вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4268/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рудь І.А., суддів Мілєвої І.В., Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача від 15.02.2023 № б/н у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея", м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", м. Київ
відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про визнання недостовірною інформації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та заборону поширювати будь-яким способом недостовірну інформацію
Представники:
від позивача: Борисенко В.А., ордер АЕ №1086572 від 28.02.2023, адвокат;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Ухвалою господарського суду від 14.02.2023 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недостовірною інформації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та заборону поширювати будь-яким способом недостовірну інформацію.
Під час розгляду справи 17.11.2022 відповідачем-1 через систему "Електронний суд" подано клопотання про стягнення судових витрат від 17.11.2022 № б/н, відповідно до якого просив суд стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн 00 коп.
У судовому засіданні 14.02.2023 суд роз'яснив представнику відповідача-1, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
15.02.2023 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 подано до суду заяву про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необгрунтованих дій позивача від 15.02.2023 № б/н, відповідно до якої просив суд стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн 00 коп.; надав докази на підтвердження вимог поданої заяви.
Ухвалою господарського суду від 16.02.2023 заяву відповідача-1 призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2023 о 13 год. 45 хв.
Ухвалою господарського суду від 27.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про участь у підготовчому засіданні 28.02.2023 о 13:45 год. в режимі відеоконференції відмовити, у зв'язку із відсутністю технічної можливості проведення засідання у такому режимі у призначений час.
У судове засідання 28.02.2023 відповідачі явку повноважних представників не забезпечили, відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив.
Господарський суд зазначає, що ухвалою суду від 16.02.2023 явка учасників справи у призначене судове засідання визнана судом необов'язковою та залишена на їх розсуд.
За вказаних обставин, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, які не скористалися правом на участь у призначеному судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.02.2023 представник позивача проти задоволення заяви відповідача-1 про компенсацію судових витрат від 15.02.2023 № б/н заперечував.
У судовому засіданні 28.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини додаткової ухвали суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів, -
Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За нормами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Спеціальні правила, що стосуються окремих випадків розподілу судових витрат (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) унормовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.
Вказаною нормою відповідач наділяється правом заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи за рахунок позивача, у випадку якщо внаслідок необґрунтованих дій позивача провадження у справі було закрите або позов було залишено без розгляду. При цьому, відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій, або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій відповідача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду в даному випадку.
Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача такими, що не залежали від об'єктивних поважних обставин, умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Так, у поданій заяві про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача від 15.02.2023 № б/н відповідач-1 стверджує, що необґрунтованість та недобросовісність дій позивача у даному випадку пояснюється поданням безпідставного позову, який перебував у провадженні суду тривалий час дійшов до стадії розгляду по суті, у зв'язку з чим відповідач був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, а також сплатити гонорар.
При цьому, позивач протидіяв розгляду даної справи, зокрема, в останніх чотирьох судових засіданнях, які проводилася 10.11.2022, 08.12.2022, 19.01.2023, 14.02.2023, незважаючи на належне повідомлення про дату та час судового засідання, позивач не направив свого уповноваженого представника до суду, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду від 14.02.2023 позовна заява ТОВ "Фірма" Федея" залишена без розгляду, утім вже на стадії розгляду справи по суті (друге засідання), коли адвокатом відповідача-1 вчинено всі необхідні процесуальні дії для захисту прав та інтересів клієнта, прийнято участь у всіх судових засіданнях. Таку поведінку позивача відповідач-2 розцінює як необґрунтовану.
Колегія суддів враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17 очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2019 позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання інформації недостовірною, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та про заборону поширювати будь-яким способом недостовірну інформацію.
Під час підготовчого провадження позивач подав клопотання про призначення експертизи, в якому просив призначити лінгвістичну експертизу усного мовлення (семантичних дослідження), на вирішення якої поставити питання, викладені у клопотанні. Проведення лінгвістичної експертизи усного мовлення (семантичних дослідження) позивач просив доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз та зобов'язався сплатити попередню оплату за експертні дослідження.
Ухвалою господарського суду від 22.01.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Фідея" про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручене Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); на час проведення експертизи провадження у справі зупинене.
Проте, у подальшому, у зв'язку з несплатою позивачем попередньої вартості експертного дослідження, відповідно до виставленого експертною установою рахунку від 15.12.2021 № 4354, матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду Дніпропетровської області без виконання судової експертизи.
Після поновлення провадження у справі ухвалою від 17.10.2022, позивач явку повноважного представника у жодне засідання не забезпечив; із клопотаннями про проведення засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не звертався; про причини неявки у призначені засідання (крім засідання 08.12.2022) суд не повідомляв та не звертався до суду із заявами про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.
Наведені обставини стали підставою для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Фідея" без розгляду, про що колією суддів прийнято ухвалу від 14.02.2023.
У вказаній ухвалі суд, зокрема, дійшов висновку, що неявка позивача або його представника в судові засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
При цьому судом не встановлені обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні господарським судом розгляду цієї справи об'єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у засідання суду, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку такі дії позивача як подання клопотання про призначення експертизи та у подальшому несплата попередньої вартості експертного дослідження, що стало причиною повернення матеріалів справи експертною установою до суду без висновку; неявка представника позивача у призначені судом засідання, за умови його належного повідомлення судом про час та місце розгляду справи; неповідомлення суду про причини неявки тощо, підпадають під критерій необґрунтовані, в зв'язку з чим витрати відповідача-1 на правничу допомогу підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Фідея".
При цьому судом враховано, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Колегія суддів зазначає, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача-1 на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 917/243/22.
У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених.
Разом з тим, звернення позивача до суду із даним позовом не може розцінюватися як необґрунтовані дії позивача, як про це стверджує відповідач-1, оскільки наявність або відсутність порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовом, повинен встановити суд під час розгляду справи по суті та з'ясування фактичних обставин справи. В той же час, як вже було зазначено вище, позов було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою представника позивача у призначені судові засідання.
Так, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі відповідачем-1 до матеріалів справи надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019 № б/н; додатку № 1 від 05.08.2019 до вказаного договору; додаткової угоди від 05.10.2022 до вказаного договору; акту здачі-приймання наданих послуг згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019, який датований 14.02.2023; виписки з рахунку за 06.10.2022; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.07.2018 серія ЧН № 000398; ордерів від 18.10.2022, від 17.11.2022, 22.11.2022.
Так, 05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (замовник) та адвокатом Здоровець Сергієм Вікторовичем (виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику за його замовленнями юридичні послуги (правову допомогу), передбачені цим договором, а замовник зобов'язується прийняти, оплатити ці послуги, а також виконати інші дії у встановленому цим договором порядку.
Послуги за даним договором включають в себе представництво інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства та складення, у зв'язку з цим, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 1.2. договору).
У п. 3.1. договору сторони погодили, що гонорар виконавця за цим договором складається з "гонорару успіху", розмір та порядок сплати якого встановлюється додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5.1. договору цей договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У додатку № 1 від 05.08.2019 до договору сторони погодили, що строк оплати замовником гонорару становить 5 робочих днів з моменту складання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг по конкретній судовій справі, який підписується сторонами після набрання по такій справі рішенням суду, яке не може бути оскаржене або строк оскарження якого минув, законної сили, якщо результат розгляду справи відповідає визначеним в договорі та цьому додатку умовам сплати гонорару.
У вказаному додатку сторони узгодили, що розмір гонорару виконавця у господарській справі, у якій предметом спору є немайнові вимоги та замовник виступає відповідачем, становить 50 000 грн за результатами розгляду справи в суді першої інстанції за умови прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
05.10.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій погодили, що гонорар виконавця за супроводження справи №904/4268/19 складається з фіксованої суми у розмірі 50 000 грн. за супроводження даної справи у суді однієї інстанції, яка сплачується не пізніше набрання судовим рішенням, яким закінчується розгляд справи, законної сили. Сторони обумовили, що визначений розмір гонорару виконавця не залежить від обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості складених документів, судових засідань у яких виконавець прийняв участь та інших обставин.
14.02.2023 сторони підписали акт здачі-приймання наданих послуг згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019, в якому підтвердили, що виконавцем виконані та належним чином оформлені, а замовником прийняті послуги, обумовлені договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019, а саме: представництво інтересів замовника у господарському провадженні по справі №904/4268/19, складення у зв'язку з цим заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Замовником оплачені послуги виконавця у повному обсязі відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2019 у розмірі 50 000 грн.
На підтвердження оплати гонорару у сумі 50 000 грн замовником на користь виконавця до заяви відповідачем-1 додана копія банківської виписки за 06.10.2022.
Отже, розмір понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із розглядом у господарському суді справи № 904/4268/19, складає 50 000 грн.
Водночас, оцінюючи надані відповідачем-1 докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення фіксованого розміру цих витрат у розмірі 50 000 грн 00 коп., у зв'язку з їх неспівмірністю та нерозумністю.
Так, з урахуванням характеру, предмета та складності спору, кількості його учасників, обсягом матеріалів справи, господарський суд не може стверджувати, що спір у даній справі вимагав від адвоката аналізу значного обсягу джерел права, судової практики та значних затрат часу на його врегулювання.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає прийнятною фіксовану суму за надання адвокатом у справі професійної правничої допомоги у розмірі 25 000 грн 00 коп.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно з ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе застосувати до розгляду заяви про розподіл судових витрат аналогію ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що справа по суті не розглядалась і рішення у справі не ухвалювалось, а винесено було ухвалу про залишення позову без розгляду, та постановити додаткову ухвалу про часткове задоволення заяви відповідача-1 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.
Повний текст додаткової ухвали з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному в період терміну для складання повного тексту даної додаткової ухвали, а також перебування судді члена колегії у відпустці.
Керуючись ст. ст. 126, 129, ч. 5 ст. 130, ст. ст. 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача від 15.02.2023 № б/н задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" (49000, Запорізьке шосе, буд. 28М, код ЄДРПОУ 41223117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (04080, м. Київ 80, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 23729809) 25 000 грн 00 коп. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 28.02.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова ухвала складена - 17.04.2023
Головуючий суддя Суддя Суддя І.А. Рудь І.В. Мілєва Н.Г. Назаренко