16 березня 2023 рокуСправа № 921/333/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевко В.Л. за участю секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянувши заяву без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника
у справі №921/333/22
за заявою боржника ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
За участю учасників судового процесу:
від заявника: адвокат Гаврищук Віктор Валерійович, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія ВХ №1026257 від 28.02.2023 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються), (присутній при видаленні суду до нарадчої кімнати),
від боржника: адвокат Півторак Володимир Михайлович, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія ВО №1038461 від 28.07.2022 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються), (присутній при видаленні суду до нарадчої кімнати),
арбітражний керуючий: не з'явився.
1.Суть та рух справи.
28.07.2022 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 02.08.2022 заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 18 серпня 2022 року о 14 год. 20 хв., яке відкладалося на 08.09.2022 о 14 год. 30 хв., на 22.09.2022 о 15 год. 20 хв. та на 27.10. 2022 о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 27.10.2022 відкрито провадження у справі №921/333/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича та призначено попереднє судове засідання на 22.12.2022.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 28.10.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
2.Кредиторські вимоги.
25.11.2022 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла заява без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати ОСОБА_1 кредитором фізичної особи ОСОБА_2 на загальну суму 8 123 000 грн.
Ухвалою суду від 30.11.2022 прийнято заяву без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника до розгляду та призначено розгляд заяви на 26.12.2022 о 14 год. 20 хв. Розгляд заяви неодноразово відкладався, востаннє на 16.03.2023.
У призначене судове засідання 16.03.2023 з'явилися представники заявника та боржника. Арбітражний керуючий у призначене засідання не з'явився. Суд вийшов до нарадчої кімнати та після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу.
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено наступне:
В заяві без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 просить суд визнати його кредитором фізичної особи ОСОБА_2 на загальну суму 8 123 000 грн.
У вказаній заяві зазначає, що ним позичено під розписку боржнику кошти в сумі:
- 1 235 000, 00 грн, розписка від 17.01.2017;
- 1 479 000, 00 грн, розписка від 10.07.2017;
- 1 833 000, 00 грн, розписка від 18.01.2018;
- 1 466 000, 00 грн, розписка від 02.09.2019;
- 1112 000, 00 грн, розписка від 19.12.2019;
- 998 000, 00 грн, розписка від 25.02.2020;
Станом на час звернення із вищезазначеною заявою позичені кошти в загальній сумі 8 123 000, 00 грн боржником , не повернуто, часткових оплат не здійснювалось.
А тому просить суд визнати ОСОБА_1 конкурсним кредитором боржника на загальну суму 8 123 000, 00 грн.
Також представником заявника через канцелярію суду подано доповнення до заяви кредитора (вх.№2317 від 16.03.2023), де ним наведено судову практику щодо отримання/повернення коштів згідно із розписки.
Арбітражним керуючим визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 на загальну суму 8 123 000, 00 грн, про що зазначено у відомостях про результати розгляду вимог кредиторів (вих.№23 від 29.11.2022, вх.№8119 від 01.12.2022). Представником боржника у судових засіданнях також повністю визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 .
Розглянувши та оцінивши заяву кредитора ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника суд має за необхідне зазначити таке.
За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на наявність відповідних розписок та отримання боржником коштів на загальну суму 8 123 000 грн.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13.
При цьому суд має за необхідне зазначити, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
У постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 Верховний Суд зазначив, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
При цьому, суд зважаючи на значні розміри розписок та позики за ними у великих сумах, які надає фізична особа іншій фізичній особі систематично щороку, маючи сумніви в дійсності таких позик та маючи за необхідне здійснити перевірку відсутності чи наявності ознак їх фіктивності, ухвалою від 24.01.2023 витребував у Головного управління ДПС у Тернопільській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених/отриманих доходів ОСОБА_1 , та засвідчені копії відповідних звітів/декларацій Фізичної особи ОСОБА_1 за період з 2007 по 2022 роки включно.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на виконання ухвали надано відомості (лист №2176/6/19-00-12-01-03 від 15.02.2023, вх. №1517 від 21.02.2023 з додатками) з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_1 за період з I кварталу 2007 року по IV квартал 2022 року. Одночасно повідомляє суд, що ОСОБА_1 за період з 2007 по 2022 роки включно до Головного управління ДПС у Тернопільській області подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, декларація від 25.07.2022.
Також ухвалою суду від 23.01.2023 судом, зокрема, витребувано у ОСОБА_1 письмові пояснення щодо правового статусу та оформлення розписок, які додані до заяви кредитора - ОСОБА_1 , зокрема, відомості про свідків (паспортні дані, місцепроживання); докази про суми виплачених/отриманих доходів ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 13.11.2007 року, виданий Тернопільським МВ МВС в Тернопільській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , д.н. 23.08.1982 та засвідчені копії відповідних звітів/декларацій про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за період з 2007 по 2022 роки включно, проте, витребуваних судом документів заявником не надано.
Отримані судом відомості від Головного управління ДПС у Тернопільській області про суми виплачених/отриманих доходів та податкова декларація ОСОБА_1 свідчать, що сума доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, становить значно менші суми у порівнянні з тією, яку він надав згідно розписок боржнику; водночас, належних та достовірних доказів про наявність інших джерел доходів та фінансових можливостей заявник суду не надав.
При цьому суд має за необхідне зазначити, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Проте, в даному випадку, зі сторони заявника кредитора не підтверджено суду належним чином - реальності (дійсності) таких кредиторських зобов'язань на підставі інших доказів, зокрема доказів, які б підверджували можливість ОСОБА_1 як кредитора надавати, такі значні суми протягом кількох років, систематично у великих розмірах. Зокрема, як зазначалось судом вище, кредитором - ОСОБА_1 позичено під розписку боржнику - ОСОБА_2 , кошти в сумі:
-1 235 000, 00 грн, розписка від 17.01.2017;
-1 479 000, 00 грн, розписка від 10.07.2017;
-1 833 000, 00 грн, розписка від 18.01.2018;
-1 466 000, 00 грн, розписка від 02.09.2019;
-1 112 000, 00 грн, розписка від 19.12.2019;
-998 000, 00 грн, розписка від 25.02.2020;
Станом на час звернення із заявою кредитора позичені кошти в загальній сумі 8 123 000, 00 грн боржником , не повернуто, часткових оплат не здійснювалось.
Суд також з сумнівом оцінює ту обставину, що незважаючи на неповернення попередніх сум боржником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , останній як кредитор продовжував надавати боржнику все нові, і нові суми кредиту, під розписку у великих розмірах.
Таким чином, оцінивши подану кредиторську заяву, суд, має достатньо обґрунтовані сумніви у реальності (дійсності) таких зобов'язань за розписками.
Враховуючи наведене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні заяви без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1
про закритий розгляд справи в частині його фінансового стану.
Представником ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.03.2023 заявлено усне клопотання про закритий розгляд справи в частині фінансового стану заявника.
Також, через канцелярію суду подано клопотання без номера від 14.03.2023 (вх.№2235 від 14.03.2023), у якому просить суд вжити всіх необхідних заходів щодо нерозголошення та не поширення інформації, яка характеризує фінансовий стан ОСОБА_1 , отриманих судом на виконання ухвали суду від 24.01.2023 у даній справі, будь-яким учасником справи та їх представникам крім Господарського суду Тернопільській області та безпосередньо головуючого у даній справі судді.
Фактично із змісту наведених клопотань вони зводяться до клопотання про частковий закритий розгляд справи, у частині кредиторських вимог кредитора ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 8 ГПК України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту частин 8-10 статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов'язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.
Суд розглянувши зазначене клопотання, відмовляє у його задоволенні, оскільки для розгляду даних кредиторських вимог, враховуючи правовому позицію Верховного Суду, зокрема, яка відкрито висвітлена у справі № 902/221/22, та в інших справах наведених вище, у даному випадку необхідним є дослідження реальності джерел походження коштів кредитора, як і його реального фінансового стану, та його можливості як фізичної особи надавати позики у таких великих розмірах.
Одночасно, суд враховує і те, що інші кредитори за КзПБ мають право знайомитись, і заперечувати реальність вимог будь якого кредитора, адже розмір вимог кожного кредитора в подальшому впливає на обсяг прав, які має кожен кредитор у справі, зокрема, і на обсяг голосів кредиторів, а звідси, і їх можливість приймати ті чи інші рішення, або голосуючи по них і впливати на них.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1.У клопотанні представника та самого кредитора ОСОБА_1 без номера від 14.03.2023 (вх.№2235 від 14.03.2023) щодо нерозголошення та не поширення інформації, яка характеризує фінансовий стан ОСОБА_1 відмовити.
2. У задоволенні заяви без номера від 21.11.2022 (вх.№7936 від 25.11.2022) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 , відмовити.
3. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Боржнику: - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
- Заявнику: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ;
- Арбітражному керуючому: Микитіву Олегу Ігоровичу, вул.Копичинецька, 124 Є, м. Чортків, Тернопільська область, 48500;
- адвокату Півтораку Володимиру Михайловичу, 46000, м.Тернопіль, вул. Пирогова, 2а.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Враховуючи, що ухвалу прийнято і виготовлялось у воєнний час, при систематичних тривалих повітряних тривогах, відсутності електроенергії у суді, інших несприятливих обставинвоєнного часу, ухвалу виготовлено у більш тривалий час, та повністю складено - 13.04.2023.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційні сторінці Господарського суду Тернопільської області - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко