Номер провадження: 22-ц/813/2518/23
Справа № 522/6419/19
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
14.03.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних та моральних збитків, нанесених в результаті залиття нежитлового приміщення, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Домусчі Л.В. 06 жовтня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних та моральних збитків, нанесених в результаті залиття нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власницею нежитлового приміщення №101 першого поверху в будинку АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з приміщень загальною площею 53,2 кв.м., основною площею 36,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 04.11.2011 року. Над нежитловим приміщенням першого поверху в будинку АДРЕСА_1 знаходиться квартира АДРЕСА_2 . Власником 52/100 частини цієї квартири є відповідачка ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 посилалась на те, що протягом останніх кількох років, з вини відповідачки ОСОБА_1 , нежитлове приміщення першого поверху №101 в будинку АДРЕСА_1 , неодноразово затоплювалось водою. Останнє триваюче залиття нежитлового приміщення позивача відбулося з 21.03.2019 року по 28.03.2019 року. Доказом зазначеного є відповідний акт від 28.03.2019 року. Оскільки власницею ізольованих 52/100 частин квартири АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_1 , то саме вона недбало ставилася до внутрішнього квартирного обладнання, а саме: системи водопостачання, в результаті чого це призвело до залиття нежитлового приміщення позивачки ОСОБА_2 , і тому саме ОСОБА_1 несе відповідальність за спричинену шкоду позивачці. Згідно акту, в результаті останнього триваючого заливу позивачці ОСОБА_2 була нанесена значна матеріальна шкода, яка згідно з Кошторисної документації на проведення відновлювального ремонту нежитлового приміщення №101 складала 199 306 грн.
ОСОБА_2 також вважала, що має право на відшкодування їй моральної немайнової шкоди противоправною поведінкою відносно неї відповідачкою ОСОБА_1 . Моральна шкода виражається в тому, що з вини відповідачки пошкоджене майно позивачки, яке вона повинна ремонтувати та відновлювати. Це пов'язано з моральними стражданнями та переживаннями в результаті пошкодженого майна значної вартості, втратою значного часу на пошук будівельних матеріалів, будівельної фірми, яка здійснить ремонт нежитлового приміщення, проведення оцінки пошкодженого майна, тощо. Моральну шкоду позивачка ОСОБА_2 оцінила у 100 000 грн.
Оскільки у досудовому порядку врегулювати спір не виявилося можливим, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :
- відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 47 768,00 грн.;
- витрати, пов'язані за проведення експертного дослідження, у розмірі 15 072,00 грн.;
- судовий збір у розмірі 479 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обстеження трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни в квартирі ОСОБА_1 не проводилось, що виключає категоричність висновку про те, що протікає саме там. У матеріалах справи наявний акт від 22.07.2020 року, відповідно до якого у стояку приміщення №101 було виявлено монтажну піну, яка заповнила отвір та перешкоджала змиву води далі по стояку на рівні першого поверху. Висновком експерта №32/1/2021 від 15.12.2021 року було встановлено порушення цілісності каналізаційного стояка на рівні першого поверху.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Сторони про розгляд справи на 14.03.2023 року були сповіщені належним чином.
Заяв, клопотань від учасників справи на адресу Одеського апеляційного суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Даний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 року у межах розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За статтею 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованих в Мін'юсті 25.08.2005 року за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення №101 першого поверху в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., основною площею 36,4 кв.м., відображених у технічному паспорті від 04.11.2011 року.
Право власності ОСОБА_2 на зазначене нежитлове приміщення виникло на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської Ради від 13.02.2012 року, та у встановленому законом порядку було зареєстровано 29.02.2012 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Над нежитловим приміщенням першого поверху в будинку АДРЕСА_1 знаходиться квартира АДРЕСА_3 , власником 52/100 частини якої є відповідачка ОСОБА_1 .
Право власності ОСОБА_1 на вказану частину квартири виникло на підставі Договору дарування від 08.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. (реєстр №1633), та 14.04.2019 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З 21 березня 2019 року по 28 березня 2019 року відбулось триваюче залиття приміщення позивача, про що комісією у складі головного інженера КП «ЖКС «Портофранківський» Царія Р.А., голови комісії - начальника дільниці №7 Шилкова Л.Г., старшого майстра дільниці №7 ОСОБА_3 , слюсаря-сантехніка дільниці №7 ОСОБА_4 , членів комісії, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, водовідведення, представника власника нежитлового приміщення - ОСОБА_5 та власника 52/100 частин квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 , про що було складено акт від 28.03.2019 року (а.с.23-26).
Згідно даного акту було зафіксовано постійне різної інтенсивності заливання нежитлового приміщення №101 першого поверху в будинку АДРЕСА_1 каналізаційними стоками із трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла, що розташований в 52/100 частині квартири АДРЕСА_2 .
Згідно вказаного Акту, при огляді 2.03.2019 року, 25.03.2019 року, 28.03.2019 року санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), 52/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 було встановлено, що санвузол (умивальник, унітаз, душова кабіна), розташовані над підсобним приміщенням №101 на першому поверсі. При огляді санвузла 52/100 частин квартири АДРЕСА_3 було встановлено, що система водопроводу, в тому числі водопровідних кранів та змивного бачку, умивальнику, душової кабіни, перебувають у робочому стані, протікання, витоки, закупорки, засмічування, зриви гідравлічних затворів, і негерметичність стикових з'єднань відсутні, провести обстеження водопроводу та його сполучень неможливо, оскільки всі комунікації розташовані під керамічною плиткою та шаром штукатурки. Провести обстеження трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни) неможливо, оскільки всі комунікації розташовані під керамічною плиткою, та, можливо, цементною стяжкою. При зливі у трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни 52/100 частин квартири АДРЕСА_3 пофарбованої води, посилилось залиття стелі зазначеного підсобного приміщення на першому поверсі, та виявлено відповідний колір рідини, що викликає залиття. Зазначений злив відбувся 26.03.2019 року у присутності ОСОБА_1 . Комунальне підприємство «ЖКС «Портофранківський», як організація, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, каналізації, зазначило, що за узгодженням встановлення чи заміни трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної системи санвузла (включно трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни), та за проведенням робіт з встановлення чи заміни трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни), чи ремонту трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни), гр. ОСОБА_1 не зверталась, порушення правил експлуатації жилих приміщень і водопровідно-каналізаційних систем заперечувала, усунути протікання, випадкове засмічення, а також провести профілактичні роботи (огляди, прочищення) відмовилась.
Згідно акту, комісією були викладені наступні висновки і рекомендації:
Причиною залиття, аварії, що трапилась на трубопроводі внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни) 52/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , є несанкціоноване та некваліфіковане втручання в систему трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), а саме встановлення трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), власними силами, без належного узгодження та звертання до організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, каналізації, а також відсутність контролю за технічним станом і збереженням внутрішніх мереж каналізації, встановлених санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання, вчинення дій, що унеможливлюють проведення оглядів, профілактичного обслуговування, ремонтів, запобігання аваріям та їх ліквідації, свідома відмова від утримання системи трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), у належному технічному і санітарному стані, ліквідації витоків, засмічень, затоплень тощо, а також в присутності комісії відмова від усунення несправностей, які вимагають негайного вжиття заходів, налагодження і регулювання технічного обладнання, гр. ОСОБА_1 .
Для усунення протікання каналізаційних стоків необхідно провести демонтаж керамічної плитки, яка вкриває трубопровід внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопровід від умивальнику, унітазу, душової кабіни), із демонтажем цементної стяжки (у випадку її існування), 52/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , для належного ремонту (чи у необхідному випадку повної заміни) трубопроводу та приєднаних приладів, у повній відповідності до існуючих державних будівельних норм.
Огляд підсобного приміщення площею 11,0 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 , на першому поверху у нежитлових приміщеннях № 101 проводився комісією 21.03.2019 року, 22.03.2019 року, 25.03.2019 року, 26.03.2019 року, 27.03.2019 року, 28.03.2019 року.
З акту також вбачається, що ОСОБА_1 від його підписання відмовилась.
Акт був підписаний членами комісії та засвідчений начальником дільниці №7 КП «ЖКС «Портофранківський».
Згідно висновку судового експерта ОНДІСЕ Ковальчук О.У. судової будівельно-технічної експертизи №19-5248-5252, складеного 06.07.2020 року на виконання ухвали суду від 29.07.2019 року (а.с.77-89), зазначено наступне:
- у нежитловому приміщенні №101 на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 , встановлено наявність пошкоджень внутрішнього оздоблення, які характерні для пошкоджень та дефектів від дії води;
- причина залиття була визначена на підставі акту про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 28.03.2019 року), а саме несанкціоноване втручання в систему трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), а саме встановлення трубопроводу внутрішньобудинкової водопровідно-каналізаційної побутової системи санвузла (включно трубопроводу від умивальнику, унітазу, душової кабіни), власними силами, без належного узгодження та звертання до організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, каналізації;
- вартість відновлювального ремонту в нежитловому приміщенні №101 першого поверху в будинку АДРЕСА_1 в березні 2019 року після залиття приміщення становить 47 768 грн.
За проведення експертного дослідження позивачем було сплачено кошти у розмірі 15 072 грн.
Вказаний Висновок експерта від 06.07.2020 року не спростований відповідачем та обґрунтовано визнаний судом першої інстанції належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Суд першої інстанції, дослідивши акт про залиття від 28.03.2019 року, дійшов обґрунтованого висновку, що останній відповідає вимогам Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, як того вимагає Додаток до п.2.3.6 Правил, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття», та складений у відповідності до чинного законодавства (у відповідному складі комісії , та містить усі інші необхідні дані, передбачені Правилами).
Обставини, викладені у цьому акті, не спростовані відповідачем.
При цьому, судом вірно не прийнято до уваги акт від 29.09.2020 року, наданий представником відповідачки до відзиву, згідно якого 22.07.2020 року під час проведення прочистки труб каналізації в квартирі АДРЕСА_3 було виявлено монтажну піну, яка могла бути причиною неналежного функціонування каналізаційної труби, оскільки наявність такої піни була виявлена пізніше виникнення спірних правовідносин (залиття за період із 21 по 28 березня 2019 року), окрім того, даний акт не містить відомостей з приводу того, хто саме та за яких причин «задув» будівельною піною каналізаційну трубу.
Таким чином, оскільки наявність вини відповідачки у завданні збитків позиваці внаслідок залиття з 21 по 28 березня 2019 року нежитлових приміщень є доведеною, розмір таких збитків згідно висновку експертизи відповідачем не спростовано, та враховуючи, що представник позивача не заперечував в судових дебатах стягнути лише матеріальну шкоду, яку визначено судовим експертом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , та необхідність задоволення їх у розмірі, визначеному висновком судової експертизи, а саме в сумі 47 768 грн.
Також судом зазначено, що з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню належним чином підтвердженні витрати, пов'язані за проведення експертного дослідження, у розмірі 15 072,00 грн.
Із приводу відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).
Однак, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 позивачці моральних страждань, та його оцінки, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог у цій частині.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Висновком експерта №32/1/2021 від 15.12.2021 року було встановлено порушення цілісності каналізаційного стояка на рівні першого поверху.
Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок експерта є неналежним доказом у справі та не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки він був складений 15.12.2021 року - тобто, вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду, а така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ч.3 ст. 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.
Вказане відповідає правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 року у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 року у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 року у справі № 908/1908/19
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_1 на те, що у матеріалах справи наявний акт від 22.07.2020 року, відповідно до якого у стояку приміщення №101 було виявлено монтажну піну, яка заповнила отвір та перешкоджала змиву води далі по стояку на рівні першого поверху, оскільки вказаний акт не підтверджує існування монтажної піни у зазначеному стояку саме на період залиття - з 21 по 28 березня 2019 року.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 07 квітня 2023 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе