вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2818/22
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/2818/22
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будабсолют», м. Вишгород Вишгородського району Київської області
про стягнення 25 241,67 грн.
Представники:
від позивача: Гайдай Т.В., адвокат, довіреність № 5 від 26.12.2022, договір № 5 від 26.12.2022;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будабсолют» (далі-відповідач) про стягнення 25 241,67 грн.
В обгрунтвання позовних вимог, позивач вказував на наявністю підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 25 241,67 грн, у зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору № 256-Ш-20 від 10.04.2020 та податкового законодавства, в частині належної та своєчасної реєстрації податкових накладних. Так, позивач вказує на те, що у зв'язку з нездійсненням відповідачем реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, він втратив право на податковий кредит. За таких підстав, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будабсолют» на його користь збитки у розмірі 25 241,67 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2023 відкрито провадження у справі № 911/2818/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 01.02.2023.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2818/22, справу призначено до розгляду по суті на 06.03.2023.
Ухвалою господарського суду від 06.03.2023 розгляд справи по суті був відкладений на 29.03.2023.
Присутнім в судовому засіданні 29.03.2022 представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з'явився, про причини невяки суд не повідомив. Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленями про вручення відповідачу поштового відправлення щодо ухвал суду.
У зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України, можливістю незнаходження осіб за вказаними ними адресами, припиненням роботи АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, відсутністю у суді фінансування на здійснення відправлення поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення сторін, відповідно до приписів пунктів 6, 7 ст. 6 та ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ «Укрпошта», а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті суду); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.
Так, у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2023 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копії ухвал суду також були направлені відповідачу на відому електронну адресу (budabsolut@ukr.net), про що були складені відповідні довідки.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Крім того, за ініціативою позивача, ухвали суду направлялись на адресу відповідача, про що до матеріалів справи були надані відповідні докази.
У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/2186/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
10.04.2020 між КП «Київський метрополітен» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будабсолют» (відповідач, підрядник) було укладено Договір № 256-Ш-20, згідно умов якого підрядник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик, зобов'язувався виконати та здати роботи «Обладнання охоронною сигналізацією об'єктів метрополітену. Приміщень в електродепо «Оболонь» (встановлення систем аварійної сигналізації та антен, код 45312000-7 за ДК 021:2015), (далі - роботи), а замовник зобов'язується виконані належним чином роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 3.2 договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 14.07.2020, ціна (вартість) робіт та сума договору становить - 151 450,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 241,67 грн та визначається в договірній ціні з відповідними кошторисними розрахунками до неї (Додаток 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 року включно (п. 8.1 договору).
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт з моменту отримання письмового повідомлення замовника про початок виконання робіт, за умови виконання вимог п. п. 3.2.2 письмове повідомлення, з урахуванням вимог п. 11.14 договору, направляється замовником підряднику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (при цьому копія повідомлення направляється замовником підряднику електронною поштою), з обов'язковим повідомленням підрядником замовника про отримання повідомлення факсом або електронною поштою.
Строк виконання всього обсягу робіт, передбаченого п. 1.1 договору: II-IV квартал 2020 року, а саме:з дати отримання підрядником письмового повідомлення про початок виконання робіт від замовника до 31.12.2020 включно.
Відповідно до п. п. 6.1.5, 6.1.6 договору замовник зобов'язувався прийняти виконані належної якості роботи за Актом № КБ-2в та Довідкою № КБ-3 та здійснити розрахунок за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі.
Як зазначає позивач та свідчать матеріали справи, ТОВ «Будабсолют» виконало, а КП «Київський метрополітен» прийняло належної якості роботи, про що свідчать Акт по формі № КБ-2в та Довідка по формі №КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт, підписані та скріплені печатками юридичних осіб.
Платіжним дорученням № 11015 від 29.12.2020 позивачем вчинено оплату отриманих робіт на розрахунковий рахунок ТОВ «Будабсолют» із призначенням платежу «8020 оплата за обладн. охорон.сигнал.об'єкт.метр зг.дов.ф..КБ-3, актів №№ 3,4 від 24.12.2020, дог № 256-Ш-20 від 10.04.20 в т.ч. ПДВ 25 241,67 грн. тенд.не підл.».
За умовами п. 6.3.10 договору підрядник зобов'язаний надати замовнику належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України та оформляти всі первинні документи передбачені цим договором, дотримуючись вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 11.5.1 договору сторонами узгоджено, що підрядник зобов'язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її замовнику за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.
У разі, якщо підрядник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її замовнику за його вимогою, підрядник зобов'язаний сплатити на користь замовника штраф у розмірі суми ПДВ, яку замовник фактично сплатив в складі перерахування коштів підряднику, але який не було включено до податкового кредиту у зв'язку з порушенням Підрядником своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладеної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її Замовнику.
31.05.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 19/23-258 виконати зобов'язання та надати зареєстровану в ЄРПН податкову накладну за здійсненими роботами згідно актом за формою КБ-2в № 3 від 24.12.2020. Докази надсилання вказаної вимоги поштовим відправленням долучені до справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було складено податкову накладну на суму виконаних робіт за договором, однак її реєстрація була зупинена. Тому, на думку останнього, вказане свідчить про порушення ТОВ «Будабслют» вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна позбавляє права позивача на внесення сплаченої суми ПДВ в розмірі 25 241,67 грн до податкового кредиту та відповідно можливості зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ.
Таким чином, застосовуючи норми Податкового кодексу України, а також умови договору, позивач наголошує, що вказаними діями відповідач завдав позивачеві збитки на суму 25 241,67 грн, які і просить стягнути з відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, внаслідок укладення Договору № 256-Ш-20 від 10.04.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізацію державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно з договором підряду.
Так, згідно з абзаців 14, 15, 19 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року по справі № 911/224/19.
Таким чином, в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів суду не надано.
Однак, позивачем не було подано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, суд звертає увагу, що також зазначено самим позивачем, що відповідачем було складено та направлено податкову накладну до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про зупинення реєстрації.
Порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого контрагента з доданням певного пакету документів. Аналогічних висновків дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.
Отже, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 25 241,67 грн, вини відповідача у заподіянні збитків.
Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивач самостійно визначив позовні вимоги як стягнення збитків.
Зі змісту ст. 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).
При цьому збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення або неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Суд зазначає, що виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, нездійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Зазначення сторонами у договорі щодо гарантії складання підрядником податкової накладної та реєстрації її у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, 224 ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.
В той же час, ненадання відповідачем на прохання позивача зареєстрованої накладної, про що надіслано вимогу № 19/23-258 від 31.05.2021, не свідчить про відсутність її реєстрації як такої впринципі.
Поряд з цим такі дії відповідача свідчать лише про неналежне виконання умов договору, а саме п. 11.5.1 та можливість застосувати до нього господарську відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київській метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будабсолют» про стягнення збитків у розмірі 25 241,67 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, поклаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства «Київській метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будабсолют» про стягнення збитків у розмірі 25 241,67 грн відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 14.04.2023.
Суддя О.О. Христенко