11.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4157/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Кузнецов В.О.,
судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 (повний текст ухвали складено 28.11.2022, суддя Мартинюк С.В.) у справі
за заявою комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг
до боржника комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35", м.Кривий Ріг
про визнання банкрутом
І. Короткий зміст і підстави заявлених вимог
Ліквідатор комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35" арбітражний керуючий Іващук В.А. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність та солідарно стягнути з Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської ради на користь банкрута грошові кошти в розмірі 16 929 003,11 грн.
Вказана заява обґрунтована посиланням на те, що в ході проведення аналізу причин негативної динаміки забезпечення зобов'язань виявилось, що підприємство-банкрут позбавився більшої частини своїх активів в проміжку 2008-2015 років, через рішення Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської ради.
ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у даній справі в задоволенні заяви №14/4157-ЗСВ від 14.07.2022 ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича про покладення субсидіарної відповідальності та солідарного стягнення грошових коштів з Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської - відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ліквідатором не надано належних доказів щодо вчинення дій чи бездіяльності Криворізької міської ради та її Виконавчого комітету, які призвели до стійкої неплатоспроможності банкрута та необґрунтовано причинний зв'язок між протиправною поведінкою осіб та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювачів шкоди.
ІІІ. Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву №14/4157-ЗСВ від 14.07.2022 ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича про покладення субсидіарної відповідальності та солідарного стягнення грошових коштів з Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської.
Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що ліквідатором проведено детальний аналіз фінансово-господарської діяльності боржника для встановлення причин неплатоспроможності та ознак доведення боржника до банкрутства на підставі виявлених в ході ліквідаційної процедури додаткових документів та відповідей Криворізького міськвиконкому.
На підставі проведеного аналізу виявилось, що стабільна неплатоспроможність боржника настала після 2014 року, коли підприємство перестало займатись основним видом діяльності - обслуговування будинків, практично всі активи були виведені власником, а боржнику залишено всю суму і структуру боргів, замість списання безнадійних боргів, проведення взаємозаліків із комунальними підприємствами, передачі реальної дебіторської заборгованості новій структурі, як додатковий актив.
Боржник у своїй діяльності був підконтрольний власнику, який мав здійснювати і співучасть в управлінні боржника, але саме він, тобто Криворізька міська рада не вживала жодних заходів по подоланню неплатоспроможності підприємства-боржника, або його ліквідації, що призвело до зростання сум заборгованості.
Скаржник вважає, що саме з вини Криворізької міської ради та її виконавчого комітету не вжито заходів, передбачених законодавством, чим боржника було доведено до банкрутства.
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Криворізька міська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції Криворізька міська рада зазначає, що виконавчий комітет Криворізької міської ради не є засновником КП "ЖЕО №35", не є власником його майна, не приймав жодних управлінських рішень щодо розпорядження майном банкрута, а тому не є належним відповідачем у даній справі.
Криворізька міська рада вважає, що ліквідатором не надано належних доказів щодо вчинення дій чи бездіяльності Криворізької міської ради та її виконавчого комітету, що призвели до стійкої неплатоспроможності банкрута та необґрунтовано причинний зв'язок між протиправною поведінкою осіб та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювачів шкоди.
Ліквідатором не надано жодних доказів, які б підтверджували належність банкруту приміщення площею 624,4 кв.м, розташованого по вул.Космонавтів, буд.15 у м.Кривому Розі, а також прийняття рішень чи вчинення Криворізькою міською радою або її виконавчим комітетом дій щодо виведення цього активу з належного банкруту майна.
Рішення Криворізької міської ради №3618 від 29.04.2015 про припинення права постійного користування земельною ділянкою для розміщення виробничих приміщень на мкр-ні Гірницькому, 6а, було прийнято на підставі заяви керівника банкрута Кабакової Т.В., яка була обґрунтована достроковим припиненням договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №35/23 від 17.12.2012.
При прийнятті відповідного рішення Криворізька міська рада виступала не в якості власника (засновника) банкрута, а в якості органу, уповноваженого на розпорядження землею комунальної власності в межах міста Кривого Рогу.
У наданих додаткових поясненнях Криворізька міська рада стверджує, що комунальне майно у вигляді 2-х транспортних засобів передано з балансового обліку боржника наказом управління комунальної власності міста Криворізької міської ради від 08.09.2008 №139-ум "Про передачі окремих основних засобів від комунальних житлових підприємств міста на балансовий облік управління житлово-комунального господарства виконкому міськради", тобто до введення процедури розпорядженням майном боржника та відкриття провадження у справі про банкрутство.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
26.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 30.12.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.01.2023 описка, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022; призначено справу до розгляду на 14.02.2023 на 14 годин 30 хвилин.
Ухвалою господарського суду від 14.02.2023 розгляд справи відкладено до 07.03.2023 на 16:30 годин.
07.03.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2023 на 16:00 годин.
11.04.2023 у судове засідання з'явився представник Криворізької міської ради, який надав відповідні пояснення.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.
11.04.2023 комісією Центрального апеляційного господарського суду складено акт "Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції", з якого вбачається що скаржник не вийшов на зв'язок у судовому засіданні в режимі відеоконференції «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/) з використанням власних технічних засобів 11.04.2023 на 16:00 год.
За приписами частини п'ятої ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи, що скаржник належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, висловив свою правову позицію щодо спірних правовідносин у поданій апеляційній скарзі, неявка скаржника не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.
11.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
30.07.2020 комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35".
Ухвалою господарського суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича; призначено попереднє засідання суду.
Постановою господарського суду від 18.01.2021 припинено процедуру розпорядження майном комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича; визнано комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 18.01.2022; ліквідатором комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35" призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича.
29.07.2022 до господарського суду від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності, в якій заявник просив суд покласти субсидіарну відповідальність та солідарно стягнути з Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської ради на користь банкрута грошові кошти в розмірі 16 929 003,11 грн.
Вказана заява обґрунтована посиланням на те, що в ході проведення аналізу причин негативної динаміки забезпечення зобов'язань виявилось, що підприємство-банкрут позбавився більшої частини своїх активів в проміжку від 2008-2015 р.р., через рішення Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської ради.
Зокрема, ліквідатор Іващук В.А. посилається на наступні документи: наказ №139-ум від 08.09.2008 року Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, відповідно до якого передано з балансу підприємства 2 транспортних засоби (автомобіль "ЗІЛ 432902" та автомобіль "РАФ 23038"); рішення Криворізький міської ради №3618 від 29.04.2015 року, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3979 га в мікрорайоні Гірницькому Саксаганського району; рішення Криворізької міської ради №2313 від 27.11.2019, відповідно до якого з балансу підприємства вибуло нежитлове приміщення у місті Кривому Розі по вул. Космонавтів, буд.15, загальною площею 624,4 кв.м. (окремо стояча будівля).
Арбітражний керуючий вважає, що вищенаведені документи свідчать про те, що власником КП "ЖЕО №35" значну частку активів, які могли суттєво вплинути на функціонування боржника або ж погашення ним заборгованості, виведено з підприємства, залишивши його з боргами; такі дії свідчать про доведення КП "ЖЕО №35" до банкрутства.
Дізнавшись про вищевказані обставини, ліквідатор 22.04.2022 направив претензію №22/4157-ПКВ до Криворізької міської ради та виконавчого комітету Криворізької міської ради з вимогою щодо погашення протягом 10-и днів з моменту отримання претензії заборгованості кредиторам у розмірі 16 929 003,11 грн та перерахувати кошти на розрахунковий рахунок КП "ЖЕО №35".
У відповідь на зазначену претензію Виконавчим комітетом Криворізької міської ради листом №12/26/2565 від 31.05.2022 повідомлено, що право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3979га на мікрорайоні Гірницькому, буд. 6-А в Саксаганському районі міста було припинено на підставі рішення Криворізької міської ради №3618 від 29.04.2015 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою для розміщення виробничих потреб", яке було прийняте компетентним органом в межах повноважень, згідно норм чинного законодавства України та на підставі добровільної відмови КП "ЖЕО №35".
Виконком Криворізької міської ради у поданій відповіді на претензію зазначив, що дані про перебування на балансі КП "ЖЕО №35" нежитлового приміщення загальною площею 624,4 м.кв., розташованого по вул. Космонавтів, буд. 15 у місті Кривому Розі, відсутні.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.
Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.
Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Частиною третьою статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство час визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. При цьому, частиною третьою цієї статті Господарського кодексу України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство врегульовано положеннями статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов'язком ліквідатора здійснити всю повноту передбачених законом заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення (аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
Визначена частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства відповідальність засновника (учасника, акціонера), керівника боржника та іншої особи, яка має право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, застосовується у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника та повинна обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення - об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки. Щодо об'єктивної сторони правопорушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачені наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).
Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18).
Виходячи зі змісту частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суб'єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:
І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов'язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: "заінтересовані особи стосовно боржника" (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), "пов'язані особи" (стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення");
ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав'язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.
Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового становища банкрута (частина перша статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства), зобов'язаний звернутись до суду із відповідним позовом.
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника (аналогічну за змістом правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 19.08.2021 у справі №25/62/09, від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 05.07.2022 у справі №916/1272/18).
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, необхідна конкретизації об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема, із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів:
1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства).
Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка має причинно-наслідковий зв'язок із відповідальністю, передбаченою частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої-третьої статті 4 КУзПБ (відповідна правова позиція сформульованої Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, які підтверджують обставини доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує наявність підстав для притягнення керівника/засновника боржника до відповідальності за доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак - не надає можливості визначити суб'єкт відповідальності, встановити його вину у діях/бездіяльності та покласти субсидіарну відповідальність на такого суб'єкта (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).
Водночас, з урахуванням положень статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.
За змістом заяви ліквідатора боржника Криворізька міська рада та Виконавчий комітет Криворізької міської ради є тими особами, на які має бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, оскільки в ході проведення аналізу причин негативної динаміки забезпечення зобов'язань виявилось, що підприємство-банкрут позбавився більшої частини своїх активів в проміжку від 2008-2015 роки, через рішення Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Криворізької міської ради.
Зокрема, ліквідатор Іващук В.А. посилається на наступні документи: наказ №139-ум від 08.09.2008 Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, відповідно до якого передано з балансу підприємства 2 транспортних засоби (автомобіль "ЗІЛ 432902" та автомобіль "РАФ 23038"); рішення Криворізький міської ради №3618 від 29.04.2015, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3979 га в мікрорайоні Гірницькому Саксаганського району; рішення Криворізької міської ради №2313 від 27.11.2019, відповідно до якого з балансу підприємства вибуло нежитлове приміщення у місті Кривому Розі по вул.Космонавтів, буд.15, загальною площею 624,4 кв.м. (окремо стояча будівля).
Колегія суддів враховує, що розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме коли ліквідатор вчинив всю повноту дій у ліквідаційній процедурі і ця повнота дій є безсумнівною для кредиторів.
Неповнота з'ясування ліквідатором обставин з якими пов'язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів.
Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є складовою принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17).
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для покладення на Криворізьку міську раду та виконавчий комітет Криворізької міської ради субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, враховуючи таке.
Наказом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №139-ум від 08.09.2008, тобто за 12 років до відкриття провадження у даній справі про банкрутство, передано з балансового обліку комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №5" - 2 транспортних засоби (автомобіль "ЗІЛ 432902" та автомобіль "РАФ 23038"). При цьому місцевим господарським судом аргументовано вказано, що дохід від реалізації цих транспортних засобів істотно не вплинув би на задоволення вимог кредиторів, зважаючи на те, що заборгованість перед кредиторами відповідно до реєстру вимог складає 16 981 203,11 грн.
Матеріали справи не містять, а ліквідатором не надано доказів належності банкруту нежитлового приміщення у місті Кривому Розі по вул.Космонавтів, буд.15, загальною площею 624,4 кв.м.
Водночас, нежитлова будівля у місті Кривому Розі по вул.Космонавтів, буд.15, загальною площею 624,4 кв.м. є власністю Криворізької міської територіальної громади.
Нежитлова окремо розташована будівля за вищевказаною адресою була передана на балансовий облік управління житлового господарства відповідно до акту приймання-передачі від 29.10.1991 від комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство №21".
Наказом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 30.07.2018 №80-ум "Про надання згоди на передачу об'єктів нерухомості від управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради" нежитлова будівля по вул.Космонавтів, 15, загальною площею 624,4 кв.м. передана від управління благоустрою та житлової політики на баланс управління комунальної власності міста.
Інформація та документи щодо перебування вказаної будівлі на балансі комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35" відсутні.
Відповідно до договору оренди від 10.05.2018 №35/10 в орендному користуванні комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35" перебуває нежитлове приміщення, площею 73,20 кв.м., розташоване за адресою: вул.Космонавтів, 15 у м.Кривому Розі. Зазначений договір оренди не розірвано, приміщення за актом приймання-передачі не повернуто.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в межах даної справи господарським судом ухвалою від 24.10.2022 визнані грошові вимоги Управління комунальної власності виконкому Криворізької міської ради до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №35", а саме: 27 298,79 грн основної заборгованості з орендної плати за договором оренди від 10.05.2018 №35/10, 1 496,22 грн пені, 4 962,00 судового збору.
Щодо посилання ліквідатора на рішення Криворізький міської ради №3618 від 29.04.2015, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3979 га в мікрорайоні Гірницькому Саксаганського району, колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення було прийнято на підставі заяви керівника банкрута Кабакової Т.В., яка була обґрунтована посиланням на дострокове припинення договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №35/23 від 17.12.2012.
При цьому при прийнятті відповідного рішення Криворізька міська рада виступала не в якості власника (засновника) банкрута, а в якості органу, уповноваженого на розпорядження землею комунальної власності в межах міста Кривого Рогу.
Крім того, за наявності відомостей про спірне майно, ліквідатор не звертався до суду із заявами про витребування цього майна, тоді як подання ліквідатором заяв про повернення чи витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб, є одним із способів наповнення ліквідаційної маси.
Відповідно до статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що ліквідатором недоведені обставини щодо вчинення дій чи бездіяльності Криворізькою міською радою та виконавчим комітетом Криворізької міської ради, що призвели до стійкої неплатоспроможності банкрута та необґрунтовано причинний зв'язок між протиправною поведінкою осіб та завданою шкодою, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на Криворізьку міську рада та виконавчий комітет Криворізької міської ради субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що при прийнятті даної ухвали судом не було враховано цілий ряд порушень норм чинного законодавства відповідачами, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
4.5. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича відмовити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/4157/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 17.04.2023.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко