Справа № 464/616/23
пр.№ 2-др/464/23/23
11.04.2023 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Андрушко Н.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова клопотання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
03.04.2023 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача фактично понесені та судові витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Заяву обґрунтовує тим, що в позові зазначав про те, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу становить 6 000,00 грн. 03.02.2023 представник позивача та позивач уклали договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги у справі про розірвання шлюбу, вартість таких послуг складає фіксовану суму у розмірі 6 000,00 грн. Щодо відсутності детального опису наданих послуг зазначає, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а розмір витрат є визначеним.
07.04.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування покликається на те, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження надання правової допомоги, оскільки з долучених до клопотання документів не вбачається, що послуги були надані адвокатом та прийняті замовником. Окрім цього, вказує на те, що існувала можливість на досудове врегулювання спору, оскільки бажання позивача розірвати шлюб в судовому порядку зумовлено лише її волевиявленням, а не неправомірними діями відповідача, а тому понесені витрати не були необхідними та неминучими. Додала, що розмір витрат, який прохає стягнути представник позивача є неспівмірним відповідно до складності справи, оскільки справи про розірвання шлюбу є малозначними.
На розгляд питання про ухвалення додаткового рішення учасники справи не з'явилися, хоча про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву та долучені до неї докази, заперечення, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.03.2023 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , розірвано шлюб, укладений 05 серпня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №1620. Вказаним рішенням, позивачу повернуто з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову та на її користь стягнуто із відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 536 гривень, 80 коп.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат в додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у позовній заяві представником позивача зазначено розмір витрат понесених у зв'язку із розглядом справи, що складає 1073,60 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу (згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України позивачем буде подано клопотання про розподіл судових витрат протягом 5 днів після постановлення рішення) (а.с. 1-4).
29.03.2023 представником позивача через електронну адресу Сихівського районного суду м. Львова скеровано клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача та зазначено, що в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України позивачем буде подано клопотання про розподіл судових витрат протягом 5 днів після постановлення рішення (а.с. 33-35)
При вирішенні спору між сторонами, суд, у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 30.03.2023, вирішив питання щодо розподілу судових витрат в частині сплати позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн. (а.с. 36-38).
Після постановлення рішення, 03.04.2023 представником позивача через електронну адресу Сихівського районного суду м. Львова скеровано клопотання про розподіл судових витрат понесених позивачем (а.с.40-41).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Цімура Я.В. здійснював представництво позивача ОСОБА_1 , що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1184400 від 06.02.2023 виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 23/23 від 03.02.2023 (а.с.6)
Згідно договору про надання правової допомоги №23/23 від 03.02.2023, встановлено, що такий укладений між адвокатом Цімурою Я.В. (виконавець) та позивачем ОСОБА_1 (замовник). Відповідно до умов такого договору, адвокат зобов'язується представляти клієнта зокрема в судах усіх юрисдикцій та всіх інстанцій. Предметом договору є правова допомога у справі про розірвання шлюбу. Так, договором встановлено вартість послуг, яка складає фіксовану суму у розмірі 6 000,00 грн. Виходячи з умов договору, вбачається, що в межах вартості послуг адвокат має право: отримувати документи, подавати позовні заяви, заяви, скарги, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, відзив, брати участь в судових засіданнях, в адміністративних установах з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві та третій особі, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, подавати виконавчий лист, наказ на примусове виконання рішення суду у Державну виконавчу службу до стягнення і одержання присудженого майна та грошей, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати докази, підписувати усі процесуальні документи.
Судом встановлено, що представником позивача ОСОБА_3 06.02.2023 подано позовну заяву з додатками до суду, а також 30.03.2023 - клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача та клопотання про розподіл судових витрат (а.с.1-4, 33-35, 40-41).
Таким чином судом встановлено, що стороною позивача доведено, що адвокат Цімура Я.В. надавав правову допомогу позивачу ОСОБА_1 . Також суд повідомлено про намір звернення із клопотанням про розподіл судових витрат та подано таке клопотання у строки встановлені ЦПК України.
З цього слідує, що заявлені до розподілу витрати пов'язані з розглядом справи.
Однак, при вирішенні вказаного питання, суд також враховує чи є заявлений розмір таких витрат реальним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Так, згідно практики Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц, вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, суд, зазначає, що при розгляді вказаного спору, котрий є типовим, судові засідання не проводилися, відповідач визнав позов до початку розгляду його по суті, адвокатом докази не витребовувалися, не здійснювалася підготовка до засідання, не витрачався час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні, а підготовка позовної заяви не потребувала спеціальних навиків чи затрати часу на вивчення законодавства, судової практики тощо.
При цьому, хоча позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд погоджується, що представником, в порядку надання правової допомоги, було підготовлено та подано до суду позовну заяву, клопотання про розгляд справи без участі сторони та клопотання про розподіл судових витрат, а тому ці витрати відповідають критерію реальності, однак заявлений розмір є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.
Одночасно, суд зважує на доводи відповідача, що при вирішенні питання розподілу судових витрат необхідно враховувати також і дії сторін щодо досудового врегулювання спору.
У зв'язку із цим, погоджується, що з огляду на рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), п. 268, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як випливає з положень ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
Крім того, згідно із ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Отже, чинним законодавством передбачено як позасудовий, так і судовий порядок припинення шлюбу шляхом його розірвання.
Судом встановлено, що в подружжя немає спільних дітей, а тому сторони мали право (а не обов'язок) скористатися заходом досудового врегулювання спору, а саме шляхом подачі спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Разом з тим, частиною 1 ст. 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, позивач самостійно обрала спосіб захисту свого права, шляхом звернення з позовом до суду, у зв'язку із чим користувалася правовою допомогою, а тому витрати на її забезпечення є фактичними та відповідають критерію неминучості.
При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що подання позовної заяви до суду не зумовлене активною поведінкою, діями чи бездіяльністю відповідача, а лише волевиявленням позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідач позов визнав, не надав жодних доказів, що мав намір врегулювати спір в досудовому порядку, хоча, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а тому суд на підставі отриманих заяв по суті, за відсутності заперечень відповідача позов задовольнив. А відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України при задоволенні позову суд покладає понесені позивачем витрати на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що у вказаному спорі адвокатом надавалася правова допомога позивачу, котрий є стороною у спорі, що міг бути вирішений у досудовому порядку, заявлений розмір судових витрат на правову допомогу, хоча і є реальним однак явно не відповідає критеріям розумності та співмірності, а тому прийшов до переконання, що обґрунтованим буде розмір витрат на правову допомогу у сумі 1000 грн, у зв'язку із чим клопотання підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст.3-13, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
В решті вимог - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча Сабара Л.В.