ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/53/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури
(вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000)
в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
(пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро"
(вул. В. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76018)
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 28 200,53 грн
за участю:
від Івано-Франківської обласної прокуратури: Верешка М.І. - прокурор;
від позивача: Крайник О.В. - представник;
від відповідача: не з'явилися
Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№627/23 від 13.01.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (далі - ТОВ «Європа Транс Агро", відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 28 200,53 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 23.02.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки), про що представники сторін повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через Електронний суд та нарочно.
06.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1931/23).
14.02.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№2425/23).
23.02.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з'явились прокурор та представник позивача, прокурором подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№2990/23), судом відкладено розгляд справи по суті на 21.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що прокурор та представник позивача повідомлені у судовому засіданні під розписку, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
21.03.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представник позивача та прокурор, позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№4350/23).
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.02.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58).
Ухвала про виправлення описки від 30.01.2023 доставлена 31.01.2023 відповідачу на його офіційну електронну адресу, про що свідчить довідка №271 про доставку електронного листа засобами підсистем ЄСІТС від 23.02.2023 (а.с. 77).
Ухвала-повідомлення про судове засідання від 23.02.2023 доставлена 24.02.2023 відповідачу на його офіційну електронну адресу, про що свідчить довідка №452 про доставку електронного листа засобами підсистем ЄСІТС від 21.03.2023 (а.с. 89).
У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Також відповідачем подано відзив на позов у справі, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний з вирішенням спору в суді, відтак мав цікавитися про подальший процесуальний рух справи.
Позиції сторін
Позиція прокурора та позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведення рейдової перевірки виявлено перевищення транспортним засобом, що належить відповідачу, нормативних вагових параметрів, в зв'язку з чим відповідачу нараховано плату за проїзд, яка підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.
Як на правову підставу своїх вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2, 16, 167, 170, 256, 257, 261, 265 Цивільного кодексу України, ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 23 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету України, у зв'язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; позивач звертався з листом до прокурора з метою вжиття заходів прокурорського реагування у зв'язку з неможливістю самостійного звернення до суду з даним позовом.
Прокурор та представник позивача у судових засіданнях позов підтримали з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Позиція відповідача. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив. У спростування позовних вимог посилається на відсутність, на його думку, підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Як на правову підставу заперечень відповідач посилається на ст. 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.
Також суд встановлює, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом
Відповідно до направлення на рейдову перевірку від 18.11.2019 №009693, виданого Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області, посадовими особами Управління 21.11.2019 проводився габаритно-ваговий контроль транспортних засобів щодо додержання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", в тому числі і на ділянці автомобільної дороги Київ - Одеса М-05 км 210+450 м (а.с. 26).
У ході проведення зазначеної перевірки здійснено контрольне зважування автомобіля марки МАN, модель ТGХ 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE, модель SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Указаний транспортний засіб належить ТОВ "Європа Транс Агро" (вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76018) (а.с. 31).
У відповідності до даних товарно-транспортної накладної №ААРАF010175 від 20.11.2019 відповідач здійснював перевезення за маршрутом с. Гуменці Хмельницької області - Морський торговельний порт "Південний" (а.с. 29-30).
Зважування проведено на пересувному пункті габаритно-вагового контролю таким обладнанням (а.с. 79):
- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі;
- модель CHEKLODE FREEWEIGH;
- виробництва фірми Central Weighing LTD (Великобританія);
- заводський №006208;
- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2000 від 18.06.2019, чинне до 18.06.2020.
За результатами перевірки вказаного транспортного засобу було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №178601 від 21.11.2019 (а.с. 24), в якому вказано про виявлені порушення.
На підставі даного акта видано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №044939 від 21.11.2019 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №035705 від 21.11.2019 (а.с. 22-23), в яких зафіксовано перевищення відповідачем нормативних вагових параметрів, а саме нормативно допустиме навантаження на строєну вісь становить 24 т, фактичне - 26,50 т, що перевищує нормативні вагові параметри на 2,50 т.
Наведені обставини також підтверджуються даними чеку (талону) зважування №97764 від 21.11.2019 (а.с. 21).
Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1009 від 21.11.2019 (а.с. 20) Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області нараховано відповідачу плату за проїзд в розмірі 1 054,62 євро, що відповідно до курсу НБУ євро/гривня станом на 21.11.2019 становить 28 200,53 грн.
03.12.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області надіслало на адресу відповідача повідомлення від 03.12.2019 №76314/39-1/24-19 про необхідність сплати заборгованості у розмірі 1 054,62 євро плати за проїзд, до якого додано копію акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №035705 від 21.11.2019, копію розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1009 від 21.11.2019, копію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №044939 від 21.11.2019 (а.с. 25, 91-92).
Проте, відповідачем відповідну плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування здійснено не було.
Отже, предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
У зв'язку з несплатою коштів відповідачем у добровільному порядку, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті за захистом порушеного права.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави
1.1. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Водночас необхідно відзначити, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 05.10.2022 у справі №923/199/21.
1.2. Згідно зі ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.
Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого:
- (в редакції Закону України №54-IX від 11.09.2019, яка діяла з 25.09.2019 по 30.09.2021) нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
- (в редакції Закону України №1534-IX від 03.06.2021, яка діє з 01.10.2021 по теперішній час) стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
1.3. 12.08.2022 Відділ державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у Черкаській області надіслав Івано-Франківській обласній прокуратурі звернення щодо стягнення плати за проїзд разом з матеріалами щодо перевізника, відносно якого складені акти про перевищення транспортними засобами нормативних вагових і габаритних параметрів в ІІ півріччі 2019 року та яким не було сплачено плату за проїзд автомобільними дорогами (лист від №24461/4.3/24-22 від 12.08.2022; а.с. 32-34). Також у зверненні вказано, що Укртрансбезпека позбавлена можливості здійснити сплату судового збору для подання позовних заяв щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у зв'язку з пріоритетністю здійснення видатків з Державного бюджету внаслідок введення воєнного стану.
18.08.2022 Івано-Франківська обласна прокуратура звернулась до Державної служби України з безпеки на транспорті з листом №15-614вих-22 щодо інформування про вжиті Укртрансбезпекою заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 1 054,62 євро з ТОВ "Європа Транс Агро" (а.с. 38-39).
14.10.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті листом №5966/86.3/15-22 поінформовано Окружну прокуратуру міста Івано-Франківська про наявність заборгованості ТОВ "Європа Транс Агро" у розмірі 1 054,62 євро та відсутність можливості самостійно ініціювати судовий спір про стягнення з ТОВ "Європа Транс Агро" 1 054,62 євро у зв'язку з вкрай обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору внаслідок введення на території України воєнного стану, що унеможливлює ефективне ведення позовної діяльності, спрямованої на відшкодування збитків державі. При цьому, просило прокурора звернутися до суду для представництва інтересів держави (а.с. 35-36).
04.01.2023 Івано-Франківською обласною прокуратурою на виконання приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Укртрансбезпеки направлено повідомлення №15-28вих-23 про намір звернутися до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах Укртрансбезпеки із позовом для представництва прокурором інтересів держави у даній справі (а.с. 40-41).
Таким чином, Укртрансбезпека повідомила прокурора про те, що кошти від перевізника - ТОВ "Європа Транс Агро" на погашення заборгованості станом на 14.10.2022 не надходили (що є порушенням інтересів держави), а також просило розглянути можливість представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Укратрансбезпеки щодо стягнення з ТОВ "Європа Транс Агро" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні, у зв'язку з обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору (що є підтвердженням невжиття належних заходів для захисту інтересів держави).
Отже, однією з обставин, що перешкоджає захисту інтересів держави безпосередньо самою Державної служби України з безпеки на транспорті, на даний час є обмежене фінансування видатків на сплату судового збору.
Відтак, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) протягом тривалого часу не вживала належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.
На підставі наведеного суд встановив, що на виконання приписів ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачем - Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка протягом тривалого часу (з листопада 2019 року) самостійно не вчиняла дій, спрямованих на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до Державного бюджету України.
За таких обставин справи у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), у зв'язку із нездійсненням останньою захисту інтересів держави належним чином.
ІІ. Щодо розгляду справи по суті
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Положеннями ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок).
Відповідно до підп. 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку).
Згідно з п. 20 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у ст. 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).
Відповідно до п. 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
При цьому осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
За правилами п. 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (абз. 5 п. 31-1 Порядку).
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (абз. 6 п. 31-1 Порядку).
У матеріалах справи наявні всі передбачені Порядком документи, зокрема довідка про результати здійснення набаритно-вагового контролю №044939, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №035705, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №178601, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 21.11.2019 у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу.
Судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 1 054,62 євро, що еквівалентно 28 205,44 грн (виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 21.11.2019, згідно з яким 100 євро - 2 674,4647 грн), здійснений відповідно до затвердженої формули та є правильним. Водночас суд враховує те, що протилежного не було доведено суду відповідачем.
Відповідач у встановлений чинним законодавством строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом у розмірі 1 054,62 євро не сплатив та дії Укртрансбезпеки не оскаржив.
При цьому суд враховує те, що в позові до стягнення заявлено 28 200,53 грн, виходячи з офіційного курсу НБУ, за яким 1 євро становлять 26,74 грн, тобто з заокругленням до сотих.
При прийнятті рішення суд також враховує, що стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є відшкодуванням матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Розгляд таких спорів забезпечує надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та їх спрямовування на відновлення, належне утримання автомобільних доріг, які є частиною критичної інфраструктури держави в сфері транспортного забезпечення.
Зокрема, виконання робіт та надання послуг з будівництва, реконструкції, ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг в період дії воєнного стану, введеного у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, має суттєве значення як для забезпечення пересування Збройних сил України та сил територіальної оборони безпосередньо до місць дислокації, ведення бойових дій, так і для евакуації мирних жителів, поранених, доставки критично значимих вантажів тощо.
Зважаючи на важливість забезпечення стійкості критичної інфраструктури в умовах воєнного стану, істотною необхідністю є врегулювання правовідносин між сторонами та закінчення розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 28 200,53 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 10.01.2023 (а.с. 43).
Інші судові витрати сторони до відшкодування суду не заявляли.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" про стягнення 28 200,53 грн плати за проїзд задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 41101091) в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 28 200,53 грн (двадцять вісім тисяч двісті гривень 53 копійки).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 41101091) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 03530483) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.04.2023.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва