10.04.2023м. СумиСправа № 920/119/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/119/23:
за позовом: Фізичної особи-підприємця Коршунової Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Управління освіти, культури, молоді та спору Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (42305, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Центральна, буд. 70)
про стягнення 253996 грн 47 коп.
1. Стислий виклад позицій сторін по справі.
1.1. 06.02.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості на загальну суму 253996 грн 47 коп., з яких: 198800 грн 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 49657 грн 30 коп. інфляційних втрат, 5539 грн 17 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 1 від 14.01.2022.
1.2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 14.01.2022 відповідачу поставлено товар на суму 198800 грн 00 коп., проте, останній не виконав договірні зобов'язання щодо оплати товару у встановлений договором строк, що стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 198800 грн 00 коп., а також нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 49657 грн 30 коп. інфляційних втрат та 5539 грн 17 коп. - 3% річних.
1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву частково заперечуючи проти позову, визнає суму позову в частині стягнення основного боргу та зазначає, що фінансування на оплату товару за договором № 1 від 14.01.2022 не було, тому Управління не мало можливості вчасно розрахуватись за поставлений товар. Разом з цим, відповідач просить суд відмовити в позові в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки прострочення оплати за поставлений товар сталося не з вини Управління.
2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
2.2. Ухвалою від 07.02.2023 Господарський суду Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/119/23, суд визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.
2.3. За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
2.5. 23.02.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1144 від 23.02.2023), в якому просить суд частково відмовити у задоволенні позову, а саме, в частині стягнення 5539 грн 17 коп. 3% річних та 49657 грн 30 коп. інфляційних втрат, оскільки не було фінансування на оплату товару за договором № 1 від 14.01.2022 та Управління не мало можливості вчасно розрахуватись за поставлений товар.
2.6. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. 14.01.2022 між позивачем - Фізичною особою - підприємцем Коршуновою Людмилою Володимирівною та відповідачем - Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області укладений договір № 1 про закупівлю товарів за державні кошти.
3.2. Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідача ДК 021:2015-32320000-2 - телевізійне й аудіовізуальне обладнання (мультимедійні комплекси) (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар.
3.3. Кількість товару, комплектація та вартість визначені додатком № 1 до договору (Специфікацією) (п. 1.2 договору).
3.4. Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить 198800 грн 00 коп.
3.5. Згідно п. 4.1 договору, строк (термін) поставки товару: до 28.02.2022.
3.6. Оплата товару здійснюється на підставі видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 3.5 договору). Оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати постачання кожної окремої партії товару та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування (п. 3.6 договору).
3.7. Згідно п. 5.4.1 договору, позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
3.8. Відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це стало неможливим внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, пандемія, війна, тощо), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов'язань.
3.9. Сторони у випадку форс-мажору мають право перенести виконання умов договору. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 9.2 договору).
3.10. Відповідно до п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами передбачених ним обов'язків.
3.11. Згідно накладної № 43 від 14.01.2022, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, згідно Специфікації на загальну суму 198800 грн 00 коп. (а. с. 15).
4. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
4.1. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
4.2. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
4.3. Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.4. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
4.5. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.6. Як встановлено ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
4.7. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.8. Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
4.9. Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
4.10. Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.11. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
4.12. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо суми основного боргу.
4.13. Суд установив, що 14.01.2022 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 198800 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, накладною № 43 від 14.01.2022.
4.14. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання за договором № 1 від 14.01.2022 щодо своєчасної оплати товару у встановлений договором строк, заборгованість підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву (вх. № 1144 від 23.02.2023).
4.15. Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором № 1 від 14.01.2022, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 198800 грн 00 коп.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
4.16. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.17. Згідно наданого позивачем розрахунку, за прострочення оплати за поставлений товар, відповідачу нараховані 5539 грн 17 коп. 3% річних, 49657 грн 30 коп. інфляційних втрат.
4.18. Відповідач, у поданому відзиві (вх. № 1144 від 23.02.2023) не заперечує факт існування заборгованості за поставлений товар в сумі 198800 грн 00 коп. Разом з цим, просить суд відмовити у задоволенні позову в часті стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки прострочення оплати товару сталося не з вини Управління, зазначає, що є бюджетною установою і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі.
4.19. Стосовно заперечень відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
4.20. Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
4.21. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
4.22. Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
4.23. Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
4.24. Приписи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
4.25. Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати своєчасно зобов'язання за договорами.
4.26. Європейський суд з прав людини у п. 48 рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» та в п. 40 рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.
4.27. Доводи відповідача стосовно того, що Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області є бюджетною установою і станом на 14.01.2022 не було фінансування на оплату товару за договором № 1 від 14.01.2022 є безпідставними.
4.28. Враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, тому відмова в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
4.29. Разом з цим, відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це стало неможливим внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, пандемія, війна, тощо), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов'язань.
4.30. Сторони у випадку форс-мажору мають право перенести виконання умов договору. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 9.2 договору).
4.31. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
4.32. Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
4.33. Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
4.34. Проте, докази повідомлення про обставини непереборної сили відповідачем не надані, як і не доведено безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
4.35. Враховуючи вищевикладене та встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5539 грн 17 коп. 3% річних, 59657 грн 30 коп. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат між сторонам.
5.1. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти, культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (42305, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Центральна, буд. 70, код ЄДРПОУ 41852055) на користь Фізичної особи - підприємця Коршунової Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 198800 грн 00 коп. боргу, 5539 грн 17 коп. 3% річних, 49657 грн 30 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане суддею 17.04.2023.
Суддя Є.А. Жерьобкіна