номер провадження справи 24/59/23
30.03.2023 Справа № 908/561/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/561/23
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Гоголя, буд. 1, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 40081195),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (вул. Південне шосе, буд. 72, кабінет 5, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 31158623)
про стягнення 142110,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Яковчук О.Д., адвокат, довіреність № 17858 від 28.12.2023 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON")
від відповідача: Муходінов М.Л., адвокат, довіреність № 200/23 від 22.02.2023
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" про стягнення неустойки у сумі 142110,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/561/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/59/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 14.03.2023.
09.03.2023 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" адвоката Фурманюк І.В. надійшло повідомлення № 12067 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
09.03.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у справі № 908/561/23.
Ухвалою суду від 09.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у справі № 908/561/23. Визначено здійснювати розгляд справи № 908/561/23 судовому засіданні 14.03.2023 з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON".
10.03.2023 на електронну адресу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.03.2023 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 908/561/23 копії договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Клопотання судом задоволено, копію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 14.03.2023 відкладено розгляд справи на 30.03.2023. Також, вказано ухвалою суду визначено здійснювати розгляд справи № 908/561/23 в судовому засіданні 30.03.2023 з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON".
21.03.2023 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 5907/08-08/23).
До суду 28.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив вих. № НЮ-1/806 від 23.03.2023 (вх. № 2421/08-08/23).
28.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу (з КЕП).
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання 30.03.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON".
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно залізничної накладної № 40266, зі станції відправлення Славков ЛХС - на адресу ПАТ «Запоріжсталь», на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відправлено вагон № 62970983 з вантажем «вугілля кам'яне». Платником вказаної відправки зазначено код: 8213334, а відповідно до Договору від 30.06.2020 відповідний код присвоєно ТОВ «Метінвест-Шіппінг». 26.08.2022 на станції Здолбунів Львівської залізниці вагон № 62970983 було затримано для подальшого комісійного зважування на підставі актів загальної форми № 2346, № 11474 № 8288. Зважуванням даного вагону здійснювалось на 150 трьохплатформенній електронній тензометричній вазі, клеймо 2021 виявлено: брутто- 95850 кг, тара вагона з ПД -23000 кг, нетто- 72850 кг. Як вбачається з накладної, нетто складає 66000 кг, тобто вагон завантажений більш на 6850 кг чим зазначено в документі, вантажопідйомність вагону -70000 кг, в дійсності виявилось: маса нетто 72850 кг, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомність вагону більш на 2850 кг. Оскільки згідно показників ваги зазначений вагон був навантажений понад норму, що в свою чергу загрожувало безпеці руху відповідно до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п.15.27. На підставі ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивачем нарахована для сплати відповідачем неустойка у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що складає 142110,00 грн (28422 грн (провізна плата х 5). На підставі викладеного та відповідно до умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), ст.ст.306, 307 ГК України, Статутом залізниць України, затвердженим постановою КМУ від 06.04.1998 № 457, Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача чекав на слухання справи у призначений час, проте на час слухання вже не мав можливості прийняти участі в режимі відеоконференції. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки відмовити, з тих підстав що з доданих до позову комерційних актах № 350002/60 та № 350002/60/588 підписантами значаться: начальник станції Здолбунів - ОСОБА_5, агент комерційний - ОСОБА_1 та приймальник вагонів - ОСОБА_4 Вважає, що надані позивачем комерційні акти складені з порушенням п. 10 Правил складання актів та не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а тому не можуть бути підставою для нарахування неустойки.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти твердження відповідача посилаючись на те, що комерційний акт складений з дотриманням вимог п. 10 Правил складання актів, в підтвердження чого суду до позову додано витяг зі штатного розпису станції Здолбунів, копії наказів про прийняття на роботу та копія Посадової інструкції.
Відповідач обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати посилається на те, що ТОВ «Метінвест-Шіппінг» не є відправником спірного вагону № 62970983 за залізничною накладною № 40266, а є лише платником. Тобто, внесення відомостей до залізничної накладної № 40266 щодо маси вантажу здійснювалось не ТОВ «Метінвест-Шіппінг», а відправником, а тому вини відповідача у зазначенні неправильних відомостей не має. Також відповідач звертає увагу суду на те, що фактично вагон № 62970983 прибув на необхідну станцію призначення. Позивачеві не завдано будь-якої шкоди в зв'язку з неправильним зазначенням відомостей в накладній. У зв'язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем. Так, у зв'язку із блокуванням морських шляхів країною-агресором, постачання готової продукції морем не здійснюється, суттєво ускладнений експорт до країн Європи через пропускні пункти, а також скорочена поставка сировини та товарно-матеріальних цінностей, враховуючи наявність обставин непереборної сили у постачальників, пов'язаних із воєнним станом в Країні. Зазначені обставини привели до зниження фінансової та господарської активності товариства. На підставі викладеного, вважає що існують обставини для зменшення розміру стягуваного штрафу.
В засіданні 30.03.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, суд
Як свідчать матеріали справи, 30.06.2020 ТОВ «Метінвест-Шіппінг» приєдналось до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 31158623/2020-0001 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1. договору).
30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчила прийняття від відповідача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що замовнику присвоєно коди відправника / одержувача: 8915; платника: 8213334, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 31158623/2020-0001 ( надалі - Залізниця та Підприємство).
У вказаному повідомленні зазначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору, яким у даному випадку є № 8213334.
24.08.2022 згідно залізничної накладної № 40266 зі станції відправлення Славкув ЛХС на адресу Приватного акціонерного товариства «Запоріжсталь», на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці у вагоні № 62970983 відправлено вантаж «вугілля кам'яне».
Платником вказаної відправки зазначено код платника: 8213334, а саме ТОВ «Метінвест-ШІППІНГ» відповідно до Договору від 30.06.2020.
26.08.2022 на станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування на статичній вазі вагону №62970983, згідно актів загальної форми № 2346, № 11474.
Згідно акту загальної форми № 8288 від 26.08.2022 вагон №62970983 було відчеплено на підставі підозри про комерційну несправність.
На підставі виявленого порушення працівниками позивача складено комерційний акт № 350002/60 від 27.08.2022, в якому зазначено: «при комісійному зважуванні вагону № 62970983 на 150 трьохплатформенній електронній тензометричній вазі, клеймо 2021 на підставі акту загальної форми № 8288 від 26.08.2022 ст. Здолбунів, прибулого по груповій відправці зазначений на обороті даного акту та відчеплений на підставі перевізного документа, про що був оформлений посилочний перевізний документ Здолбунів Львів-Запоріжжя- Ліве Придн. - № 39968714. По документу значиться: вантаж вугілля насипом, брутто не вказано, тара 23000, нетто 66000, в дійсності виявилось: вугілля насипом, брутто 95850, тара 23000, з документа, нетто 75850, тобто вантаж більше проти документа складає -6850. Вантажопідйомність вагону 70 т, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомності вагону більш на 2850 кг. При повторному зваженні вагону надлишки вантажу против документу та зверх вантажопідйомність вагону підтвердилась, що є загрозою безпеки руху поїздів чим порушено гл. 1 р.4 п. 4.1 додатку 3 к СМГС. Вагон затриманий для складання комерційного акту, направлено оперативне повідомлення. Комісійне перезважування та перевірку вагону здійснювали агент комерційний ОСОБА_1 , приймальник потягів ОСОБА_2 у присутності начальника станції Здолбунів Льв. ОСОБА_5, ВОХР ОСОБА_6».
29.08.2022 позивачем надіслано начальнику Рівненської митниці повідомлення вих. №ДС-2/3252 про надання згоди, згідно р. 5 п. 27.2 СМГС, для відвантаження лишків вантажу з вагону № 62970983 в інший вагон в присутності працівника охорони Залізниці.
Рівненська митниця, листом від 30.08.2022 за №7.13-2/17.1/13-17.1/4725, не заперечила щодо відвантаження лишків вантажу в інший вагон.
31.08.2022 представниками позивача на станції Здолбунів Львівської області ОСОБА_5, агентом комерційним ОСОБА_3 та приймальником потягів ОСОБА_4 оформлено акт загальної форми № 171, в якому зазначено, що після отримання листа - дозволу №7.13-2/17.1/13-17.1/4725 від 30.08.2022 Рівненської митниці, для усунення перевантаження у вагон поза межами вантажопідйомності і більше документу, вантаж "вугілля камяне" із вагону №62970983 в кількості 5400 кг відвантажено у вагон №53490264. Після відвантаження вантажу "вугілля кам'яне", проведена перевірка даних вагонів на 150 тн трьохплатформенних електронних вагах клеймо 2021р., маса вантажу складає: вагон №62970983 брутто 90450 кг, тара 23300кг, нетто 67450 кг, нетто по документу 66000 кг, вантажопідйомність вагону 70тн, що не перевищує вантажопідйомність вагону. Вагон № 53490264 брутто: 29100 кг, таа 23700 кг перевірена, нетто 5400 кг. На вагон № 53490264 оформлений досилковий первізний документ Здолбув Льв.-Запоріжжя- Леве Придн.ж.з.- № 35053750.
31.08.2022 представниками Залізниці на станції Здолбунів Львівської області агентами комерційними ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оформлено акт загальної форми № 173 про нарахування платежів за затримку вагонів на суму 20026,04 грн
Також надано комерційний акт № 350002/60/588 від 27.08.2022, який підписано представниками станції Запоріжжя-Ліве Придн., про те що отриманий 09.09.2022 вантаж відповідає даним комерційного акту.
26.10.2022 залізниця надіслала відповідачу претензію, у якій повідомлено, що 31.08.2022 з дозволу Рівненської митниці надлишок вантажу з вагону № 62970983 перевантажено у вагон № 53490264 і відправлено на станцію призначення. Неустойка по п.3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізнічне вантажне сполучення стягується відповідно до ст. 31 «Плата провізної плати та неустойки» у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу. Провізна плата надлишку становить 28422,00 грн. Таким чином, розмір штрафу становить 142110,00 грн. На підставі викладеного, просив сплатити штраф в сумі 142110,00 грн. по зазначеним ним рахункам.
Відповідачем претензія безпідставно залишена без відповіді та задоволення.
Крім того, на підтвердження правомірності проведення контрольного зважування позивач надав копії технічного паспорту засобу вимірювальної техніки, посадових інструкції осіб, які приймали участь у зважуванні, та наказ про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційного акту.
На підставі зазначених актів Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" 1421100 грн. неустойку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 306 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 ГК України).
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".
Згідно із ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст.2 Статуту).
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Згідно з ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
У ст. 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів
Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. (далі-СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992 року.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. 3 СМГС).
За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 СМГС).
Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).
Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 СМГС).
У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 СМГС).
У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів (§ 2 ст. 15 СМГС).
Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 ст. 19 СМГС).
Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 СМГС).
Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 СМГС).
Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 СМГС).
Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 Сплата провізних платежів і неустойок і статтею 32 Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).
Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 СМГС).
Як встановлено судом, при прибутті на станцію Здолбунів Львівської Залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №62970983 на 150т тензометричних вагах, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній № 40266, про що складено комерційний акт від 27.08.2022 № 350002/60.
Також комерційним актом № 350002/60/588 від 27.08.2022, який підписано представниками станції Запоріжжя-Ліве Придн. зазначено, що отриманий 09.09.2022 вантаж відповідає даним комерційного акту № 350002/60.
Відповідач у своєму відзиві вважає, що вищезазначені комерційні акти складені з порушенням п. 10 Правил складання актів та не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а тому не можуть бути підставою для нарахування неустойки.
Судом встановлено, що комерційні акти складено та підписано начальником станції Здолбунів - ОСОБА_5, агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_2
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району, то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта, що підтверджується витягом із штатного розпису станції Здолбунів.
Позивачем на підтвердження повноважень працівників залізниці на підписання комерційного акту подано до матеріалів позовної заяви витяг зі штатного розпису станції Здолбунів, копії наказів про прийняття на роботу та копія Посадової інструкції, з яких вбачається, що начальник станції ОСОБА_5 входить до переліку осіб, які визначені у п.10 Правил складання актів. Агент комерційний ОСОБА_1 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п. 5.22 розділу 5 своєї посадової інструкції, а саме: виконує завдання та обов'язки згідно п. 2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п. 4 зазначеної інструкції, в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів ОСОБА_2 також є працівником станції, який особисто здійснював перевірку.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційні акти підписані уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до §1 ст.16 СМГС відправник забезпечує правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення цих відомостей та заяв, а також за їх внесення у невідповідну графу накладної.
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: відправника перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Відносно неустойки діє такий же порядок (§1 ст.31 СМГС).
Якщо відправник або одержувач виконання своїх обов'язків передбачених §1 даної статті покладають на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником у накладній в якості платника і повинна мати договір із відповідним перевізником (§2 ст.31 СМГС).
Відповідно до залізничної накладної № 40266 в графах № № 3, 23 ТОВ «Метінвест-Шіппінг» вказано як платник, а отже є відповідальним за всіма платежами, що виникають в процесі перевезення.
Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§5 ст.31 СМГС).
Тобто, сторони визначили осіб, котрі є платниками провізних платежів, а відтак і платниками неустойки.
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§1 ст.32 СМГС).
Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§2 ст.32 СМГС).
У відповідності до ч.ч.1, 2, 4 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У відповідності до п.3 ч.1 § 3 статті 16 СМГС стягується неустойка за перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. Неустойка стягується у відповідності до ч.3 статті 16 СМГС у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок.
Так, за перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагоні № 62970983 позивачем здійснений розрахунок провізної плати у відповідності до § 3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Тарифного керівництва № 1, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 №317.
Отже, за перевезення надлишку вантажу у вагоні №62970983, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у розмірі 28422,00 грн., відтак неустойка у п'ятикратному її розмірі за пунктом 3 § 3 статті 16 Угоди становить 142110,00 грн. (28422,00 х 5 = 142110,00). Отже, сума неустойки складає 142110,00 грн
Дослідивши розрахунок заявленої до стягнення неустойки за неправильно зазначену у залізничній накладній № 40266 масу вантажу, здійснений позивачем, суд прийшов до висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірними.
Як вже зазначалось судом, згідно ст. 31 СМГС сплата провізних платежів перевізнику, що видає вантаж, за здійснене ним перевезення є, в даному випадку, обов'язком платника - відповідача у справі, що розглядається, а отже при імпортному перевезенні стягнення неустойки з платника за допущене відправником навантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність відбувається незалежно від того чи є вина платника у виявленому порушенні.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеним вище.
З приводу вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 1 провізної плати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Слід відзначити, що розмір неустойки за спірне правопорушення не є договірною санкцією, а випливає із зазначених вище положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якою чітко визначено розмір неустойки, отже, підстави вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду відсутні.
Крім того, положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не пов'язують стягнення неустойки з наявністю (відсутністю) будь-яких негативних наслідків від неправильності відомостей, зазначених у накладній чи з наявністю вини вантажовідправника. Крім того, застосування вказаної штрафної санкції за зазначення неправдивих відомостей в залізничній накладній не передбачає дослідження питання щодо наявності/відсутності понесених позивачем збитків, та не ставиться в залежність від їх наявності. Отже, вказана неустойки стягується з платника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення чинним законодавством не передбачено.
Крім того, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Слід відзначити, що відповідачем до заяви про зменшення розміру неустойки не додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні статті 233 Господарського кодексу України.
Стаття 233 Господарського кодексу України визначає складові аналізу наявності підстав для зменшення неустойки, серед яких зокрема майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення штрафу не додано жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача. Збитковість, навіть якщо вона і наявна (доказів на підтвердження не надано), сама по собі не є винятковим випадком та достатньою обставиною для зменшення штрафу. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах.
Разом з тим, судом взято до уваги, що фактично маса вантажу у вагоні № 62970983 була більшою, ніж маса, зазначена в накладній, більше того, навіть вище за вантажопідйомність вагону, що загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Отже, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" про стягнення неустойки у розмірі 142110,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг", код ЄДРПОУ 31158623 (вул. Південне шосе, буд. 72, кабінет 5, м. Запоріжжя, 69008) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ 40081195 (вул. Гоголя, буд. 1, м. Львів, 79000) неустойку в сумі 142110 (сто сорок дві тисячі сто десять) грн. 00 коп. та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст судового рішення складено 17.04.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.