вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
07 квітня 2023 рокуСправа № 912/182/23
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО", вул. Лівобережна, буд. 9, смт. Власівка, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27552
до відповідача Фізичної особи-підприємця Тєрєхова Олега Анатолійовича, АДРЕСА_1
про стягнення 98 772,27 грн
Представники:
позивач Глинченко О.М. (зал 204) - керівник, наказ №1 від 03.08.2023;
від відповідача Федоров З.Ф. (зал 204) - адвокат, ордер ВА 1046875 від 06.03.2023;
відповідач Тєрєхов О.А. (зал 204) - паспорт № НОМЕР_1 дійсний до 23.11.2031
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО" до Фізичної особи-підприємця Тєрєхова Олега Анатолійовича про стягнення 63 600,00 грн боргу, 5 672,21 грн 3% річних та 29 500,06 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору про надання послуг №24/01 від 24.01.2020.
Ухвалою від 06.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 06.03.2023.
27.02.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив позовні вимоги.
06.03.2023 позивач подав відповідь на відзив.
В засіданні 06.03.2023 оголошено перерву до 16.03.2023 о 14:30.
В засіданні 16.03.2023 оголошено перерву до 04.04.2023 о 12:00 год та витребувано від сторін пояснення.
В засіданні 04.04.2023 оголошено перерву до 07.04.2023 о 12:00.
В засіданні представники сторін підтримали раніше оголошені позиції щодо позову, відповідачем подано адвокатські запити до ГО "Гільдія проектувальників у будівництві" та до ГО "Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури", а також відповідь останньої.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані докази, суд встановив такі обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індомо" (ТОВ "Індомо") та Фізичною особою підприємцем Тєрєховим Олегом Анатолійовичем (ФОП Тєрєхов О.А.) 24.01.2020 року був укладений договір про надання послуг № 24/01.
Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати протягом терміну дії цього договору такі послуги:
1.1.1. своєчасне та якісне консультування з питань кваліфікаційних сертифікатів:
- сертифіката відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг) пов'язаних зі створенням об'єкта архітектури за категорією інженер - проектувальник у частині кошторисної документації;
- кваліфікаційного сертифіката технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд 2-ї категорії.
1.1.2 підготовка та надання вихідної документації на отримання сертифікатів, за видами робіт, що прямо заявлені замовником.
1.1.3. супроводження в проходженні професійної атестації - Корф Тетяни Вікторівни.
Сторони домовились, що ціна та вартість консультацій, робіт та послуг наданих виконавцем замовнику згідно п.п. 1.1 Договору становить 63600,00 грн (п. 2.1 договору).
Оплата по даному договору за послуги здійснюється шляхом однієї оплати (п. 2.2 договору).
Пунктом 4.1 визначені обов'язки виконавця.
4.4.1. Надавати послуги, визначені п. 1.1 договору своєчасно, належним чином та в повному обсязі.
4.1.2. Надавати необхідні замовнику консультації та документи, а також здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням цього договору.
4.1.3. Попереджати замовника про наявність ускладнень в отриманні сертифікатів.
4.1.4. Супроводження у наданні замовнику сертифікатів за видами робіт, що прямо заявлені замовником.
4.1.5. Інформувати замовника про хід проведення робіт.
4.1.6. Зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію замовника, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням цього договору, протягом дії цього договору, протягом двох років після його припинення (розірвання).
Пунктом 4.2. визначені обов'язки замовника.
4.2.1. Своєчасно та в повному розмірі оплатити надані виконавцем послуги.
4.2.2 Своєчасно передати необхідні документи та інформацію виконавцю.
4.2.3. Прийняти надані виконавцем належним чином послуги в порядку, визначеному у п. 1.3 цього договору.
У відповідності до п. 6.1 договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту виконання усіх обов'язків згідно договору. Пункт 6.2 договору визначає, що питання, прямо неврегульовані цим договором вирішуються у відповідності з чинним законодавством України.
Згідно рахунку-фактури відповідача від 24.01.2020 03.02.2020 ТОВ "Індомо" оплатило вказану суму на поточний рахунок виконавця.
Договором не визначено строк виконання своїх зобов'язань виконавцем, при цьому вказує позивач, виконавець не приступив до їх виконання у розумний строк.
У зв'язку із цим ТОВ "Індомо" направило листа від 02.03.2021 виконавцю щодо виконання умов договору у відповідності до вимог ст. 530 ЦК України. Даний лист відповідач отримав 04.03.2021.
Відповіді відповідачем не надано, будь-яких дій щодо виконання умов договору три роки, зазначає позивач, відповідач не здійснив
Позивач зазначає, що сторони фактично розірвали договір у зв'язку з тим, що відповідач не приступив до виконання договору, тобто у зв'язку з суттєвим порушенням умов договору.
Позивач просить стягнути сплачені кошти на підставі ст. 906 ЦК України, а також нараховані на них відсотки річних та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України.
У відповіді на відзив позивач зазначив: "Після отримання позовної заяви ФОП Тєрєхов О.А. почав проводити діяльність з нібито "виконання" умов договору. Для цього було скачано із офіційного сайту Гільдії проектувальників у будівництві та сайту Гільдії інженерів технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури зразки документів та зразки їх заповнення та надіслано їх на адресу ТОВ "Індомо".
Після цих дій відповідач вважає і переконує суд, що він виконав умови договору. Ці зразки є у вільному доступі і факт направлення їх на адресу позивача не є доказом виконання умов договору.
Жодного пункту предмету договору відповідач не виконав.
ФОП Тєрєхов О.А. своїми діям, листами лише намагається створити для суду "картинку" що він виконав умови договору.
Листом № 4 від 23.02.2023 ТОВ "Індомо" повідомило відповідачу, що виконання умов договору про надання послуг № 24/01 від 24.01.2020 були належним чином виконані. Дане твердження є неправдивим та не відповідає фактичним обставинам справи."
Як повідомив відповідач у 2020 році його працівник ОСОБА_1 повідомила його, що до неї звернулись особи, які бажали за плату отримати консультації, а також документи, необхідні для отримання сертифікатів інженера-проектувальника у частині кошторисної документації та технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд 2-ї категорії. У зв'язку з чим був підписаний зазначений вище договір.
Як зазначає відповідач ОСОБА_1 повідомляла, що ОСОБА_2 опановує нову професію та готує документи для отримання необхідних сертифікатів.
Після отримання в 2021 році листа від ТОВ "Індомо" щодо виконання умов договору про надання послуг, відповідач вказує на те, що ОСОБА_1. повідомила його про належне виконання всієї необхідної роботи по договору.
Після повернення ОСОБА_1 з-за кордону в 2023 році, вона мала намір продовжувати консультувати ОСОБА_2 та готувати їй усі необхідні документи. На той час вона шукала навчальні заклади, які продовжують працювати та готувати фахівців з необхідних спеціальностей.
Відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_2. отримала необхідні консультації, вихідні документи для вступу та подала документи до навчальних закладів згідно встановлених вимог.
Всі обов'язки за договором про надання послуг від 24.01.2020 були належним чином виконані. Те, що виконання таких обов'язків зайняло певний час залежало, як зазначає відповідач, не від нього, оскільки підготовка фахівців у галузі проектування та технічного нагляду є тривалим процесом. залежить від розумових здібностей та мотивації ОСОБА_2 . Також на строк виконання вплинули воєнні дії на території м. Києва та Київської області, де мало проводитись навчання та стажування ОСОБА_2.
За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України загальним для всіх договорів про надання послуг є те, що всі вони, незалежно від суб'єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов'язання щодо до іншої сторони.
Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Таким чином, істотними умовами договору про надання послуг є - предмет, ціна і строк дії. Предметом договору є сама послуга. Договір має містити перелік усіх послуг, які має надавати виконавець. Договір має містити ціну послуг (ст. 903 ЦКУ). Має бути обов'язково вказаний період протягом якого сторони реалізують свої права і виконують обов'язки за договором (ст. 905 ЦКУ).
В Ухвалі від 14.01.2021 року по справі № 923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить».
Укладеним є такий правочин (договір) щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У договорі від 24.01.2020 № 24/01 сторони не визначили істотної умови - строку дії договору.
Будь-яких доказів виконання умов договору в т.ч. розділу 4.1 договору, відповідачем до подачі позову до суду не надано.
Суд з урахуванням пояснень позивача також критично ставиться до тих доказів, які відповідачем надано після 13.02.2023 та зазначає про неукладеність договору.
Відтак, у суду відсутні підстави для застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Відповідач в ході розгляду справи наполягав на тому, що ОСОБА_2 не мала необхідного стажу для отримання відповідних сертифікатів і він про це і про наслідки попереджав позивача. Доказів наведеному також не надано.
Від даного твердження відповідач в подальшому відмовився.
Позивач просить стягнути відповідну суму як збитки за ст. 906 ЦК України.
За змістом статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, згідно висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Так ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Крім того суд зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за товар за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що 63600,00 грн перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 30 від 03.02.2020 збережені відповідачем безпідставно, підлягають стягненню згідно норм ст. 1212 ЦК України.
Позивач також просить стягнути 3% річних в розмірі 5672,21 грн за період з 04.02.2020 по 24.01.2023 та 29500,06 грн інфляційних за період з 01.03.2020 по 31.12.2022.
Із змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Правовідношення, в якому виникло зобов'язання повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.
З огляду на зазначене ключовим у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов'язання.
В частині щодо встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, слід вказати на те, що в силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога позивача щодо повернення коштів заявлена лише у формі подачі позову, що не входить до періоду нарахувань, зазначеного позивачем.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тєрєхова Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО" (вул. Лівобережна, буд. 9, смт. Власівка, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27552, код 42343199) - 63600,00 грн, а також 1728,22 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати позивачу (indomo.ua@gmail.com) та відповідачу (ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2)
Повне рішення складено 14.04.2023.
Суддя В.Г. Кабакова