14 квітня 2023 року Справа № 915/143/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, ідентифікаційний код 44055420, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний код 24584661)
в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний код 20915546)
про: стягнення трьох відсотків річних в сумі 4946,04 грн та 39723,93 грн індексу інфляції,
Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 30.01.2023 (вх.№1411/23 від 07.02.2023) про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" трьох відсотків річних в сумі 4946,04 грн та 39723,93 грн індексу інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів відповідно до Договору №53-123-01-21-07003 від 25.06.2021 за поставлений товар.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/143/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 13.02.2023 судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; визначити відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Ухвалу суду від 13.02.2023 відповідачем отримано 21.02.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
02.03.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Зокрема, відповідач зазначає, що станом на 30.01.2023 заборгованість за поставлену продукцію за видатковою накладною №46 від 01.07.2021 у розмірі 127764,00 грн повністю погашена, що підтверджується платіжним дорученням №УВТК/6305 від 22.12.2022. За даним договором оплата мала відбутися протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання позивачем всіх умов пункту 3.2., 6.1. Договору, тобто останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий строк оплати. Відповідно до накладної №46 від 01.07.2021 дата проходження ВК 1 (п. 5.1. Договору) 25.08.2021 є останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий термін оплати - 27.10.2021. Таким чином, згідно розрахунку відповідача 3% за період з 28.10.2021 по 21.12.2022 становить 4410,48 грн, інфляційне збільшення за період листопад 2021 року - грудень 2022 року становить 36261,68 грн.
Відповідач також зазначає, що ДП «НАЕК «Енергоатом», як виробник електричної енергії, виконує вимоги Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, не отримуючи належних до сплати грошових коштів. У правовому колі вчиняються всі можливі дії направлені як на виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, так і на забезпечення сталої роботи енергосистеми в межах України, тому наслідком розторгнення (у тому числі, зменшення обсягу закуповуваних робіт чи ТМЦ) господарських договорів може наслідком зменшення обсягів виробітку електричної енергії. В межах судових справ №910/11610/20. №910/4160/20, №910/18159/20, №910/9911/21, які є загальнодоступними для ознайомлення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень ДП НАЕК «Енергоатом» стягується заборгованість за відпущену електричну енергію. Станом на сьогодні ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу ДП «НАЕК «Енергоатом» та виконання ним своїх зобов'язань перед державою, працівниками, кредиторами, у т. ч. державними банками, та контрагентами. Наразі основна причина накопичення боргу - заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом». У зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза не платежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар. , у тому числі за договором на постачання товару від 25.06.2021 №53-123-01-21-07003. Оскільки проблема неплатежів за відпущену електроенергію стала загальносуспільним явищем, Указом президента України від 22.09.2020 № 406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», з метою забезпечення сталого функціонування ядерної енергетики, подолання кризового стану з розрахунками за відпущену електричну енергію, а також подальшого розвитку ядерної енергетики України доручено Кабінету Міністрів України ужити вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії державного сектору економіки внаслідок виконання ними спеціальних обов'язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та забезпечити недопущення виникнення такої заборгованості в подальшому. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, вина як підстава для відповідальності підприємства відсутня.
02.03.2023 відповідачем також подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач просить суд зменшити витрати на правничу допомогу адвоката до 1000,00 грн.
Зокрема, посилаючись на ст. 126 ГПК України, відповідач зазначає наступне:
- в матеріалах справи відсутні докази попередньої оплати судового супроводу;
- в договорі про надання правничої допомоги від 02.01.2023 не зазначено розрахунку вартості правничої допомоги;
- відсутній опис виконаної правничої допомоги;
- заявлена сума в розмірі 4000,00 грн та 5% у разі задоволення позову за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, враховуючи що справа розглядається за правилами спрощеного провадження;
- вартість адвокатських послуг має неспівмірний розмір з обсягом наданих послуг;
- позивач не довів надання йому адвокатом зазначених послуг у відповідних сумах;
- наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які додані до позову;
- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката;
- витрати не спів мірні зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторін;
- відсутній публічний інтерес до справи.
17.03.2023 позивачем подано до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволені клопотання.
Посилаючись на ст. 205 ЦК України, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 126, ст. 129 ГПК України, п. 9 ст. 1, п. 4 ст. 1, ст.. 19, ч. 3 та 5 ст. 27, ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 4.2., 4.3., 4.7. Договору про надання правової допомоги №1/2023 від 02.01.2023, практику ЄСПЛ та Верховного Суду позивач зазначає, що на виконання домовленостей між сторонами було складено акти про надання правової допомоги, відповідно до цін, зазначених у прайс-листі (додатку до Договору) та попередній розрахунок, які були додані до позовної заяви. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання. ТОВ «РАДОС СВ» та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» дотримувались норм чинного законодавства України при укладанні та виконанні умов договору про надання правової допомоги, а тому вимоги щодо відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає обґрунтованими та доведеними, наполяє на їх задоволенні.
20.03.2023 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив.
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає наступне:
1) з урахуванням п. 2.2. Договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №46 від 01.07.2021 є 06.09.2022.
Отже, з 07.09.2021, а не з 30.07.2021, як зазначає відповідач, за Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" рахувалася заборгованість у розмірі 127764,00 грн
Таким чином, на думку позивача, ним правомірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат;
2) на підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо своєчасної оплати грошових коштів за поставлений товар за Договором;
3) відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів, зокрема не надавав жодних належних доказів, які б: обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару; обґрунтовували доводи та підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду даної справи судом; доводили б ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову.
Додатково, позивач просить суд звернути увагу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/11610/20 на користь ДП НАЕК «Енергоатом» було стягнуто з ДП «Гарантований покупець» 3747022,503,50 грн основного боргу, 78762,707,84 грн пені, 269879244,19 грн штрафу, 26841498,41 грн 3% річних та 21768780,75 грн інфляційних витрат. Тобто, за даним рішенням суду на рахунок ДП НАЕК «Енергоатом» було стягнуто більше ніж 4,14 млрд. грн, що вказує на наявність коштів у останнього для своєчасного виконання обов'язків з оплати товару за Договором поставки.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (далі - покупець) було укладено договір на постачання товару №53-123-01-21-07003 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар - код CPV18140000-2 по ДК 021:2015- аксесуари до робочого одягу (засоби індивідуального захисту) (далі- товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 та 2 (Додатки до Договору №1 та №2), що є невід'ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.1.3 Договору, місцем виконання, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом 2766699,25 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 245808,37 грн. Всього з ПДВ 3012507,62 грн. Загальна вартість товару згідно специфікації №1 (Додаток до Договору №1) є твердою та складає разом 1537657,40 грн. без ПДВ. Загальна вартість товару згідно специфікації №2 (Додаток до Договору №2) є твердою та складає 1229041,85 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 245808,37 грн. Всього з ПДВ 1474850,22 грн. (п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору).
Згідно п.2.2 Договору, оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та №2 та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п.3.1 Договору, постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.11.2021, на умовах - DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю: - видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно; - електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; - копії сертифікатів перевірки або експертизи типу, декларацій про відповідальність, копій висновків Державної санітарно - епідеміологічної експертизи на товар або сировину з якої виготовляється товар.
Згідно п.3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
У відповідності до п.6.1 Договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і №П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82).
Згідно п.п. 12.1.1 та 12.1.2 Договору покупець зобов'язаний: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; - приймати поставлені товари згідно розділу 6.
Постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 12.4.1 Договору).
У відповідності до п.13.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної Додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору та виконання діючих зобов'язань (п.13.2. Договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було складено та підписано Специфікацію № 1 на суму 1537657,40 грн без ПДВ (Додаток 1 до Договору) та Специфікацію №2 на суму 1474850,22 грн (Додаток 2 до Договору), відповідно до яких визначено: найменування, тип; технічні характеристики, ГОСТ, ТУ, ДСТУ; код. Товару згідно з УКИ ЗЕД; виробник; од. вим; кількість; ціна, грн. без ПДВ; сума, грн без ПДВ.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2022 у справі №915/130/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом (код ЄДРПОУ 20915546) задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» 127764,00 грн - основного боргу, 2481,00 грн - судового збору та 4000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, судом у справі №915/130/22 було встановлено, що 01.07.2021 на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 127764,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №46 від 01.07.2021. Позивачем оформлені та передані відповідачу: податкова накладна №50/1 від 01.07.2021; квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.07.2021.
Відповідачем рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2022 у справі №915/130/22 не оскаржено та набрало законної сили.
22.12.2022 відповідачем здійснено оплату 127764,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №УВТК/6305 від 22.12.2022.
Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару.
При вирішені даного спору судом враховано наступне.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Згідно вимог ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України, враховуючи несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві не погоджується з періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до накладної від 01.07.2021 №46 дата проходження ВК 25.08.2021 є останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий термін оплати - 27.10.2021. Тобто, дата початку прострочення зобов'язання стосовно оплати - 28.10.2021, а не дата визначена позивачем з посиланням на дату отримання товару на складі вантажоодержувачем.
Як зазначено вище, згідно п.2.2 Договору, оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та №2 та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Ярликом на придатну продукцію №3-3771 від 25.08.2021 підтверджується, що вхідний контроль товару за видатковою накладною №46 від 01.07.2021 до Договору №53-123-13-21-07003 від 25.06.2021 було здійснено 25.08.2021.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що позивачем за видатковою накладною №46 від 01.07.2021 неправильно визначено дату, з якої починається відлік строку оплати поставленого товару.
За розрахунком суду 3% річних за період з 30.10.2021 (перший день після спливу 45-ти денного строку робочих днів, визначеного п.2.2 Договору) по 21.12.2021 становить 4389,48 грн, а інфляційні втрати за період 30.10.2021 по 21.12.2022 - 36261,68 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4389,48 грн - 3% річних та 36261,68 грн - інфляційних втрат, в решті позовних вимог слід відмовити.
Обставини відсутності вини, на які посилається Відповідач у Відзиві, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання перед Позивачем, зокрема, враховуючи наведені вище положення ст. 193 Господарського Кодексу України та ст. 625 ЦК України.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №1/2023 від 02.01.2023 (далі - Договір №1/2023), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (клієнт) та Адвокатським бюро "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" (адвокатське бюро), в п. 1.1. якого визначено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, протягом 2022 року, а клієнт - прийняти та оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконя його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором.
Згідно п.1.2.4. Договору №1/2023, адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі апеляційних судах, Верховному суді, Конституційному суді, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
У відповідності до п.4.1. Договору №1/2023,оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Правову допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прайс-листі адвокатського бюро (п.4.2 Договору №1/2023).
Відповідно до п.4.3. Договору №1/2023, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.
Пунктом 4.6. Договору №1/2023 передбачено, що сума, вказана в рахунках на оплату є гонораром адвокатського бюро за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно п.4.7. Договору №1/2023, в акті, зазначеному в п.4.3. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
Відповідно до п.7.1. Договору №1/2023, договір укладений на строк до 31.12.2023 року та набирає чинності з моменту його підписання.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" та Адвокатським бюро "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" було складно та підписано Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, а саме Прайс - лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару).
27.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" та Адвокатським бюро "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" складено акт про надання правової допомоги, у відповідності до якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правову допомогу, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" 3% річних та інфляційних втрат за Договором постачання товару №53-123-01-21-07003 від 25 червня 2021 року (після винесення рішення від 01.08.2022 у справі №915/130/22) - сума 4000,00 грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта 5% від задоволених позовних вимог - 2233,50 грн. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги склала 6233,50 грн.
02.03.2023 Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Надаючи оцінку твердженням які в ньому містяться, господарський суд виходить з такого.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).
Щодо суми гонорару, господарський суд відзначає, що за положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінивши розмір гонорару адвоката Позивача, господарський суд не встановив обставин невідповідності його критеріям реальності та розумності.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Позивач в Акті про надання правової допомоги (а також в попередньому розрахунку суми судових витрат), описуючи обсяг наданої правової допомоги обмежився терміном підготовка позовної заяви щодо стягнення. Більш детального опису наданих послуг, які входять до цього різновиду не надано.
Внаслідок наведеного, вирішуючи питання, які витікають з поданого Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокату, господарський суд виходить з того, що складові цієї послуги не мають самостійного значення при застосуванні судом положень Закону щодо розподілу судових витрат, їх обсяг є мінімальними, а час та зусилля адвоката, витрачені на їх надання можуть бути оцінені як незначні.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокату зазначено, що про факт неспівмірності витрат адвоката витікає з такого:
- в матеріалах справи відсутні докази попередньої оплати судового супроводу;
- в договорі про надання правничої допомоги від 02.01.2023 не зазначено розрахунку вартості правничої допомоги;
- відсутній опис виконаної правничої допомоги;
- заявлена сума в розмірі 4000,00 грн та 5% у разі задоволення позову за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, враховуючи що справа розглядається за правилами спрощеного провадження;
- вартість адвокатських послуг має неспівмірний розмір з обсягом наданих послуг;
- позивач не довів надання йому адвокатом зазначених послуг у відповідних сумах;
- наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які додані до позову;
- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката;
- витрати не спів мірні зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторін;
- відсутній публічний інтерес до справи.
Господарський суд частково погоджується з твердженнями Відповідача, оскільки, дійсно, обсяг матеріалів, виготовлених адвокатом є незначним, предметом доведення є винятково розмір 3% річних та інфляційних втрат, оскільки питання про стягнення суми основної заборгованості за договором станом на момент надання послуг вже вирішено в іншій справі, спір відповідає критеріям малозначності, визначеним ч. 5 ст. 12 ГПК України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Зазначені обставини, на думку господарського суду, свідчать про те, що розмір витрат на правову допомогу відповідає вимогам щодо реальності таких витрат тільки частково.
Додатково суд зауважує, що у разі покладення на Відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвокату Позивача, її розмір перевищуватиме 10% від стягуваної суми, що протирічить принципу співмірності витрат ціні позову.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Керуючись наведеним, господарський суд вважає, що витрати Позивача в розмірі 4000грн., понесені ним на правову допомогу адвоката слід покласти на Відповідача частково - в розмірі 2000грн., а решту покласти на Позивача. Присудження ж до стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу у наведеному розмірі разом з гонораром в сумі 5% від задоволених позовних вимог (тобто - 2032,56грн.), на думку суду відповідає засадам господарського судочинства та наведеним вище міркуванням.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126,129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, 49; код ЄДРПОУ 44055420, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) грошові кошти в сумі 40651,16 грн, з яких: 4389,48 грн - 3% річних, 36261,68 грн - інфляційні втрати, а також 2442,53 грн - витрати по сплаті судового збору, 4032,56 грн - витрати на правничу допомогу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, ідентифікаційний код 44055420, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1)
відповідач: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний код 24584661)
в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний код 20915546).
Судове рішення складено та підписано судом 14.04.2023.
Суддя В.О.Ржепецький