майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/16/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бугайчук М.В. - адвокат, ордер серія АМ №1035724 від 02.11.2022,
Антоневська О.П. - директор, виписка з ЄДР,
від відповідача: Ляшенко Р.В. - адвокат, ордер серія АМ №1042228 від 01.02.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство
"Українські авіаційні системи"
про стягнення 230 479,99 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.2023 до 06.04.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Українські авіаційні системи" про стягнення 230 479,99грн, з яких: 182 230,00грн основного боргу та 48 249,99грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №2019/01/09 оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2023.
У зв'язку з тим, що 02.02.2023 суддя - Кравець С.Г. перебувала на лікарняному, розгляд справи №906/16/23, призначений на 02.02.2023, не відбувся. Ухвалою суду від 13.02.2023 підготовче засідання призначено на 23.02.2023.
Ухвалою суду від 23.02.2023 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на надання відзиву у справі; у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/16/23 до судового розгляду по суті на 28.03.2023.
Представники позивача в судовому засіданні 28.03.2023 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2023 проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити посилаючись на фіктивність договору оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019 №2019/01/09 з огляду на пов'язаності керівництва позивача та відповідача. Також вказала, що у відповідача була відсутня потреба у користуванні таким обсягом оргтехніки, а також те, що у відповідача були наявні кошти для здійснення розрахунків, тому доводи позивача про нездійснення розрахунків у зв'язку з відсутністю фінансування вважає безпідставними. Зазначила, що в додатку до договору оренди №2019/01/09 від 30.09.2019 кількість комп'ютерної техніки складає 20 одиниць, а згідно з актом приймання-передавання в оренду від 01.10.2019 та актом повернення з оренди від 31.08.2020 кількість комп'ютерної техніки становить 14 одиниць, тому нарахування орендних платежів в сумі 182 230,00грн вважає безпідставним. Крім того зазначила, що позивачем не врахована проплата в сумі 24 074,00грн, яка була здійснена 03.10.2019р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.2023 до 06.04.2023.
06.04.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення №49/23 від 05.04.2023 з доданими документами, відповідно до яких представник просив вважати поважними причини пропуску строків для подання додаткових доказів та приєднати до матеріалів справи додані до пояснень документи.
Представники позивача в судовому засіданні 06.04.2023 просили поновити строк для подання доказів та приєднати пояснення з додатками до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2023 заперечила проти долучення пояснень з додатками до матеріалів справи з посиланням на пропуск строку для їх подачі.
В судовому засіданні 06.04.2023 судом розглянуто клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи пояснень. Суд задовольнив вказане клопотання з огляду на таке.
Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 1 статті 207 ГПК України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Частиною 3 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Під час судового засідання 28.03.2023 при розгляді справи по суті представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову зазначала, що перелік майна у Акті приймання-передавання (передачі в оренду) від 01.10.2019 та повернення майна з оренди, є меншим, ніж перелік майна вказаний у додатку №1 до договору №2019/01/09 оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019, що свідчить, на думку відповідача, про неправомірне виставлення рахунків на оплату та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за перелік, що наведений у додатку №1 до Договору.
Судом приймається до уваги той факт, що на стадії підготовчого провадження дані обставини представником відповідача не озвучувались, хоча при закритті підготовчого провадження судом з'ясовувалось питання про те, що чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі і стосуються даного спору.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для подачі доказів, представник позивача зазначив про те, що додані до пояснень позивача №49/23 від 05.04.2023 документи, не могли бути подані і не подавались позивачем раніше, оскільки про необхідність спростування вказаних доводів представника відповідача, позивачу стало відомо лише 28.03.2023 під час судового засідання.
Зважаючи на викладене, суд вважає наведені представником позивача обставини пропуску строку на подання доказів поважними та приймає до розгляду додані до пояснень позивача №49/23 від 05.04.2023 докази на стадії розгляду справи по суті.
При цьому судом враховується, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Представники позивача при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, а також поясненнях №49/23 від 05.04.2023 та просили позов задовольнити.
Представник відповідача при розгляді справи по суті проти позову заперечила, просили у позові відмовити з підстав, наведених у письмових поясненнях (вх.3562/23 від 01.03.2023), від 01.03.2023, від 01.03.2023 (вх.5244/23 від 28.03.2023) (а.с.119, 136-138, 150-151).
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (орендар / відповідач) укладено договір оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 (далі - договір) (а.с.24-27).
У відповідності до п.1.1 договору, орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати орендареві у строкове оплатне користування комп'ютерну техніку визначену у додатку № 1 до даного договору, (надалі іменується "предмет оренди"), а орендар приймає в строкове платне користування майно визначене у додатку № 1 до даного договору і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Згідно з п.1.3 договору, предмет оренди передається орендареві протягом 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору та оформлюється відповідним актом приймання-передачі.
У відповідності до п.2.1 договору, за користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцеві плату в розмірі визначеному у додатках до даного договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору, у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
У відповідності до п.5.1 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печаткою орендодавця.
Згідно з пунктом 5.2 договору, термін дії даного договору починається в момент, зазначений в п. 5.1 даного договору, і закінчується 31 грудня 2020 р.
Судом встановлено, що до договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, між сторонами було складено та підписано додаток №1, в якому наведено перелік найменувань комп'ютерів, у кількості 20 одиниць, вартістю користування за місяць в сумі 36 446,00грн (з ПДВ) (а.с.28-29).
На виконання умов договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передавання (передача в оренду) від 01.10.2019, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - комп'ютерну техніку згідно переліку, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 10, в кількості 14 одиниць (а.с.30).
19.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" звернулося до позивача з листом №119, в якому просило перервати з 01.09.2020 року дію договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 та істотно змінити умови договору оренди приміщень №2019/09/4 від 30.09.2019 року через зменшення орендованих площ, оскільки станом на сьогоднішній день підприємство не може собі дозволити сплачувати орендну плату більше як 5000,00грн на місяць (а.с.57).
31.08.2020 між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передавання (повернення з оренди) за яким відповідач повернув, а позивач прийняв комп'ютерну техніку (а.с.56).
Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №1295 від 08.11.2021 року, в якій просив негайно протягом 7 днів перерахувати на рахунок ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" заборгованість у сумі 182 230,00грн (а.с.58).
У відповідь на вказану вимогу ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" листом №75 від 12.11.2021 повідомило, що затримка оплати наданих послуг оренди викликана затримкою у бюджетному фінансуванні (а.с.59).
Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №584 від 07.09.2022 року, в якій просив негайно протягом 7 днів перерахувати на рахунок ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" заборгованість у сумі 182 230,00грн (а.с.60).
У відповідь на вказану вимогу ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" листом №40 від 08.09.2022 повідомило, що затримка оплати наданих послуг оренди викликана затримкою у бюджетному фінансуванні (а.с.61).
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 в частині оплати орендних платежів, просить стягнути з відповідача 182 230,00грн основного боргу та 48 2349,99грн інфляційних втрат.
Представник відповідача у поясненнях зазначає, що Пожидаєв К.Е. будучи керівником та одноосібним власником заявника - ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" будучи його директором, та Антоневська О.П., будучи юрисконсультом боржника - ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" та одночасно директором заявника - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія", здійснювали підписання усіх документів та листування, яким визнається наявність заборгованості. Зазначає, що у відповідача була відсутня потреба у користуванні таким обсягом оргтехніки; у відповідача були наявні кошти для здійснення розрахунків; договір №2019/01/09 оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019 є фіктивним через пов'язаність керівництва позивача та відповідача. Вказує, що було виявлено з відновлених банківських виписок, що в період дії вказаного договору, а саме 03.10.2019 року відповідачем було сплачено на користь позивача 24 074,00 грн в якості "оплати за оренду оргтехніки".
Також представник відповідача зазначила, що відповідно до Актів приймання-передачі в оренду та повернення з оренди, позивачем передано не 20, а 14 одиниць техніки (позиції №12,13,14,15,17,18, як видно з Актів приймання-передачі в оренду та повернення з оренди так і не були передані), однак рахунки та акти виконаних робіт виставлялись на повну суму узгоджену в додатку №1 за 20 одиниць техніки. Доводить, що враховуючи наявність в додатку №1 розцінки вартості оренди кожної одиниці, здійснивши нескладні арифметичні розрахунки щомісячний платіж за фактично орендовану техніку мав би складати 19 388,00грн без ПДВ, а з донарахуванням ПДВ становив би 23 265,60грн/міс. Вказує, що укладений між сторонами правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тобто дійсної оренди (користування) технікою.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Як було встановлено судом, до договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, сторонами було складено та підписано додаток №1, в якому наведено перелік найменувань комп'ютерної техніки, яка є предметом оренди у кількості 20 одиниць, вартістю користування якою за місяць становить 36 446,00грн (з ПДВ).
На виконання умов договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, між сторонами підписано Акт приймання-передавання (передача в оренду) від 01.10.2019, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - комп'ютерну техніку згідно переліку, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 10 в кількості 14 одиниць (а.с.30).
Така ж кількість комп'ютерної техніки (14 одиниць) була повернута відповідачем позивачу, що вбачається з підписаного 31.08.2020 між сторонами Акту приймання-передавання (повернення з оренди) (а.с.56).
За поданими позивачем до справи доказами вбачається, що позивачем нараховуються до сплати відповідачу орендні платежі за користування комп'ютерною технікою в кількості 20 одиниць - згідно Переліку зазначеного в додатку до договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019. Згідно розрахунку позивача заборгованість в сумі 182 230,00грн виникла у зв'язку з несплатою за користування комп'ютерною технікою за період з квітня 2020 по серпень 2020.
Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, різниця в кількості одиниць техніки, яка міститься Актах приймання-передачі в оренду від 01.10.2019 та повернення з оренди від 31.08.2020 пояснюється тим, що інші 6 одиниць техніки, які відсутні у цих актах, на момент складання актів, вже перебували у відповідача на підставі договору оренди №2019/01/06 від 02.01.2019 і не були повернуті після припинення цього договору. Вказали, що на момент укладання договору оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019 року №2019/01/09 комп'ютерна техніка в кількості 6 одиниць залишилась у відповідача в користуванні і не була повернута позивачу.
В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами 02.01.2019 було укладено договір №2019/01/06 оренди комп'ютерної техніки, за умовами пункту 1.1 якого, орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати орендареві у строкове оплатне користування комп'ютерну техніку визначену у додатку № 1 до даного договору, (надалі іменується "предмет оренди"), а орендар приймає в строкове платне користування майно визначене у додатку № 1 до даного договору і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Додатком №1 до договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/06 від 02.01.2019, сторонами було погоджено перелік майна, що передавалось в оренду у кількості 14 одиниць на загальну суму 24 074,00грн за місяць з ПДВ (а.с.165).
02.01.2019 року між сторонами на виконання договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/06 від 02.01.2019 було підписано акт приймання-передачі (передачі в оренду) 14 одиниць техніки (а.с.166).
27.09.2019 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору оренди №2019/01/06 від 02.01.2019 року, на підставі якої сторони вирішили припинити дію договору оренди №2019/01/06 від 02.01.2019 року за взаємною згодою з 30.09.2019р (а.с.168).
У зв'язку із припиненням дії договору оренди №2019/01/06 від 02.01.2019 року, 30.09.2019 року між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) від 30.09.2019 майна, відповідно до якого відповідачем повернуто позивачу 8 одиниць техніки (а.с.167).
Таким чином судом встановлено, що за поданими до справи доказами, станом на момент укладання договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, за яким виникла заборгованість по орендній платі заявлена до стягнення з відповідача у даній справі, у останнього залишилось 6 одиниць комп'ютерної техніки за попереднім договором (від 02.01.2019) і яка в подальшому використовувалась відповідачем згідно нового договору оренди (від 30.09.2019), а саме: Ноутбук Lenovo IdeaPad510+nO (Windows Office); Ноутбук ASUS X555UB+IIO (Windows Office); Ноутбук Lenovo IdeaPad510+ПО (Windows Office); Ноутбук ASUS X555UB+nO (Windows Office); Принтер багатофункціональний EPSON EpsonWorkForce WF 7515c WIFE; Принтер багатофункціональний EPSON EpsonWorkForce WF 7515c WIFE. В Додатку №1 "Перелік" до договору оренди №2019/01/06 від 02.01.2019 року ці одиниці техніки позначенні такими позиціями: 1,2,3,4,5,6.
Таким чином, враховуючи знаходження у відповідача 6 одиниць комп'ютерної техніки станом на 30.09.2019 року, сторонами було складено Акт приймання - передачі від 01.10.2019 року на 14 одиниць комп'ютерної техніки, що підтверджується додатком №1 "Перелік" до договору оренди від 30.09.2019 №2019/01/09, в якому ці одиниці техніки позначенні позиціями: 12,13,14,15,17,18, чим спростовуються доводи відповідача про те, що перелік майна у Акті приймання-передавання (передачі в оренду) від 01.10.2019 є меншим, ніж перелік майна вказаний у додатку №1 до договору №2019/01/09 оренди комп'ютерної техніки від 30.09.2019, що, на думку відповідача, свідчить про неправомірне виставлення рахунків на оплату та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за перелік, що наведений у додатку №1 до договору від 30.09.2019.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг за користування комп'ютерною технікою у період з жовтня 2019 по серпень 2020 року за договором оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 на загальну суму 400 906,00грн підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №3795 від 31.10.2019 на суму 36 446,00грн, №4213 від 29.11.2019 на суму 36 446,00грн, №4547 від 28.12.2019 на суму 36 446,00грн, №348 від 31.01.2020 на суму 36 446,00грн, №863 від 28.02.2020 на суму 36 446,00грн, №1252 від 31.03.2020 на суму 36 446,00грн, №1491 від 30.04.2020 на суму 36 446,00грн, №1813 від 29.05.2020 на суму 36 446,00грн, №2395 від 30.06.2020 на суму 36 446,00грн, №2804 від 31.07.2020 на суму 36 446,00грн, №3288 від 31.08.2020 на суму 36 446,00грн та виставленими рахунками на оплату: №2119 від 31.10.2019 на суму 36 446,00грн, №2263 від 29.11.2019 на суму 36 446,00грн, №2437 від 28.12.2019 на суму 36 446,00грн, №155 від 31.01.2020 на суму 36 446,00грн, №341 від 28.02.2020 на суму 36 446,00грн, №503 від 31.03.2020 на суму 36 446,00грн, №667 від 30.04.2020 на суму 36 446,00грн, №871 від 29.05.2020 на суму 36 446,00грн, №1119 від 30.06.2020 на суму 36 446,00грн, №1341 від 31.07.2020 на суму 36 446,00грн, №1546 від 31.08.2020 на суму 36 446,00грн (а.с.31-52).
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 2.3 договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно або поквартально в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця упродовж 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що Орендар зобов'язується:
3.3.2. щомісячно сплачувати орендодавцеві орендну плату в порядку та розмірах, передбачених умовами даного договору.
Як встановлено судом з поданих до справи доказів, відповідачем відповідно до умов договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 було здійснено частково проплати за надані послуги оренди комп'ютерної техніки на загальну суму 218 676,00грн, що підтверджується банківськими виписками: 15.11.2019 на суму 36 446,00грн (оплата згідно рахунку №2119 від 31.10.2019), 02.12.2019 на суму 36 446,00грн (оплата згідно рахунку №2263 від 29.11.2019) та 17.04.2020 на суму 145 784,00грн (оплата за оренду оргтехніки за грудень 2019- березень 2020 згідно рахунків №2437 від 28.12.2019, №155 від 31.01.2020, №341 від 28.02.2020, №503 від 31.03.2020 в тому числі ПДВ (а.с.53). Зазначені проплати згідно призначень платежів були сплачені за оренду комп'ютерної техніки за період з жовтня 2019 по березень 2020.
Отже, зважаючи на здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, неоплаченим відповідачем станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився борг в сумі 182 230,00грн (400 906,00грн - 218 676,00грн) за надані послуги оренди комп'ютерної техніки за договором оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019.
Судом відхиляються посилання відповідача про те, що позивачем не було враховано у розрахунку заборгованості проплату 03.10.2019 року на користь позивача в сумі 24 074,00грн в якості "оплати за оренду оргтехніки", оскільки така оплата згідно призначення платежу була здійснена на підставі рахунку №1823 від 30.09.2019, який виставлявся за попереднім договором оренди комп'ютерної техніки - №2019/01/06 від 02.01.2019 (а.с.123 на звороті, рахунок а.с.140).
Посилання представника відповідача на фіктивність договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 з огляду на пов'язаність керівництва позивача та відповідача, суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Слід зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19)).
У даному випадку, договір оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 недійсним в судовому порядку не визнано. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Цей договір виконувався сторонами - позивачем передавалась відповідачу в оренду комп'ютерна техніка, а відповідачем частково здійснювалась оплата за її користування.
За викладеного, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності у сторін при укладання договору умислу з певним спрямуванням волі та тих обставин, що такий договір не відповідав волевиявленню сторін. Відповідно, доводи відповідача щодо фіктивності договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 не знайшли свого підтвердження.
Частиною 1 статті 19 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 1, 2 ст. 67 ГК України).
За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Оскільки наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" по факту надання послуг оренди комп'ютерної техніки ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" та на користь останнього, підтверджують дійсність договору оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019, то вказана поведінка орендодавця також засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом встановлено, договір оренди комп'ютерної техніки №2019/01/09 від 30.09.2019 не є безвідплатним, вчинений між самостійними юридичними особами, з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів оренди, повноваження орендаря з користування таким майном жодним чином не були обмежені.
Судом також приймаються до уваги наявні в матеріалах справи Акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2021 та 31.08.2022, які підписані головними бухгалтерами ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" та ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", які ведуть бухгалтерський облік обох підприємств, без будь-яких зауважень та заперечень. В даних актах зафіксовано наявність заборгованості відповідача на користь позивача за договором оренди №2019/01/09 від 30.09.2019 в сумі 182 230,00грн (а.с.54-55).
Станом на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 182 230,00грн не надав, вимоги позивача не спростував.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 230,00грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 48 249,99грн інфляційних втрат.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд враховує таке.
У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 48 249,99грн за період з 01.12.2020 по 30.11.2022 (розрахунок, а.с.62-63).
Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 48 249,99грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 182 230,00грн та інфляційних втрат в сумі 48 249,99грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Українські авіаційні системи" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Промислова, буд. 10; ідентифікаційний код 40358580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (10025, Житомирська область, м. Житомир, вул.Промислова, буд. 10; ідентифікаційний код 03379632):
- 182 230,00грн заборгованості,
- 48 249,99грн інфляційних втрат,
- 3 457,20грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.04.23
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2 - позивачу (рек.),
3 - відповідачу за адресою: 10024, м.Житомир, вул. Івана Сльоти, буд. 49 Д (рек.),
та на електронні пошти: secretary@zbizt.com, info@ukraviasystem.com, fav.yurist@gmail.com, advokat_bygaichyk@ukr.net