вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.04.2023м. ДніпроСправа № 904/2828/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 218 942 грн 02 коп. за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205СGАТВР016
Представники:
від позивача: Шамраєв М.Є., довіреність № 01Др202-1222 від 07.12.2022, адвокат;
від відповідача: Пащенко В.І., ордер АЕ № 1150864 від 22.12.2022, адвокат.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру та без дати, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованість у розмірі 176 740 грн. 33 коп., з яких: 167 286 грн. 44 коп. - заборгованість за надані послуги розподілу природного газу у період з червень-липень 2022, 8 366 грн 12 коп. - пеня, 585 грн 80 коп. - інфляційні втрати, 501 грн 97 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору розподілу природного газу, до якого споживач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 094205СGАТВР016.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою господарського суду від 12.12.2022 вирішено перейти до розгляду справи № 904/2828/22 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 17.01.2023.
27.12.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 22.12.2022 № б/н, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує на те що, у червні 2022 спожив 53,43 м3 та сплатив позивачу 2179,00 грн та 85,00 грн за послуги з розподілу природного газу; у липні 2022 відповідач спожив 10,7 м3 газу, при цьому, сплатив позивачу 2 179 грн та 20 грн з розподілу природного газу. Також, відповідач скористався своїм правом на зменшення величини замовленої річної потужності за 2022, і листом від 29.08.2022 № 1/396 відкоригував її до відповідних обсягів, у тому числі: червень 2022 - 53,43 м3, липень 2022 - 10,7 м3. Крім того, відповідач 29.08.2022 вже подав позивачу уточнену заявку на величну річної потужності на 2023 рік, з урахуванням обсягів фактично спожитого природного газу за газовий рік 2022. Відповідач вказує, що у зв'язку із введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні він значно зменшив обсяги виробництва і тим самим не споживає газу в обсягах минулого року. 01.03.2022 відповідач звернувся до позивача із заявою щодо зміни порядків оплати транспортування природного газу та вимогою на період воєнного стану здійснювати оплату транспортування газу виключно за фактично спожитий газ, оскільки у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин відповідач не споживає газу в об'ємах замовленої потужності, яку позивач розрахував, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року. Не дивлячись на зазначені обставини, на адресу відповідача 29.04.2022 надійшло повідомлення позивача про припинення (обмеження ) газопостачання. Відповідач 24.05.2022 направив позивачу заяву щодо відсутності підстав для припинення газопостачання, у якій наголошував на форс-мажорних обставинах та відсутності підстав для відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за спірним договором до завершення воєнного стану в Україні. 10.05.2022 відповідач отримав відповідь на свою заяву, у якій позивач наголошує на неприпустимості зупинення платежів за договором розподілу природного газу. Також, відповідач просить стягнути з АТ "Оператора газорозподільної системи" Дніпропетровськаз" на користь ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод " компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. 00 коп.
04.01.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив від 03.01.2023 № б/н, в якій на спростовання заперечень відповідача зазначив, що вартість послуги розподілу не залежить від об'єму спожитого природного газу в поточному газовому році, натомість оплачується виключно як плата за річну замовлену потужність. Відтак, фактичний обсяг споживання відповідачем природного газу у червні-липні 2022 не має жодного правового значення для вирішення даної справи та визначення заборгованості відповідача за послуги розподілу природного газу у спірному періоді. У акті приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 № ДГП0049805, який підписаний відповідачем без заперечень, сторони погодили річну і місячну замовлену потужність на 2022 рік, виходячи з якої відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу послуги з розподілу природного газу у 2022 році. При цьому позивач стверджує, що відповідач не надавав уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на 2022 рік і тому річна замовлена потужність була йому визначена за підсумками попереднього газового року, виходячи з обсягу фактично спожитого природного газу об'єктом відповідача на газовий рік, що передував розрахунковому календарному року. Наданий відповідачем лист від 27.09.2021 № 1/964/1 позивач вважає підробленим; доказів направлення вказаного листа і його одержання позивачем відповідачем не надано. Таким чином, позивач стверджує, що з огляду на норми п. 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ відповідач не має права подавати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності на 2022 рік.
16.01.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, обґрунтоване тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 у справі № 904/1149/22 вирішено:
- зобов'язати АТ "Оператора газорозподільної системи" Дніпропетровськаз" здійснити перерахунок вартості фактично наданих послуг ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з розподілу природного газу за лютий - квітень 2022 року;
- стягнути з АТ "Оператора газорозподільної системи" Дніпропетровськаз" на користь ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" 154 468, 32 грн надлишково сплачених коштів.
Відповідач вказує, що справа № 904/2828/22 пов'язана зі справою № 904/1149/22, тому розгляд даної справи необхідно зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1149/22, оскільки вказана справа наразі перебуває на розгляді у Центральному апеляційному господарському суді.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача.
Ухвалою господарського суду від 17.01.2023 підготовче засідання по справі відкладене на 07.02.2023; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено на розгляді суду.
18.01.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 18.01.2023 № б/н, відповідно до якої просив стягнути з ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованість в сумі 218 942 грн 02 коп., з яких: 167 286 грн 44 коп. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу за червень - липень 2022, 38 844 грн 33 коп. - пеня, 10 480 грн 59 коп. - інфляційні втрати, 2 330 грн 66 коп. - 3 % річних.
В порядку ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.
30.01.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 27.01.2023 № б/н, в яких зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про ринок природного газу", змісту абз. 1 п. 2, абз.1 п.2 глави 6 Кодексу ГРС позивач надає послугу саме з переміщення природного газу газорозподільною системою, яка нерозривно пов'язана з фактичним обсягом споживання природного газу. Відповідач стверджує, що направив на адресу Марганецької дільниці НВУЕ АТ "Дніпропетровськгаз" листа від 27.09.2021 за вих. № 1/964/1, у якому містилася заявка на величину річної потужності на наступний рік, а отже має можливість скористатися правом на надання коригуючого розрахунку, відповідно до норм п. 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ. Твердження позивача, що вказаний лист є підробкою, не підтверджені належними доказами, отримання листа не спростовано позивачем. Така позиція позивача, на думку відповідача, пов'язана з тим, що АТ "Дніпропетровськгаз" не бажає проводити службове розслідування і перевіряти факт втрати Марганецькою дільницею НВУЕ заявки відповідача від 27.09.2021 № 1/964/1, а натомість бажає стягнути з відповідача кошти за послуги, які не надавались.
Того, ж дня відповідач надав клопотання про об'єднання позовів від 25.01.2023 № б/н та просив суд об'єднати в одне провадження справи № 904/2828/22, № 904/4674/22, № 904/4715/22, №904/366/23 за позовом АТ "Оператора газорозподільної системи "Дніпропетровськаз" до ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за типовим договором розподілу природного газу. Об'єднані справи передати для розгляду судді Рудь І.А. Клопотання обґрунтоване тим, що вимоги про стягнення заборгованості є за одним і тим же типовим договором, що свідчить про однаковий спосіб захисту прав, з тих самих підстав.
Ухвалою господарського суду від 07.02.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 02.03.2023; клопотання відповідача про об'єднання справи в одне провадження залишене судом без задоволення.
У судовому засіданні 02.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 02.03.2023 розгляд справи відкладений на 23.03.2023 за клопотанням відповідача.
У судовому засіданні 23.03.2023 оголошено перерву до 06.04.2023.
06.04.2023 позивач подав до суду додаткові пояснення від 06.04.2023 № б/н, в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що нарахування оплати за послуги розподілу природного газу у 2023 календарному році здійснюються позивачем на підставі заяви відповідача від 29.08.2022 № 1/396, також поданої не в строки, визначені Кодексом ГРМ, тобто до закінчення газового року, не відповідають дійсності. Оскільки відповідно до листа позивача від 21.09.2022 вказану заяву відповідача не прийнято до розгляду, тому нарахування за послуги розподілу у 2023 році здійснюються позивачем в обсязі річної замовленої потужності, визначеної позивачем за замовчуванням, відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ. При цьому, акти наданих послуг за січень та лютий 2023 підписані відповідачем без заперечень та послуги за цими актами оплачені у повному обсязі.
Того ж дня позивач подав до суду письмові пояснення від 06.04.2023 № б/н, в яких зазначив, що обсяги споживання природного газу не можуть бути розраховані математично на майбутнє, тим більше з точністю до сотих часток кубічного метра природного газу, як стверджує відповідач. Підтвердження цього є нерівномірність споживання відповідачем природного газу протягом 2020-2021 газового року, яке залежить від багатьох змінних, в тому числі температури газу, тиску газу у мережі, що реєструється коректором об'єму газу тощо. Надав поденні відомості споживання відповідачем природного газу за період з 01.10.2020 по 30.09.2021.
06.04.2023 відповідач подав до суду додаткові пояснення від 06.04.2023 № б/н з приводу визначення відповідачем у заявці на 2022 рік загальної обсягу споживання у розмірі 681 465,98 м.куб. Відповідач стверджує, що кожен день уповноважений працівник ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" Мірошничев Ю.І. передавав та передає на Марганецьку дільницю позивача показання лічильнику газу. Станом на 31.08.2021 загальне споживання газу за 11 місяців 2021 газового року становило 615 227,43 м.куб, при цьому з січня по серпень 2021 року було спожито 508 842,80м.куб. Станом на ранок 27.09.2021 з урахуванням показань лічильника споживання газу за повні 26 днів вересня 2021 року споживання газу становило 57 938,55 м.куб газу. Очікуване споживання газу за 4 робочі дні було вирахуване Мірошничевим Ю.І., як 8 300,00 м.куб газу. Станом на ранок 01.10.2021 до Марганецької дільниці позивача передані показання лічильника за вересень 2021 року, згідно яких загальний обсяг споживання газу за вересень 2021 року склав 66 238,55 м.куб. Отже, обсяг споживання, поданий відповідачем позивачу у листі-заявці від 27.09.2021 № 1/164/1, відповідає фактичному. До вказаних пояснень відповідачем надана копія опису вкладення у цінний лист на ім'я Марганецької дільниці НВУЕ від 27.09.2021, відповідно до якої здійснене відправлення листа від 27.09.2021 № 1/164/1.
У судовому засіданні 06.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та заяв по суті справи, просив їх задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у заявах по суті справи.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг з розподілу природного газу, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (споживач) укладено договір розподілу природного газу для споживача що не є побутовим, шляхом підписання заяви-приєднання № № 094205СGATBP016 від 26.01.2016 (надалі - договір).
Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494.
Цей Договір с договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов нього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до нього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Типового договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що оператор ГРМ зобов'язується падати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного гачу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача за розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Типового договору).
Відповідно до п. 6.8. договору надання оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).
Цей договір укладається на нєвизначений строк (п. 12.1 договору).
Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56ХО00005CGAT002.
Відповідно до постанови НКРЕКП № 2745 від 22.12.2021 для АТ “Дніпропетровськгаз” встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
На виконання п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу № ДГП0049805 від 30.09.2021, яким встановлена річна замовлена потужність на 2022 рік, яка становить 681 465,98 м3; величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2022 році складає 56 788,83 м3 (т1, а.с. 13).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору у період з червня по липень 2022 він надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 171 729 грн 44 коп., які частково оплачені відповідачем, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 167 286 грн 44 коп.
На підтвердження надання відповідачу зазначених послуг позивач надав підписані ним в односторонньому порядку акти наданих послуг: № ДГП82011784 від 30.06.2022 на суму 85 864 грн 72 коп.; № ДГП82014223 від 31.07.2022 на суму 85 864 грн 72 коп. (т.1, а.с. 56, 61).
Зазначені акти разом із рахунками на оплату цих послуг направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (копіями рекомендованого повідомлення, описами внутрішнього вмісту відправлень) (т.1, а.с. 58-60, 63-65).
З вказаних документів вбачається отримання відповідачем вищезазначених актів наданих послуг та рахунків на оплату.
Проте, відповідач свого зобов'язання з підписання направлених позивачем актів надання послуг протягом спірного періоду не виконав, повної та своєчасної оплати послуг не здійснив.
Відтак, за твердженням позивача, за відповідачем обліковується заборгованість за надані протягом червня-липня 2022 послуги розподілу природного газу в сумі 167 286 грн 44 коп.
Із посиланням на умови п. 8.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 366 грн 12 коп. за період з 11.07.2022 по 11.01.2023.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 501 грн 97 коп. за період з 11.07.2022 по 11.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 585 грн 80 коп. за період з липня по грудень 2022.
Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.
Під час розгляду справи Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" надало суду копію листа № 1/964/1 від 27.09.2021, адресованого Марганецькій дільниці НВУЕ Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", відповідно до якого споживач на підставі пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу Газорозподільних систем подає оператору ГРМ заявку на величину річної потужності на 2022 рік за місяцями, а саме:
- січень - 56788,83 м3;
- лютий - 56788,83 м3;
- березень - 56788,83 м3;
- квітень - 56788,83 м3;
- травень - 56788,83 м3;
- червень - 56788,83 м3;
- липень - 56788,83 м3;
- серпень - 56788,83 м3;
- вересень - 56788,83 м3;
- жовтень - 56788,83 м3;
- листопад - 56788,83 м3;
- грудень - 56788,83 м3.
А також копію листа № 1/396 від 29.08.2022, адресованого Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому споживач просить оператора ГРМ відкоригувати величину замовленої річної потужності на 2022 рік за місяцями, а саме:
- січень - 29,43 т. м3;
- лютий - 13,77 т. м3;
- березень - 8,1 т. м3;
- квітень - 40,25 м3;
- травень - 1,44 м3;
- червень - 53,43 м3;
- липень - 10,7 м3;
- серпень - 77 м3;
- вересень - 1,0 т.м3;
- жовтень - 1,0 т.м3;
- листопад - 1,0 т.м3;
- грудень - 1,0 т.м3.
Відповідач стверджує, що оскільки за період дії воєнного стану у Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" суттєво зменшилось споживання природного газу через майже повне зупинення діяльності підприємства, він скористався правом, передбаченим пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та подав позивачу заявку на уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на 2022 календарний рік.
Проте, позивач не врахував подану відповідачем заявку, перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік не здійснив, у зв'язку із чим позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та незаконними, що і є причиною спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Спір між сторонами стосується розміру замовленої потужності на 2022 рік.
Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Абзацом восьмим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Згідно з абзацом десятим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Тобто зазначений пункт регулює порядок визначення Оператором ГРМ замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.
У даному випадку, відповідачу, як споживачу, що не є побутовим, який мав фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, надано право до 20.10.2021, подати Оператору ГРМ (позивачу) уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на 2022 рік.
Пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.
У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.
Таким чином, право споживача подати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, залежить від визначення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік за договором на розподіл природного газу від 01.11.2019 в порядку пункту 2 глави 6 розділу VI цього Кодексу.
Сторони 30.09.2021 підписали акт приймання-передачі природного газу № ДГП0049805, яким зафіксовано обсяг спожитого природного газу за вересень 2021 року у розмірі 66238,55 м3 та повідомлено споживача, що розмір річної замовленої потужності на наступний календарний рік (2022 рік) встановлена в об'ємі 681456,98 м3 на рік, що відповідає 56788,83 м3 на місяць.
Позивач стверджує, що відповідачем порушено умови спірного договору та не здійснений своєчасний розрахунок за послуги розподілу природного газу, надані позивачем у червні-липні 2022, вартість яких розрахована останнім відповідно до річної замовленої потужності, встановленої в акті приймання-передачі природного газу № ДГП0049805 від 30.09.2021 за замовчуванням споживача.
Проте, господарський суд не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на таке.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався правом, передбаченим пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та подав позивачу заявку на уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні Оператора ГРМ на 2022 календарний рік (лист від 29.08.2022 № 1/396).
Вказану заявку отримано позивачем 29.08.2022, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (т.1, а.с. 119).
При цьому, господарський суд приймає в якості належного доказу на підтвердження реалізації відповідачем права, передбаченого пунктом 2 глави 6 розділу VІ Кодексу Газорозподільних систем, на подачу Оператору ГРМ уточненої заявки на величину річної замовленої потужності на розрахунковий 2022 календарний рік, копію листа № 1/964/1 від 27.09.2021 та надану відповідачем копію опису вкладення до цінного листа, на підтвердження його направлення позивачу 27.09.2021, яка засвідчена прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра (т.2, а.с. 104).
Твердження позивача що, лист № 1/964/1 від 27.09.2021 є підробленим відповідачем, судом відхиляються, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень.
При цьому, судом враховано, що посилання позивача на відкрите за його заявою кримінальне провадження № 12022041650001638 по факту підробки вказаного листа відповідачем, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, на час прийняття судом рішення є неспроможними, оскільки відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 05.01.2023 № 25/3-17вих-23 за даними реєстру обліковано відомості про закриття вказаного кримінального провадження (т.2, а.с. 71).
Доводи позивача про те, що інформація про обсяги споживання природного газу за попередній газовий рік може існувати в об'єктивній дійсності лише після 30 вересня, в той час як відповідач визначив обсяги газу на 2022 рік станом на 27.09.2021, судом відхиляються, оскільки з наданих відповідачем пояснень вбачається порядок розрахунку споживачем обсягів природного газу, визначених у вказаному листі, з огляду на те, що покази лічильника газу передаються відповідачем Марганецькій дільниці НВУЕ щодня; будь-яких заперечень щодо невідповідності обсягів природного газу, визначених відповідачем у листі № 1/964/1 від 27.09.2021, фактичним обсягам спожитого підприємством газу у 2021 році, позивачем у подальшому не висловлювалось.
До того ж абзацом десятим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем не визначений період з якого у споживача виникає право подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності, проте, визначено, що така заявка повинна бути подана до 20 жовтня, тобто заявка відповідачем подана в межах вказаного строку.
За встановлених обставин, господарський суд доходить висновку про те, що відповідач набув право на зменшення величини замовленої річної потужності відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, оскільки листом від 27.09.2021 № 1/964 подав оператору ГРМ заявку на величину річної потужності на 2022 рік за місяцями в порядку пункту 2 глави 6 розділу VI цього Кодексу.
Згідно з листом № 1/396 від 29.08.2022, отримання якого не заперечується позивачем, споживач просить оператора ГРМ відкоригувати величину замовленої річної потужності на 2022 рік за місяцями, в тому числі, за червень - 53,43 м3; за липень - 10,7 м3.
Вказані обсяги спожитого відповідачем природного газу підтверджуються актами приймання-передачі природного газу за червень та липень 2022 (т.1, а.с. 120, 123).
Докази на підтвердження здійснення позивачем перерахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь календарний рік відповідно до пункту 1 глави 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, матеріали справи не містять та сторонами до суду не надані.
Отже, подані позивачем акти наданих послуг: № ДГП82011784 від 30.06.2022 на суму 85 864 грн 72 коп.; № ДГП82014223 від 31.07.2022 на суму 85 864 грн 72 коп. не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження вартості послуг розподілу природного газу, наданих позивачем у спірному періоді.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Господарський суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Господарський суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про більшу вірогідність існування обставин, на які посилається відповідач, щодо розрахунку обсягів спожитого у 2021 році природного газу, згідно з листом № 1/964/1 від 27.09.2021; щодо обставин, які стали підставою для звернення до позивача із листом № 1/396 від 29.08.2022 (зменшення підприємством споживання природного газу у період дії воєнного стану через майже повне зупинення діяльності підприємства, через перебування Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" у районі проведення воєнних (бойових) дій тощо), а отже і набуття ним права на зменшення величини замовленої річної потужності відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем; відповідно, непідтвердження обставин, якими обґрунтовував позивач позовні вимоги та свої заперечення щодо неотримання листа відповідача № 1/964/1 від 27.09.2021; відсутності підстав для перерахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік; правових норм, якими передбачене право оператора ГРМ не розглядати та вважати неподаними заявки споживачів на коригування величини річної замовленої потужності, подані раніше 12 жовтня тощо.
За встановлених обставин, позивачем не доведені належними доказами наявність заборгованості відповідача в сумі 167 286 грн 44 коп., та, відповідно, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань зі сплати вказаної заборгованості, у зв'язку із чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Стосовно розподілу заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. господарський суд зазначає таке.
Так, під час судового розгляду справи заперечення позивача щодо визначеного відповідачем розміру вартості правничої допомоги або заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надходили.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі відповідачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 16.02.2018 № 1, додаткової угоди № 5 від 15.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.02.2018 № 1; рахунку від 15.12.2022 № 2, банківської виписки від 22.12.2022; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.11.2016 ДП № 3200, а також ордер від 22.12.2022 серія АЕ № 1150864.
Як встановлено судом, 16.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (клієнт) та адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною (адвокат) укладено договір про надання правої допомоги № 1, відповідно до п. п. 2.1., 4.1. якого адвокат зобов'язується надати послуги клієнту щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт - своєчасно і у повному обсязі оплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката (основний і додатковий) та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом угоди.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібні для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
Розмір гонорару адвоката визначається після виконання ряду дій адвокатом на підставі рахунку. Розрахунки клієнта з адвокатом здійснюються в національній валюті України - гривні (п.п. 3.8., 3.9. договору).
За умовами п. п. 8.2., 8.3. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом року, тобто до 15 лютого 2019 року включно, але, в будь-якому випадку, до повного виконання. Зміни та доповнення до даного договору оформлюються у формі додаткової угоди до договору та узгоджуються тільки за взаємною згодою сторін.
15.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору, в якій керуючись п. 8.3. основного договору, погодили продовжити строк дії основного договору, який визначений у п. 8.2. основного договору, до 15 лютого 2023 року включно, а також погодили тарифи на 2022 рік за надання юридичних послуг адвокатом у наступному розмірі:
вартість 1 години робіт по складанню процесуальних документів, аналізу документів чи проблемного питання, участі у судовому засіданні - 1 500,00 грн.;
вартість 1 години робіт по направленню кореспонденції, ознайомленням з матеріалами справи - 500,00 грн;
вартість послуг щодо виїзного засідання за межі м. Дніпра за день роботи - 7000,00 грн.
На виконання умов п. 3.8. договору та умов додаткової угоди № 5 від 15.12.2022, адвокатом виставлений для сплати клієнту рахунок № 21 від 15.12.2022 на суму 5000 грн 00 коп., за змістом якого адвокатом надана послуга з ведення у Господарському суді Дніпропетровської області справи № 904/2828/22 за позовом АТ «ОГЗ'Дніпропетровськгаз» до ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення коштів, в тому числі: підготування та подання заяв по суті справи, заяв і клопотань, додаткових пояснень, участь в судових засіданнях; всього 3 години 20 хвилин за ціною 1500,00 грн за годину, загальною вартістю 5000 грн (т. 1, а.с. 98).
Як вбачається з наданої відповідачем банківської виписки від 22.12.2022, вартість правової допомоги сплачена ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" у повному обсязі (т.1, а.с. 99).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку відзиву на позовну заяву та заяв по суті справи, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень позивача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.
З огляду на повне відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп. покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення заборгованості в сумі 218 942 грн 02 коп. за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205СGАТВР016 - відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49044, м. Дніпро, вул.. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) на користь Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 162, код ЄДРПОУ 05448389) 5 000 грн 00 коп. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.04.2023
Суддя І.А. Рудь