Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/547/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, Код ЄДРПОУ 38863790)
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 18)" (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, Код ЄДРПОУ 08680862)
про стягнення 89 169,76грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60 000,00грн, 9 148,86грн пені, 2 796,19грн 3% річних, 17 224,71грн збитків від інфляції. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу в розмірі 8 916,98грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167167-553-21 від 21.05.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, з посиланням на ст.ст.256, 257, 258, 509, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, стт.193, 222 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 16.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Ухвала суду від 16.02.2023 у електронному вигляді надіслана відповідачу в його Електронний кабінет та доставлена одержувачу 16.02.2023 о 19:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Від відповідача до теперішнього часу будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
21.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (позивач) та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 18)" (відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41АР167-553-21 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2021 році природний газ (далі - газ), а відповідач прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу складає до 81000 тис.куб.м.
За умовами п.3.1 договору розрахунки за поставлений відповідачу газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір відповідач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватися, про що сторони укладатимуть додаткові угоди.
У пп.3.2, 3.3 договору сторони погодили, що ціна газу за 1 тис.куб.м становить 10,16389120грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Так, 30.09.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до цього договору, відповідно до умов якої сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.10.2022, у зв'язку з чим ціна одного кубічного метру природного газу становить 37,06389120грн.
Згідно з п. 3.6 договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковий період за договором складає один місяць.
Оплата газу за договором, за умовами п.4.2, здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в національній валюті - гривні. Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату газу в розмірі 100% за фактично переданий позивачем природний газ до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача (п.4.4 договору).
Відповідач, за умовами п.5.5.2 Договору, зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Пунктом 9.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ „ЙЕ Енергія" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій не обмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу (п. 9.14.договору).
Перелік об'єктів споживача, для яких здійснюється постачання газу, наведено в Додатку № 2 до Договору.
Також між сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2021 році по місяцях, відповідно до якого плановий обсяг постачання газу у жовтні 2021 року становить 10 000куб.м.
Позивачем складено Акт приймання-передачі природного газу № РГК81018769 від 21..10.2021, відповідно до якого згідно умов Договору № 107 від 29.12.2021 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у жовні 2021 року кількістю 4 998,34тис.куб.м на суму 185 257,93грн.
Даний акт підписано відповідачем та скріплено печаткою установи без будь-яких зауважень та заперечень.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
Відповідач зобов'язання за договором в частині здійснення оплати вартості спожитого природного газу за жовтень 2021 року в повному обсязі не виконав. Як зазначає позивач, відповідач частково здійснив оплату спожитого газу на загальну суму 125 257,93грн, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 60 000,00грн.
На суму основного боргу позивач здійснив нарахування 9 148,86грн пені, 2 796,19грн 3% річних та 17 224,71грн збитків від інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
За приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).
Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII та "Правилами постачання природного газу", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Пунктом 28 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та у жовтні 2021 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 185 257,93грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2021.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Сторони, керуючись принципом свободи договору визначили на свій розсуд порядок оплати поставленого природного газу, закріплений у п.4.2 спірного договору.
Відповідач, як вже було зазначено вище, взяв на себе зобов'язання здійснити оплату природного газу шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% за фактично переданий позивачем природний газ до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Проте, відповідач за поставлений позивачем у жовтні 2021 року природний газ розрахувався частково в розмірі 125 257,93грн, що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку відповідача, наданою позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2021 року становить 60 000,00грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності заборгованості за переданий позивачем природний газ у жовтні 2021 року на суму 60 000,00грн підтверджується належними доказами, наявними у справі.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ у жовтні 2021 року в розмірі 60 000,00грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9148,86грн за період з 11.11.2021 по 09.05.2022, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі зазначеного, позивач на суму основного боргу нарахував відповідачу пеню за період з 11.11.2021 по 09.05.2022 (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат), яка складає 9 148,86грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, він є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 11.11.2021 по 09.05.2022 в розмірі 9 148,86грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 2 796,19грн за період з 11.11.2021 по 01.02.2023 та збитків від інфляції сумі 17 224,71грн, що нараховані за зобов'язаннями за період жовтень 2021 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши нарахування 3% річних за період з 11.11.2021 по 01.02.2023 (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат) на загальну суму 2 796,19грн та збитків від інфляції за період з 10.12.2021 по 01.02.2023 року на загальну суму 17 224,71грн, суд дійшов висновку, таке нарахування здійснено правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10% від суми позову в сумі 8 916,98грн.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання юридичних послуг № 1/42 від 02.033.2020, додаткові угоди до нього № 1 від 31.12.2020, № 2 від 31.12.2021, додаткову угоду № ДП/08680862 від 23.01.2023, укладені між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп", наказ АО "Гарант Груп" № 25-ОС від 30.06.2021 про призначення адвоката Романенка О.М. на посаду адвоката управління в Харківській області, довіреність № 265/23 від 29.12.2022 на адвоката Романенка Олександра Миколайовича на право представляти в суді інтереси Товариства позивача, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Романенко О.М. від 25.03.2020 № ДН 5753.
Так, відповідно до п.4 додаткової угоди № ДП/08680862 від 23.01.2023 до договору про надання юридичних послуг № 1/42 від 02.03.2020 загальна вартість послуг, що надаються Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" за умовами даної додаткової угоди розраховується на підставі узгодженого сторонами розміру погодинної ставки вартості роботи адвокатами Адвокатського об'єднання, який складає 3 000,00грн за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах надання послуг.
Проте, позивачем акту наданих послуг Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" суду не надано, в матеріалах справи такий акт також відсутній.
Отже, з наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав суду належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" робіт та їх вартості.
Суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу саме у розмірі 10% від суми позову ані договором про надання юридичних послуг № 1/42 від 02.03.2020, ані додатковою угодою № ДП/08680862 від 23.01.2023 до нього між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" не погоджувався.
Доказів того, що сторони змінили порядок обчислення гонорару за надані Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" послуги, позивачем суду також не надано.
Даний факт позивачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем погодження між ним та Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" оплати за надану останнім професійну правничу допомогу у розмірі 10% від суми позову в сумі 8 916,98грн, та ненадання позивачем належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних Адвокатським об'єднанням "Гарант Груп" робіт та їх вартості, судові витрати на професійну правничу допомогу на відповідача судом не покладаються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 18)" (61052, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, Код ЄДРПОУ 08680862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, Код ЄДРПОУ 38863790) - 60 000,00грн основного боргу, 9 148,86грн пені, 2 796,19грн 3% річних, 17 224,71грн збитків від інфляції, 2 684,00грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "17" квітня 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк