Номер провадження: 22-ц/813/3589/23
Справа № 501/4430/19
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Заїкін А. П.
13.04.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 501/4430/19
Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/3589/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,
учасники справи:
- позивач - Комунальне підприємство «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області, постановлену у складі судді Петрюченко М.І. 13 липня 2022 року про відмову у виправленні описки,
встановив:
2.Описова частина
Короткий зміст заяви про виправлення описки
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі Іллічівського міського суду Одеської області від 10 травня 2022 року, в якій просить зазначити вірну дату видачі виконавчого листа, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню (Т. 2, а. с. 85 - 86).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування висновків суду
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки.
Ухвала суду мотивована тим, що з копії листа Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2021 за вих. № 01-37/72/2021 вбачається, що 04.06.2020 на адресу КП «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області направлено виконавчий лист та копію рішення від 04.05.2020. Дата видачі виконавчого листа в листі не вказана (Т. 2, а. с. 51).
Крім того, заявником не надано виконавчий лист, на який вона посилається. Тому, суд вважає, що заява про виправлення описки є безпідставною (Т. 2, а. с. 96 - 97).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким виправити описку в ухвалі Іллічівського міського суду Одеської області від 10 травня 2022 року, зазначивши віру дату видачі виконавчого листа.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Апелянт посилається на те, що в ухвалі суду від 10.05.2022 року в мотивувальній частині судом зазначено, що виконавчий лист було видано - 04.06.2021 року, а в резолютивній частині - 04.05.2020 року. В листі Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2021 року чітко зазначено, що 04.06.2020 року на адресу стягувача було направлено виконавчий лист (Т. 2, а. с. 103 - 106).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху (Т. 2, а. с. 112 - 112 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2022 року (Т. 2, а. с. 125 - 125 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2023 року справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 126).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у виправлені описки.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Вирішуючи питання про виправлення описки, допущеної у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст рішення суду, а лише усуває неточності, які впливають на можливість його реалізації.
Відповідно до частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму про виправлення описки в ухвалі суду від 16.11.2016 "Про судове рішення у цивільній справі", вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року по справі № 369/8367/16-ц (провадження № 61-10808св18) виходив з того, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття. Верховний Суд зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.
Крім того, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017 р.), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.
Верховний суд у постанові від 15.01.2021 року у справі №905/2135/19 підкреслив, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, розділових знаках тощо).
Також Верховний Суд наголосив на те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).
Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заборгованість за послуги по теплопостачанню у розмірі - 6 247,99 грн. та судовий збір у розмірі - 1 921,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24.03.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04.05.2020 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі - 1 921,00 грн..
ОСОБА_1 14.04.2021 р. звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд визнати виконавчий лист Іллічівського міського суду Одеської області №501/4413/19, виданий 04.06.2021 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10 травня 2022 року визнано виконавчий лист, виданий Іллічівським міським судом Одеської області від 04.05.2020 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі - 1 921,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В мотивувальній частині вищевказаної ухвали, судом зазначено, що Іллічівським міським судом Одеської області 04.06.2021 видано виконавчий лист по цивільній справі №501/4413/19.
В матеріалах справи наявний лист Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2021 за вих. № 01-37/72/2021 відповідно до якого, 04.06.2020 року на адресу КП «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області направлено виконавчий лист та копію рішення від 04.05.2020 року. Дата видачі виконавчого листа в листі не вказана (Т. 2, а. с. 51).
Отже, з огляду на вищевказаний лист Іллічівського міського суду Одеської області, помилковими є твердження апелянта, що 04.06.2020 року було видано виконавчий лист, оскільки з вказаного листа тільки вбачається, що 04.06.2020 року було направлено копію рішення та виконавчий лист, однак не вказано дату його видачі.
Колегія суддів приймає до уваги, що виходячи з наявних у справі матеріалів встановити дату видачі виконавчого листа не вбачається можливим. Апелянтом не було надано копію виконавчого листа, на який остання посилається. Жодних клопотань в апеляційному суді не заявлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не зазначає, відносно якого виконавчого листа необхідно виправити описку щодо дати його видачі - про стягнення судового збору, який суд визнав таким, що не підлягає виконанню, чи про стягнення боргу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок касаційного оскарження
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень, після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2022 року про відмову у виправленні описки - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 14 квітня 2023 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе