11.04.2023 Справа №607/13346/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Івашків О.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини ,-
Адвокат Братівник І.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 , у якому, просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_1 із 03 травня 2007 року перебував із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.09.2013 року, розірвано. У даному шлюбі народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_4 виїхала проживати закордон. Донька ОСОБА_6 залишилася проживати з батьком у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає на даний час. Вихованням та утриманням дочки займається виключно батько. Проте, останнім часом відповідач почала при розмові з донькою, переконувати її переїхати проживати разом із матір'ю за кордон. Також, ОСОБА_4 неодноразово повідомляла і позивачу, що забере доньку до себе. ОСОБА_1 має всі належні матеріально-побутові умови для проживання дитини. Зокрема, йому належить 1/3 квартири АДРЕСА_2 , де він проживає спільно з дочкою. Іншими співвласниками квартири є батьки позивача, які зацікавлені в благоустрої та комфортному проживанні дочки позивача. Позич має у власності екскаватор, що приносить стабільний достатній заробіток та дає змогу в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку своєї неповнолітньої доньки, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Позивач вважає, що проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 з ним, відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, яка також хоче проживати з батьком.
Відповідач ОСОБА_4 відзиву на позов не подавала.
29 березня 2023 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Братівник І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Матвійчук В.В. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, проти їх задоволення заперечив.
Представник Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, подавши клопотання згідно якого просять справу розглядати у відсутності їх представника, підтримують наданий ними висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітньої дитини із батьком ОСОБА_1 .
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із 03 травня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано (рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.09.2013 року).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_5 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 16 березня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції).
Неповнолітня, ОСОБА_5 , зареєстрована та проживає разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (довідка №254, видана 20.09.2022 року ПП «Дружба сервіс-житло 1»).
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 лютого 2006 року Міським бюро технічної інвентаризації згідно з розпорядженням від 24.02.2006 р. №39088, ОСОБА_1 та його батькам - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у власності екскаватор (Договір купівлі-продажу сільськогосподарської, будівельної самохідної техніки від 30 квітня 2021 року) який використовує для діяльності та відкритий у АТ КБ «Приватбанк» банківський рахунок, сума депозиту, станом на 30.03.2023, становить 100 000 грн. (Довідка №430А154ВТLHM8A3B від 30.03.2023).
Як вбачається із, наявної при матеріалах справи, копії паспорта громадянина України для виїзду закордон, ОСОБА_9 на протязі 2017-2019 неодноразово перетинала кордон України із Республікою Польща, востаннє залишила територію України 01.03.2019 року, в Україну не поверталася.
Сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, дитина залишилася проживати із батьком, де зареєстрована на даний час. У зв'язку з неможливістю врегулювання в досудовому порядку питання про визначення місця проживання дитини, сторони звернулися в суд.
За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц.
Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Частиною 2 ст.29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Неповнолітня дочка сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи, має повних 14 (чотирнадцять) років, і відповідно до довідки (форми №3) №254, видана 20.09.2022 року ПП «Дружба сервіс-житло 1»), зареєстрована разом із батьком ОСОБА_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №211 від 01 березня 2023 року, беручи до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки і піклування рекомендує визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений висновок було складено до досягнення неповнолітньою ОСОБА_5 14-го річного віку.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України, участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов'язковою.
Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, заслухавши пояснення сторін та їх представників, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини слід відмовити. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, на якому наполягає позивач та його представник, суд зазначає, що на момент розгляду справи неповнолітній ОСОБА_5 виповнилося 14 років, відтак, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд позбавлений можливості визначати місце проживання зазначеної неповнолітньої особи, а тому приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для його задоволення. При цьому, суд також ураховує та констатує, що неповнолітня, ОСОБА_5 на момент розгляду спору зареєстрована та проживає разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №254, виданої 20.09.2022 року ПП «Дружба сервіс-житло 1», відтак на даний час вільно обрала своє місце проживання разом із батьком, тобто ОСОБА_1 ..
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 200, 206, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 14 квітня 2023 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан