490/3457/13-к 17.04.2023
нп 1-кп/490/501/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3457/13-к
17 квітня 2023 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення у режимі відеоконференції судового засідання по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160020000693 від 03.02.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160020000693 від 03.02.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
В судовому засіданні прокурором надано письмове клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначено, що наразі ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не відпали та продовжують існувати. Вважає, що обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 щодо виконання ним своїх процесуальних обов'язків та не дасть можливості запобігти вказаним ризикам. Подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, оглянувши матеріали судової справи та надані стороною захисту документи, суд приходить до наступного.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Згідно пункту 5 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03.03.2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжного заходу головуючим по справі одноособово.
Так, ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.05.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.02.2023 року до 17 квітня 2023 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_3 і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), так як в судові засідання на неодноразові виклики не з'являвся, у зв'язку з чим неодноразово піддавався примусовому приводу та оголошувався судом у розшук.
Так, після встановлення місцеперебування та затримання ОСОБА_3 (13.06.2019 року), останньому було вручено повістку про судовий виклик на 09:45 год. 19.06.2019 року, що підтверджується копією розписки обвинуваченого про її отримання. Однак, ОСОБА_3 у судове засідання так і не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.10.2019 року був оголошений в розшук.
Після цього, 18.07.2020 року знову було встановлено місцезнаходження ОСОБА_3 , відібрано пояснення та зобов'язання про явку до суду, але обвинувачений у судове засідання так і не з'явився, що свідчить про його ухилення від суду та перешкоджанню швидкому розгляду кримінального провадження.
Дані обставини дають підстави вважати про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо можливості ОСОБА_3 переховуватись від суду.
Щодо посилання прокурора про наявність ризиків незаконного впливу на потерпілих, свідків та можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вже неодноразово зазначав, що вказані ризики не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому є необґрунтованими та безпідставними в розумінні діючого КПК та при прийнятті рішення до уваги не приймаються.
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно ніде не працює, не має постійного та стабільного джерела прибутку (дані відсутні), що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
Крім того, судом враховано, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, триває судовий розгляд справи, який не може бути закінчений з об'єктивних причин, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не досліджені письмові докази, не допитані потерпілі та свідки.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Також, додатково слід зазначити, що в судовому засіданні, стороною захисту не було надано згоду власника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту за вказаною адресою.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 15 червня 2023 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1