"11" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/520/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/520/23
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД" (49054, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 101, буд. 101; код - 39368847)
Відповідач: Науково-виробничий центр "СІГМА" /підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю/ (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 34, кв. 35; код - 22486960)
про: стягнення 159702,44 грн.
з підстав неналежного виконання умов договору
За участю представників сторін:
від позивача: Сумський С.М.
від відповідача: Воротов В.В., Кисіль А.Б.
СУТЬ СПОРУ: 09.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Науково-виробничий центр "СІГМА" /підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю/ (далі - Відповідач) про стягнення нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за товар, поставлений за договором поставки товару 51/П від 24.12.2020р., збитки від інфляції в розмірі 63 690 гривень 15 копійок: пеню в розмірі 67 453 гривні 50 копійок, десять процентів річних в розмірі 28 558 гривень 79 коп., усього 159 702 гривні 44 копійки.
10.02.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, призначив дату та час судового засідання та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.
28.02.2023 року суд отримав Відзив - просить суд у задоволені позову відмовити.
13.03.2023 року Позивач надав суду відповідь на відзив - наполягає на задоволені позову.
24.03.2023 року від Позивача суд отримав клопотання про залучення доказів на підтвердження судових витрат, просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 13 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
27.03.2023 року Відповідач надав суду заперечення - просить суд в задоволені позову відмовити.
06.04.2023 року суд отримав від Відповідача додаткові письмові пояснення в яких останній просить суд зменшити розмір неустойки та процентів річних до суми 9601,22 грн. та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Науково-виробничого центру "Сігма" Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач, НВЦ “Сігма”) про стягнення 285 587,86 грн. основного боргу, 7009,80 грн. пені, 571,17 грн. втрат від інфляції та 4616,33 грн. 10% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки товару № 51/П від 24.12.2020 року щодо оплати поставленого 02.06.2021 товару у встановлений строк.
НВЦ “Сігма” не визнало позов та звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ТОВ "Рєалтрейд" про стягнення 352 105,48 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо нездійснення обміну товару, передбаченого п. 4.10 договору поставки.
Рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 916/2392/21) від 05.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Науково-виробничого центру "Сігма" \Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю/ задоволено повністю, а саме: стягнуто з Науково-виробничого центру "Сігма" \Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" заборгованість у розмірі 285 587,86 грн., пеню у розмірі 7 009,80 грн., збитки від інфляції у розмірі 571,17 грн., десять процентів річних у розмірі 4 616,33 грн., усього 297 785,16 грн., а також судовий збір у розмірі 4 466,78 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. У задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого центру "Сігма" \Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 року вищевказане рішення залишено без змін
Позовні вимоги у вказаному спорі було обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 51/П від 24.12.2020 року не оплатив вартість товару отриманого у червні 2021 року за відповідною видатковою накладною №1688 від 02.06.2021 року, заборгованість з урахуванням часткової оплати на суму 62 625,10 грн. та з урахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог на суму 38200 грн. становить 285 587,86 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п.п. 5.2 договору 7009,80 грн. пені, а також на п.п. 5.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 571,17 грн. втрат від інфляції та 4616,33 грн. 10% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2022 року по справі № 916/2392/21, яке набрало законної сили 21.07.2022 року, встановлено наступні обставини:
"24.12.2020 року між ТОВ “Рєалтрейд” (постачальник) та НВЦ "Сігма" (покупець) було укладено договір поставки товару №51/П з протоколом узгодження розбіжностей до нього, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 2.2. договору оплата здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу, яка складає 2 (два) календарних днів з моменту поставки Товару. Відстрочка оплати вартості Товару, надана Покупцю згідно з цим договором, а також попередня оплата, що здійснюється за цим договором Товару, в разу її здійснення Покупцем, не є комерційним кредитом.
Згідно з п. 2.3. договору оплата здійснюється Покупцем в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості Товару, поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній на Товар.
На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, Товариство у період з 13.01.2021р. по 02.06.2021р. поставило, а НВЦ “Сігма” прийняв товар на загальну суму 936 510,36 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та відомостями про вантаж, підписаними уповноваженими представниками сторін та посвідченими їх печатками.
15.04.2021 року між НВЦ "Сігма" та ТОВ “Рєалтрейд” було укладено угоду №1 про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої взаємні грошові зобов'язання сторін на суму 38 200,00 грн. припинилися (т.1, а.с.39).
При цьому, 02.06.2021 року позивачем було здійснено чергову поставку товару на суму 386 412,96 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 1688 та товаро-транспортною накладною № Р1688 від 02.06.2021, підписаними уповноваженими представниками сторін та посвідченими їх печатками.
Проте, 11.06.2021 року відповідач здійснив лише часткову оплату товару поставленого згідно з договором поставки у розмірі 191723,62 грн., з яких лише 62625,10 грн. було сплачено за товар, поставлений 02.06.2021 року, оскільки інша сума грошових коштів була спрямована на погашення боргів за минулі поставки, враховуючи проведений між сторонами залік зустрічних однорідних вимог на суму 38 200 грн., що не заперечується сторонами, а весь інший отриманий товар залишився неоплаченим, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед Товариством в сумі 285 587,86 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком обчисленим позивачем.
Отже, прострочена заборгованість НВЦ "Сігма" за поставлений у червні 2021 року товар з урахуванням часткової оплати в розмірі 191 723,62 грн., становить 285 587,86 грн."
Позов по цій справі, що розглядається Господарським судом Одеської області, ґрунтується на тому, що заборгованість Відповідача за поставлений за Договором товар у розмірі 285 587,86 грн, була фактично сплачена лише 03 серпня 2022 року, а саме: платіжним дорученням № 5399 від 03 серпня 2022 року на виконання рішення суду від 05 січня 2022 року у справі № 916/2392/21 сплачено на користь Позивача суму 322 251,94 грн, яка складалась із заборгованості за поставлений товар у розмірі 285 587.86 грн., пені у розмірі 7 009.80 гри., збитків від інфляції у розмірі 571,17 грн., десяти процентів річних у розмірі 4 616.33 грн. судовою збору у розмірі 4 466.78 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
Тому, посилаючись на умови Договору та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь: збитки від інфляції в розмірі 63 690 гривень 15 коп. за період липень 2021р. - липень 2022р. включно; пеню в розмірі
67 453 гривні 50 коп. за період з 03.08.2021р. по 02 серпня 2022р. включно та десять процентів річних в розмірі 28 558 гривень 79 коп. за період з 03.08.2021р. по 02 серпня 2022р. включно.
Відповідач позов не визнав:
- посилаючись на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, Відповідач зазначає, що вони є тотожними обставинам, які наявні у цій справі, і тому висновки, викладені у вищезазначеній Постанові повинні бути застосовані до цього спору;
- посилаючись на те, що додаткове нарахування сум санкцій, на суму, що становить 55% основного боргу, є надмірним та несправедливим;
- посилаючись на те, що позивач своїми позовними вимогами фактично просить про втручання у вже розглянуту судами справу № 916/2392/21.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).
Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов'язана сторона.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як було зазначено, відносини, що склались між сторонами справи грунтуються на Договорі поставки товару №51/П від 24.12.2020 року, укладеному між ТОВ “Рєалтрейд” (постачальник) та НВЦ "Сігма" (покупець) з протоколом узгодження розбіжностей до нього, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.
За своєю правовою природою укладений між сторонами справи Договір продажу - є договором поставки.
Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч..2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року по справі № 916/190/18, зазначено:
"35. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
36. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
41. З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
53….після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
54. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду."
Крім того, Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення оплати товару. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
Таким чином, нарахування пені за неналежне виконання умов договору - не було обмежено шістьма місяцями від дня коли зобов'язання мало бути виконано, як це передбачено ч.6 ст.232 ГК України, і повинно було здійснюватись до моменту фактичного виконання Відповідачем свого зобов'язання з оплати боргу.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що відповідно до cт. 625 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять відсотків річних від простроченої суми.
Так, Рішенням Господарською суду Одеської області від 05.01.2022 року у справі №916/2392/21 окрім основної суми заборгованості за товар було стягнуто нараховані станом на 02 серпня 2021 року пеню, збитки від інфляції та 10% річних за порушення строків оплати поставленого товару.
При цьому останньою датою, на яку Позивач у своєму позові від 02.08.2021р. нарахував пеню та 10% річних за порушення строків оплати, було 02.08.2021 року. А збитки від інфляції розраховувались за червень 2021 року.
З наведеного, суд робить висновок, що оскільки Відповідач виконав своє зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений товар - 03.08.2022 року, то Позивач має право на нарахування на суму заборгованості та стягнення суми від інфляції за період липень 2021р. - липень 2022р.. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та десяти процентів річних за період з 03.08.2021 року по 02.08.2022 року тобто до дня фактичного виконання рішення суду.
Позивач, обґрунтовано розрахував пеню, інфляційні та 10% річних. Їх розміри, відповідно, становлять: 67 453 гривні 50 коп. - пеня, 63 690 гривень 15 копійок - інфляційні та 28 558 гривень 79 коп. - сплата 10% річних.
Вказані суми нараховані за інший період, ніж суми нараховані по справі №919/2392/21, тому суд вважає, що їх розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Крім того, з цих же підстав, суд не погоджується з позицією Відповідача про те, що Позивач своїми позовними вимогами фактично просить про втручання у вже розглянуту судами справу № 916/2392/21. Суд додатково звертає увагу, що не може бути обмеженим право кредитора на донарахування пені, інфляційних та відсотків річних, якщо невиконання боржником грошового зобов'язання продовжується більше ніж період за який такі санкції та компенсаційні виплати вже були нараховані і стягнуті з боржника по судовому рішенню.
Між тим, як зазначалось вище, Відповідач у додаткових письмових поясненнях (вх.№11261/23 від 06.04.2023р.) заявив клопотання про зменшення, нарахованих Позивачем, пені та відсотків річних до 9601,22грн., а інфляційних - до 9533,39грн.
Відповідно до ст.. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду, та може відбутись виключно за наслідком розгляду відповідного клопотання із урахуванням наведених вимог.
Така позиція суду базується на висновках, викладених постановах Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі N 914/2202/18; від 12.09.2019 у справі N 910/10427/18; від 11.09.2019 у справі N 905/2149/18; від 06.09.2019 у справі N 914/2252/18; від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.
Вирішуючи питання по цій справі в частині можливості зменшення розмірів пені, інфляційних та відсотків річних, суд приймає до уваги ступінь виконання Відповідачем свого зобов'язання по договору, зокрема те, що на цей час Відповідачем основний борг перед Позивачем погашений у повному обсязі по погашений по платіжній інструкції №5399 від 03.08.2022р. на суму 322 251,94грн., у т.ч. 285 587,86грн. боргу, 7009,грн.. пені, 571,17грн. інфляційних, 4616,33грн. сплати 10% річних, 4466,78грн. судового збору та 20 000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дійсно, вказана оплата була проведена Відповідачем лише після набрання 21.07.2022року законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2022р. по справі № 916/2392/21.
Суд не погоджується з позицією Позивача про те, що у вказаній справі Відповідач надавав зустрічний позов з метою затягування строків вирішення спору, оскільки звернення до суду з таким позовом - є правом особи, яка вважає, що її права порушено ( в даному випадку, як вважав Відповідач, - поставкою Позивачем неякісного товару). Крім того, подання відповідачем зустрічного позову до позивача - не продовжує, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, строків вирішення спору у господарській справі.
Суд не вбачає підстав для зменшення, нарахованої до стягнення Позивачем, суми інфляційних в розмірі 63 690,15 грн., оскільки вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до вищевказаної норми ЦК України, - є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц та від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18.
Тобто, положеннями ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від інфляції (сплата інфляційних), так і компенсація кредитору з боку боржника за неналежне виконання зобов'язання (сплата 3% річних, а по цій справі - 10 % річних, як передбачено договором).
Таким чином, зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення з Відповідача, суд вважає неможливим, оскільки внаслідок цього Позивачу не будуть відшкодовані, завдані йому втрати від знецінення грошових коштів в період прострочення виконання Відповідачем свого грошового зобов'язання по договору. Тобто, фактично, рішенням суду про зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення - Позивачу будуть завдані збитки у вигляді недоотриманих грошових коштів, знецінених внаслідок інфляційних процесів.
Що стосується зменшення сум пені та відсотків річних, крім того, що на момент відкриття провадження по цій справі Відповідачем були виконанні у повному обсязі грошові зобов'язання по договору поставки товару № 51/П від 24.12.2020 року, включаючи сплату основного боргу, пені, інфляційних та 10-ти відсотків річних, нарахованих за інший період прострочення - суд звертає увагу на те, що внаслідок задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 63 690,15 грн. інфляційних, Позивачу компенсуються всі його втрати, які він зазнав через неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань по договору.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 викладено правову позицію з питання щодо можливості зменшення стягнення пені та відсотків річних за порушення по грошовому зобов'язанню. Зокрема, у вказані постанові зазначено наступне:
„Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (п.8.32 постанови).
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п.8.37 постанови).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання” (п.8.38 постанови).
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на відсутність у Позивача інших збитків, завданих простроченням здійснення Відповідачем оплати по договору, крім збитків у вигляді втрат від інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких підлягають задоволенню, - суд вважає можливим зменшити розміри пені та 10-ти відсотків річних, стягнувши х Відповідача на користь Позивача 10 000 грн. пені та 15 000 грн. сплати десяти процентів річних.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, витрати Позивача по сплаті судового збору суд покладає на Відповідача у повному обсязі.
Крім того, Позивачем заявлено про стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу. До клопотання (вх.№9542/23 від 24.03.2023р.) Позивачем додано копію договору про надання абонентських юридичних послуг №01/01-02-2021 від 01.02.2021р., укладеного з Адвокатським об'єднанням „Адвіс” з додатковими угодами до цього договору №2 від 29.12.2022р., №4 від 02.03.2023р., №5 від 25.01.2023р.; копії актів приймання-передачі №9 від 03.03.2023р. і №10 від 15.03.2023р. в яких деталізовано розрахунок наданих послуг; та копії платіжних інструкцій №8718 від 13.03.2023р. на суму 10 000грн. і № 8577 від 16.03.2023р. на суму 3000грн. про сплату Позивачем Адвокатському об'єднанню „Адвіс” вищевказаних грошових коштів за професійну правничу допомогу на загальну суму 13 000грн. Вказані судові витрати суд покладає на Відповідача у повному обсязі, приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог, які підлягали б задоволенню, якби розмір пені та 10-ти відсотків річних судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Науково-виробничого центру "СІГМА" /підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю/ (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 34, кв. 35; код - 22486960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД" (49054, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 101, буд. 101; код - 39368847): 63 690 гривень 15 копійок інфляційних, 15 000 гривень сплати десяти процентів річних, 10 000 пені, 2684 гривні судового збору та 13 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.04.2023р
Суддя О.А. Демешин
Повний текст рішення складено 14 квітня 2023 р.