Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/955/23
Провадження № 2/711/784/23
(заочне)
12.04.2023 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
при секретарі судового засідання - Щокань В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом (у подальшому уточнений - редакція від 08.03.2023) до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.08.2015 він з відповідачкою уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 232.
За час перебування у даному шлюбі, у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, вказує, що до останнього часу сімейне життя погіршувалось, відносини між ними стали не подружніми, не сімейними, з'явилися різні інтереси та погляди на життя, вони втратили почуття любові та поваги одне до одного. У сім'ї почали виникати сварки та непорозуміння, яких він намагався уникати, але зрозумів, що у продовженні їхніх стосунків більше немає сенсу.
Рішення про розірвання шлюбу він прийняв остаточно і змінювати його не має намірів, оскільки примиритись з відповідачкою вони намагались неодноразово, протягом останніх декількох місяців, проте це виявилося безрезультатним.
Як зазначено, їхня спільна дитина, наразі, протиправно вивезена матір'ю за межі України, враховуючи воєнний стан. Спір щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, наразі вирішується відповідно до чинного законодавства.
На підставі викладеного вище, позивач просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, який зареєстрований 07.08.2015 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 232.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддею було встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, внаслідок чого, ухвалою суду від 20.02.2023, залишено без руху.
08.03.2023 позивачем надано до суду підтвердження належного виконання вимог, визначених ухвалою від 20.02.2023, які прийняті судом.
Ухвалою суду від 10.03.2023 позовну заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Заперечень щодо такого порядку розгляду справи до суду не надано.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся судом про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Між тим, 27.03.2023, до початку судового засідання, судом отримано заяву представниці позивача - адвоката Мельніченко А.М. від 27.03.2023, в якій вона підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити без її участі та участі самого позивача.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася, хоча судом повідомлялася у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст. 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідачки належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду справи та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку позивача та його представниці, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 07.08.2015 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 232 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.08.2015. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_5 (а.с. 4).
Також встановлено, що за час спільного проживання у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (повторне), виданого 30.12.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 969 (а.с. 5), яка мешкає разом з матір'ю. Батьком дитини записаний позивач. До того ж, судом не встановлено наявності спору щодо батьківства та про поділ спільного майна між сторонами.
Крім того, як зазначено позивачем, встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, вирішується сторонами у встановленому законом порядку.
Суд враховує позицію позивача про можливість розірвання шлюбу, оскільки сторони разом не проживають протягом тривалого часу, не мають спільного бюджету, спільне господарство ними не ведеться, намірів зберегти сім'ю позивач не має.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч. 3 ст. 105 СК України).
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною другою ст. 112 СК України, встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Така ж позиція висловлена у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, взаємні почуття між ними втрачені, їх згода на продовження шлюбу відсутня, тобто немає їх вільної і повної згоди на шлюб.Встановлено, що вони проживають окремо та не підтримують сімейних відносин протягом тривалого часу, а також вони не пов'язані спільним побутом та бюджетом. Відповідачка не надала заперечень щодо розірвання шлюбу.
При дослідженні судом фактичних взаємовідносин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які у сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення.
Так, до початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, відповідачка не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому суд розглянув цивільну справу у межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити у повному обсязі, оскільки намірів зберегти сім'ю сторони не мають, примирення між ними неможливе, а тому підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається і про це жодна із сторін не заявляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 07.08.2015 (актовий запис № 232) між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП у матеріалах справи відсутній; місце проживання: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14.04.2023.
Головуючий: С. М. Позарецька