463/2849/23
1-кс/463/2668/23
про обрання запобіжного заходу -тримання під вартою
14 квітня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023140120000155 від 13.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Сімферополя, АР Крим, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби призваного по мобілізації, який проходить військову службу на посаді номер обслуги 2-го мінометного розрахунку 2-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням, погодженим з прокуроромЛьвівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваногоОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, щосолдат ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. п. 52, 110 «Настанови зі стрілецької справи 5,45 мм автомати Калашникова та 5,45 мм ручні кулемети Калашникова», затвердженої Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році, будучи зобов'язаним тримати зброю зарядженою, завжди готовою до застосування (при цьому патрон у патронник не досилати), перевідник вогню тримати на запобіжнику, якщо не передбачається негайного відкриття вогню, та знімати із запобіжника лише перед заряджанням і стрільбою, а також не направляти зброю на людей, незалежно від того, заряджена вона чи ні, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити, не пересвідчившись про відсутність патрона у патроннику, направив ствол ввіреного йому для службового користування автомата АКС-74 № НОМЕР_2 в бік солдата ОСОБА_7 , який стояв по центру намету та випадково натиснув на спусковий гачок, що призвело до одиночного неконтрольованого пострілу, у результаті якого куля від пострілу спричинила солдату ОСОБА_7 вогнепальне одиничне кульове наскрізне поранення шиї, а також тим самим спричинив наскрізне вогнепальне поранення ключиці і грудної клітини солдата ОСОБА_8 , що заподіяло останнім тілесні ушкодження.
Таким чином, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України - порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам.
13.04.2023 ОСОБА_5 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України.
З врахуванням обставин кримінального правопорушення, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно лише запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання ним процесуальних рішень.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання.
Підозрюваний вину визнав, в клопотанні просив відмовити, просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 62023140120000155 від 13.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України. Про підозру у вчиненні даного злочину ОСОБА_5 , повідомлено 13.04.2023.
У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Так, під час досудового розслідування були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які прямо вказали на вчинення 12.04.2023 солдатом
ОСОБА_5 порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам, що підтверджується протоколами допитів вищевказаних свідків, слідчими експериментами, протоколом огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження, які долучені до клопотання.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність ( «СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.
Зокрема, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 2 до 10 років. Розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Продовжуючи перебувати на військовій службі, у разі відсутності запобіжного заходу до ОСОБА_5 останній може впливати на свідків - військовослужбовців своєї частини, з метою схиляння їх до зміни або відмови від надання правдивих свідчень у суді, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. При цьому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_5 , маючи певні навички використання зброї як військовослужбовець, перебуваючи на волі може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Крім того, підозрюваний є військовослужбовцем, який проходить військову службу під час військового стану, а відтак матиме реальну можливість вчинити дезертирство чи інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку із тим, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), тому органом досудового розслідування було враховано наявність законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Враховуючи наведені вище обставини, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, саме стаття 5 Конвенції розкриває питання права на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до прецедентного права Суду, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні (дивіться Мангурас проти Іспанії [ВП], №. 12050/04, § 78, ЄСПЛ 2010 року). Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (дивіться Неймайстер проти Австрії, 27 червня 1968 року, § 14, серія А 8). Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (дивіться Maнгурас, наведена вище, § § 79 - 80). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити (дивіться Toшев проти Болгарії, № 56308/00, § 68, 10 серпня 2006 року; і Iванчук проти Польщі, № 25196/94, § 66, 15 листопада 2011 року).
Навіть якщо рішення національних судів про відмову звільнення під заставу засновані на «відповідних» і «достатніх» підставах Суд повинен також встановити, чи виявили компетентні національні органи влади «особливу ретельність» при вирішенні цього питання. Суд вважав, що цей критерій повинен бути доречним навіть у зв'язку з рішенням щодо визначення умов звільнення під заставу після того, як звільнення під заставу було офіційно дозволено, якщо особа залишилася в ув'язненні внаслідок відсутності можливості внести заставу (дивіться Koлаковіч проти Мальти, № 76392/12, § 74, 19 березня 2015 року).
Так, у справі Mangouras v. Spain ЄСПЛ вказав, що оскільки зростаючий стандарт в галузі захисту прав людини відповідно і неминуче вимагав більшої твердості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств, при визначенні розміру застави не можна виключати прийняття до уваги професійного середовища, яке сформувало обставини для даної діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу.
Так у цій справі заявнику було призначено заставу у сумі 3 000 000 євро і було встановлено, що вказана сума, швидше за все, перевищувала платоспроможність заявника. Однак, враховуючи винятковий характер справи та величезний збиток ЄСПЛ визнав, що визначення застави у такому розмірі не є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчий суддя враховує, що ймовірний злочини віднесений до категорії тяжких.
Тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси кримінального провадження, вважаю, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року в сумі 107 360 гривень.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , рахувати з часу затримання - 13 квітня 2023 року о 11:20 год.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року в сумі 107 360 гривень.
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1