28 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4521/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.
учасники справи:
кредитор - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області,
представник кредитора - Горбань Р.С. (в режимі відеоконференції з Центральним апеляційним господарським судом),
боржник - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 20",
кредитор - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал",
ліквідатор Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" - Кійко Євген Анатолійович
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції з Центральним апеляційним господарським судом) касаційну скаргу
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
від 21.07.2022
у складі: судді Первушина Ю.Ю.,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 05.12.2022
у складі колегії суддів: Коваль Л.А., (головуючий), Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
у справі за заявою
Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №20"
про визнання банкрутом
1. Провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" (далі - боржник, КП "Житлово-експлуатаційна контора №20") перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кійко Євген Анатолійович (далі - ліквідатор, арбітражний керуючий Кійко Є.А.).
2. 09.11.2021 до господарського суду першої інстанції надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) з грошовими вимогами до боржника - КП "Житлово-експлуатаційна організація № 20" в розмірі 308 285,22 грн. вимог зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та 4 540,00 грн. судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою від 21.07.2022 Господарський суд Дніпропетровської області визнав грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до КП "Житлово-експлуатаційна організація № 20" в розмірі 4 540,00 грн. судового збору (1 черга), 31 878,97 грн. (3 черга) та 15 237,30 грн. (6 черга); в решті кредиторські вимоги відхилив.
3.1. Судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:
- боржник зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 255217804820;
- податковий борг з податку на додану вартість по основному платежу підтверджується доданими до заяви документами та складається з наступних нарахованих сум податкових зобов'язань з ПДВ по таким деклараціям з податку на додану вартість: 2 730,15 грн. за декларацією з податку на додану вартість №9371158561 вiд 02.02.2021; 4 567,00 грн. за декларацією з податку на додану вартість № 9371158372 вiд 02.02.2021; 8 260,00 грн. за декларацією з податку на додану вартість № 9371158459 вiд 02.02.2021;
- станом на день розгляду заяви заборгованість боржника перед кредитором з податку на додану вартість по основному платежу становить 15 557,15 грн., вимоги в цій частині підтверджені доданими до заяви документами та визнаються повністю та підлягають включено до кредиторських вимог 3 черги задоволення.
- нарахування пені за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 486,53 грн. підтверджується актом про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021, податковим повідомленням-рішенням (ППР) № 0024460722 від 10.03.2021 та розрахунком кредиторських вимог ГУ ДПС Дніпропетровської області. Водночас суд зазначив, що зобов'язання зі сплати пені з ПДВ на суму 486,53 грн. підлягають включенню до кредиторських вимог 6 черги задоволення;
- вимоги зі сплати штрафу за неподачу податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2021 року на загальну суму 3 060,00 грн., підтверджуються Актами камеральних перевірок, Податковими повідомленнями-рішеннями та розрахунком заборгованості та підлягають включенню до кредиторських вимог 6 черги задоволення;
- кредиторські вимоги на загальну суму 2 962,50 грн. (2 370,00 грн. основний платіж ПДВ, штрафна санкція - 592,50 грн.) підтверджуються Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та Податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2021 № 0024460722 (зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 2 370,00 грн. належать до кредиторських вимог 3 черги задоволення, а зі сплати штрафу з ПДВ на суму 592,50 грн. - до кредиторських вимог 6 черги задоволення);
- кредиторські вимоги на суму 179,87 грн. (штрафна санкція з ПДВ) підтверджується Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2021 № 0024470722, належать до 3 черги заборгованості;
- кредиторські вимоги на суму 3 060,00 грн. (штрафна санкція з ПДВ за несвоєчасну подачу декларацій з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2020 року, а декларації з ПДВ боржником подані 02.02.2021) підтверджуються Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2021 № 0024490722; підлягають включенню до кредиторських вимог 6 черги задоволення;
- кредиторські вимоги на суму 1 942,33 грн. (штрафна санкція з ПДВ) підтверджуються Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2021 № 0024510722; підлягають включенню до кредиторських вимог 6 черги задоволення;
- боржник є мікропідприємством і має право не створювати резерв сумнівних боргів.
3.2. Надаючи оцінку Акту про результати перевірки на предмет списання кредиторської заборгованості за 2017 рік у звіті за 2018 рік (Ф-1) на загальну суму 1 600 000 грн., суд зазначив, що кредитором жодним чином не зазначено яким чином при списанні кредиторської заборгованості на суму 1 600 000 грн з'явилась занижена сума прибутку 982 095 грн (сторінка 11 Акту), яка при оподаткуванні податком на прибуток підприємств по ставці 18 % призводить до суми податку 176 777,10 грн.). Суд звернув увагу, що кредитором в Акті про результати перевірки зазначено, що зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки результатів до оподаткування наведено в додатку 10 до Акту перевірки, який є невід'ємною частиною, однак сам додаток 10 до Акту про результату перевірки не додано до Заяви з кредиторськими вимогами. Водночас суд зазначив, що суми заборгованості з податку на прибуток 176 777 грн. та штраф 44 194,25 грн. зазначені лише в Довідці про стан розрахунків перед бюджетом, розрахунку кредиторських вимог на заборгованість з податку на прибуток на суму 176 777 грн. та штраф на суму 44 194,25 грн. кредитором до суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені кредиторські вимоги з податку на прибуток підприємств в розмірі 220 971,25 грн. не підтверджується належними та допустимими доказами та мають бути відхилені.
3.3. Суд зауважив, що Довідка про стан розрахунків перед бюджетом, яка підписана головним ревізором-інспектором не може бути підставою для визнання кредиторських вимог з пені по податку на прибуток підприємств.
3.4. Щодо наданого кредитором розрахунку пені суд зазначив про необґрунтованість дати початку нарахування пені (12.03.2019) та закінчення 07.04.2021, що складає 2 роки і 26 днів, або 757 календарних днів, оскільки в розрахунку зазначено 355 календарних днів, що ніяким чином не обґрунтовано. Водночас суд звернув увагу, що справу про банкрутство боржника відкрито і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 17.11.2020, тому нарахування пені після 17.11.2020 (дати відкриття провадження у справі про банкрутство) не відповідає вимогам закону. Крім того судом враховано, що кредитором відповідно до фіскального чеку 16.03.2021 було направлено боржнику ППР зі сплати податку на прибуток підприємств від 10.03.2021, а боржником отримано 25.03.2021, тобто вже введення карантину, спричиненого COVID-19.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені кредиторські вимоги по пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 37 137,70 грн. не підтверджені належними доказами, а тому підлягають відхиленню.
3.5. Суд встановив, що кредиторські вимоги на загальну суму 22 927,89 грн. нарахованого податку на доходи фізичних осіб підтверджуються Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та Податковим повідомленням - рішенням від 10.03.2021 № 0024320718, а також Актом про результати перевірки № 250/04-36-07-22/25521786 вiд 16.02.2021 та Податковим повідомленням - рішенням від 10.03.2021 № 0024340718. Разом з тим зобов'язання зі сплати ПДФО на суму 22 927,89 грн визнані судом із наступним визначенням черговості: 13 951,82 грн. до 3 черги задоволення, 8 976,07 грн. до 6 черги задоволення.
3.6. Також суд визнав грошові вимоги у розмірі 4 540,00 грн. за сплату судового збору із включенням таких вимог до першої черги задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. Постановою від 05.12.2022 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 залишив без змін.
4.1. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції стосовно того, що заявлені кредиторські вимоги з податку на прибуток підприємств в розмірі 220 971,25 грн., а також кредиторські вимоги по пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 37 137,70 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами, тому обґрунтовано відхилені місцевим судом.
5. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 02.01.2023 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 904/4521/20.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4521/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4521/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відбудеться 28.03.2023 о 11:30.
8. Ухвалою від 23.03.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
9. Від ліквідатора КП "Житлово-експлуатаційна організація № 20" надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, в якому ліквідатор просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX, Верховний Суд розглядає справу № 904/4521/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області)
11. Скаржник зазначив, що до матеріалів справи долучено акт перевірки та ППР, що в повній мірі дають змогу розглянути грошові вимоги. При цьому ППР є узгодженими, не скасованими, не сплаченими, протиправними не визнавались ні в судовому порядку, ні в адміністративному. Також скаржник аргументував, що пеня не є скасованою та сплаченою, а платником не подавались заяви щодо її списання.
11.1. Скаржник звернув увагу, що Акт №250/04-36-07-22/25521786 від 16.02.2021 та ППР від 10.03.2021 № 0024410722 вручені посадовим особам КП "Житлово-експлуатаційна організація № 20", докази вручення наявні в матеріалах справи, заперечення до акту посадовими особами не надавалися. На думку скаржника, суд розглянув спір щодо донарахувань по суті, що зокрема є неприпустимим з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 11 - 11.1. описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
16. Предметом касаційного перегляду у цій справі є відмова судів попередніх інстанцій у визнанні кредиторських вимог на загальну суму 258 108,95 грн., які виникли з податку на прибуток підприємств, а також нарахованої за несплату податку на прибуток підприємств пені.
Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
17. В частині першій статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
18. Положення частини першої статті 1 КУзПБ визначають, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
19. В статті 45 КУзПБ наведено порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, згідно з частиною першою та четвертою якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Порядок розгляду заяв з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом врегульовано статтею 60 КУзПБ
20. Відповідно до положень КУзПБ на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
21. Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
22. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
23. Положеннями п. 1.1. статті 1 ПК України визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
24. За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
25. У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
26. Частиною 14.1.157. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
27. Згідно ч. 14.1.175. статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
28. Згідно з пунктами 54.1 - 54.3.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
29. За загальним правилом платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України); у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
30. Аналіз підпункту 56.17.5 пункту 56.17 та пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку про те, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, однак при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
31. Виходячи із змісту положень статей 57 - 58 ПК України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
32. Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО №10 Дебіторська заборгованість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8.10.1999 № 237.
33. Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов'язання та визначається у статті 1 ПК України, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
33.1. Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
33.2. ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов'язання: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
33.3. Зокрема за змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
33.4. Передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків, у т.ч. заявлену у розмірі нарахованої на податкове зобов'язання пеню, господарському суду першочергово належить встановити підстави виникнення такого зобов'язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу, тобто з урахуванням положень статті 129 ПК України достеменно з'ясувати з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано, відтак, виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку нарахування пені та строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, в тому числі пені за податковим зобов'язанням.
Щодо суті касаційної скарги
34. З матеріалів справи вбачається, що справа про банкрутство відкрита щодо боржника ухвалою суду від 17.11.2020.
35. Водночас судами у цій справі встановлено, що кредитором не зазначено розрахунок щодо списання кредиторської заборгованості на суму 1 600 000 грн, а в акті наявні занижена сума прибутку 982 095 грн (сторінка 11 Акту), яка при оподаткуванні податком на прибуток підприємств по ставці 18 % призводить до суми податку на прибуток 176 777, 10 грн.
36. Також судами встановлено, що кредитором в Акті про результати перевірки зазначено, що зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки результатів до оподаткування наведено в додатку 10 до Акту перевірки, який є невід'ємною частиною, однак сам додаток 10 до Акту про результату перевірки не додано до Заяви з кредиторськими вимогами.
37. Водночас судами не встановлено, а скаржником у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, не надано інших доказів, окрім Довідки про стан розрахунків перед бюджетом, на підтвердження розрахунку кредиторських вимог на заборгованість з податку на прибуток на суму 176 777 грн та штраф на суму 44 194, 25 грн.
37.1. Крім цього Суд враховує, що під час ухвалення рішення про відмову у задоволенні спірних вимог кредитора у цій справі суди виходили з інших підстав, а саме - з факту списання боржником кредиторських вимог в зазначеній частині після лютого 2017 року як безнадійної.
37.2. Так, скаржником не спростовано у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, встановлені судами обставини про те, що останнім днем надання боржником послуг фізичним і юридичним особам з обслуговування будинків є 31.01.2014, а заборгованість була списана підприємством як безнадійна після лютого 2017 року.
37.3. При цьому з матеріалів справи вбачається, що за наявності вже відкритого 17.11.2020 провадження у справі про банкрутство, заяву з кредиторськими вимогами було подано лише 09.11.2021, тобто майже через рік після відкриття провадження у справі про банкрутство.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини Верховний Суд вважає необґрунтованими аргументи скаржника про доведеність в розмірі 220 971,25 грн., оскільки ці аргументи не належать до питань права - правильності застосування судом першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а стосуються оцінки та додаткової перевірки доказів, тому суперечать статті 300 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
38. Також Верховний Суд зазначає про необґрунтованість доводів скаржника щодо неправомірності відмови визнання в якості кредиторських вимог нарахованої пені на суму 37 137,70 грн. з огляду на таке.
38.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наявною у наданому скаржником податковому повідомлення-рішенні (форма Р) від 10.03.2021 № 0024410722 інформацією, в ньому не було визначено розмір пені, а до заяви з кредиторськими вимогами до боржника інших податкових повідомлень-рішень про встановлення пені зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 37 130,70 грн не надавалось. Крім того судами враховано наявність обставин введення ухвалою суду від 17.11.2020 мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також обставини направлення боржнику ППР зі сплати податку на прибуток підприємств від 10.03.2021 після введення карантину, спричиненого COVID-19.
38.2. Зазначені обставини скаржником в порядку, визначеному положеннями 74, 76 - 77 ГПК України, не спростовано. При цьому, з огляду на наслідки невизнання судом оспорюваних вимог податкового органу у цій справі, скаржник, спонукаючи здійснити суд касаційної інстанції оцінку та додаткову оцінку доказів, яким вже було надано оцінку та зазначено про підстави їх відхилення судами попередніх інстанцій, тим самим штучно перекладає відповідальність за відповідні наслідки з податкового органу на судові органи. Зазначене також спростовує доводи скаржника щодо розгляду судами попередніх інстанцій спору по суті, оскільки підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог є ненадання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених сум кредиторських вимог.
Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності часткового відхилення вимог кредитора не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, відтак, такі вимоги обґрунтовано не визнані судами попередніх інстанцій.
Висновки за результатами касаційного провадження
39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
40. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
41. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Щодо судових витрат
42. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, понесені у зв'язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 у справі № 904/4521/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський