ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 квітня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2587/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2023
по справі №916/2587/22
за позовом Військової академії
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 14 224,50 грн.
суддя суду першої інстанції - Бездоля Д.О.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2023.
Військова академія звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 14224,50 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем строків здійснення компенсації витрат позивача, пов'язаних з наданням послуг з харчування військовослужбовців відповідача під час відбування покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_2 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Військової академії основний борг в сумі 14224,50 грн та судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наступним.
Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач акт та рахунок на відшкодування спірних коштів отримав від позивача 30.01.2020. Ця обставина підтверджується наявним у справі листом відповідача від 30.01.2020 № 3/12-281 (а.с. 9-10, т.1) та була визнана представником відповідача у судовому засіданні. При цьому, з викладених відповідачем пояснень вбачається, що зазначені позивачем у рахунку військовослужбовці, на час відбування покарання, ще не були виключені зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення.
Отже, оскільки позивачем доведена обставина настання у відповідача строку для здійснення перерахунку спірних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Суд також зазначив, що доводи відповідача щодо прострочення позивачем строків для направлення рахунку не ґрунтуються на нормах законодавства та / або договірних правовідносинах сторін, а є лише вільним тлумаченням відповідачем норм Інструкції та ЦК України. При цьому суд зауважує, що положення ст. 256, 257 ЦК України встановлюють трирічний строк позовної давності саме для звернення особи до суду за захистом порушених прав, який, у спірних відносинах, починає перебіг зі спливу 10-денного строку для оплати рахунку та акту, тобто з 10.02.2020 (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/2587/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Військової академії.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що відповідачем, було заявлено суду про застосування норми статті 257 Цивільного кодексу України щодо застосування загальної позовної давності, що встановлюється тривалістю у три роки.
Однак, суд вважає, що ця заява не була заявлена суду, хоча саме це було заявлено і в самому відзиві, і в наданих доповненнях до відзиву та й при оголошенні позиції відповідача, до винесення судом рішення, а також саме цю причину було зазначено у відповіді на лист позивача та відмовлено у проведенні розрахунку у зв'язку з закінченням строку загальної позовної давності три роки, а як вбачається з матеріалів справи, позивач раніше 20.01.2020 року з вимогою до відповідача не звертався, рахунки та акти не надавав . Вважаємо дану позицію суду безпідставною бо відповідно чинного законодавства заяви можуть бути, як письмово подані так і усно заявлені, а не врахування даної заяви, вплинуло на об'єктивний розгляд справи.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», який був судом взятий за основу відліку 10-денного строку з дня надходження рахунка на підставі складеного акту, то сам суд зазначає, що було досліджено та встановлено, що до військової частини НОМЕР_1 зазначений акт та рахунок без дати надійшов 20 січня 2020 року, а військовослужбовці відбували покарання ще в 2016 році, останній з яких був звільнений з гаутвахти 28.10.2016 року.
Відповідно статті 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як вбачається з наданого акту №14/1/254 (без дати) та рахунку № 14/1/241 (без дати) перебування на гаутвахті військовослужбовців військової частини, тривало з 13 березня 2016 по 28 жовтня 2016 року, а лист та зазначені акти й рахунок надійшли до військової частини 30.01.2020, дата реєстрації листа від 20 грудня 2019 року, що також вже після спливу терміну загальної позовної давності встановленої в три роки.
Однак, своєчасно позивачем не були надані відповідні документи для проведення оплати військовою частиною НОМЕР_1 НГУ. Відповідач фінансується з держаного бюджету України та відповідно проводить всі розрахунки лише згідно наданих фінансових документів в продовж бюджетного періоду, визначеного ст. З Бюджетного кодексу України (Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду), а проводити розрахунок в 2022 році за харчування військовослужбовців в 2016 році у відповідача відсутні будь-які законні підстави. Позивач повинен був надавати акти, рахунки та відомості харчування на кожного військовослужбовця одразу після виключення його з гауптвахти при виданні відповідного наказу, а також повинні були витребувати з військової частини НОМЕР_1 НГУ підписаний примірник акту для обліку у своєму фінансовому органі. Однак, жодні документи до військової частини НОМЕР_1 не надходили, оскільки підтвердження їх надання позивачем не надано до суду, як доказ своєчасного звернення до відповідача щодо відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, як це визначено керівними документами Міністерства оборони України.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
27.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 по справі №916/2587/22.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2587/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 доручено господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2587/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 по справі №916/2587/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
06.03.2023 матеріали справи 916/2587/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Одеської області від 30 січня 2023 року у справі №916/2587/22.
Визначено розглянути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Одеської області від 30 січня 2023 року у справі №916/2587/22 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Встановлено Військовій академії строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу. 21.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Військової академії надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з частино тринадцятою статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Однак, станом на час ухвалення постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною першою статті 273 ГПК України.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до наявної в матеріалах справи телеграми (а.с. 5, т.1) заступником командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально-технічного забезпечення генерал-майором Толочним Ю.В. було надано розпорядження від 26.07.2012 № 116/10/173мтз щодо зарахування Військовою академією на продовольче, речове забезпечення та забезпечення пально-мастильними матеріалами особового складу Військової частини НОМЕР_3 та військових частин, що знаходились у неї на відповідних видах забезпечення.
Як встановлено судом з матеріалів справи та вказане визнається сторонами, у 2016 році військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 відбували покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до рахунку позивача № 14/1/24 без дати (а.с. 8, т.1) всього покарання відбували п'ять військовослужбовців:
1) солдат ОСОБА_1 - з 15.04.2016 по 13.08.2016;
2) старший лейтенант ОСОБА_2 - з 25.05.2016 по 24.09.2016;
3) старший сержант ОСОБА_3 - з 09.09.2016 по 14.09.2016;
4) солдат ОСОБА_4 - з 25.10.2016 по 28.10.2016;
5) молодший сержант ОСОБА_5 - з 13.03.2016 по 15.03.2016.
За здійсненим позивачем розрахунком грошові витрати останнього на харчування вищевказаних військовослужбовців становлять 14224,50 грн. Відповідач обставину проходження цими військовослужбовцями покарання у зазначеному позивачем періоді та вірність здійсненого позивачем розрахунку не заперечив.
На підтвердження направлення рахунку на суму 14224,50 грн позивач до матеріалів справи долучив лист від 28.01.2020 № 14/1/32 (а.с. 6-7, т.1). Обставина ухилення відповідача від здійснення оплати вартості витрат позивача на харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 стала підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.
Доказів направлення / отримання цього листа матеріали справи не містять.
Водночас, у справі міститься лист відповідача, в якому останній наголошує, що 30.01.2020 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист позивача від 20.12.2019 № 14/1/246 щодо проведення розрахунку за харчування військовослужбовців відповідно до наданого акту № 14/1/254 без дати та рахунку № 14/1/241 без дати на загальну суму 14224,50 грн, проте відповідач заперечив наявність підстав для здійснення оплати рахунку, з огляду на пропуск позивачем терміну трирічної позовної давності.
Також відповідач наголосив, що до Військової частини НОМЕР_1 не надходили жодні повідомлення щодо виявлених порушень під час прийняття військовослужбовців на гауптвахту, а також не надходили жодні документи щодо проведення розрахунку за харчування військовослужбовців частини. При цьому відповідач повідомив позивача, що: 1) солдат ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 15.08.2016 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 162; 2) старший лейтенант ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу частини усіх видів забезпечення 05.10.2016 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 203; 3) старший сержант ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу частини усіх видів забезпечення 23.10.2016 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 241; 4) старший солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу частини усіх видів забезпечення 28.10.2016 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 225; 5) молодший сержант ОСОБА_5 виключений зі списків особового складу частини усіх видів забезпечення 11.08.2017 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 180.
Під час розгляду справи відповідач визнав обставину отримання рахунку на спірну суму разом з актом 30.01.2020.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми коштів у розмірі витрат позивача, пов'язаних з наданням послуг з харчування військовослужбовців відповідача під час відбування ними покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_2 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правовідносини між сторонами з приводу заявлених позовних вимог регулювалися чинним на той час наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців». Зі змісту цієї Інструкції вбачається, що підставою для відшкодування коштів на харчування військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, є складений відповідно до вимог згаданої Інструкції рахунок та акт на відшкодування витрат, які надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати.
Ця інструкція визначає, що військова частина відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, здійснює перерахунок коштів військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного акту.
Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач акт та рахунок на відшкодування спірних коштів отримав від позивача 30.01.2020. Ця обставина підтверджується наявним у справі листом відповідача від 30.01.2020 № 3/12-281 (а.с. 9-10, т.1) та визнана відповідачем. При цьому, з викладених відповідачем пояснень вбачається, що зазначені позивачем у рахунку військовослужбовці, на час відбування покарання, ще не були виключені зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки позивачем доведена обставина настання у відповідача строку для здійснення перерахунку спірних коштів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Відхилення аргументів апеляційної скарги.
Що стосується твердження скаржника про порушення зі сторони позивача трирічного строку позивної давності, судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено вище, відповідач отримав акт та рахунок на відшкодування спірних коштів від позивача - 30.01.2020, за послуги які були надані в продовж 2016 року.
Так, на час виникнення спірних правовідносин, а саме знаходження військовослужбовців на гауптвахті у продовж 2016 року, був чинний наказ Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців».
За змістом п. 6.10 Розділу VI Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті та на час отримання відповідачем акту та рахунку), забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених офіцерів, військовослужбовців старшинського, сержантського та рядового складу військової служби за контрактом, військовослужбовців строкової військової служби, які відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється за нормою № 1-загальновійськова, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» через військову частину, до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. Добова відомість зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців з продовольчого забезпечення (додаток 27) щодня подається начальником гауптвахти у військову частину, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. При цьому у цих відомостях окремим рядком зазначається кількість військовослужбовців, які харчуються за плату. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира військової частини (на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта) встановленим порядком. Військовою частиною для відшкодування витрат за харчування та утримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на утримання військовослужбовців, військовозобов'язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України) на підставі розрахунків відповідних служб. Ці рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (2 примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта).Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та утримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує у повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.
Отже, Інструкцією не передбачений та не визначений обов'язок військової частини (установи), до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта щодо часового показника (терміну) направлення рахунку від Міноборони до інших військових формувань, а визначено, що у 10 денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного акту, саме військова частина іншого військового формування повинно перерахувати кошти з надання послуг з харчування.
Отже, колегія суду зазначає, що відповідач отримав акт та рахунок на відшкодування спірних коштів від позивача - 30.01.2020, та претензію щодо сплати заборгованість - 11.02.2020.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, що положення ст. 256, 257 ЦК України встановлюють трирічний строк позовної давності саме для звернення особи до суду за захистом порушених прав, який, у спірних відносинах, починає перебіг зі спливу 10-денного строку для оплати рахунку та акту, тобто з 10.02.2020 (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Крім того, жодним нормативно-правовим документом не визначено строк та термін подання претензії.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 275, 276, 281- 283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-Західний апеляційний господарський суд,
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі № 916/2587/22- залишити без змін.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир