримання при укладенні Договору встановленого законом порядку, який покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного майна та/або відновлення платоспроможності боржника, не є достатньою підставою для висновку про порушення у зв'язку з цим прав орендаря такого майна, який не є ані особою, уповноваженою розпоряджатися відповідним майном від імені держави, ані учасником справи про банкрутство орендодавця.

55. Відтак, не з'ясувавши наведені обставини щодо наявності чи відсутності певного права Відповідача, яке підлягає захисту в межах цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання Договору недійсним за позовом саме Відповідача як орендаря відповідного майна.

56. Місцевий господарський суд вказані обставини також не досліджував, оскільки при вирішенні спору за зустрічним позовом виходив із помилкових висновків щодо правового статусу майна Позивача як дочірнього підприємства державної акціонерної компанії, які не відповідають вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду з наведеного питання.

57. З огляду на передчасне задоволення апеляційним господарським судом зустрічного позову, також не можна визнати обґрунтованим його висновок щодо відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за Договором, заснований на застосуванні положень статті 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину.

58. Так, підставою первісного позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 290365,00 грн є договір оренди нерухомого майна від 15.11.2018 № 134-15, який укладено між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Фермерським господарством "Антонівська діброва".

58.1. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні первісного позову, з тих підстав, що позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 134-15 від 15.11.2018, з посиланням на пункт 4.2. Договору (пункт 7 цієї Постанови).

58.2. Враховуючи, що підставою первісного позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 290365,00 грн є договір оренди нерухомого майна від 15.11.2018 № 134-15, який укладено між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Фермерським господарством "Антонівська діброва", що визнаний судом недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що первісний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відтак, апеляційний господарський суд не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції, покладеним в основу оскаржуваного рішення в зазначеній частині, стосовно ненадання Позивачем доказів виставлення рахунків Відповідачу про сплату орендної плати за Договором.

59. В цій частині колегія суддів вважає необхідним зауважити, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 вказаного Кодексу, а тому не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, на яку слушно посилається позивач за первісним позовом у касаційній скарзі.

60. Отже, оскільки відповідно до положень статей 11, 526, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, а умовами Договору (пункт 3.2) встановлений конкретний строк виконання обов'язку зі сплати орендної плати в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (без визначення його вказівкою на певну подію чи момент пред'явлення вимоги), обов'язок орендаря оплатити користування орендованим майном не залежить від факту виставлення йому орендодавцем рахунку.61. До того ж, судами першої та апеляційної інстанції належним чином не досліджені обставини щодо виникнення у Відповідача зобов'язань з орендної плати у певному розмірі з урахуванням обставин фактичного користування ним орендованим майном у спірний період, забезпечення можливості такого користування з боку Позивача, оплати (зокрема часткової) такого користування, правильності обчислення Позивачем суми заборгованості.

Висновки за результатами касаційного провадження

62. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

63. Зважаючи на викладене, відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права є обов'язковими для місцевого та апеляційного судів під час нового розгляду.

65. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Щодо судових витрат

66. У зв'язку із скасуванням прийнятих судом першої інстанції та апеляційним господарським судом оскаржених судових рішень та направленням справи у скасованій на новий розгляд до місцевого господарського суду, питання розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 скасувати.

3. Справу №44/258-б(910/15426/20) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков