Справа № 601/670/23
Провадження № 1-кс/601/366/2023
14 квітня 2023 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Кременець клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільської області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження №42023212030000012 від 07.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не працюючого, не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
встановив:
Слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільської області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, 23.03.2023 (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, носіння предмету та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а саме запалу УЗРГМ, який придатний для використання (вибуху) та 30 (тридцяти) патронів калібру 5х45 мм.(5,45х39мм), зразка 1974 р., із звичайними кулями (7Н6), заводського виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою. Дані патрони придатні до стрільби.
Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, 23.03.2023 (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), у ОСОБА_5 , який перебував на території АЗС «Авіас», що по вул. Вишнівецька, 2А, м. Кременець Тернопільської області, виник кримінально-протиправний умисел, направлений на збут ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 , вищевказаних бойових припасів, а саме запалу УЗРГМ та 30 (тридцяти) патронів калібру 5х45 мм. (5,45х39мм). Перебуваючи на вищевказаній вулиці ОСОБА_5 , під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, за грошові кошти у сумі 5 000 гривень умисно збув ОСОБА_7 один запал УЗРГМ та 30 (тридцять) патронів калібру 5х45 мм.(5,45х39мм), які відносяться до бойових припасів.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.04.2023 о 12 год. 40 хв. ОСОБА_5 на власному автомобілі марки «Сітроєн-Берлінго», д.н.з. НОМЕР_1 , приїхав до магазину «COOP», що розташований по АДРЕСА_4 . В цей час у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання, носіння предмету та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а саме двох запалів УЗРГМ, які придатні для використання(вибуху). Перебуваючи на вищевказаній вулиці ОСОБА_5 , під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольної оперативної закупки, за грошові кошти в сумі 7 600 гривень умисно збув ОСОБА_7 два запали УЗРГМ, які відносяться до бойових припасів.
Відповідно до ч.2 ст.178 Цивільного кодексу України види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи наведене, ОСОБА_5 , не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, переніс, зберігав та збув боєприпаси, чим порушив вимоги: п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за №901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної Ради України за №2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС №622 від 21.08.1998.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразилися у придбанні, зберіганні, носінні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення клопотання. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , зазначив що є пенсіонером, в минулому працював в правоохоронних органах, надав житло для проживання ОСОБА_5 . Вказав, що підозрюваний здійснює ремонт техніки. Про боєприпаси не знав.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст.194 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42023212030000012 від 07.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
13 квітня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.03.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.04.2023; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 12.04.2023; протоколом огляду місця події від 12.04.2023; протоколом огляду місця події від 12.04.2023; постановою про проведення освідування від 12.04.2023; протоколом освідування особи від 12.04.2023; рапортом ЄО №1705 від 12.04.2023; постановою про визнання речовим доказом від 12.04.2023; дорученням для надання безоплатної вторинної допомоги від 12.04.2023; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 13.04.2023; висновком експерта за результатами судової експертизи зброї від 24.03.2023 №СЕ-19/120-23/3446-БЛ.; висновком експерта за результатами судової вибухотехнічної експертизи від 30.03.2023 №СЕ-19/120-23/3458-ВТХ; висновком експерта за результатами судової вибухотехнічної експертизи від 13.04.2023 №СЕ-19/120-23/4229-ВТХ; характеризуючими даними на ОСОБА_5 .
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, беззаперечних доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_5 , слідчому судді не надано.
При цьому, необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, є обґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Також необхідно врахувати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, та усвідомлюючи суворість зазначеного злочину та покарання, передбаченого за його вчинення, підозрюваний ОСОБА_5 може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі “Ілійков проти Болгарії” закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 - підозрюваний може впливати на вказаних учасників провадження, чинити відповідний тиск, шляхом погрози він може схиляти свідків до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 , офіційно не працює та не має постійного джерела доходів. Від так, не маючи законних джерело тримання доходів, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та схильність до протиправної поведінки.
За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст.183 КПК України).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
В клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан та на підставі чого доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відтак, враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263 КК України та ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, на підставі ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання, особиста порука та застава не зможуть в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України).
З огляду на викладене, за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, визнання ним вини та щире каяття у вчиненому, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги те, що останній раніше не судимий, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є співрозмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі та тяжкості кримінального правопорушення, буде необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить вимогам ст. 178, ч. 1, 2 ст. 181 КПК України.
З урахуванням наведеного, обставин клопотання, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою АДРЕСА_2 , із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177,178,179,193,194,196,205,206,309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільської області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі свого місця проживання АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали до 00 годин 00 хвилин 09 червня 2023 року.
Підозрюваного ОСОБА_5 , звільнити з-під варти в залі суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 14.04.2023.
Слідчий суддя: ОСОБА_1