вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2023 р. Cправа № 902/887/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (вул. Васильківська, 14, кв. офіс 513, м. Київ, 03040)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)
про стягнення 3 430 789,88 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача не з'явився;
відповідача Літвінов Р.О. згідно ордеру (поза межами приміщення суду)
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" про стягнення заборгованості в сумі 3 430 789,88 грн, яка складається з: основної суми бору - 2 542 006,88 грн; суми пені - 413 454,00 грн; суми відсотків річних (20%) - 221 129,00 грн; суми штрафу - 254 200,00 грн.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 22 НХ 27 ДНСІ від 01.02.2022 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
26.09.2022 за вказаним позовом суд відкрив провадження у справі № 902/887/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.10.2022.
У визначену судом дату (11.10.2022) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою у Вінницькій області, про що складений акт № 7/2022 від 11.10.2022, який долучено до матеріалів справи.
Суд, ухвалою від 11.10.2022 підготовче засідання призначив на 15.11.2022.
За результатами судового засідання 15.11.2022, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15.11.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 08.12.2022.
07.12.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання №б/н від 07.12.2022 (вх. №01-34/10528/22) скріплене електронним цифровим підписом представника відповідача - адвоката Літвінова Р.О. про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов.
У визначену судом дату (08.12.2022) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Вінницької області, про що складений акт № 27/2022 від 08.12.2022, який долучено до матеріалів справи.
Суд, ухвалою від 08.12.2022 в задоволенні клопотання №б/н від 07.12.2022 (вх. №01-34/10528/22) відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов відмовив, судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 12.01.2023.
15.12.2022 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 15.12.2022 (вх. № 01-34/10844/22 від 15.12.2022) представника відповідача - адвоката Літвінова Р.О. про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов до якого долучено відзив на позовну заяву.
Суд, ухвалою від 20.12.2022 відмовив в задоволенні клопотання № б/н від 15.12.2022 (вх. № 01-34/10844/22 від 15.12.2022).
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
За результатом розгляду скарги Північно-західний апеляційний господарський суд, в постанові від 27.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.12.2022 - без змін.
При розгляді справи 12.01.2023 судом оголошено перерву до 14.02.2023, про що постановлено протокольну ухвалу.
За наслідками судового засідання 14.02.2023 судом постановлено ухвалу, якою, серед іншого, розгляд справи по суті відкладено на 16.03.2023.
09.03.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 09.03.2023 (вх. № 01-34/2255/23 від 09.03.2023) представника позивача - адвоката Заматова Р.В. про вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу надану в Північно-західному апеляційному господарському суді.
У визначену судом дату (16.03.2023) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України.
Суд, ухвалою від 16.03.2023, розгляд справи по суті призначив на 06.04.2023, постановив судове засідання у справі № 902/887/22 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився. При цьому суд зважає на заяву представника позивача - адвоката Заматова Р.В. № б/н від 15.03.2023 (вх. № 01-34/2427/23 від 15.03.2023), що надійшла через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", в якій останній просить провести розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить про їх задоволення.
Представник відповідача прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, який заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні 06.04.2023 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, повідомивши представника відповідача про орієнтовний час виходу з нарадчої кімнати.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 06.04.2023 представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"" (позивач, за Договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 22 НХ 039 ДНСІ (надалі Договір) за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, найменування та асортимент якого вказуються в Специфікації / Додатку до даного Договору, яка становить його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість згідно умов Договору.
Всі Додатки і Додаткові угоди до даного Договору становлять його невід'ємну частину і складають єдиний правочин. (п. 1.2. Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на Товар є договірною. Ціни та загальна вартість Товару визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України - гривні, та зазначаються у Додатку (ах) до Договору. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки, маркування, транспортування відповідно до умов поставки, а також вартість консультування Покупця щодо якісних характеристик Товару та правил його використання. При цьому, необхідність надання консультацій, а також визначення терміну, місця, тривалості та форми їх надання обираються та застосовуються Продавцем на власний розсуд і додатковому погодженню з Покупцем не підлягають.
Ціна Товару вказується в Специфікаціях до даного Договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна Товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені нижче. (п. 2.2. Договору)
Ціна Товару буде змінена Продавцем в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із Покупцем, у випадку зміни порядку та умов нарахування існуючих податків і зборів або інших змін у законодавстві, які вплинуть на вартість Товару та порядок формування ціни на Товар в період з дати підписання даного Договору до дати поставки відповідної партії Товару. (п. 2.2.1. Договору)
За змістом п. 2.2.2. Договору, у випадку проведення попередньої оплати за Товар вартість Товару в гривні на момент поставки визначається наступним чином:
Попередні оплати при зарахуванні визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України гривні. Оплачена до моменту відвантаження частина вартості Товару у еквіваленті долара США/Євро визначається за середньозваженим курсом всіх здійснених оплат.
У випадку порушення Покупцем строків здійснення попередньої оплати, зазначених у Специфікаціях (Додатках) до даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити попередню оплату за Товар за більш високим курсом - або на дату попередньої оплати, яка зазначена у Специфікаціях (Додатках) до даного Договору, або на день фактичного здійснення попередньої оплати за Товар, якщо інше не узгоджено з Продавцем.
Пунктом п. 2.2.3. Договору визначено, що неоплачена частина вартості Товару, яка була сформована на дату поставки Товару, буде змінена Продавцем в односторонньому порядку виключно у випадку зростання курсу долара США/Євро до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно курсу долара США/Євро до національної валюти України, що діяв на дату поставки Товару.
Неоплачена вартість Товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:
Х2 = (Y2/Y1) * XI, де
XI - неоплачена вартість Товару у національній валюті України на дату поставки Товару;
Y1 - курс долара США/Євро до національної валюти України, на дату поставки Товару;
Y2 - курс долара США/Євро до національної валюти України на дату кожної оплати за Договором;
Х2 - сума несплаченої вартості Товару у національній валюті України до сплати.
При цьому, загальна ціна Товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на Товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, є фактичною загальною ціною Товару по цьому Договору, яку Покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплата, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням п. 2.2 цього Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору графік оплати Товару вказується в Додатках до даного Договору. Валютою платежу є гривня.
Згідно п. 2.4. Договору оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця на підставі умов даного Договору та на підставі рахунку-фактури. Термін дії кожного рахунка-фактури обмежений кількістю днів, вказаною в такому рахунку-фактурі. У випадку відсутності інформації щодо терміну дії рахунка-фактури такий рахунок - фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дати його виписки (включно). Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату видаткової накладної, якщо він здійснює оплату за вже поставлений Товар, або номер та дату рахунку-фактури, якщо він здійснює попередню оплату за Товар. В іншому випадку, та Покупець надає на це безвідкличну та безумовну згоду, підписанням цього Договору, Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - в т.ч. для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов'язанням. Відсутність виписаного Продавцем рахунку-фактури не звільняє Покупця від оплати за Товару. Якщо у Покупця існує прострочена дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, може бути зарахований Продавцем в першу чергу на погашення існуючої простроченої дебіторської заборгованості без додаткового погодження такого зарахування з Покупцем. За окремою домовленістю Сторін розрахунки по Договору можуть також проводитись із застосуванням векселя, аграрної розписки, інших платіжних інструментів, передбачених чинним законодавством. У разі оплати за аграрною розпискою в призначенні платежу Покупець обов'язково повинен зазначити, що платіж здійснюється за аграрною розпискою. В іншому випадку до такого платежу буде застосовано умови, які зазначені даним пунктом цього Договору. З моменту передачі Продавцем третій особі (новому кредитору) виданої Покупцем аграрної розписки Покупець зобов'язаний виконувати всі платежі по такій аграрній розписці безпосередньо третій особі (новому кредитору). Про факт передачі Продавцем аграрної розписки Покупця третій особі (новому кредитору) Продавець повідомляє Покупця.
За змістом п. 5.1.1. якість Товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3226-05 (ГОСТ 10882-98) для насіння цукрових буряків та ДСТУ 2240-93 для насіння інших с/г культур.
Підтвердженням якості з боку Продавця є сертифікат встановленого зразка на кожну партію Товару, який видається на підставі аналізів спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторій. (п. 5.1.2. Договору)
У випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочених платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% (двадцять) відсотків річних від простроченої суми. (п. 6.1. Договору)
Крім того, в разі порушення Покупцем строків оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 10 (десять відсотків) від суми, щодо якої Покупцем допущено прострочення оплати Товару. (п. 6.2. Договору)
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Забороняється використання факсиміле особистого підпису представників Сторін при укладенні та підписанні Договору та будь-яких додатків та/або додаткових угод до нього, крім випадків, встановлених в п. 3.2. Договору. (п. 8.1. Договору)
До Договору купівлі-продажу №22 НХ 039 ДНСІ від 01.02.2022 між сторонами підписано ряд Додатків (Специфікацій) , а саме:
- Додаток №1 НП (Специфікація) від 01.02.2022, за умовами якого сторонами погоджено товар в асортименті, кількості, ціні та вартості який повинен бути поставлено на загальну суму 676 089,95 грн разом з ПДВ. Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної в Додатку до Договору або замовленої Покупцем не пізніше 30.04.2022.;
- Додаток №3 ЗП від 14.02.2022, за умовами якого сторонами погоджено товар в асортименті, кількості, ціні та вартості який повинен бути поставлено на загальну суму 1 866 060,00 грн. разом з ПДВ. Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної в Додатку до Договору або замовленої Покупцем не пізніше 30.03.2022..
Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №22 НХ 039 ДНСІ від 01.02.2022, поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 542 006,88 грн, в розрізі по накладних:
видаткова накладна № АІ000000701 від 03.02.2022 на суму 221 438,57 грн;
видаткова накладна № АІ000000713 від 03.02.2022 на суму 347 696,01 грн;
видаткова накладна № АІ000000881 від 08.02.2022 на суму 106 812,30 грн;
видаткова накладна № АІ000001639 від 21.02.2022 на суму 1 866 060,00 грн.
Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Як доводить позивач, відповідач не провів розрахунків за поставлений Товар, у строки, визначені в Додатках до Договору, що слугувало підставою звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій, обумовлених Договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зазначеними видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 2 542 006,88 грн..
Тоді як доказів проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 2 542 006,88 грн доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір представником відповідача визнано в судовому засіданні 06.04.2022, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 2 542 006,88 грн підлягає до задоволення.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 413 454,00 грн пені, 254 200,00 грн штрафу, 221 129,00 грн та 20% річних.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочених платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% (двадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Крім того, у пункті 6.2. Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем строків оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 10 (десять відсотків) від суми, щодо якої Покупцем допущено прострочення оплати Товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, п. 6.1. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 20%.
З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 20 річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.
При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, штрафу та 20% річних, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.
Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу та 20% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними.
Поряд з цим суд зважає на наступне.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій.
При цьому суд враховує:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- стягнення суми двадцяти відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- відсутність підстав вважати, що в діях відповідача наявні умисні дії (заздалегідь передбачувані);
- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з російською федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань.
З огляду на викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, з заявлених 413 454,00 грн пені до 206 727,00 грн та з 254 500,00 грн штрафу до 127 100,00 грн.
Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 206 727,00 грн пені та 127 100,00 грн. штрафу слід відмовити.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.
Окрім того, позивач, в пункті 3 прохальної частини позовної заяви просить, відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України нараховувати відсотки річних, органом (особою) що здійснюватиме примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ «Агріі України» до ТОВ «Агро Інтертрейд» (ЄДРПОУ 40582233), за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 20% * кількість днів прострочення/365 днів.
Суд констатує, що задоволення судом вказаного клопотання позивача буде доцільним і справедливим, оскільки, по-перше, це сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, що, у свою чергу, можливо виключить необхідність у відкритті виконавчого провадження, оскільки відповідач буде намагатися виконати рішення добровільно; по-друге, це відповідатиме завданню господарського судочинства, що полягає в ефективному захисті прав позивача (ч.1 ст.2 і ч.3 ст.236 ГПК України); позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з нього виконавець, що також передбачається і ч.ч.11 і 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, дії виконавця з правильності розрахунку процентів відповідачем можуть бути оскаржені до суду, про що вказано в абз.2 ч.10 ст.238 ГПК України.
Так, згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновків про вмотивованість, обґрунтованість та задоволення вимоги позивача та зобов'язання органу (особи), що здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 20 % річних за порушення строків оплати за Договором з визначенням граничного строку нарахування до моменту виконання судового рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача, суд зазначає таке.
В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, судовий збір за позовом, в тому рахунку в частині зменшення сум штрафних санкцій, покладаються на відповідача.
Окрім того судом розглянуто вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в загальному розмірі 12 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як слідує з матеріалів справи, 07.09.2022 між Адвокатом Заматовим Романом Валерійовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) (Договір), предметом якого є надання Адвокатом правової допомоги з усіх питань пов'язаних з наданням Клієнту позову до Господарського суду Вінницької області про стягнення з ТОВ «Агро Ітрентрейд» заборгованості.
Юридичну допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування суми що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, у відповідності до наступного розрахунку:
- здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо;
- здійснення правового аналізу судової практики, в питаннях предмету договору;
- розрахунок штрафних санкцій;
- підготовка додатків до позову;
- складання і подання позовної заяви;
- участь у судових засіданнях першої інстанції;
- підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив;
- підготовка і подання апеляційною скарги, або відзиву на апеляційну скаргу відповідача;
- підготовка і подання відповідей в суді другої інстанції;
- участь у судових засіданнях апеляційної інстанції;
- підготовка і подання касаційної скарги, або відзиву на касаційну скаргу відповідача.;
- підготовка і подання відповідей в суді касаційної інстанції;
- участь у судових засіданнях касаційної інстанції. (п. 4.1. Договору)
Ціна за один час роботи складає 2000 грн. (п. 4.1.1. Договору)
За змістом п. 4.2. Договору, оплата за даним Договором здійснюється через 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.
Так, сторони склали акт виконаних послуг за Договором №07/09 від 07.09.2022 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 12.09.2022, за яким Адвокатом, на виконання умов Договору №07/09 від 07.09.2022 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 12.09.2022, було надано Клієнту наступні адвокатські послуги:
- складання і подання позовної заяви вартістю 4 000 грн (2 год.);
- підготовка додатків до позову вартістю 2 000 грн (1 год.);
- розрахунок штрафних санкцій вартістю 2 000 грн (1 год.).
При цьому, суд зважає, що за змістом п. 2 акту виконаних послуг за Договором №07/09 від 07.09.2022 , погоджена Сторонами ціна послуг склала 6 000 грн..
Окрім того, 09.03.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшло клопотання № б/н від 09.03.2023 (вх. № 01-34/2255/23 від 09.03.2023) представника позивача - адвоката Заматова Р.В. про вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу надану в Північно-західному апеляційному господарському суді, розмір яких, за розрахунком позивача, склав 4000,00 грн.
На підтвердження зазначених витрат позивачем надано Договір №01/02 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.02.2023, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги з усіх питань, пов'язаних з наданням Клієнту відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Агро Інтертрейд» по справі №902/887/22 поданої до Північно-західного апеляційного господарського суду.
В межах зазначеного Договору Сторонами 14.02.2023 складено акт виконаних послуг за Договором №01/02 від 01.02.2023 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), в якому погоджено наступні адвокатські послуги:
- складання і подання відзиву вартістю 2000 грн (1 год.);
- дослідження апеляційної скарги вартістю 1000 грн (30 хв.);
- дослідження судової практики у подібних відносинах вартістю 1000 грн (30хв.).
Відповідно до п. 2 зазначеного акту, ціна адвокатських послуг в рамках наданих Адвокатом послуг згідно Договору, складає 4000,00 грн.
Крім того, матеріали справи містять довіреність на представництво інтересів ТОВ «Агріі Україна» Адвокатом Заматовим Р.В. та копію Свідоцтва №2030 про право на заняття Заматовим Р.В. адвокатською діяльністю.
Таким чином, обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн (6000,00 грн + 4000,00 грн)
Окремо слід зазначити, що заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку таких витрат, який зазначено у позовній заяві. При цьому суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд враховує, що відповідно до п. 4.2. Договору, оплата за даним Договором здійснюється через 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак строк оплати гонорару не сплинув.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 10 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, при цьому витрати на адвоката в сумі 2 000,00 грн залишаються за позивачем.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400; код ЄДРПОУ 40582233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (вул. Васильківська, 14, кв. офіс 513, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 38948033) 2 542 006 грн. 88 коп. - основного боргу; 206 727 грн. 00 коп. - пені; 127 100 грн. 00 коп. - штрафу; 221 129 грн. 00 коп. - 20% річних; 51 461 грн. 85 коп. - витрат на сплату судового збору та 10 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 20% річних на залишок боргу, починаючи з 06.04.2023 до моменту виконання рішення Господарського суду Вінницької області за наступною формулою: сума, що підлягає оплаті помножити на 20% річних помножити на кількість днів прострочення поділити на 365 днів.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду електронні адреси: позивача - 38948033_2830219811@mail.gov.ua, представника позивача - 2830219811@mail.gov.ua, представника відповідача - 5062209@gmail.com.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 17 квітня 2023 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Васильківська, 14, кв. офіс 513, м. Київ, 03040)
3 - відповідачу (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)